Референдуми в Україні

Референдуми в Україні — спосіб прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань шляхом відповіді на конкретно сформульовані запитання, на які можлива відповідь у формі «Так» або «Ні». З 1991 року в Україні відбулося два всеукраїнських референдуми.

Всеукраїнські референдуми

Всеукраїнський референдум 1991

Першим загальнонаціональним референдумом був референдум щодо проголошення незалежності України, який було проведено 1 грудня 1991 р. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала за, відповівши «Так».

Результати референдуму 1991 року[1]
Ukr Referendum 1991 Gen
Ukr Referendum 1991
Ukr Referendum 1991 No
діаграма «Так» «Ні»

Всеукраїнський референдум 2000

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформи системи державного управління. Референдум було ініційовано Президентом України Леонідом Кучмою і організовано Центральною виборчою комісією на основі «народної ініціативи» населення усієї країни. Проте ця «ініціатива» була розкритикована як намагання олігархів із оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Вікторові Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних президентських виборах. Опозиційні партії намагалися оскаржити законність цього референдуму.[2]

На референдум було винесено чотири питання, які стосувалися:

  • обмеження депутатської недоторканості;
  • установлення додаткових підстав для розпуску Президентом України Верховної Ради;
  • зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300;
  • формування двопалатного парламенту.

За офіційними даними на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну відповідь (від 81,7 % до 89,9 %), проте відповідні зміни до законодавства так і не було внесено Верховною Радою.

Місцеві референдуми

Галицький референдум 1991

Галицький обласний референдум відбувся 17 березня 1991 року у у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях одночасно з Всесоюзним референдумом про збереження СРСР і республіканським референдумом. На нього винесено питання «Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності?». Відповідь «Так» дали 88,3 % виборців цих трьох областей (цей показник становив від 87 % до 90 %)[3]

Закарпатський референдум 1991

Загальнообласний референдум у Закарпатській області відбувся 1 грудня 1991 року, одначасно зі Всеукраїнським референдумом. Ставилося питання «Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало статус автономної території, як суб'єкта у складі незалежної України і не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення?».[4] Ствердну відповідь дали 546 450 виборців області, або 78,6 %. Найменшу підтримку питання референдуму здобули у Рахівському районі (54 %), найбільшу — в Ужгородському та Берегівському (майже 90 %)[5]

«так»
Ужгородський район 89,7 %
Берегівський район 88,9 %
Свалявський район 86,5 %
Великоберезнянський район 86,3 %
Мукачівський район 86,1 %
Воловецький район 85,2 %
Мукачеве 84,7 %
Перечинський район 84,2 %
Виноградівський район 83,2 %
Ужгород 82,7 %
Іршавський район 80,1 %
Хустський район 70,4 %
Тячівський район 61,8 %
Міжгірський район 59,4 %
Рахівський район 54,1 %

Референдуми на Донбасі

Референдум на Донеччині та Луганщині 1994

Обласне консультативне опитування в Донецькій і Луганській областях відбулося 27 березня 1994 року одночасно з виборами до Верховної ради України. На нього винесено 4 питання: про федералізацію України, про російську як другу державну, про статус російської мови нарівні з українською в діловодстві, освіті та науці Донеччини й Луганщини, про глибшу інтеграцію в СНД. На всі ці питання виборці дали схвальну відповідь (від 80 до 90 % голосів «за»).

Референдум на Донеччині та Луганщині 2014

11 травня 2014 року було проведено три псевдореферендуми в деяких населених пунктах Донецької і Луганської областей. Два псевдореферендуми були організовані проросійськими силами. Ще один псевдореферендум як жарт — «референдум» передбачав приєднання Донецької області до Дніпропетровської області. Всі референдуми були проведені всупереч Конституції України, з системними порушеннями ґрунтовних міжнародних принципів і процедур проведення референдумів, і є нелегітимними, їх результати не були визнані українською владою, а також не були визнані Євросоюзом і США.

Референдуми у Криму

Референдум про статус Криму 1991

20 січня 1991 відбувся референдум про статус Криму, який бойкотували кримські татари. За його результатами 12 лютого 1991 року Кримська область була перетворена в Кримську АРСР у складі УРСР.

