Скинія

Ски́нія (дав.-гр. σκηνή — «шатро», «намет»; івр. מִשְכָּן‎, мішкан — «помешкання», «місцеперебування») — переносний тимчасовий храм у давніх юдеїв.

Згідно з біблійною книгою «Вихід», скинія була похідним храмом євреїв під час мандрів пустелею. Вона ставилася обов'язково у напрямі зі сходу на захід і мала розміри 30 ліктів на 10 ліктів. Скинія складалась з двох наметів: зовнішнього (охел, «намет») та внутрішнього намету (мішкан, «житло»), що служив місцем присутності бога Ягве.

Словарь 1596 г. Лаврына Зызания Тустановского
У словнику Лаврентія Зизанія (1596) церк.-слов. скинїѧ перекладене як «таш»

Внутрішній намет поділявся на два приміщення спеціальною завісою. Західне приміщення, менше за розміром — Святеє Святих, де зберігався Ковчег Заповіту до побудови Єрусалимського Храму, східне — Святилище.

« І промовив Господь до Мойсея, говорячи: «Дивися, — Я покликав на ім'я́ Бецал'ї́ла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племени, і напо́внив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знання́м, і здібністю до всякої роботи, на обми́слення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, і в обро́бленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі. І Я ото дав із ним Оголіява, Ахісамахового сина, Данового племени. А в серце кожного мудросердого Я дав мудрість, — і зроблять вони все, що Я наказав був тобі: ски́нію заповіту, і ковчега для свідоцтва, і віко, що на ньому, і всі скині́йні речі, і стола та речі його, і чистого свічника та всі речі його, і жертівника кадила, і жертівника цілопа́лення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її, і ша́ти служебні, і ша́ти свяще́нні для священика Аарона, і ша́ти синів його на священнослу́ження, і оливу пома́зання, і запашне́ кадило для святині, — як усе, що Я наказав був тобі, вони зроблять». »

— Друга книга Мойсеєва: Вихід 31:1-11

Під час богослужіння для народу за храм правило подвір'я розмірами 100 ліктів на 50. На подвір'ї знаходилися жертівник всепалення та умивальниця. У Святилище могли заходити тільки священики. В середині зліва знаходився семисвічник, а справа стіл із показними хлібами. По центру золотий жертовник кадіння. У Святеє Святих міг заходити тільки первосвященик і тільки раз на рік. У Святеє Святих знаходився Ковчег Заповіту, у якому зберігалися Скрижалі Заповіту, жезл Аарона, манна.

PI019
Скинія зібрання

Посилання

Єрусалимський храм

Єрусали́мський храм (івр. בֵּית הַמִּקְדָּשׁ‎, Бет а-Мікдаш, тобто «Дім Святості»; івр. מִּקְדָּשׁ‎, Мікдаш) — храм для вшанування Бога Ізраїля. Головний центр єврейського релігійного життя. Розташовувався на місці сучасної Храмової гори.

Перший Храм відповідно до біблійної Першої книги Царів був збудований царем Соломоном бл. 960 року до н. е. та зруйнований Навуходоносором у 586 році до н. е.

Другий Храм був відбудований на місці попереднього у другій половині 5 ст. до н. е., пізніше відновлений Макавеями, а ще пізніше перебудований Іродом Великим. Зруйнований римлянами близько у 69 року н. е.Храм був центром прощ та поклоніння. Це була пишна споруда, багато споряджена та оздоблена, розташована в укріпленому комплексі. Поклоніння, що включало жертвопринесення тварин (ягнят, голубів, телят, яливок) керувалося священиками, котрим допомагали левити, які теж виконували спів та музичний супровід. Була зроблена спроба відновити Храм за часів римського імператора Юліана у 362 році н. е., але вона була залишена, і сьогодні на місці Храму розташована мусульманська святиня.

Ілій

Ілій (івр. עלי‎ — високий, обдарований) — біблійний персонаж Епохи Суддів, був священиком (1 Сам. 1:9) та протягом сорока років суддею Ізраїля (1 Сам. 4:18).

