Старе місто (Єрусалим)

Старе місто Єрусалима — район в Єрусалимі площею близько 1 км2. До 1860 р. цією територією було все місто Єрусалим оточене оборонним муром, побудованим османським султаном Сулейманом I Пишним. У Старому місті розташовуються ряд святих місць для християн, мусульман та юдеїв: Храм Гробу Господнього, Храмова гора, Стіна Плачу, Купол Скелі та мечеть Аль-Акса. До Старого міста також справедливо відносять і Гору Сіон з Храмом Успіння Пресвятої Богородиці, територія яких не увійшла з фінансових причин при будівництві оборонного муру султаном Сулейманом І Пишним.

 Історія Єрусалима
Emblem of Jerusalem

Єрусалим
Старе місто
Східний Єрусалим
Західний Єрусалим
Політичний статус
Закон про Єрусалим
Мер Єрусалима
Хронологія

Портал «Єрусалим»

Старе місто поділяється на чотири квартали, уявні межі яких були впорядковані тільки у 19 столітті: Мусульманський квартал, Християнський квартал, Єврейський квартал та Вірменський квартал.

Єврейський квартал був сильно зруйнований Йорданією після першої арабо-ізраїльської війни 1948 р., потім відновлений Ізраїлем після Шестиденної війни 1967 р. У 1980 р. Йорданія запропонувала включити Старе місто в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що сталося 1981 р.

Оборонна стіна Єрусалима побудована в 1538 р. османським султаном Сулейманом I Пишним. Протяжність стіни, яка має висоту від 5 до 15 метрів і товщину до 5 метрів, становить близько 4,5 км.

Старе місто Єрусалима
і його оборонна стіна
Old City of Jerusalem and its Walls [1]
Світова спадщина
Old City (Jerusalem)
Map of Jerusalem - the old city - EN
31°46′36″ пн. ш. 35°14′03″ сх. д. / 31.77666666669477991° пн. ш. 35.234166666694775927° сх. д.
Країна Єрусалим (Об'єкт запропонований Йорданією)[2]
Тип Культурний
Критерії ii, iii, vi
Об'єкт № 148
Зареєстровано: 1981 (5 сесія)
Під загрозою 1982—

Короткий огляд історії

У XI ст до н. е. Єрусалим, що тоді належав до хананейського племені євусеїв, був завойований другим царем Ізраїлю Давидом. Давид переносить столицю царства з Хеврона в Єрусалим та робить свою резиденцію на пагорбі Офел — місці відомому як Місто Давида. Пізніше його син, цар Соломон, розширив оборонні стіни навколо гори Сіон і побудував на горі Моріа Перший Храм.

Після смерті Соломона у 928 році до н. е. єврейська держава розколюється на дві частини: Ізраїль на півночі, об'єднує 10 з 12 колін Ізраїлевих і Юдея (об'єднувала коліна Юди і Веніаміна) з центром у Єрусалимі на півдні. Північне царство до 716 року до н. е. було завойовано царем Ассирії Саргоном II. В результаті проведеної Ассирійською імперією політики примусових депортацій населення підкореної країни, тобто десять північних племен було переселено і вони повністю розчинилися серед інших семітських народів Близького Сходу. Проте південне царство — Юдея залишилося поки цілим.

У 586 році до н. е. Єрусалим був завойований і зруйнований вавилонським царем Навуходоносором II. Подальше ослаблення Вавилону і піднесення Перської імперії зробило можливим повернення євреїв з вавилонського полону і збудування у 516 році до н. е. Другого Храму.

Завоювання територій Олександром Македонським у IV столітті до н. е. призводить до утворення на руїнах Перської імперії ряду елліністичних держав. Юдея підпадає під підпорядкування греко-сирійського царства Селевкідів. Поступово наростає розкол євреїв на еллінізованних і тих хто залишилися вірними єдиному Богу. У 168 році до н. е. цар Антіох IV опоганює Другий Храм, присвятивши його язичницькому богу Зевсу.

У 165 році до н. е. юдеї повстали проти грецького панування. Держава Селевкідів не змогла придушити повстання, яке прийняло характер війни за незалежність. Юда Маккавей очищає Храм, осквернений греками. З 152 року до н. е. влада в Юдеї переходить до священицького роду Хасмонеїв.

Починаючи з 20 року до н. е., васал Римської імперії, юдейський цар Ірод I Великий починає амбітну реконструкцію Храму, що тривала фактично до знищення міста римлянами у 70 році н. е..

У 66 році н. е. в римській провінції Юдея спалахує повстання євреїв проти римського панування. Імператор Тит придушив це повстання у 71 році н. е.. У ході боротьби з повсталими, римляни у 70 році н. е. руйнують Храм і сам Єрусалим, знищивши зокрема його оборонні мури. У ході повстання гинуть до 600 тис. євреїв, понад мільйон продані в рабство. На честь руйнування Єрусалима в Рим і споруджена тріумфальна арка.

