IV століття

Поступовий економічний і політичний занепад Римської імперії. Утвердження християнства. Початок Великого переселення народів. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії правління імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати. Історики VI століття згадують плем'я антів, що мешкало на території сучасної України десь із IV сторіччя. З'явилися гуни, підкорили остготів та аланів й приєднали їх до себе.

1-ше тисячоліття
II століття —III століття —IV століття —V століття —VI століття
290-ті 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300
300-ті 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310
310-ті 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320
320-ті 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330
330-ті 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340
340-ві 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350
350-ті 351 352 353 354 355 356 357 358 359 360
360-ті 361 362 363 364 365 366 367 368 369 370
370-ті 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380
380-ті 381 382 383 384 385 386 387 388 389 390
390-ті 391 392 393 394 395 396 397 398 399 400
400-ті 401 402 403 404 405 406 407 408 409 410

Події

Римська імперія

Упродовж століття Римська імперія поступово втрачала землі, занепадала економічно, зменшувалася її військова могутність. На початку століття в імперії діяла система тетрархії, встановлена імператором Діоклетіаном. Незабаром після відставки Діоклетіана система розвалилася й знову розпочалися громадянські війни між претендентами на правління. Нове об'єднання сталося під правлінням Костянтина Великого. Він звелів збудувати Новий Рим на місці Візантія й зробив його столицею. Місто Рим втратило свій політичний статус, у різні часи правління велося з інших міст: Нікомедії, Сірмію, Медіолана, Тріра, Константинополя тощо.

Після смерті Костянтина Великого боротьба за владу в імперії продовжилася, імперія часто була розділена між кількома співправителями. Востаннє вона була об'єднана при імператорі Феодосії I, а після його смерті остаточно розпалася на Східну й Західну.

Римська імперія поступилася деякими східними провінціями персам у Месопотамії та Вірменії, однак ситуація на кордонах із варварами в Європі стала набагато гіршою. У 70-их роках у Північному Причорномор'ї з'явилися гуни. Вони потіснили на захід готів, які змушені були перейти кордони Імперії на Дунаї. Цього разу це був не короткий наскок за здобиччю, готи перемістилися всім племенем, і їх гнала загроза голоду. Готи завдали поразки Риму у вирішальній битві при Адріанаполі, і римляни були змушені надати їм право поселитися на Балканах. Однак, до кінця століття рух варварських племен на захід відновився.

Християнство

На початку століття, за Діоклетіана, християнство в Імперії пережило останній і найжорстокіший період переслідувань. Однак, за Констянтина Великого ситуація кардинально змінилася. Міланський едикт 313 року проголосив рівність усіх релігій. Фактично імператор Костянтин сприяв утвердженню християнства як офіційної релігії держави, хоча сам прийняв його тільки перед смертю. За Юліана Відступника упродовж двох років проводилася політика повернення імперії до римського політеїзму, однак після смерті Юліана вона припинилася. Тепер, переслідувалося вже язичництво. Імператор Феодосій проголосив християнство державною релігією 393 року, звелів закрити всі язичницькі храми й припинити язичницькі обряди й святкування.

У самому християнстві тривав процес становлення. Основним ідеологічним питанням було розуміння Трійці. Найгострішою була боротьба з аріанством, хоча були й інші напрямки, зокрема монофізитство. 325 року був затверджений Нікейський символ віри. Однак, прихильники аріанства не відступили. Рим підтримував тринітаріансво, Константинополь аріанство, в Александрії точилася вперто боротьба. Та чи інша сторона брала гору в залежності від того, яких поглядів притримувалися імператори. До кінця століття боротьба завершилася поразкою аріанства в імперії, але аріанство збереглося серед германців.

Китай

Упродовж століття у Китаї правила династія Цзінь. Початковий період її правління заведено називати правлінням династії Західна Цзінь. Приблизно 317 року натиск варварів з півночі змусив династію Західна Цзінь втратити землі на північ від Янцзи, де утворилися численні князівства, якими правили некитайці. Після перенесення столиці династію називають династією Східна Цзінь. Вона тримала під контролем землі на південь від Янцзи.

Персія

Імперія Сассанідів намагалася повернути собі землі, якими колись правили великі предки. Частково їм це вдалося зробити, вони відвоювали у Риму кілька провінцій у Месопотамії та Вірменії.

Індія

Поступово почала розширювати свої володіння імперія Гуптів, що розпочалася з Магадхи й за рахунок вдалих шлюбів та завоювань підкоряла собі нові області північної Індії. Цей період вважається періодом розквіту культури Стародавньої Індії.

