Юдейське царство

Юдейське царство — південне ізраїльське царство зі столицею в Єрусалимі. Царство Юди проіснувало понад 300 років і було знищене Вавилоном близько 600 до н. е.

Ізраїльське царство проіснувало 120 років: Саул, Давид і Соломон царювали кожен по 40 років. Після смерті царя Соломона царство поділилося. Десять колін (племен) утворили Північне Царство зі столицею в Самарії. Два коліна (племена) Юда та Веніямин утворили Південне Царство, зване Юдея, зі столицею в Єрусалимі.

Але і тих два царства не були тривалі. Північне Царство проіснувало понад 200 років і було знищене Ассирією 721 р. до н. е. Південне Царство проіснувало понад 300 років і було завойоване Вавилоном близько 600 р. до Різдва Христового.

Правління Юдейських царів

Першим царем Юдеї був Ровоам син Соломона. Його правління описане в Другій книзі царів.

849842 р. до н. е — правління Йорама. В його часи Ідумея виборює незалежність. Одружився на дочці царя Північно-Ізраїльського царства Аталії.Вона стала, знищувати нащадків Давида по всій Юдеї, але упустила одного сина Ахаза — Йоаса, якого приховав і виховав первосвященик Єгояда.

837 р. до н. е. — Йоас проголошений царем, а Аталія страчена.

727698 — правління Єзекії. Зміцнення Юдейського царства. Єзекія був вихований під впливом пророка Ісаїї (2 Цар. 19:5), та приступив до суттєвих релігійних та культурних реформ. В цей час була написана книга пророка Ісайї.

701 до н. е. — невдала облога Єрусалиму Санхерібом

609598 р. до н. е. — цар Йоаким. На 13 році його правління починається пророча діяльність Єремії. Пророк Єремія написав книгу «Пророцтва» (Книга пророка Єремії)«Плач» (книга «Плач Єремії») про зруйнування Єрусалиму і Послання.

Вавилонський полон (586—537 рр. До н. Е.)

586 — зруйнування Єрусалимського Храму та переселення юдеїв. Вавилонський полон не знищив народ Юдеї, на відміну від ассирійської полону, який став фатальним для населення Ізраїлю. Згідно з Біблією в цей час припадає діяльність пророків Єзекіїля та Даниїла, написана книга пророка Єзекіїля. За цар Артаксеркса відбуваються події описані в книзі Есфір, що лягли в основу свята Пурім.

Юдея під перським пануванням (537—332 рр. До н. Е.)

Через 70 років за наказом перського царя Кіра II, який зламав могутність Вавилону, юдеї отримали можливість повернутися на свою землю.

516 р. до н. е. — завершено будівництво Другого Храму на чолі з Зоровавелем.

458 р. до н. е. — прибуття до Єрусалима пророка Ездри. Маючи статус представника перського царя він багато зробив для відновлення юдейського життя. Було відновлено святкування шаббату, сплату десятини і інших вимог Закону.

Юдея під грецьким пануванням (332—167 рр. До н. Е.)

Після завоювання перської монархії Олександром Македонським Земля Ізраїлю (Палестина) спочатку була підпорядкована Птолемеям в Єгипті (320201 р. до н. е.), потім Селевкідам в Сирії. У цю епоху в юдейське середовище проникає грецька культура.

Хасмонейського царство (140 — 37 рр. До н. Е.)

Єврейське повстання 165 року до н. е. не тільки відстояло релігійну незалежність Юдеї, а й призвело до створення незалежного Хасмонейського царства (16437) зі столицею в Єрусалимі.

У 63 р. до н. е. спалахнула війна між синами Соломії, Гірканом II і Аристобулом II, в результаті якої був покликаний третейським суддею римський полководець Помпей, який взяв Єрусалим і звернув Юдею в етнархію, що ввійшла до складу римської провінції Сирія.

Юдея під владою Риму

Judea

Після смерті Ірода Великого стався розподіл Палестини поміж його синами. Галилея та Зайордання були віддані Іродові Антипі; землі на північ від них — Іроду Пилипу; а Юдея з Самарією — Архелаю, який повинен був з часом успадкувати й титул царя. Однак Архелай викликав незадоволення як у євреїв, так і у римлян, і імператор Август змістив його в шостому році нашої ери, передавши владу над Юдеєю римському прокуратору.