У 130 р. римляни засновують на руїнах Єрусалима військове поселення Елія Капітоліна, від якого до нашого часу збереглися ділянки головних доріг — кардо (дорога, що йшла з півночі на південь), і декуманус (що йшла зі сходу на захід). Нове місто було присвячено Юпітеру Капітолійському, чий храм був розташований на святій для євреїв Храмовій горі (гора Моріа) і де розташовувався Соломонів Храм. Це стає одним із приводів для другого великого повстання євреїв проти римлян — повстання Симона бар Кохби (132136).

Придушення повстання призвело до загибелі великої кількості євреїв, знищенню 50 міст і 985 сіл. Прагнучи знищити ґрунт для нових повстань, римський імператор Адріан заборонив уцілілим євреям з'являтися в Єрусалимі, а країну перейменував з Юдеї в «Сирія Палестина», на честь стародавнього племені филистимлян.

Після поділу Римської імперії Єрусалим входить до складу Східної Римської імперії — Візантії. Після того, як імператор Костянтин Великий надав християнству статус державної релігії, Святу землю відвідує його мати, імператриця Олена. Вона встановлює прийняті в даний час місця подій у Євангеліях, закладає там церкви. На місці Голгофи, і на місці поховання Ісуса збудований Храм Гробу Господнього.

У 361 році у римський імператор Флавій Юліан дозволяє євреям почати будівництво Третього Храму, проте у 363 р. будівництво повністю припинено через пожежу. Місцеве населення до того часу було переважно християнським, і ставилося до будівництва вороже.

У 614 р. перси завойовують Єрусалим проте у 625 р. контроль над містом повертається до Візантії.

У 637 р. Єрусалим був завойований мусульманами, що витіснили з регіону Візантійську імперію. Завойовник, арабський халіф Умар, в ісламській традиції вважається другим з перших чотирьох праведних халіфів. Зайнявши Єрусалим, він гарантував його мешканцям життя, і відвідав Храм Гробу Господнього, проте, помолився у його дворі, не заходячи всередину самого храму. У VII ст. мусульмани будують на Храмовій горі мечеть Аль-Акса, і монумент Кубат-ас-Сахра (Купол Скелі).

У 1099 р. хрестоносці займають Єрусалим в ході Першого хрестового походу та перебудовують ряд ключових християнських храмів.

У 1187 р. султан Саладін відбиває Єрусалим у хрестоносців. Ключі від Храму Гробу Господнього передаються Саладіном мусульманській сім'ї, які до теперішнього часу переходять в ній у спадок, від батька до старшого сина.

У 1191—1192 рр. в під час Третього хрестового походу християни під командуванням англійського короля Річарда I Левове Серце безуспішно намагалися відвоювати Єрусалим у мусульман.

У 1219 р. фортечні стіни знищуються султаном Дамаска Муаззімом.

У 1229 р. Єрусалим знову опиняється під владою хрестоносців, які почали відбудовувати фортечні стіни і які незабаром знову зруйновані еміром Керака Даудом. У 1243 р. християнам вдалося знову зайняти Єрусалим, проте вже у 1244 місто було захоплене шахами Хорезму, що зруйнували фортечні стіни. Місто залишилося беззахисним перед нападом .

У 1247 р. Єрусалим зайняли єгипетські мамелюки.

З 1517 р. Єрусалим входить до складу Османської імперії, яка володіла містом аж до поразки в Першій світовій війні. Основна частина сучасного Старого міста була побудована саме в цей період. Протягом 19 ст. зростає кількість єврейських переселенців до Єрусалима і які з середини століття складають вже більшість міського населення та оселяються поза стіною Старого міста. У 1917 р. місто зайняте військами Великої Британії, що отримала контроль над Палестиною у 1922 р. згідно з мандатом Ліги Націй.

У ході Першої арабо-ізраїльської війни 1948 року Старе місто було зайняте військами Йорданії, пізніше вибитими з міста в ході Шестиденної війни 1967 р. Ізраїльські десантники входять в Старе місто через Левові ворота і займають Храмову гору. Через 36 годин керівництво Ізраїлю прийняло рішення про повернення контролю над територією Храмової гори ісламської організації ВАКФ.

На сьогоднішній день населення Старого міста залишається переважно арабським. Статус Єрусалима як «вічної і неподільної столиці Ізраїлю» оскаржується палестинською стороною.