Територія сучасної України

Археологи знаходять у лісостеповій зоні України залишки культури, яка носить назву Черняхівської. Етнічна приналежність носіїв цієї культури не з’ясована, скоріше всього внесок до неї зробили різні племена, зокрема готи. Пізніші візантійські історики 6 століття згадуть про плем'я антів, що мешкало на цих землях, однак це могло бути збірною назвою. У степовій зоні переміщалися різні кочові племена: сармати, алани, готи. Скіфи були витіснені в Крим. На південному узбережжі Криму існувало Боспорське царство, на який великий тиск чинили готи. У другій половині століття в степах з'явилися гуни, походження яких залишається незрозумілим. Мабуть, це був племінний союз, що складався з різних кочівників. Одні теорії пов'язуюють їх з хунну, які нападали на Китай, інші стверджують локальне утворення союзу. Гуни витіснили з-над Дністра готів і змусили їх рушити в межі Римської імперії. Питання про те, чи почали вже у четвертому столітті складатися племена слов'ян, залишається неясним.

Інші регіони Землі

Цивілізації Месоамерики, зокрема цивілізація майя вступили в класичний період свого розвитку. У Західній Африці почалося виплавлення металів.

Технічний прогрес

У четвертому столітті в Китаї вперше з'явилися стремена. Гуни принесли в Європу композитний лук.

Детальніше

Див. також

300-ті

Період тетрархії у Римській імперії. У Китаї править династія Західна Цзінь, в Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати.

310-ті

Завершився період тетрархії й розпочалося правління Костянтина Великого у Римській імперії. У Китаї править династія династія Цзінь, в Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати.

320-ті

Правління Костянтина Великого у Римській імперії. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії починається період імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати.

330-ті

Столиця Римської імперії за наказом Костянтина Великого переноситься у Новий Рим. Після смерті імператора в 337, йому наслідують сини Костянтин II, Констанцій II та Констант I.

У Китаї правління династії Цзінь. В Індії починається період імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати.

340-ві

Правління синів Костянтина Великого у Римській імперії. Імперія розділена на Східну Римську імперію, де править Констанцій II, і Західну Римську імперію, де править Констант. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії починається період імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати.

350-ті

Римська імперія об'єднана під правлінням Констанція II. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії починається період імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати. Історики VI століття згадують плем'я антів, що мешкало на території сучасної України десь із IV сторіччя.

360-ті

У Римській імперії відбулася швидка зміна кількох імператорів. На кінець десятиріччя вона знову поділена на Східну та Західну. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії правління імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати. Історики VI століття згадують плем'я антів, що мешкало на території сучасної України десь із IV сторіччя. З'явилися гуни й стали тіснити остготів та аланів.

370-ті

Початок епохи великого переселення народів.

Римській імперії, поділеній на Східну та Західну, доводиться відбиватися від навали варварів. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії правління імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати. Історики VI століття згадують плем'я антів, що мешкало на території сучасної України десь із IV сторіччя. З'явилися гуни й стали тіснити остготів та аланів.

390-ті

Завершився останній період, коли Римська імперія була єдиною. З середини десятиліття у Східній Римській імперії править Аркадій. У Західній - Гонорій. У Китаї правління династії Цзінь. В Індії правління імперії Гуптів. В Японії триває період Ямато. У Персії править династія Сассанідів.

На території лісостепової України Черняхівська культура. У Північному Причорномор'ї готи й сармати. Історики VI століття згадують плем'я антів, що мешкало на території сучасної України десь із IV сторіччя. З'явилися гуни, підкорили остготів та аланів й приєднали їх до себе.

Аврелій Августин

Августин та Святий Августин перенаправлено сюди. Для інших значень див. Августин (значення) та Святий Августин (значення).Авре́лій Августи́н Іппонні́йський (лат. Aurelius Augustinus Hipponensis), або Блаже́нний Августи́н; 13 листопада 354(03541113), Тагаст, Нумідія — 28 серпня 430, Гіпон Регій) — християнський теолог і церковний діяч, святий католицизму, головний представник західної патристики, єпископ міста Гіппон Регій (сучасна Аннаба, Алжир), родоначальник християнської філософії історії.

Аврелій Августин створив онтологічне вчення про Бога як абстрактне буття, наслідував неоплатоністську онтологію, виходив не з об'єкта, а від суб'єкта, від самодостатності людського мислення. Буття Бога, згідно із вченням Августина, можна вивести безпосередньо із самопізнання людини, а буття речей — ні. Психологізм найбільше проявився у його вченні про час як сутність, що не може існувати без душі, яка пам'ятає, чекає, споглядає дійсність.