Азазель

Азазель (івр. לזאזע‎ або לזאזעל) — злий демон пустелі, біблійний персонаж.

Вихід з Єгипту

Вихід — біблійний переказ про поневолення євреїв (ізраїльтян) в Єгипті, їх масовий вихід з волі Бога з Єгипту під проводом Мойсея, зустріч з Богом біля гори Синай (Хорив), укладання завіту між Богом і народом Ізраїля, а також про поневіряння євреїв до початку завоювання Ханаана. Викладено в П'ятикнижжі (головним чином в книзі Вихід).

Вихід згадується юдеями в щоденних молитвах і відзначається щорічно на святі Песах.

Дарохранильниця

Дарохранильниця — священна посудина, в якій зберігаються Святі Дари — Тіло і Кров Христові, що використовуються для причастя. Згідно з цим своїм призначенням, вона є найбільш священним предметом у християнському храмі. Дарохранильниці використовуються в богослужіннях православній, римсько-католицькій та англіканській церквах. У католицькій практиці називається іноді «табернакль» (лат. tabernaculum).

У православних церквах дарохранильниця зберігається неодмінно у вівтарі на престолі (іноді її називають кивот). У православних храмах на Близькому Сході для дарохранильниці передбачається особливе місце у вівтарі. Сучасні дарохранильниці зазвичай оформляються як мініатюрний храм, усередині якого знаходиться ларець з Дарами у вигляді скриньки або саркофага. Святі Дари, що зберігаються в дарохранильниці, служать для причастя хворих або вмираючих віруючих, нездатних прийти в храм на літургію.

Від дарохранильниці слід відрізняти дароносицю, що являє собою ларець для перенесення Святих Дарів. Її використовує священик, що відправляється причащати когось за межами храму (наприклад, хворих).

Дарохранильниця зазвичай буває покрита скляним ковпаком; торкатися до неї будь-кому, крім священика і диякона, не дозволяється.

Праобразом християнської дарохранильниці вважається старозавітна Скинія з Ковчегом Заповіту.

Капище

Ка́пище — язичницький храм у східних і прибалтійських слов'ян дохристиянського часу, також давньослов'янське слово, яким називається простір язичницького храму, розміщений за вівтарем і призначений для розміщення капів — статуй, кумирів.

У храмах античної Греції і Риму, а також в етруській традиції капище замінюється целлами — спеціально побудованими критими приміщеннями.

У капище має доступ тільки жрець та його помічники.

Якщо вівтар поєднується з жертовником (так було в античному світі і в деяких семітів), він розташовується просто неба, інакше він може перебувати під загальною покрівлею з капищем («закриті» храми Скандинавії).

В авраамічних релігіях капищу відповідає «святеє святих» (юдаїзм), «вівтар» (православ'я), «пресвітер» (католицизм).

Кафедральний собор в Мехіко

Кафедральний Собор Успіння Пресвятої Богородиці (ісп. Catedral Metropolitana de la Asunción de María) — католицький храм у столиці Мексиканських сполучених штатів місті Мехіко. Один з найбільших і найдавніших соборів в Латинській Америці, кафедра католицького архієпископа Мехіко. Розташований на вершині пагорба в центрі Мехіко — на північній стороні площі Конституції. До собору приєднується скинія, що має баптистерій і слугує для реєстрації відвідувачів. Разом з Національним Палацом собор утворює величний ансамбль центральної площі мексиканської столиці.

Ковчег Заповіту

Ковчег Заповіту, або Ковчег Свідоцтва (івр. אֲרוֹן הַבְּרִית‎, арон а-бріт, теж івр. אֲרוֹן הַעֵדֻת‎, арон а-едут) — в Старому Заповіті священна скриня ізраїльтян, що містила таблиці закону (див. Десять Заповідей) і була символом присутності Бога і заповіту зробленого між Богом та Ізраїлем.

Коген

Коген (або коен, від євр. כֹּהֵן) — титул єврейського священика, який має право служити в Храмі.

