1943

Рік 1940 · 1941 · 1942 — 1943 — 1944 · 1945 · 1946
Десятиліття 1920-ті · 1930-ті — 1940-ві — 1950-ті · 1960-ті
Століття XVIII · XIX —  XX — XXI · XXII
Тисячоліття 1-ше — 2-ге — 3-тє

Події

Вигадані події

Народились

Дивись також Категорія:Народились 1943

Померли

Див. також Категорія:Померли 1943

Нобелівська премія

Див. також

1-й Український фронт

1-й Украї́нський фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ з 20 жовтня 1943 року до 10 червня 1945 року у Другій світовій війні. Створений у результаті перейменування Воронезького фронту.

Здійснив Київську наступальну операцію 1943, в 1943—1944 — Житомирсько-Бердичівську, Корсунь-Шевченківську, Рівненсько-Луцьку, Проскурівсько-Чернівецьку і Львівсько-Сандомирську операції.

У січні—березні 1945 війська фронту провели Сандомирсько-Силезьку, Верхньо-Сілезьку, Нижньо-Сілезьку наступальні операції.

У квітні—травні 1945 брали участь у Берлінській та Празькій операціях.

Італійська кампанія (1943—1945)

Італі́йська кампа́нія (1943—1945) — військова кампанія збройних сил США, Великої Британії і їхніх союзників проти військ Німеччини і Італії під час Другої світової війни з метою розгрому і виведення Італії з війни та захоплення її території. Кампанія почалася в липні 1943 року, із вторгнення на Сицилію, кінцем воєнних дій вважається капітуляція німецьких військ у північній Італії в травні 1945 року.

Битва за Дніпро

Би́тва за Дніпро́ — військова кампанія СРСР проти країн Осі у 1943 році в ході Другої світової війни на річці Дніпро. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1400 км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.За чотиримісячну кампанію Червоної армії проти Вермахту вся Лівобережна Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили декілька плацдармів на правому березі Дніпра та повернули собі Київ.

Поразка Вермахту була повною, бо попри те, що він ще контролював більшу частину правобережної території, обидві сторони розуміли, що подальше просування військ РСЧА лише справа часу. Радянські війська подолали Дніпро, найважчий природний рубіж оборони, а німецькій стороні бракувало сил ліквідувати відвойовані радянські плацдарми на правобережжі. Після перемоги Радянського Союзу у цій битві, поразка Німеччини у другій світовій здавалась неминучою, що значно посилило позиції Сталіна у переговорах із союзниками на Тегеранській конференції, яка збіглася із закінченням битви.

Битва за Кавказ (1942—1943)

Битва за Кавказ (25 липня 1942 — 9 жовтня 1943) — битва збройних сил нацистської Німеччини, Румунії і Словаччини проти СРСР під час Німецько-радянської війни за контроль над Кавказом.

Битва поділяється на два етапи: наступ німецьких військ (25 липня — 31 грудня 1942) і контрнаступ радянських військ (1 січня — 9 жовтня 1943).

25 липня 1942 гітлерівські війська почали наступ з плацдармів у нижній течії Дону на сальському, ставропольському й краснодарському напрямках. Для виконання плану по захопленню Кавказу (кодова назва — «Едельвейс») німецьке командування виділило групу армій «А» (1-ша і 4-та танкові армії, 17-та німецька польова армія, 3-тя румунська армія, частина сил 4-го повітряного флоту; командувач — генерал-фельдмаршал В.Ліст). Противнику протистояли війська Південного і частина сил Північно-Кавказького фронтів (51, 37, 12, 18, 56-та армії і 4-та повітряна армія). Під натиском переважаючих сил противника радянські війська змушені були відійти на південь і південний схід. Становище на Північному Кавказу вкрай загострилося.

Восени 1942 німецькі війська зайняли велику частину Кубані і Північного Кавказу, проте після поразки під Сталінградом були вимушені відступити через загрозу оточення. У 1943 радянському командуванню не вдалося ні замкнути німецькі частини на Кубані, ні нанести їм рішучої поразки: танкові частини Вермахту (1-ша танкова армія) були виведені з Кубані в Україну в січні 1943, а піхотні (17-та армія) були вивезені з Таманського півострова до Криму в жовтні.

Реальна і передбачувана співпраця з окупантами послугувала причиною депортації ряду народів Північного Кавказу до Сибіру і Казахстану.