З політичної точки зору Галілея і Юдея були хоч і підвладними Римові, а проте цілком окремими державами. У євангельські часи Галілеєю правив Ірод Антипа4 р. до н. е. до 39 р. н. е.), а Юдеєю — Понтій Пилат26 по 36 р. н. е.), про що також повідомляє євангеліст Лука (3.1). Юдея і Галілея були штучно об'єднані Давидом в 11 ст. до н. е., однак після смерті його сина Салимона (Соломона) у 927 р. до н. е. ця імперія розпалася на Ізраїль зі столицею в Самарії і вчетверо меншу Юдею зі столицею в Єрусалимі. У часи Хреста в Галілеї проживала незначна юдейська діаспора, а в Юдеї були компактні поселення галілеян, наприклад, у Витанії неподалік Єрусалима.

Галілеяни і юдеї відрізнялися не лише етнічно, але й расово: перші були арійцями, а другі — семітами (вихідцями з Аравійського півострова). Про етнічно-расові відмінності, серед іншого, свідчить те, що «арамейська мова була загальновживаною мовою Палестини часів Ісуса» (Геллей Генри. С. 410), проте, розмовляючи нею, галілеяни і юдеї суттєво відрізнялися способом її вимови. Наприклад, попри всі старання Петра, єрусалимляни його легко впізнали за галілейською вимовою (Мт 26.73, Мк 14.70, Лк 22.59).

Варто пояснити, що після повернення юдеїв з вавилонського полону арамейська мова стала у них розмовною, хоч їхні священні тексти традиційно писалися давньоєврейською мовою. Галілеяни також перебрали арамейську мову, але, попри те, зберігали свою материнську, «хатню» мову. Саме цією мовою Христос промовив свої останні слова: «А коло дев'ятої години Ісус скрикнув сильним голосом, кажучи: Елі Елі лема савахтані» (Мт 27.46). Почувши їх, юдеї подумали, що Ісус кличе пророка Іліяху (Мк 15.34—35).

Див. також

Посилання

Примітки

  1. Grabbe, Lester L., ed. (2008). Israel in Transition: From Late Bronze II to Iron IIa (c. 1250–850 B.C.E.). T&T Clark International. с. 225–6. ISBN 978-0567027269.
  2. Lehman in Vaughn, Andrew G.; Killebrew, Ann E., eds. (1992). Jerusalem in Bible and Archaeology: The First Temple Period. Sheffield. с. 149.
  3. Finkelstein, Israel (2006). «The Last Labayu: King Saul and the Expansion of the First North Israelite Territorial Entity». У Amit, Yairah; Ben Zvi, Ehud; Finkelstein, Israel та ін.. Essays on Ancient Israel in Its Near Eastern Context: A Tribute to Nadav Naʼaman. Eisenbrauns. pp. 171 ff.. ISBN 9781575061283. https://www.academia.edu/1070440/The_Last_Labayu_King_Saul_and_the_Expansion_of_the_First_North_Israelite_Territorial_Entity.
Єшива

Єши́ва (івр. יְשִׁיבָה‎‎, буквально «сидіння, засідання»; мн. єшиво́т івр. יְשִׁיבוֹת‎) укр. також єшибо́т — єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний Закон, головним чином Талмуд. У певні епохи єшива виконувала також законодавчі й судові функції. В останні сторіччя головною діяльністю єшив є підготовка до звання рабина. Строк навчання в єшиві звичайно не обмежений.

Ізраїльське царство

Ізраїльське царство (івр. ממלכת ישראל‎) — давнє єврейське царство. Згідно з Біблією, засноване у XI столітті до н. е. пророком Самуїлом і першим ізраїльським царем Саулом (Шаулем — у вимові івритом).

Історія Ізраїлю

Історія й назва Ізраїлю пов'язана з єврейським народом й його патріархом Яковом, якому було дане ім'я янголом .

«І сказав (ангел): як ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав [йому]: віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш» (Книга Буття 32:28)

Ізраїль, тобто «богоборець». До нього ця земля називалася Ханаан й була заселена нащадками онука Ноя, сина Хама Ханаана. Згодом у часи римського володарювання це земля почала називатися Палестиною. Сучасна історія відновленої держави Ізраїль починається 1948 року після здобуття нею незалежності.

