Сефарди

Сефа́рди (івр. סְפָרַדִּים‬‎, Sefaraddim, або івр. יְהוּדֵי סְפָרַד‬‎, Ye'hude Sepharad, «іспанські євреї»; англ. Sephardim, Sephardi Jews) — етнографічна група єврейського народу. Сформувалася на Піренейському півострові та у Північній Африці після міграцій юдеїв у Римській імперії та, згодом, у Халіфаті. Історично, побутовою мовою сефардських євреїв була ладіно (жудезмо, сефардська мова). У власній літургічній традиції використовується сефардський варіант вимови гебрейської.

Сефарди
Spinoza
Pissarro-portrait
Benjamin Cardozo
Abraham Pais
Pierre Mendès France 1968
Nicolás Maduro, president of Venezuela (2016) cropped
Кількість 1,5–2,0 млн (20 % від євреїв світу)
Близькі до: ашкеназі, мізрахім, а також араби
Мова історичні: ладіно та інші єврейсько-романські мови
Сучасні: гебрейська, французька, англійська, іспанська , арабська
Релігія юдаїзм, атеїзм, агностицизм, християнство

Етимологія

Термін сефард походить від Сфарад, що на івриті означає «Іспанія». Золота доба сефардської мови і культури припала на час мусульманського правління в Іспанії.

Після завершення Реконкісти в 1492 році сотні тисяч романомовних євреїв, що відмовилися прийняти християнство (див. Марани), були вигнані з країни.

Срібна доба сефардської культури розпочалася після Вигнання з Іспанії. Сефардські євреї були запрошені турками-османами для заселення Балканських міст, захоплених після поразки Візантії. Пальму першості в цьому взяли Салоніки. Боячись поступового повернення в розграбоване місто греків і слов'ян — християн із сусідніх сіл, турки воліли заселити його євреями. Аж до початку XX століття євреї становили понад половину населення 100-тисячного міста, а його основною мовою став ладіно. Голокост у роки німецької окупації і масова еміграція євреїв у США й Ізраїль призвели до зникнення колись багатої і досить впливової національної більшості в Салоніках.

Стали називатися сефардами (на сучасному івриті — «іспанці») після їх вигнання з Іспанії і Португалії наприкінці 1492 і після виходу з Піренейського півострова згодом (у XVIXVIII ст.). Традиційно користувалися мовою ладіно (сефардською), близькою до іспанської.

Походження

Переселилися на південь і південний схід (країни Північної Африки), на схід (Палестина, Мала Азія, Балканський півострів, Апеннінський півострів), на північний схід (Південь Франції), на північ (Англія, Нідерланди), на захід (відпливли з Колумбом). У північній Африці вигнані іспанські євреї асимілювалися в місцеві єврейські громади, в інших же країнах розселення іспанських євреїв асиміляція відбувалася в нові мовні культури, однак в Туреччині та Греції їхні нащадки продовжували залишатися ладіномовними аж до середини XX століття.

З утворенням Держави Ізраїль в 1948 більшість ладіномовних сефардів Туреччини та Греції іммігрувало в Ізраїль, відбувається процес їх асиміляції з іншими євреями Ізраїлю і забування мови ладіно. Сьогодні в Ізраїлі сефардами або євреями сефардського спрямування вважаються не тільки сефарди у вузькому сенсі слова, але і євреї-репатріанти з арабських країн, курдські, перські, афганські, середньоазійські, грузинські, кавказькі та Кочинські євреї. Це пов'язано з тим, що ці євреї сповідують юдаїзм іспанського (сефардського) канону, що відрізняється від німецького (ашкеназського) і розвивався незалежно від нього. Незважаючи на те що вигнані сефарди оселилися навколо басейну Середземного моря, сефардський канон поширився далеко за межі їхніх нових поселень. Нащадками вигнаних сефардів є і болгарські євреї, євреї в західній частині Туреччини (турецькі євреї), грецькі євреї, югославські євреї, італійські євреї. Ці євреї мають право на іспанське громадянство відповідно до сучасних законів Іспанії.

Групи

Чисельність

Персоналії

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сефарди

Європа
Близький схід і Африка
(Мізрахі)
Індія та Далекий Схід

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.