Референдум про статус Криму 1994

На другому з'їзді Республіканської партії Криму, у жовтні 1993 року, Юрій Мєшков заявив, що майбутнє Криму залежить від «економічної й політичної незалежності Республіки Крим» і досягнуто це буде за допомогою місцевого референдуму. 30 січня Мєшков отримав перемогу в другому турі виборів президента Республіки Крим. 11 березня Український Громадянський конгрес Криму і Українська Республіканська партія (кримський осередок) прийняли резолюцію, в якій засудили декрет Мєшкова про проведення референдуму стосовно незалежності. 14 березня Центральна виборча комісія Криму оголосила прийнятий Мєшковим закон про референдум незаконним. 16 березня Кравчук заявив, що Мєшков перевищив свої повноваження призначивши референдум. Кравчук видав декрет, в якому проголосив майбутній референдум незаконним. Мєшков відповів, що референдум все одно відбудеться. 21 березня Мєшков створив спеціальну президентську комісію для проведення референдуму про статус Криму.

27 березня було проведено референдум про статус Криму.[6] В референдумі взяло участь 1,3 мільйони громадян, з яких 78,4 % підтримали розширення автономії, 82,2 % (82,8 %) — висловилися на користь подвійного російсько-українського громадянства, а 77,9 % (80 %) проголосували за те, щоб укази президента Криму мали силу законів.[7],[8]

Референдум про статус Криму 2014

Псевдореферендум про статус Автономної Республіки Крим відбувся 16 березня 2014 року та є нелегітимним. Був призначений 27 лютого Верховною Радою Криму; спочатку був запланований на 25 травня, згодом дату проведення перенесли на 30 березня, а потім — на 16 березня. На референдумі було поставлено два питання: про відновлення конституції Криму 1992 року і про входження Криму до складу Росії.

ООН, СНД, ЄС та ОБСЄ своїх офіційних спостерігачів не надсилали. Референдум був проведений за допомогою російських військ.

За оголошеними організаторами результатами референдуму, за приєднання до Росії у Криму (крім Севастополя) проголосувало 96,77 % учасників голосування, у Севастополі — 95,6 %. На сайті ради при президентові Росії з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини на короткий час з'явилася інформація, що у референдумі брало участь не більше 30 %, з яких близько 50 % висловилося за приєднання до Російської Федерації. Дані про 30-40 процентну явку оприлюднив і Меджліс кримськотатарського народу.

У Севастополі проходив окремий референдум, оскільки формально місто не входить до Автономної Республіки Крим.

Примітки

  1. Документи з фондів ЦДАВО України. Відомості про результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року
  2. Як відбувався всеукраїнський референдум 2000 року на сайті громадської організації «Інститут політики»
  3. Крамар О. Подолати невизначеність (Тиждень, 23.03.2011)
  4. Політичне протистояння на Закарпатті восени 1991 р. — zakarpattya.net (22 вересня 2011)
  5. Результати загальнонаціонального та обласного референдумів у Закарпатській області — «Новини Закарпаття» (4 грудня 1991)
  6. http://ukrlife.org/main/uacrim/anatomy15.htm
  7. http://www.ucipr.kiev.ua/publications/khronologiia-podii-u-krimu/lang/tab01/view_print
  8. Mark Clarence Walker (2003) The Strategic Use of Referendums: Power, Legitimacy, and Democracy, Palgrave Macmillan, p109

Джерела

  • Теоретичні засади референдумного процесу в Україні: Монографія / А. О. Янчук. — К. : Вид.-полігр. центр «Київський ун-т», 2010. — 207 c.
  • Хаврук І. А. Референдум 17 березня 1991 року в Україні // Грані. — 2011. — № 3 (77) травень-червень. — С.41-45
  • Тертышник В. Конституцию на референдум // Юридическая практика. 2007. № 8. 20 февраля.
  • Тертишник В. Правова держава: гострі кути на шляху від концептуальної моделі до реальності // Вісник національної академії наук України. 2007. № 3. С. 25-29. 
  • Тертишник В. М. Референдум у забезпеченні верховенства права / В. М. Тертишник // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Київ: Логос, 2010. — С.263-265.
  • Тертишник В Законодавча влада: українські реалії та доктринальні проблеми // Віче 2010. № 23. С. 80-87.
  • Тертишник В. Верховенство права та референдна демократія в Україні // В. Тертишник / Юридичний радник.  – 2008. — №.4.
  • Тертишник В. М. Від тоталітарності до правовладдя: доктринальні аспекти державотворення // Право.ua. 2017. № 2. С. 5-11.