Історія Давнього Ізраїлю та Юдеї

Земля Ізраїлю (івр. Ерец-Ісраель ) священна для єврейського народу з часів біблійних патріархів — Авраама, Ісаака і Якова. Вчені відносять цей період до початку 2 тисячоліття до н. е.. Згідно з Біблією, Земля Ізраїлю була заповідана євреям Богом, бо вона мала стати Землею Обітованою — тут знаходяться всі священні місця єврейського народу.

Амон (цар Юдеї)

Амон — син Манасії та Мешуллемет (2 Цар. 21:19), цар Юдейського царства з 642 по 640 р. до н. е. (2 Хр. 33:21-25).

Амон зійшов на престол Юдеї у віці 22 років. Царював він всього два роки, оскільки був убитий унаслідок змови, організованої своїми слугами. Як і батько практикував ідолопоклонство. Наступником народ вибрав його сина Йосію.

Аталія

Аталія — цариця Юдейського царства, дружина царя Йорама . В. Олбрайт датує період її правління 849—842 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час її царювання до 841—836 р. до н. е.

Ахія

Ахія з Шіло (івр. אחיה‎‎) — пророк часів Соломона.

Розповідь про пророка Ахію міститься в Першій книзі царів. Цар Соломон зайнявся розбудовою Єрусалима, його мурів та Храму. Фінансування проводилося через збільшення податків, що у свою чергу приводило до соціальної напруги. Синкретизм Соломона з культом Молоха та Астарти привів до численних повстань та поширення противників його царювання. Ахія виступив проти нього та помазав на царство Єровоама I.

Це привело до того, що 10 із 12 племен Ізраїля після смерті Соломона перестало визнавати за царя наступника Соломона — Ровоама. Таким чином Десять колін Ізраїлевих не визнали над собою його владу і об'єдналася під владою Єровоама I, утворивши в північній частині до цього єдиного Ізраїльського царства Північно-Ізраїльське царство. Племена Юди і Веніамина залишилися вірні роду Давида і утворили державу з центром у Єрусалимі, відому згодом як Юдейське царство. Таким чином Ахія був першим пророком, що виступив проти царської династії. Проте з побоювання перед можливим об'єднанням єврейського народу під владою царя Юдейського царства Ровоама, помазаний Єровоам I всіляко прагнув до відчуження свого народу від Єрусалима, з його Храмом. Апогеєм його політики стала релігійна реформа. На кордоні з Юдейським царством в Бет-Елі і на півночі Ізраїльського царства в Дані були встановлені ідоли золотих тельців, причому він сам здійснював їм жертвопринесення.

Коли захворів син Єровоама І — Авія, дружина Єровоама відвідала Ахію. Він їй напророкував смерть сина і винищення всього роду, що пізніше підтвердилось при захопленні влади Ваасою.

Брит-мила

Брит-міла — обряд обрізання в юдаїзмі, проводять на 8 день після народження дитини; він символізує союз Бога й Авраама (Авраам — праотець Ізраїлю, зробив обряд обрізання в ознаменування обіцянки Бога землі Ханаанської для народу єврейського).

Гемара

Гемара (арам. גְּמָרָא, «вивчення», «сприйняте від учителя» або від івр. גְּמָרָה, «завершення, досконалість») — збірка дискусій і аналізів тексту Мішни, що проводилися амораями, включає їх постанови та уточнення Закону (Галахи), а також алегоричні притчі і легенди (Аггаду).

Гемара містить як обов'язкові для юдея постанови і закони (Галаха), так і алегоричні притчі і легенди (Аггада).

Йоас (цар Юдеї)

Йоас (Йоаш) — цар Юдейського царства, молодший син царя Ахазії . В. Олбрайт датує період його правління 837—800 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 835—796 р. до н. е.

Йотам

Йотам (Йоатам) — син Уззії, цар Юдейського царства (2 Цар. 15:32-38). В. Олбрайт датує період його правління 742—735 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 740—732 р. до н. е, хоча згідно з 2 Хр. 27:8 царював він 16 років, де очевидно враховане його співправління за часів його батька.

Кидушин

Кидушин — весілля в юдаїзмі, церемонія підписання шлюбного контракту — «кетуба», де кожен із членів нової родини зобов'язується виконувати певні обов'язки.

У Галичині, єврейський ритуальний шлюб без свідків не визнавався австрійською, а згодом польською владами.

Ктувім

Ктувім (дав-євр. כתובים — писання) — третя частина книг Старого Заповіту Біблії.