Битва за Київ (1943)

Би́тва за Ки́їв (1943) — великомасштабна битва Червоної Армії та Вермахту, що відбулась у період з 3 по 13 листопада 1943 року. У радянській військовій історії відома як Київська наступальна операція. З радянського боку в бою брали участь війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна та Перша окрема чехословацька бригада. У ході операції Києвом заволоділи солдати РСЧА.

Битва на Курській дузі

Би́тва на Ку́рській дузі́ або Ку́рська би́тва, що тривала з 5 липня по 23 серпня 1943 року, є однією з ключових битв Другої світової війни. У радянській історіографії прийнято розділяти битву на три частини: Курську оборонну операцію (5-23 липня); Орловську (12 липня — 18 серпня) і Бєлгородсько‑Харківську (3-23 серпня) наступальні операції.

Битва на Середземному морі (1940—1943)

Битва на Середземному морі (1940–1943) (англ. Battle of the Mediterranean) — умовне найменування військово-морської кампанії, що тривала протягом Другої світової війни в Середземному морі. Активні бойові дії між протиборчими військово-морськими силами країн Осі та західних союзників велися з 10 червня 1940 до вересня 1943 року, до капітуляції Італії та виходу її з війни. Окремі зіткнення мали місце до кінця Другої світової війни.

Здебільшого, кампанія в основному велася між італійськими ВМС, підтримані іншими військово-морськими та військово-повітряними силами країн Осі й британського Королівського флоту, за підтримки інших союзних військово-морських сил, таких як Австралія, Нідерланди, Польща та Греція. Військово-морські і військово-повітряні сили армії США приєдналися до союзної сторони в 1942 році.

В цілому протягом усієї кампанії кожна сторона переслідувала три схожі цілі в цій битві. Перша була максимально активно атакувати морські лінії постачання іншої сторони. Друга полягала в тому, щоб тримати захищеними лінії комунікацій власних сухопутних військ в Північній Африці. Третім завданням було зруйнувати здатність військово-морського флоту противника вести активні бойові дії на морі.

Воронезький фронт

Воро́незький фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ у Другій світовій війні. Сформований 7 липня 1942 року з частини сил лівого крила Брянського фронту.

Війська Воронезького фронту в липні 1942 року брали участь у Воронезько-Ворошиловградській операції, у грудні 1942 у контрнаступі під Сталінградом, у січні 1943 року успішно здійснили Острогозько-Россошанську операцію, брали участь у Воронезько-Касторненській операції (січень-лютий 1943). Також брали участь у Курській битві та у Бєлгородсько-Харківській операції (1943). Після виходу лінії фронту на рубежі Дніпра 20 жовтня 1943 року Воронезький фронт був перейменований на 1-й Український.

Двічі Герої Радянського Союзу

Двічі Герої Радянського Союзу – радянські військовики та науковці (всього за роки існування СРСР таких було 154 особи, з них 9 посмертно) які за свої визначні бойові заслуги (для 35-ти космонавтів за багаторазовий особистий героїчний внесок в освоєні космосу, один льотчик-випробувач за героїзм проявлений при випробуванні нової авіаційної техніки та ще один науковець за видатні дослідження та подвиги зроблені в льодах Арктики) були двічі удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Нижче у таблиці наведений список двічі Героїв Радянського Союзу із позначенням основної інформації.

Дніпровсько-Карпатська операція

Дніпровсько-Карпатська операція (24 грудня 1943 — 17 квітня 1944) — стратегічна наступальна операція збройних сил СРСР проти німецько-румунських військ з метою оволодіння Правобережною Україною на Східному фронті Другої світової війни.

Едвард Бовелл

Едвард Бовелл (англ. Edward L. G. Bowell; ще відомий як «Тед Бовелл»; 1943, Лондон) — американський астроном. Бовелл закінчив Університетський коледж Лондона та Паризький університет. Працюючи у обсерваторії Ловелла, він був головним дослідником проекта LONEOS, пізніше став його керівником. Бовелл відкрив велику кількість астероїдів, як під час його роботи у LONEOS, так і до початку проекта.

Німецько-радянська війна

Німе́цько-радя́нська війна́ — війна між Німеччиною та Радянським Союзом, що тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. Складова Східноєвропейського театру воєнних дій Другої світової війни.

На боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія. Радянський Союз підтримували держави-союзники, насамперед США та Велика Британія.

Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття. Війна мала тотальний характер і супроводжувалася надзвичайною жорстокістю з обох сторін, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями тощо. Близько третини усіх загиблих у Другій світовій війні припадає на німецько-радянську війну.[джерело?]Перебіг війни зумовив поразку Німеччини, а з нею усіх країн Осі у Другій світовій війні. Результати війни спричинили посилення СРСР та сприяли створенню в Східній Європі низки залежних від нього комуністичних режимів.

Орден Слави

О́рден Сла́ви — радянський військовий орден. Встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. У подальшому Статут ордену був частково змінений Указами Президії Верховної Ради від 26 лютого і 16 грудня 1947 року та від 8 серпня 1957 року.

Цей орден був заснований 8 листопада 1943 року, в один день з орденом «Перемога» — найвищим із «полководницьких» орденів. Він став останнім із «сухопутних» орденів, створених за часів війни: після нього з'явилися лише «морські» ордени Ушакова і Нахімова. Орден призначався для нагородження рядового і сержантського складу, тому в орденській системі його поставили молодшим. Але, незважаючи на це скромне місце в орденській ієрархії і на коротку історію ордена, — він видавався протягом лише півтора року — орден Слави швидко завоював величезну популярність серед воїнів Червоної армії, а його кавалери — заслужену пошану в народі.

Південний фронт (Друга світова війна)

Півде́нний фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, створений зі складу Одеського військового округу, у Другій світовій війні.

Південно-Західний фронт (Друга світова війна)

Півде́нно-За́хідний фронт — оперативно-стратегічне об'єднання червоноармійських військ на південно-західному напрямку за часів у Другої світової війні.

Створений 22 червня 1941 року у складі 5-ї, 6-ї, 12-ї та 26-ї армій внаслідок реорганізації Київського Особливого військового округу.

В 1941 році фронт вів оборонні бої в Україні. Ліквідований 12 липня 1942 року і знову створений 22 жовтня 1942 року, після чого здійснював операції в районі Харкова, на Дону, в Донбасі. 20 жовтня 1943 року перейменований на 3-й Український фронт.

Смоленська операція (1943)

Смоленська наступальна операція (кодова назва — Операція «Суворов») (7 серпня — 2 жовтня 1943) — наступальна операція військ Західного фронту і лівого крила Калінінського фронту, проведена з метою розгромити ліве крило німецької групи армій «Центр», а також звільнити Смоленськ.

Українська повстанська армія

Украї́нська повста́нська а́рмія (УПА́) — військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942—1956 років, озброєне крило Організації українських націоналістів.

Розпочала свою діяльність з весни 1943 року на територіях, які входили до складу: райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943, Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943) та румунської Трансністрії (Північна Буковина) — з літа 1944. Окремі загони також діяли і на території східної України, на Донбасі та навіть на Кубані.

Головною метою створення УПА стало об'єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року, коли польовий командир Сергій Качинський (псевдо «Остап») сформував перший відділ УПА в місті Сарни, хоча деякі історики вважають цю дату умовно пропагандистською та переносять період заснування приблизно на півроку вперед. У 1943 році загони ОУН(б) почали офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків з допоміжної поліції, дезертирів з Червоної Армії.

Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке має розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинено. Окремі вогнища спротиву продовжувались впродовж 1950-1960-х років. З травня по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук.

Ставлення до УПА в українському суспільстві протягом років після відновлення незалежності 1991-го коливається між позитивним (борці за незалежність) і протилежним («німецькі колаборанти»): сама оцінка часто спирається на пропагандистські штампи обох сторін. З 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. Боротьба Української повстанської армії — складова Українського визвольного руху 1920—1950 років. У грудні 2018 року прийнято закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій, яким покладено додатковий соціальний захист, в тому числі пільги на оплату комунальних послуг та проїзд у громадському транспорті, а також медичне обслуговування і забезпечення медикаментами.

Центральний фронт (Друга світова війна)

Центра́льний фронт — оперативне об'єднання радянських військ з 26 липня по 24 серпня 1941 та 15 лютого до 20 жовтня 1943 року, у Другій світовій війні.

Війська фронту вели бойові дії на території Курської та Орловської областей, брали участь у Курській битві 1943, під час Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції завдали головного удару ворогові на Конотопському напрямку і в серпні 1943 року вступили на землі України. Протягом серпня—вересня вони відвоювали частину Сумської, Чернігівської та Київської областей.

20 жовтня 1943 року Центральний фронт перейменовано на Білоруський фронт, війська якого отримали завдання діяти на Бобринському напрямку.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.