U-Boot

U-Boot (нім. Unterseeboot) — узагальнена абревіатура німецьких підводних човнів, що знаходилися на озброєнні німецьких військово-морських сил:

Хоча відповідно до військово-морської теорії цей різновид бойових кораблів мав бути використаний у боротьбі з військово-морських сил противника, на практиці U-Boot у переважній більшості прославилися за свою ефективність в економічній війні (рейдерство, блокада узбережжя), в якій брали участь у роки Першої та Другої світових війн.

German UC-1 class submarine
Підводний човен SM UC-1 часів Першої світової війни
VII y IX en Trondheim color
Підводні човни типу VII та типу IX часів Другої світової війни. Тронхейм. 19 травня 1945
U-Boot U31
Сучасний німецький підводний човен класу 212 U-31 (S181)

Див. також

Джерела

  • Kriegsmarine U-boats 1939-45 (1) (Osprey New Vanguard S.): v. 1 р. 48, ISBN 9781841763637

Література

  • John Abbatiello. Anti-Submarine Warfare in World War I: British Naval Aviation and the Defeat of the U-Boats (2005)
  • Gray, Edwyn A. The U-Boat War, 1914–1918 (1994)
  • Hans Joachim Koerver. German Submarine Warfare 1914–1918 in the Eyes of British Intelligence, LIS Reinisch 2010, ISBN 978-3-902433-79-4
  • Kurson, Robert (2004). Shadow Divers: The True Adventure of Two Americans Who Risked Everything to Solve One of the Last Mysteries of World War II. Random House Publishing. ISBN 0-375-50858-9
  • Möller, Eberhard and Werner Brack. The Encyclopedia of U-Boats: From 1904 to the Present (2006) ISBN 1-85367-623-3
  • Stern, Robert C. (1999). Battle Beneath the Waves: U-boats at war. Arms and Armor/Sterling Publishing. ISBN 1-85409-200-6.
  • Showell, Jak Mallmann. The U-boat Century: German Submarine Warfare, 1906–2006 (2006) ISBN 1-59114-892-8
  • Von Scheck, Karl. U122: The Diary of a U-boat Commander Diggory Press ISBN 978-1-84685-049-3
  • Westwood, David. U-Boat War: Doenitz and the evolution of the German Submarine Service 1935–1945 (2005) ISBN 1-932033-43-2
  • Werner, Herbert. Iron Coffins: A Personal Account of the German U-Boat Battles of World War II ISBN 978-0-304-35330-9

Посилання

23-тя флотилія підводних човнів Крігсмаріне

23-тя флотилія підводних човнів крігсмаріне (нім. 23. Unterseebootsflottille) — з'єднання, бойова флотилія підводних човнів військово-морських сил Третього Рейху, що брала участь у бойових діях Другої світової війни.

HMS Ark Royal (91)

HMS «Арк Роял» (91) (англ. HMS Ark Royal (91) — військовий корабель, авіаносець Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

HMS «Арк Роял» був перший великим авіаносцем, цілеспрямовано розробленим та введеним у дію як носій палубної авіації для Королівського флоту. Корабель був побудований компанією Cammell Laird and Company, Ltd. в Беркенгед, Англія в грудні 1938 року. Дизайн HMS «Арк Роял» кардинально відрізнявся від попередніх авіаносців. Він був перший кораблем, на якому ангари для літаків і злітна палуба стали невід'ємною частиною корпусу, а не доповненням або надбудовою на основному корпусі. Розроблений, щоб нести велику кількість палубних літаків, авіаносець мав два рівні ангарів. Він почав службу в період, коли вперше розпочалося широке застосування морських військово-повітряних сил.

Авіаносець розпочав свою службу в лавах Хоум Фліт в Південній Атлантиці в 1939 році і в складі Середземноморського флоту в 1940 році. Згодом входив до складу З'єднання H у 1941 році, що діяло на Середземному морі. HMS «Арк Роял» брав найактивнішу участь в авіаційному забезпеченні дій надводного флоту та боротьбі з U-Boot Крігсмаріне. Воював біля узбережжя Норвегії, інтенсивно шукав німецький лінкор «Бісмарк» і супроводжував мальтійські конвої. Авіаносець пережив кілька промахів і здобув репутацію «щасливого корабля». Німці неодноразово неправильно повідомляли про потоплення HMS «Арк Роял».

