Танах

Танах (івр. תנ"ך‎) — загальноприйнятий набір святих книг, тобто Святе Письмо юдаїзму. «Танах» — це акронім, що вказує на книги, які входять до складу Святого Письма. Це Тора («Закон» або «П'ятикнижжя Мойсеєве» у слов'янському перекладі), Невіїм («Пророки» або «Книги Пророцькі» у слов'янському перекладі) та Ктувім («Писання» або «Книги Історичні» у слов'янському перекладі).

Тора

До книг Закону (Тора) відносять п'ять творів:

  1. Перша книга Мойсеєва: Буття
  2. Друга книга Мойсеєва: Вихід
  3. Третя книга Мойсеєва: Левит
  4. Четверта книга Мойсеєва: Числа
  5. П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону

Тору відкриває Книга Буття, яка має форму світової хроніки: розповідь про сотворення світу, про гріхопадіння Адама, про розростання людства та його розподіл на племена та народи підготовлює центральну тему обрання прародителя єврейського народу Авраама, яке було поширене через його сина Ісаака, його онука Якова і через 12 синів Якова (прабатьків 12 «колін Ізраїльських») на всіх його нащадків. Наступні книжки розповідають про «вихід» народу Божого на чолі з Мойсеєм з рабства в Єгипті, дарування цьому народові Богом встановленого сакрального закону на горі Синай через Мойсея, про скитання в пустелі та прихід до «землі обітованої».

Невіїм

Ранні пророки

Пізні пророки

Дванадцять малих пророків

Ктувім

Поетичні книги

П'ять сувіїв

Інші книги

Посилання

Див. також

  • Еліас Гуттер
  • Вільям Робертсон
  • Річард Каддік

Джерела

Єврейська філософія

Єврейська філософія — філософія, яка спирається на єврейську традицію. Нерідко єврейську філософію визначають більш вузько як філософію юдаїзму, тобто як раціональне обґрунтування юдейської теології, за допомогою системи філософських понять. За професором Елізаром Берковичем, жоден єврейський мислитель ніколи не починав з самого початку, оскільки юдаїзм вже існує в той момент, коли філософ починає своє дослідження.

Однак існує і надзвичайно широкий підхід до розуміння сутності єврейської філософії. Цей підхід ототожнює єврейську філософію з будь-яким видом рефлексії думки тих, хто вважають себе євреями. Тим не менш, у наш час[коли?] філософи, євреї за походженням, які не розглядають проблематику юдаїзму чи у творчості яких не відображені специфічні єврейські проблеми, зазвичай не вважаються представниками єврейської філософії..

Єврейська історія

Історія єврейського народу — історія релігії і культури євреїв. Вона охоплює майже чотири тисячі років і сотні інших різних народів, їхню релігію і культуру, з якими протягом усієї своєї історії взаємодіяв єврейський народ. Істотна частина єврейської історії пов'язана з територією, яка сьогодні називається державою Ізраїль.

За Біблією, євреї ведуть своє походження від біблійних патріархів Авраама, Ісака та Якова, які жили в землі Ханаан з XVIII століття до нашої ери. Під час римського періоду євреї були розсіяні та поширилися по всьому світу в так званій діаспорі. Після геноциду євреїв під час Другої світової війни була створена держава Ізраїль. (Сучасна історія Ізраїлю розглядається в окремій статті Історія Ізраїлю).

Єшива

Єши́ва (івр. יְשִׁיבָה‎‎, буквально «сидіння, засідання»; мн. єшиво́т івр. יְשִׁיבוֹת‎) укр. також єшибо́т — єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний Закон, головним чином Талмуд. У певні епохи єшива виконувала також законодавчі й судові функції. В останні сторіччя головною діяльністю єшив є підготовка до звання рабина. Строк навчання в єшиві звичайно не обмежений.

Брит-мила

Брит-міла — обряд обрізання в юдаїзмі, проводять на 8 день після народження дитини; він символізує союз Бога й Авраама (Авраам — праотець Ізраїлю, зробив обряд обрізання в ознаменування обіцянки Бога землі Ханаанської для народу єврейського).

Біблія

Святе Письмо, Священне Писання або Біблія, збірник книг, що " утворюють Біблію (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус) — Слово Бога, містить книги релігійного (історично-повчального) змісту. Є сасними писаннями, на яких можна юдейське та християнське віровчення.

В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית‎ — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.

Окрім канонічних книг, існують і неканонічні книги (навколо-канонічні), апокрифи, що мають важливе значення для істориків, філологів тощо. Католицький та православний канони Святого Письма (Біблії) включають в себе 77 книг, а у протестантів — 66.

