Самарія

Сама́рія — назва гористої місцевості в Землях Ізраїльських, що охоплює північну частину т.з. Палестинської автономії. Історично належало коліну Манасії.

Історично, як окремий регіон, Самарія починає виступати після розділу початкового царства Ізраїль на дві частини — південне Юдейське та північне Ізраїльське царства у 997 році до н. е. Оскільки, попереднє державне утворення — об'єднане єврейське царство теж носило назву Ізраїль, то для розрізнення новоутвореного північного царства його територію поступово стали називати Самарією.

Назва походить від однієї із столиць північного царства міста Самарії. Після того, як в 722/1 рр. до н. е. царство Ізраїля і його столиця Самарія була захоплена ассирійцями, вони реорганізували цю територію як нову провінцію, і дали їй назву «Самеріна». Провінція Самеріна простягалась від Езреельскої долини на півночі до долини Аялон на півдні, і від узбережжя Середземного моря на заході до річки Йордан на сході.

Часто термін Самарія вживається разом з Юдеєю (Юдея та Самарія), як альтернативна назва Західного берега річки Йордан. «Юдея та Самарія» є також офіційною назвою одного з 7-и районів сучасної держави Ізраїль.

Gaza WestBank panorama
ландшафт Самарії
Єгу

Єгу (івр. יְהוּא‎) — цар Ізраїльського царства у 841–814 р. до н. е.

Аріель (місто)

Аріель (івр. אריאל‎) — ізраїльське місто в Самарії на Західному березі ріки Йордан. Аріель є негласною столицею ізраїльських поселень у Самарії.

Білі гори

Білі гори, або Лефка-Орі (грец. Λευκά Όρη) — гірське пасмо на заході острова Крит, у номах Ханья та Ретимно. Переважно складені вапняковими, доломітовими, подекуди гранітними масивами. Білі гори вкриті снігами до пізньої весни, що досить нетипово для Греції, звідси походить їх назва.

Найвища вершина пасма — пік Пахнес заввишки 2 453 м. Пахнес є другою найвищою гірською вершиною Криту, поступаючись лише піку Іда, відомому також як Псилорітіс (у перекладі Безлісий), та посідає 10-те місце у Греції. Налічується близько 50 ущелин, найвідоміша ущелина Самарія, завглибшки до 600 м. Самарія є національним заповідником, з початку травня та до кінця вересня тут проводять піші походи.На висоті 1 100 м відоме також плато Омалос. Нині Лефкас-Орі є дуже популярними серед туристів та особливо серед прихильників маунтинбайку.

Географія Палестини

Палестина історично поділяється на 4 географічні області: Прибережна (до Середземного моря) рівнина, Галілея (північна частина), Самарія (центральна частина, на північ від Єрусалима) та Юдея (південна частина, разом з Єрусалимом). Цими географічними назвами оперує, зокрема, Біблія.

У наш час територію Самарії та Юдеї в україномовних джерелах прийнято називати «Західний берег ріки Йордан».

Галілея, Самарія та Юдея складаються з ряду гірських груп, долин та пустель. Гори на півдні — Юдейське плато, в середині — Самарійські гори (Гризин, Гевал), далі Фавор (562 м над рівнем моря), Малий Хермон (515 м), Кармель (551 м), на півночі Хермон (2224 м). В глибоких западинах (значно нижче рівня моря) розташовані Тиверіадське озеро (212 м нижче рівня моря), Мертве море (найглибша западина на земній кулі, на 400 м нижче рівня моря).

Наразі Палестина розділена на дві частини — Західний берег річки Йордан та Сектор Газа.

Західний берег річки Йордан

За́хідний бе́рег рі́чки Йорда́н (араб. الضفة الغربية ‎, раніше Цісйорданія) — регіон на Близькому Сході в історичних землях Юдеї і Самарії. Коли в 1947 р. згідно з рішенням ООН Палестина була розділена на єврейську і на арабську території, західний берег річки Йордан відійшов до арабської частини. У першій близькосхідній війні 1948–1949 р. цю територію окупувала Трансйорданія, яка дала їй назву «Західний берег річки Йордан», щоб розрізнити її зі східним берегом — своєю основною територією.

Внаслідок шестиденної війни 1967 окупована Ізраїлем. Зараз разом зі Сектором Газа утворює т.з. Палестинську Автономію.