13 листопада 1941 авіаносець був торпедований німецьким підводним човном U-81 і затонув наступного дня. Точне місце загибелі авіаносця було виявлено командою BBC в грудні 2002 року; приблизно на відстані 30 морських миль (56 км) від Гібралтару.

U-103 (1940)

U-103 — німецький великий океанський підводний човен класу IX-B військово-морських сил Третього Рейху.

U-11 (1935)

U-11 — малий німецький підводний човен типу II-B для прибережних вод, часів Другої світової війни. Заводський номер 545.

Введений у дію 27 серпня 1935 року. Приписаний до навчальної флотилії.

З 1 липня по 30 листопада 1940 року був приписаний до 21-ї флотилії. Бойових походів не мав. Роззброєний 3 травня 1945 року в Кілі. Згодом розрізаний на метал.

U-122 (1940)

U-122 — німецький великий океанський підводний човен класу IX-B військово-морських сил Третього Рейху.

U-12 (1935)

U-12 — малий німецький підводний човен типу II-B для прибережних вод, часів Другої світової війни.

U-6 (1935)

U-6-німецький підводний човен типу II-A, часів Другої світової війни . Зробив два бойових походи. Успіху не досягнув.

Вступив в стрій 7 вересня 1935 року.

U-71 (1940)

U-71 (нім. U 71 (Kriegsmarine) — німецький середній підводний човен класу підводних човнів типу VII військово-морських сил Третього Рейху.

U-99 (1940)

U-99 — німецький підводний човен типу VII B, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 31 березня 1939 року на верфі Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. Спущений на воду 12 березня 1940 року, 18 квітня 1940 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини..

U-99 належав до німецьких підводних човнів типу VII B, найчисельнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. З моменту введення ПЧ до строю, його командиром був корветтен-капітан О. Кречмер, який за стислий термін став найрезультативнішим командиром U-Boot часів Другої світової війни. З 18 квітня 1940 року і до останнього походу у березні 1941 року, U-99 здійснив 8 бойових походів в Атлантичному океані, посівши восьме місце серед найрезультативніших ПЧ Крігсмаріне. Підводний човен потопив 35 суден противника сумарною водотоннажністю 198 218 брутто-регістрових тонн, а також пошкодив ще 6 суден (40 101 тонна).

17 березня 1941 року U-99 здійснював атаку на транспортні судна конвою HX 112. У ході морського бою з кораблями ескорту був затоплений екіпажем поблизу Ісландії в результаті атаки глибинними бомбами британських есмінців «Волкер» і «Венок». 3 члени екіпажу загинули, 40, разом з командиром ПЧ корветтен-капітаном О. Кречмером, були врятовані, взяті у полон та до кінця війни провели у таборі для військовополонених у Канаді.

Американський театр воєнних дій Другої світової війни

Американський театр воєнних дій Другої світової війни (англ. American Theater (World War II) — серія невеликих за масштабом військових операцій, конфліктів, боїв та сутичок країн Південної й Північної Америки з окремими формуваннями збройних сил країн Осі, в першу чергу Японської імперії та нацистської Німеччини за часів Другої світової війни.

Вольфганг Лют

Вольфганг Лют (нім. Wolfgang Lüth; нар. 15 жовтня 1913, Рига — пом. 14 травня 1945, Фленсбург) — німецький офіцер-підводник часів Третього Рейху, капітан-цур-зее Крігсмаріне (1944). Другий за результативністю командир підводного човна U-Boot, на рахунку якого 46 затоплених транспортних суден противника та французький підводний човен «Доріс», загальним тоннажем 230 781 реєстрових тон. Один з двох кавалерів Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами серед підводників (1943).