Лахіш

Лахіш (івр. לכיש‎, грец. Λαχις, лат. Lachis) — стародавнє біблійне місто, що розташовувалось у південному Ханаані, нині Тель-ед-Дувейр (Тель-Лахіш) в Ізраїлі. Вперше згадується в амарнських табличках як Лакіша.

Палестина

Палести́на (араб. فلسطين‎, арам. ܦܠܫܬ‎, івр. ארץ-ישראל‎ — біблійн. «земля Ханаанська», «земля Обітована» і «земля Ізраїлю») — історична область в Західній Азії. Межі області приблизно охоплюють територію сучасних сектора Газа, Ізраїлю, Голанських висот, Західного берега річки Йордан, Йорданії, частині Лівану та Сирії. Синайський півострів, як правило, вважається окремою географічною зоною.

Плем'я Юди

Пле́м'я Ю́ди (івр. שֵׁבֶט יְהוּדָה‬‎‬, Shevet Yehudah; лат. tribus Iudas) — одне з племен (колін) Ізраїлевих. Згідно біблійним переказом, свій родовід веде від Юди, четвертого сина патріарха Якова від Лії (Бут. 29:35).

Юда (Єхуда) у перекладі означає «похвала» або «слава Богу». Ім'я це було надзвичайно популярним в єврейській історії. Початкові відомості про Юду в Біблії надзвичайно скупі. Відомо лише, що хоча він і поділяв з іншими своїми братами ненависть до Йосипа, сина своєї тітки Рахілі, другої дружини Якова, проте був більш терпимим і чуйним і порадив братам краще продати Йосипа проїжджих купцям, ніж вбити. Коли після смерті царя Соломона відбувся розділ його царства, то коліно Юди створило окреме Юдейське царство в Юдеї, яке займало південну частину царства часів Давида і Соломона зі столицею в Єрусалимі, що проіснувало до завоювання його Навуходоносором II у 586 р. до н.д..

Терени коліна Юдиного — на південь від Єрусалиму, Лахіш з Хевроном до затоки Акаба й сучасного Ейлату.

Уззія

Уззія (також Азарія у 2 Цар. 15:1) — син Амасії, цар Юдейського царства. Царював 52 роки. В. Олбрайт датує період його правління 783—742 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 767—740 р. до н. е.

У Біблії знаходимо дещо різні за змістом розповіді про цього царя.

Юда (син Ізраїля)

Ю́да (івр. יְהוּדָה‎ — Єгуда) — 4-ий син Якова (Ізраїля) від Лії. Родоначальник покоління Юди утворившого плем'я Юдине народу Ізраїля.

З єврейської — «хвалити Єгову!». Його мати Лія сказала, коли народила: «Тим разом я буду хвалити Господа!», і тому назвала «Юда» (Бут. 29:35). Місце народження — Падан арамейський, де Яків працював на свого дядька і тестя Лавана - сина Бетуела. Юда також був онуком Ісаака і правнуком Авраама.

Запропонував своїм браттям замість вбивства Йосипа, продаж його у рабство до ізмаїльтян (Бут. 37:26-27). Відомий історією зі своїм сином Онаном, ім'ям якого названий сексологічний термін онанізм (Буття 38).

Юда є прабатьком одного з 12 колін (племен) народу ізраїльського. Сучасні євреї України відносять себе до коліна Юди. Згодом після царювання Саула, Давида і Соломона на основі колін Юди, Веніяміна та Симеона було створена могутня держава — Юдейське царство (всі інші коліна об'єдналися у Ізраїльське царство).

Пророцтво батька Юди, Якова/Ізраїля перед своєю смертю: «Юда — лев молодий!», за поширенним поясненням, говорить про родинний зв'язок Ісуса Христа до Юди.

Юда є прабатьком Давида, а Давид — Марії, матері Ісуса Христа (Лк. 3:23, Лк. 3:33-34).

Юдея

Юде́я (івр. יְהוּדָה‎, Єгуда; івр. אֶרֶץ יְהוּדָה‎, Ерец-Єгуда, «Юдина земля») — величезна історична та географічна область Леванту у Землі Ізраїля на південь від Самарії (Шомрон). Лежить в Ізраїлі, в тому числі і на зайнятих ним у ході «Шестиденної війни» (1967) територіях. До 1967 область контролювала Йорданія, що анексувала її в односторонньому порядку в результаті Арабо-ізраїльської війни 1948–1949.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.