Храмова гора

Храмова гора — найбільш священне місце для юдаїзму і третє по святості для іслама. На території Храмової гори знаходився Перший Єрусалимський храм, а потім і Другий Єрусалимський Храм. Тут же, згідно єврейської традиції, в майбутньому буде стояти Третій Храм. В даний час на території Храмової гори розташовані мусульманські культові споруди — мечеть Аль-Акса і Купол Скелі зведений над Каменем заснування. До Храмової гори можливий вхід через одинадцять воріт із північної та східної сторін. Всі ворота охороняються поліцією Ізраїлю та співробітників ВАКФ, оскільки доступ до Храмової гори через 10 з 11 воріт дозволений лише для мусульман. Представникам іншої віри можливий доступ лише через Марокканські ворота. Прохід дозволений лише у часи між між молитвою та з суботи до четверга. На Храмову гору не-мусульманам не дозволено приносити з собою культові речі, затримуватися для молитви.

Квартали Старого міста

OldCityJerusalem01 ST 06
Арабський ринок у старому місті

Мусульманський квартал

Мусульманський квартал є найбільшим за площею і населенням кварталом Старого міста і займає його північно-східну частину. Безпосередньо в квартал ведуть Дамаські (Шхемські) ворота, Левові ворота і Ворота Ірода. Найважливіші місця Мусульманського кварталу:

Християнський квартал

-Jerusalem Old City
Вулиця Старого міста

Християнський квартал розташований на північному заході, розширюючись від Нових воріт на півночі до Дамаських воріт на сході і Яффських воріт на заході. Центром Християнського кварталу є Храм Гробу Господнього. Найважливіші місця Християнського кварталу:

Вірменський квартал

Вірменський квартал найменший з чотирьох кварталів Старого міста, займає південно-західну частину Старого міста, на південь від Яффських воріт між вежею Давида і горою Сіон. У Вірменський квартал можна потрапити через Яффські і Сіонські ворота. Із заходу і півдня Вірменський квартал захищають стіни Старого міста, з півночі Вірменський квартал межує з Християнським кварталом, а зі сходу — з Єврейським кварталом. Незважаючи на те, що вірмени сповідують християнство, Вірменський квартал розташований окремо від Християнського кварталу, і Вірменська Патріархія Єрусалима незалежна від інших християнських установ в Єрусалимі. Найважливіші місця Вірменського кварталу:

Єврейський квартал

Єврейський квартал розташовується на півдні міста, безпосередньо в нього ведуть Гнойові (Сміттєві) ворота. На 2004 рік населення кварталу становило до 2 тис. чол. У межах стін Старого міста знаходиться Храмова гора. Гора і її огороджуюча Західна стіна (Стіна Плачу) є головною юдейською святинею. На вершині Храмової гори розташовані мусульманські святині Аль-Акса і Кубат-ас-Сахра. Сама Храмова гора контролюється ісламською організацією ВАКФ.

Однією з важливих християнських святинь Старого міста є Віа Долороза — хресний шлях Ісуса Христа, від Левових воріт Старого міста до Голгофи. Шлях намічений францисканцями у XIV столітті уздовж залишків декумануса — римської дороги II століття. Він починається в мусульманському кварталі і закінчується в Храмі Гробу Господнього. Найважливіші місця Єврейського кварталу:

Марокканський квартал

Kotel 1967
Бульдозери вичищають рештки мароканського кварталу. На задньому плані — Стіна Плачу.

До 1967 року у Старому місті також існував маленький Марокканський квартал. Після завершення Шестиденної війни його було зруйновано для покращення доступу до Стіни плачу. Частина марокканського кварталу, що вціліла, перейшла до Єврейського кварталу. Про його існування у минулому згадують назви воріт — Ворота Муграбі (марокканські ворота), що ведуть безпосередньо через Міст Муграбі (марокканський міст) до Храмової гори.

Ворота

З 1532 по 1542 роки за наказом султана Сулеймана Пишного на залишках старих мурів збудовано нову стіну Єрусалима. Проте будівництво не почалось швидко, а затрималося у зв'язку з питанням включення гори Сіон за стіни міста. Владою міста було вирішено надати францисканцям цю територію на утримання. Оскільки у францисканців не було коштів, то гора Сіон залишилася поза стіною. На південному заході Храмова гора стала природною частиною стіни Єрусалима і до неї також можливий вхід лише через одинадцять воріт із північної та східної сторін. Мури Єрусалима побудовані довжиною 4018 м та середньою висотою 12 м і шириною 2.5 м. На півночі стіни збудовано Дамаську браму та браму Ірода. У східну частину міста можна увійти через Золота та Левові ворота а на півдні через Гноєві та Сіонські ворота. У 1887 році на у північно-західній частині стіни було збудовано також ще одні — Нові ворота. Двоє інших воріт було замуровано — Золоті ворота та Гульдські ворота на півдні, проте їх обриси добре видно і зараз.