Площа «Західного берегу», якщо включати й Східний Єрусалим, має земельну ділянку у 5 640 км² та 220 км² водної гладі (на північному заході Мертвого моря). Це, за оцінками населення 2622544 осіб (червень 2012). Більше 80 %, близько 2 100 000 осіб — палестинських арабів, і близько 500 000 євреїв-ізраїльтян, які живуть на Західному березі, в тому числі близько 192 000 в Східному Єрусалимі, в ізраїльських поселеннях. Міжнародне співтовариство не має єдиної позиції, деякі організації вважають ізраїльські поселення на Західному березі, включаючи Східний Єрусалим, незаконними за міжнародним правом, хоча інші та Ізраїль заперечують це.

Книга пророка Амоса

Книга пророка Амоса — книга малих пророків Старого Завіту Біблії та до розділу Невіїм Танаху. У час загальної ейфорії та розвитку держави прозвучав суворий голос пророка з Юдеї. Пророк звинувачує мешканців Самарії у поверхневості релігійного життя, несправедливості, недосконалості суспільства, яке збагачує можновладців і знищує вбогих. У часи небувалої кон'юнктури й безпринципності він пророкує кари та лиха: «.. готуйсь Ізраїле стрічати Бога твого» (Ам. 4:12). Серед гріхів Ізраїля пророк перелічує продажність судів, утиск убогих, сакральну проституцію та несправедливу лихву (Ам. 5:6-24). У шерензі грішних народів і царство Юдеї, яке своїм ідолопоклонством заслужило на гнів Бога. У 722 р. до н. е., близько через 30 років після пророкування Ізраїль та Самарія був зруйновані Шаррукіном II та більша частина їх населення була захоплена в полон і вивезена.

Наблус

На́блус чи Шхем (івр. שְׁכֶם‎, Шхем; в українській традиції Сихе́м; лат. Flavia Neapolis, Флавія Неаполіс; араб. نابلس‎, Набулус) — місто в складі Палестинської автономії, на територіях зайнятих Ізраїлем під час Шестиденної війни. Столиця історичної області Самарія. Розташована на відстані 42 км від Тель-Авіву та 66 км на північ від Єрусалима. Населення близько 300 000 осіб, переважно араби. Більшість віруючих — мусульмани. Близько 350 самаритян проживають в окремому районі на горі Грізім (на ілюстрації).

Національний парк Білі Гори

Національний парк Білі Гори (грец. Εθνικός Δρυμός Λευκών Ορέων), широко відомий як Самарія (грец. Σαμαριάς) — національний парк у західній частині острова Крит, одне з найбільш туристичних місць острова. Парк розташований в межах Білих гір, та характеризується численними видовищними ущелинами, найбільша та найвідоміша з яких — Ущелина Самарія (грец. Φαράγγι Σαμαριάς) — надала парку альтернативну та відомішу за офіційну назву.

Округи Ізраїлю

Держава Ізраїль поділена на 7 округів (івр. מחוז‎, махоз), 15 підокругів (івр. נפה‎, нафа́) та 50 природних регіонів.

В це число входить і підокруг Голанські висоти (4 природних регіона), непризнаний ООН, як частина ізраїльської території. Території Палестинської автономії (Сектор Гази, Західний берег ріки Йордан) до числа ізраїльських округів не входять.

Осія (цар Ізраїлю)

Осія (івр. הוֹשֵׁעַ בֶּן אֵלָה‎) — останній ізраїльський цар, правив 9 років (2 Цар. 17:1) з 731 по 722 р. до н. е., коли Самарія була взята і зруйнована ассирійським царем Саргоном. В. Олбрайт датує період його владарювання 732 р. до н. е. — 721 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 732 р. до н. е — 723 р. до н. е.З Другої книги царів відомо, що Осія досяг престолу через царевбивство Пекаха (2 Цар. 15:30), та царювання його не було вдале. Ще за Пекаха Ізраїль був покорений ассирійським царем Салманассаром і обкладений даниною (2 Цар. 15:29). Уникнути сплати данини могло допомогти заступництво Єгипту. Спроба Осії провести таємні переговори з Єгиптом провалилась і була розцінена як зрада. Єгипет не прийшов на допомогу. Осія був заарештований Салманассаром. Війська Салманассара 3 роки тримали в облозі Самарію і підкорили місто. Новий каральний похід ассирійців під проводом нового царя Шаррукіна II завершився знищенням Ізраїлю, а населення його було переселено в Ассирію (2 Цар. 17:6, 2 Цар. 17:23). Осія помер в полоні, у Вавилоні.