У юдаїзмі лише Старий Завіт (Танах) розглядається, як священна книга.

ТУТ БУВ КЄБА

Ктувім

Ктувім (дав-євр. כתובים — писання) — третя частина книг Старого Заповіту Біблії.

Масора

Масора́ (івр. מָסוֹרָה‎ — переказ) — звід вказівок, які служать для збереження канонізованого тексту єврейського Старого Завіту і правил його оформлення при переписуванні (див. також Масорети). У більш вузькому сенсі - апарат приміток, уточнюючих орфографію, огласовку, синтаксичний розподіл, наголос і кантілляціі біблійного тексту, а також випадки вариантного вимови окремих слів.

Масоретський текст

Масоре́тський те́кст (івр. נוסח המסורה‎, в біблійній текстології MT, 𝕸, або ), іноді іменований textus receptus, — середньовічна редакція однієї з груп древніх текстів Танаха (єврейської Біблії), визнана в рабинському середовищі в якості єдиного священного тексту. Форми цього тексту, що мало відрізнялися одна від одної, переписувалися і поширювалися в кількості, що перевищує інші редакції; нестандартні тексти послідовно знищувалися. Остаточний зафіксований вид МТ отримав до X століття н. е.

Кумранські знахідки показали існування більш ранніх, так званих протомасоретських версій Танаха, які, на відміну від масоретського тексту, позбавлені огласовок і акцентних знаків, а також в ряді місць розходяться між собою і виробленим масоретським текстом. У I столітті н. е. центральна роль протомасоретських текстів зросла через ослаблення або зникнення інших течій в юдаїзмі. В юдаїзмі масоретський текст став основним текстом Біблії і в Новий час визначальним текстом для Старого Завіту в християнстві і в науковому світі. Цей текст переписувався з особливою ретельністю, а в період VII—X століть група єврейських вчених — масорети — додали до нього Масору, тобто огласовки і акцентні знаки для правильної вимови слів тексту і примітки маcоретів для точного його переписування. Масора була створена на основі давньої традиції, але ключову роль в її закріпленні і поширенні зіграла в X столітті сім'я Бен-Ашерів з Тиверії. Текст, вироблений масоретами Аароном бен Ашер, лежить в основі сучасної єврейської Біблії. Найстаріші рукописи масоретського тексту, що збереглися фрагментарно, відносяться до IX століття. До початку XXI століття найдавнішим масоретським рукописом Танаха, що повністю зберегся, був манускрипт, створений близько 1008 року і званий Ленінградським кодексом. При цьому збереглося не менше 6000 рукописів, що містять як повний, так і частковий текст Танаха з Масорою, їх копіювання тривало до початку XVI століття.

Авторитетне друковане видання МТ випустив Даніель Бомберг у Венеції в 1524—1525 роках, воно залишається одним з найважливіших джерел для наукових видань. Ленінградський кодекс покладено в основу наукового видання Biblia Hebraica Stuttgartensia. Сучасні ізраїльські критичні видання Танаха базуються на Алеппському кодексі. Масоретський текст є основою для старозавітної частини Біблії Лютера, Біблії короля Якова, канонічних книг російського Синодального перекладу і Нової Вульгати.

Мідраш

Мідраш (від давньоєврейс. — дослідження, тлумачення, מִדְרָשִׁים) — збірка, присвячена тлумаченню текстів Святого Письма. Класичними вважаються мідраші, створені в добу Мішни та Талмуду, в яких згадуються ті ж, що і в цих збірках, мудреці або їхні сучасники. Велику кількість мідрашів було укладено також у середні віки. Від жанру коментаря мідраші відрізняються специфічною побудовою тексту, що поєднує тлумачні вправи, морально-етичні повчання та агадичні розповіді.

Невіїм

Невіїм (дав-євр. נביאים — пророки) — друга частина книг Старого Заповіту Біблії.

Нісан

Ніса́н — перший місяць року у єврейському релігійному календарі. Інша назва — Авів, що означає «весна».

Псалом 1

Псалом 1 — перший псалом Книги Псалмів. Книга Псалмів — третій розділ книг Танах та книга християнського Старого Завіту. Латинською мовою псалом відомий своїм інципітом «Beatus vir».

Псалом 1 є регулярною частиною єврейських, католицьких, англіканських та протестантських літургій.

Південний Калімантан

Південний Калімантан (індонез. Kalimantan Selatan, також скорочено Kalsel) — провінція в Індонезії, на острові Калімантан.

Адміністративний центр — місто Банджармасин. Інші великі міста — Банджарбару, Мартапура, Барабай, Амунтай, Котабару. Населення — 3 626 616 осіб (2010).