Вульгата

Вульга́та — латинський переклад Біблії з IV століття, здійснений переважно святим Ієронімом зі Стридону, який замінив різні варіанти латинських перекладів Біблії (Vetus Latina), які існували до того часу.

На кінець IV століття виникла потреба в єдиному, достовірному латинському тексті Біблії: переклад було доручено Ієроніму, найбільшому знавцю Біблії та секретарю папи Дамасія I. Оскільки Ієронім чудово володів грецькою мовою, латиною і мав значні знання івриту, у 386 році Ієронім перебрався у Вифлеєм і понад 20 років працював над перекладом Старого й Нового Заповітів латинською мовою. Він почав з Нового Заповіту і переклав його з грецької, а згодом Старий Заповіт — з грецької і з івриту. Зроблений Ієронімом переклад Біблії став нормативним латинським текстом, який отримав назву Вульгата.

Тридентський собор (1546) затвердив текст Біблії Ієроніма — і Вульгата увійшла у загальний вжиток на Заході як офіційний переклад, обов'язковий для Римо-Католицької Церкви. Уперше Вульгата видана за Сікста V, під заголовком: «Biblia sacra vulgatae editionis» (Рим, 1590, див. обкл. справа); потім перевидавалася Григорієм XIV, Климентом VIII та ін. Протягом століть Вульгата служила джерелом усіх перекладів Біблії західноєвропейськими мовами.

З 1979 року існує виправлена версія (Неовульгата).

Двадцять дев'ята династія єгипетських фараонів

Неферіт I заснував двадцять дев'яту династію Єгипту (відповідно до папіруса з Бруклінського музею), він переміг Аміртея II в битві. Неферіт I зробив своєю столицею місто Мендес. Після смерті Неферіта I, два конкуруючі угрупування боролися за трон: перше — очолюване його сином Мутісом, а друге мало підтримку узурпатора Псаммута. Псаммут царював лише рік.

Псаммут був повалений Ахорісом, який стверджував, що він онук Неферіта I. Він чинив спротив завоюванню Єгипту персами. Після його смерті, фараоном став його син — Неферіт II, проте він не зміг утримати його спадщину.

Куш

Куш — стародавнє царство, що існувало в північній частині території сучасного Судану з VIII століття до н. е. по IV століття.

Куш — син Хама, сина Ноя.

Неферіт I

Неферіт I — давньоєгипетський фараон, засновник XXIX династії.

Сарацини

Сарацини (грец. Σαρακηνός — «східні люди») — народ, що згадується давньоримським істориком IV століття Амміаном Марцелліном і давньогрецьким ученим I—II століть Птолемеєм. Кочове розбійницьке плем'я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії.

З часу хрестових походів європейські автори стали називати сарацинами всіх мусульман, не обов'язково арабів, часто використовуючи як синонім терміну «мусульманин».

Нині термін використовується істориками щодо населення Арабського халіфату в період до завоювання халіфату Аббасидів Хулагу, в результаті близькосхідного походу монголів (VII століття — XIII століття).

Тридцята династія єгипетських фараонів

Тридцята династія Стародавнього Єгипту — остання з династій давньоєгипетських фараонів місцевого походження. Також називається Себеннітською й належить до Пізнього царства. Була перервана другим завоюванням Єгипту Перською імперією.

Хабабаш

Хабабаш- фараон давнього Єгипту, який керував державою в кінці 338–336 роках до н. е.

Про нього нічого не повідомляють античні автори, але він згадується в доволі значній кількості єгипетських текстів. Мабуть, Хабабаш був нубійським князем з Південного Єгипту, якому на деякий час вдалося встановити свою владу в Єгипті. Тронне ім'я Хабабаша — Сененсетепенптах («Подоба Танена, обранець Птаха») — вказує на коронацію в Мемфісі. В одному написі його назвали «сином сонця».

В 330 роках до н. е. Хабабаш очолив воєнний похід в царство Куш. Похід був дуже невдалим — Хабабаш був розбитий фараоном Настасеном, про що свідчить стела, яка зберігається в Берлінському музеї.

Стела сатрапів свідчить про те, що на другому році свого правління Хабабаш інспектував укріплення в Дельті, щоб відбити майбутній напад персів. Згідно того ж джерела Хабабаш повелів вернути храму Буто землі, які були раніш конфісковані перським царем. Хабабаш був, мабуть, переможений Дарієм III, і Єгипет знову був підкорений персами. Подальша доля Хабабаша невідома.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.