Посилання

Всесоюзний референдум про збереження СРСР

Всесоюзний референдум про збереження СРСР — єдиний в історії СРСР референдум, що відбувся 17 березня 1991 року. На референдум було винесене питання «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності».

Проведення референдуму було підтримане у Російській РФСР, Українській РСР, Білоруській РСР, Казахській РСР, Азербайджанській РСР, Узбецькій РСР, Таджицькій РСР, Киргизькій РСР та Туркменській РСР. Водночас, у Литовській РСР, Латвійській РСР, Естонській РСР, Грузинській РСР, Молдавській РСР та Вірменській РСР референдум не був проведений.

Всеукраїнський референдум 1991

Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь &&&&&&&031891742.&&&&0031 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них &&&&&&&028804071.&&&&0028 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «За».

Всеукраїнський референдум 2000

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформації системи державного управління.

Галицький референдум 1991

Обласний референдум в Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях відбувся 17 березня 1991 року одночасно з Всесоюзним референдумом про збереження СРСР і республіканським референдумом. На нього винесено питання «Чи хочете Ви, щоб Україна стала незалежною державою, яка самостійно вирішує всі питання внутрішньої і зовнішньої політики, забезпечує рівні права громадянам, незалежно від національної та релігійної приналежності?». Відповідь «Так» дали 88,3% виборців цих трьох областей.

Пряма демократія

Безпосередня демократія, пряма демократія, пряме народовладдя — сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Так само позначають форму демократії (народовладдя), за якої люди безпосередньо вирішують (наприклад, шляхом голосування, загальними зборами) політичні ініціативи.

Демократія як народовладдя тепер має дві загальновизнані форми — пряме (або безпосереднє) народовладдя та представницьке народовладдя.

пряме народовладдя — безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо);

представницьке народовладдя — вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами тощо), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представницького органу.

Референдум

Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань.

Референдум на Донеччині та Луганщині 1994

Обласне консультативне опитування в Донецькій і Луганській областях відбулося 27 березня 1994 року одночасно з виборами до Верховної ради України. На нього винесено 4 питання — про федералізацію України, про російську як другу державну, про статус російської мови нарівні з українською в діловодстві, освіті та науці Донеччини й Луганщини, про глибшу інтеграцію в СНД. На всі ці питання виборці дали схвальну відповідь (від 80 до 90% голосів «за»).

Референдум про статус Криму 2014

Референдум про статус Криму — нелегітимний референдум про статус Криму, який відбувся 16 березня 2014. Був призначений 27 лютого Верховною Радою Криму; спочатку був запланований на 25 травня, згодом дату проведення перенесли на 30 березня, а потім — на 16 березня. У відповідній постанові ВР АРК зазначено: «загальнокримський референдум (включаючи м. Севастополь)». На референдумі було поставлено два питання: про відновлення конституції Криму 1992 року і про входження Криму до складу Росії. ООН, СНД, ЄС та ОБСЄ своїх офіційних спостерігачів не надсилали.Референдум був проведений за допомогою російських військ та російських козачих загонів. За свідченням учасника подій Ігоря Гіркіна, депутатів Верховної ради Криму приймати рішення для входження півострова до складу Росії примушували «ополченці» за підтримки БТР російської морської піхоти. Правоохоронні органи Криму і підрозділи Збройних сил України, розташовані на півострові, не сприяли приєднанню до Росії.

За оголошеними організаторами результатами референдуму, за приєднання до Росії у Криму (крім Севастополя) буцімто проголосувало 96,77 % учасників голосування, у Севастополі — 95,6 %. На сайті ради при президентові Росії з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини на короткий час з'явилася інформація, що у референдумі брало участь не більше 30 %, з яких близько 50 % висловилося за приєднання до Російської Федерації., дані про 30-40 процентну явку оприлюднив і Меджліс кримськотатарського народуУ Севастополі проходив окремий референдум, оскільки формально місто не входить до Автономної Республіки Крим.

Референдуми на Донеччині та Луганщині 2014

Референдуми на Донеччині та Луганщині 2014 — три референдуми, що були проведені терористичними угрупованнями ЛНР та ДНР 11 травня 2014 року під час початку окупації в деяких населених пунктах Донецької і Луганської областей.

Вибори
Уряди
Верховна Рада
Державний лад
Події
Явища

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.