Палестина

Палести́на (араб. فلسطين‎, арам. ܦܠܫܬ‎, івр. ארץ-ישראל‎ — біблійн. «земля Ханаанська», «земля Обітована» і «земля Ізраїлю») — історична область в Західній Азії. Межі області приблизно охоплюють територію сучасних сектора Газа, Ізраїлю, Голанських висот, Західного берега річки Йордан, Йорданії, частині Лівану та Сирії. Синайський півострів, як правило, вважається окремою географічною зоною.

Плем'я Манасії

Пле́м'я Мана́сії (івр. שֵׁבֶט מְנַשֶּׁה‬‎‬, Shevet Menashe; лат. tribus Mannasses) — одне з племен (колін) Ізраїлевих. Вело свій родовід від Манасії, старшого сина Йосипа. Також — коліно Манасієве.

Ще в часи Мойсея коліно Манасієве кількісно перевершувало Єфремове коліно і тому при розділі Палестини отримала землі обабіч Йордану (сучасна Самарія). З часом, той бік ріки Йордану, де було дане коліно стало об'єктом нападів з боку ассирійців, а в період панування царя Осії була завойована царем Ассирії Салманасаром V.

У сучасному Ізраїлі мешкає 700 осіб з коліна Манасієвого.

Притча про доброго самарянина

При́тча про до́брого самаряни́на (або Притча про милосердного самарянина) — притча, котру розповідає Ісус Христос та яка описується у Євангелії від Луки Нового заповіту Біблії .

У притчі наводиться приклад безкорисливої допомоги людині, що потрапила у біду, від зовсім незнайомого перехожого-самарянина. Таким чином, підкреслюється важливість творити справи милосердя та допомоги ближнім.

Багато благодійних організацій мали або мають назву «Добрий Самарянин».

Північно-Ізраїльське царство

Північне Ізраїльське царство (івр. ממלכת ישראל) — одне з двох єврейських держав давнини. Виникло внаслідок розпаду Стародавнього Ізраїльського царства після смерті Соломона в X столітті до н. е. До його складу ввійшли десять колін Ізраїлевих, а царем оголошений Єровоам I.

Історія Північно-Ізраїльського царства описана в Другій книзі царів.

Столицею Північного Ізраїльського царства став Шхем, потім Тірца (Фирца) і нарешті Самарія (Себастія, Шомрон). Відповідно до Старого Заповіту, царі північно-ізраїльської держави відступили від служіння Єдиному Богу Ізраїлеву, спочатку спорудивши в містах Бет-Ел та Дан храми з золотими статуями биків, а потім навіть поклонялися божествам фінікійського культу. З точки зору Біблії, жоден з них не був «благочестивим царем». У Північному Ізраїльському царстві правлячі династії неодноразово змінювалися в результаті державних переворотів, найдовше правила династія Єгу (Іиуя).

Самаритяни

Самаритяни, самаряни (івр. שומרונים‎ — «Шомрон», כותים — «кутім» (тобто переселенці з месопотамського міста Кута) — нечисленна етно-релігійна група, представники якої компактно проживають у кварталі Неві-Пінхас ізраїльського міста Холон (передмістя Тель-Авіва) а також у селі Кир'ят-Луза (Неві-Кедем) біля гори Гарізім, неподалік від міста Наблус на Західному березі річки Йордан. Мови: іврит (самарянська писемність на основі староєврейського алфавіту, близького до фінікійського), самаряни Наблуса володіють також арабською. Релігія — своєрідна версія Юдаїзму з часів перед пророками. Священні книги — Тора і Книга Ісуса Навина (у версіях які відрізняються від канонічних варіантів — особливо Книга Ісуса Навина). Чисельність — близько 700 осіб.

Самарія (місто)

Самарія, івр. שומרון‎ (Шомрон), грец. Σαμάρεια (Самаріа) — древнє місто, засноване у 876 р. до н. е. як столиця північного Ізраїльського царства (історичні терени коліна Єфремового). Археологічні рештки розташовані неподалік сучасного міста Наблус на території палестинської автономії.

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Греції

У списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Греції міститься 18 найменувань (станом на 2016 рік).

З них:

16 культурних об'єктів

2 змішаних об'єкти.

Тірца

Тірца (івр. תִרְצָה‎, Фірца) — місто в Самарії, що належало роду Манассії.

Юдея і Самарія

О́круг Юде́я і Сама́рія (івр. מחוז יהודה ושומרון‎) — один з семи адміністративних округів Ізраїлю. Територія округу зазвичай відома за межами Ізраїлю як Західний берег ріки Йордан.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.