Герберт Шульце

Герберт Еміль Шульце (нім. Herbert Emil Schultze; 24 липня 1907, Кіль, Німецька імперія — 3 червня 1987, Лондон, Велика Британія) — німецький офіцер-підводник, корветтен-капітан крігсмаріне (1 квітня 1943), капітан-цур-зеє бундесмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Еріх Топп

Еріх Топп (нім. Erich Topp; нар. 2 липня 1914, Ганновер — пом. 26 грудня 2005, Зюссен, Баден-Вюртемберг) — німецький офіцер-підводник часів Третього Рейху, фрегаттен-капітан Крігсмаріне (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям та мечами (1942). Третій за результативністю командир підводного човна U-Boot, на рахунку якого 36 затоплених кораблів та суден противника, загальним тоннажем 198 650 реєстрових тон та 4 судна пошкоджено (32 317 реєстрових тон). Після Другої світової війни продовжував службу в Бундесмаріне, останнє військове звання контр-адмірал.

Кампанія U-Boot на Середземному морі (Друга світова війна)

Кампанія U-Boot на Середземному морі (Друга світова війна) (англ. Mediterranean U-boat Campaign (World War II) — умовна назва військово-морської кампанії, що проводилася силами підводного флоту Кригсмарине в акваторії Середземного моря за часів Другої світової війни. Активні бойові дії між протиборчими військово-морськими силами Німеччини та західних союзників велися з 21 вересня 1941 до вересня 1943 року, тобто до капітуляції Італії та виходу її з війни. Поодинокі підводні човни Кригсмарине входили в середземноморську акваторію, де вели бойові дії проти ВМС союзників до травня 1944.

Спроби італійців нейтралізувати британську базу на Мальті не досягли успіху, в результаті чого, італійсько-німецькі конвої до Північної Африки зазнавали серйозних втрат. Це, у свою чергу, загрожувало спроможності сухопутним військам, що діяли на Африканському театрі війни воювати. У відповідь, Кригсмарине докладало максимальних зусиль, спрямованих на ізоляцію Мальти, намагаючись зірвати графіки поставок британськими конвоями продовольства, палива та інших матеріальних засобів на острів. Після того, як союзники взяли гору, підводні човни були перенацілені на ведення боротьби з флотами противника в прибережній акваторії Південної Європи.

Близько 60 німецьких підводних човнів здійснили небезпечний прорив до Середземного моря з Атлантики в ході війни. Лише одному човну пощастило прорватися у зворотному напрямку до океану. Головнокомандувач Крігсмаріне грос-адмірал Карл Деніц, ярий прихильник підводної війни, який до того ж був командиром підводного човна SM UB-68, що був затоплений саме у Середземномор'ї в 1918 році, завжди коливався з прийняттям рішення на відправлення U-Boot до Середземного моря, але він визнав природні особливості «вузьких місць», таких як, Гібралтарська протока, й те, що ведення підводної ловитви проводити набагато ефективніше саме тут, ніж шукати союзницькі конвої у безмежжі просторів Атлантичного океану.

Підводні човни U-Boot були направлені для надання допомоги італійців, хоча багато хто з них був атакований в протоці Гібралтар (дев'ять з яких були потоплені під час спроби проходження і ще 10 були пошкоджені).

Корабель-пастка

Кораблі-пастки — допоміжні крейсери з замаскованим озброєнням, призначені для приваблення субмарин або рейдерів. Їх напад давав кораблю-пастці шанс потопити противника, який уникав зіткнень з військовими кораблями.

Такі кораблі використовувалися Королівським флотом та Імператорськими військово-морськими силами Німеччини під час Першої світової війни, а також Королівським флотом, Кріґсмаріне, ВМС США та Імператорським флотом Японії під час Другої світової війни. Найбільш відомим кораблями-пастками були так звані "Q-ships" Королівського флоту, які були одними з перших спеціалізованих кораблів, призначених для боротьби з підводними човнами.

Нагрудний знак підводника

Нагрудний знак підводника (нім. U-Boot-Kriegsabzeichen) — німецька військова нагорода, нагрудний знак, який вперше був вручений імператором Вільгельмом II 1 лютого 1918 року. 13 жовтня 1939 року він знову був введений головнокомандувачем ВМС Третього Рейху Еріхом Редером.