Ворота Старого міста Єрусалима
Українською Івритом Арабською Фото Рік будівництва Місце
Нові ворота івр. השער החדש
HaSha'ar HeChadash
араб. باب الجديد
Bāb ij-Jdïd
Jerusalem Walls New Gate 1887 Північна частина стіни
Дамаські ворота івр. שער שכם
Sha'ar Shkhem
араб. باب العامود
Bab al-Amud
Damascus Gate Jerusalem 1537 Північна частина стіни
Ворота Ірода івр. שער הפרחים
Sha'ar HaPerachim
араб. باب الساهرة
Bab al-Sahira
Herods Gate Jerusalem невідомо Північна частина стіни
Левові ворота івр. שער האריות
Sha'ar HaArayot
араб. باب الأسباط
Bab al-Asbatt /
Bab Sittna Maryam
Jerusalem Lions gate BW 1 1538-39 Східна частина стіни
Сміттєві ворота івр. שער האשפות
Sha'ar HaAshpot
араб. باب المغاربة
Bab al-Maghariba
Jerusalem Dungtor BW 1 1538-40 Південна частина стіни
Сіонські ворота івр. שער ציון
Sha'ar Tzion
араб. باب النبي داود
Bab El-Nabi Da'oud
Zion Gate 1540 Південна частина стіни
Яффські ворота івр. שער יפו
Sha'ar Yafo
араб. باب الخليل
Bab el-Khalil
Jerusalem Jaffa Gate BW 1 1530-40 Західна частина стіни
Золоті ворота івр. שער הרחמים
Sha'ar HaRahamim
араб. باب الرحمة
Bab al-Rahma
Jerusalem Golden Gate BW 1 6. ст
(закриті 1541 р.)
Східна частина стіни
Гульдські ворота івр. שערי חולדה
Shaarei Chulda
Hulda gates Ірод І
(закриті з
бл. 7./8. ст.)
Південна частина стіни
бл. Храмової Гори

Примітки

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Територія східної частини Єрусалиму контролюється Ізраїлем в результаті анексії, на предмет правомірності існують різночитання в світовому співтоваристві. Статус східної частини Єрусалиму є однією з проблем ізраїльсько-палестинського конфлікту.
    У перелік Об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Старе місто внесене без назви Ізраїлю або Палестинської держави, як державного представника, в окремий розділ «Єрусалим», з позначкою про Йорданію як країну, яка ініціювала внесення об'єкта до переліку.

Посилання

Єрусалим

Єрусали́м (івр. יְרוּשָׁלַיִם‎ Єрушала́їм; араб. القدس‎ аль-Кудс) — стародавнє близькосхідне місто, розташоване на вододілі між Середземним та Мертвим морями, на висоті 650—840 м, одне з найдавніших міст світу, центр трьох релігій — юдаїзму, християнства й ісламу, столиця стародавнього Юдейського царства. Історично є в коліні Юди. Місто було засноване понад 3700 років тому і зараз його архітектура є сумішшю пам'яток історії різних культур і народів.

Ізраїль та Палестинська автономія офіційно вважають Єрусалим своєю столицею й не визнають таке право за іншою стороною, хоча ізраїльський суверенітет над східною частиною міста не визнаний ні ООН, ні значною частиною міжнародної спільноти. У Єрусалимі перебувають всі урядові заклади держави Ізраїль. Населення: 865 тис. осіб, переважно євреї та араби (2016).

6 грудня 2017 року Президент США Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. Внаслідок рішення Трампа, США перенесли своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима.

Площа Стіни плачу

Стіна плачу Плаза (англ. Western Wall Plaza івр. רחבת הכותל המערבי‎) — міський майдан в єврейському кварталі у Старому місті поруч із Стіною плачу, яка локалізована на східній стороні площі. Площа була створена в 1967 році після об'єднання міста. У північній стороні площі розташовані тунель і Ланцюг центру поколінь, а у південній — Єрусалимський археологічний парк і Сміттєві ворота. У західній стороні площі знаходиться Єврейський квартал.

Псалом 133

Псалом 133 (у масоретській нумерації — 134-й псалом) — 133 псалом із Книги Псалмів. Псалом є останньою з п’ятнадцяти «Висхідних пісень» («Shir Hama'alot») і однією з трьох «Пісень сходження», які складаються тільки з трьох віршів.

Псалом є регулярною частиною єврейських, католицьких та протестантських літургій. Він був часто покладений на музику та парафразований у гімн. Короткий псалом є частиною щоденних Богослужінь повечір’я, для яких латинською мовою були написані твори такими композиторами як Томас Луїс де Вікторія та Орландо ді Лассо. Псалом часто використовується в англіканській вечірній молитві у обробках Джона Доуленда, Бенджаміна Роджерса та інших композиторів.

Старе місто

Старе місто — назва історичного центру або старого району низки міст.

Старе місто (Єрусалим)

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.