Святе Письмо

Святе Письмо — зібрання священних книг в авраамічних релігіях: юдаїзмі, християнстві та ісламі.

Серафим (янгол)

Серафи́м — в християнській традиції найвищий ангельський чин, найбільш наближений до Бога.

Старий Заповіт

Стари́й Завіт — одна з двох частин Біблії, в його основі лежить «Танах» та поділяється на книги Закону (Тора), Пророків (Невіім) та Писання (Кетувім), що в свою чергу поділяються на історичні, поетичні та повчальні твори.

Талмуд-тора (навчальний заклад)

Талму́д-то́ра (їд. תַּלְמוּד-תּוֹרָה — талметойре) — єврейські релігійні навчальні заклади для хлопчиків із малозабезпечених сімей, які виникли наприкінці Середньовіччя в Європі, для підготовки до вступу в єшиву. Назва цих шкіл відповідає одній з основних заповідей, приписів (міцвот) повнолітнього єврея — вивчати Тору (Див. також Талмуд-тора (заповідь)).В талмуд-торі викладалися такі предмети, як іврит, дві Тори («вчення»): письмова, тобто П'ятикнижжя Мойсея, або весь Танах, та усна, тобто Мішна, основна частина Талмуду, та Гемара — коментарі до Мішни; в різний час до програми включалися й інші предмети, наприклад, арифметика та письмо на їдиші. Основною метою талмуд-тори було надати хлопчикам традиційну релігійну освіту й підготувати їх до повноліття (13 років) та вступу до єшиви. Вихованці ж, які досягнули 14-річного віку й не проявили достатніх розумових здібностей, віддавалися на приватну службу або для навчання ремеслам. Навчання в талмуд-торах було безкоштовним.

Тора

То́ра (дав-євр. תורה — вчення, закон), Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Тільки останні рядки про смерть самого пророка написала інша особа. Прихильники документарної гіпотези вважають, що Тора була створена об'єднанням декількох незалежних джерел (документів), які були написані різними авторами протягом VIII—III ст.ст. до н. е.

Тора складається з таких книг:

Перша книга Мойсея: Берешит (Книга Буття)

Друга книга Мойсея: Шмот (Книга Вихід)

Третя книга Мойсея: Ваїкра (Книга Левит)

Четверта книга Мойсея: Бемідбар (Книга Числа)

П'ята книга Мойсея: Дварим (Повторення закону)Майже на кожний тиждень єврейського року заздалегідь визначено розділ Тори, який читають та вивчають у синагозі. Хумаш складається з 54 розділів. Таким чином, протягом року його прочитують весь. Річний цикл починається й закінчується в день свята Сімхат Тора.

Публічне читання Тори в синагозі є важливою юдейською заповіддю. Воно відбувається щопонеділка, щочетверга та щосуботи під час ранкової молитви, а також у дні єврейських свят. Так наприклад, 12 жовтня 2009 року — за єврейським календарем є днем 24 Тішрея 5770 року — другий день тижня, коли читають і вивчають розділ «Браха».

За словами головного рабина Буковини Менахема Менделя Гліцнштейна, кожен єврей, згідно з традицією, повинен мати свій сувій Тори. На початок лютого 2015 його вартість становила близько 20 000$, що є непосильним для багатьох. Тому кожен єврей дає певну суму на сувій громади — Тора належить водночас багатьом.

Юдаїзм

Юдаї́зм, іудаї́зм (івр. יהדות‎, «єврейська релігія»; від імені Юди, сина біблейського патріарха Якова) — одна зі стародавніх етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території сучасної держави Ізраїль, та сучасних євреїв, заснована, відповідно до ТаНаХу (Старого Заповіту), на заповітах Бога праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е. Важливою частиною віровчення є усна Тора (Талмуд), в якій коментується зміст Старого Заповіту.

Юдаїзм базується на концепції всюдисущого вічного Творця, чия воля та особливе ставлення до єврейського народу відбиті в Торі, себто Законі. Тора — це перші п'ять книг у складі християнського Святого Письма, Хумаш, або П'ятикнижжя, що містять історію, закони і правила життя для гідної поведінки і в слов'янських джерелах відомі як Буття, Вихід, Левит, Числа та Повторення закону.

Сучасний юдаїзм поряд із християнством та ісламом зараховують до авраамічних релігій, тобто віровчень, що ведуть своє походження від віри праотців Адама і Єви, Авраама й Сари, Ісаака і Якова, найбільш стародавньої й простої форми єдинобожжя. Важливою відмінністю від християнства та ісламу є те, що Ісус і Магомет розглядаються в рамках цього віровчення як звичайні люди.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.