Операція «Вігорос»

Операція «Вігорос» (англ. Operation Vigorous) — військова операція, що проводилася силами Королівського військово-морського флоту Великої Британії з метою проведення конвою на Мальту під час битви на Середземному морі. Операція «Вігорос», що проводилася одночасно з операцією «Гарпун», стала спробою британців провести великий конвой у складі одинадцяти торгових суден під прикриттям значного ескорту зі східної частини Середземномор'я. Відсутність у складі ескорту авіаносця не дозволила організувати надійну протиповітряну оборону.

При переході конвой і ескорт сильно постраждали від ударів авіації, атак торпедних катерів і підводних човнів супротивника. У ході боїв крейсери «Ньюкасл» і «Бірмінгем» були пошкоджені, «Герміона» затонув. Затонули есмінці HMAS «Нестор» і «Гейсті». Два судна з конвою було потоплено, ще два пошкоджені.

Велика витрата боєприпасів і брак пального після боїв змусили британське командування прийняти рішення про повернення конвою. Невдача конвоїв призвела до необхідності терміново провести ще один конвой в рамках операції «П'єдестал».

Підводні човни типу II

Підводні човни типу II — малі дизельні підводні човни Німеччини, всього було побудовано 50 субмарин цього типу для Німеччини в період 1935—1941 рр. Тип II мав чотири підкатегорії: тип II-A 6 човнів, тип II-B 20 човнів, тип II-C 8 човнів, тип II-D 16 човнів. Човни призначалися у першу чергу для патрулювання прибережних вод.

Підводні човни другого типу були розроблені в 1920-х роках в Гаазі фірмою «Інженерна суднобудівельна контора» (нід. Ingenieuskaantor voor Scheepsbouw, IvS), оскільки Версальський мирний договір (1919) забороняв Німеччині проектувати, будувати і тим паче мати підводні човни.

Підводні човни типу II були розроблені на базі човнів U-Boot-Klasse UB часів Першої світової війни. Підводні човни типу II стали в свою чергу прототипом для пізніших підводних човнів типу I, VII і IX

Першим човном фактично був «Vesikko» (зараз — пам'ятник-музей біля Гельсінкі), закладений в 1932 році на верфі «Chrichton-Vulkan» в Турку (Фінляндія), що вступив у стрій влітку 1934 року як дослідний підводний човен фірми «IvS».

Підводні човни даного типу продавались в Туреччину, Іспанію і Фінляндію.

Всі підводні човни крім типу II-B були побудовані на верфі «Deutsche Werke» в Кілі.

16 березня 1935 року Німеччина розірвала Версальський договір. До цього моменту вже було розпочато будівництво човнів типу II. 29 червня, через 11 днів після підписання англо-німецької угоди, що дозволяла Німеччині мати підводний флот, вступив у стрій перший човен цього типу. На початок Другої світової війни доля цих човнів в підводному флоті крігсмарине перевищувала 60 %.

Ю-Бут (коктейль)

Ю-Бут (англ. U-Boot) — пивний коктейль, популярний в Німеччині, Польщі, Македонії та Фландрії, до складу якого входять склянка пива та чарка горілки. Замість горілки в Німеччині часом використовують зерновий лікер Korn, а у Фландрії та Нідерландах надають перевагу женеверу.

Назву U-Boot (німецька абревіатура слова Unterseeboot, в перекладі — «субмарина») напій бере від того, як чарка горілки йде на дно келиха з пивом, а в процесі випивання поступово визирає, «підіймається на поверхню».

У Фландрії та Нідерландах цей коктейль називають Duikboot, що буквально перекладається як «субмарина». В Нідерландах його вважають різновидом напою kopstoot (букв. «удар в голову»). Останній складається з шоту женевера та пива в ролі чейсера.

В Македонії напій зветься Подморница — теж в буквальному перекладі означає «субмарина».

На півдні Німеччини замість пива з горілкою Ю-Бут зазвичай подають як поєднання фанти з коньяком.

В Мексиці напій називають Submarino, з іспанської «субмарина». Замість горілки туди входить текіла, а чарка всередині пивного келиха має бути переверненою.

Серболужичани використовують в цьому коктейлі горілку та апельсиновий сік.

Авіаносці
Лінійні кораблі
Крейсери
Супровід
Десант
Патрульні засоби
Швидкісний ударний катер
Мінна боротьба
Управління та підтримка
Підводні човни
Різне

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.