'Коени або 'кохени (івр. כֹּהֵן‎, мн. івр. כֹּהֲנִים‎, Коан, в Септуагінті ιερευς, звідси «ієрей») — єврейський стан священнослужителів в юдаїзмі, що складається з нащадків роду Аарона (ааронітів). Коени виконували священнослужіння спочатку у Скінії, а згодом в Єрусалимському храмі. Статус Коена передається у спадок по батьківській лінії, за умови дотримання низки певних обмежень.

Цей термін в Біблії застосовується також і до жерців язичницьких культів.

Левій

Левій (івр. לֵוִי‎ — Леві, від івр. יִלָּוֶה‎ — «приліпитися») — згідно з біблійними книгами Буття та Числа, один з дванадцяти синів патріарха Якова. Був третім після Симеона, сином Якова від його першої дружини Лії (Бут. 29:34). Мав запальну та люту вдачу. У Книзі Буття розповідається про помсту його та Симеона хівеянам, що зґвалтували їх сестру Діну (Бут. 34:25-30). Левій - родоначальник племені Левітів.

Найдавніша (біблійна) історія євреїв

Найдавніша (біблійна) історія єврейського народу охоплює період від появи євреїв на арені історії за часів Авраама, до завоювання Ханаану. Вони виділилсь із семітських племен які проживали в Месопотамії. Головним джерелом по історії даного періоду є П'ятикнижжя Мойсеєве.

Небесний Єрусалим

Небесний Єрусалим (Новий Єрусалим) — згідно з християнським вченням, Царство Боже, яке прийде на Землю в кінці-завершенні історії людства.

Скрижалі завіту

Скрижалі Завіту або Скрижалі Заповіту (також Таблиці Завіту, від івр. לוּחוֹת הַבְּרִית‎, лухот а-брит) — дві кам'яні плити, на яких, відповідно Біблії, були викарбовуванні Десять заповідей.

Табернакль

Табернакль (від лат. tabernaculum — шатро) — в католицьких храмах споруда для зберігання предметів релігійного поклоніння, часто багато прикрашений (розписом, скульптурними зображеннями). Його прообразом є Скинія з Ковчегом Заповіту.

Табернакль у багатьох європейських мовах — власне сама скринька зі Святими Дарами, тобто те, що в православній церкві називається дарохранильницею.

Табернакль в архітектурі — характерна переважно для готичного церковного зодчества вежеподібна відкрита прибудова або архітектурно оформлена ніша, призначена для розміщення статуй.

Табернакль — особливий черевик з шарніром біля щогл, що перекидаються, на невеликих суднах, баржах і річкових яхтах

Таш (значення)

Таш (танж) — вид шолома, що побутував на Кавказі

Таш — діалектна назва балагана, намету. У «Лексиконі» Лаврентія Зизанія цим словом перекладене церк.-слов. скинїѧ («скинія»).

Таш — зле божество з циклу К. С. Льюїса «Хроніки Нарнії»

Фатуллаєв Рустам Назімович

Рустам Назимович Фатуллаєв (рус. Рустам Назимович Фатуллаев; нар. 2 лютого 1972 року, Київ, СРСР) – український громадський діяч, автор і ведучий циклу програм «Испытанные огнем» та «Шабат», у 2017 році – радник міністра оборони України з релігійних питань, президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація християнських центрів реабілітації», християнський проповідник, старший пастор п’ятидесятницької церкви «Скинія». З 2006 року – завідувач відділу соціального служіння Української Церкви Християн Віри Євангельської.

Шатро

Шатро́ — легке, розбірне, переважно конусоподібне житло з тканини, шкіри, великий намет. Шатро є (під різними назвами) національним житлом багатьох кочових народів.

Шіло

Шіло (івр. שִׁילֹה‎, лат. Silo) — місто згадане у Старому Завіті в якому у часи епохи Суддів, у другій половині II тисячоліття до н. е., перебувала Скинія Завіту (Нав. 18:1). Шіло Розташовувався на схід від дороги, що веде з Шхема в Бет-Ел : «…Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.»(Суд. 21:19). Місце ідентифікується із Шірбет Селун, 16 км на північ від Бет-Елу на Західному березі ріки Йордан.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.