Отон

Марк Са́львій Ото́н (лат. Marcus Salvius Otho; 25 квітня 32 — 16 квітня 69) римський імператор з 15 січня 69 по 16 квітня 69.

Марк Сальвій Отон
MARCUS SALVIUS OTHO
Oth001
7-й Імператор
Початок правління: 15 січня 69 р.
Кінець правління: 16 квітня 69 р.
Попередник: Сервій Сульпіций Ґальба
Наступник:Авл Вітеллій
Дата народження: 25 квітня 32
Місце народження:Ферентіно
Країна:Римської імперії
Дата смерті:16 квітня 69 (36 років)
Місце смерті:Брикселлум
Дружина:Поппея Сабіна
Династія:Сальвії
Батько:Луцій Отон
Мати:Теренція Альбія

Походження

Рід Сальвіїв, до якого належав Отон, походив з етруського міста Ферентіно. Предки майбутнього імператора були переважно особами невизначними, і тільки батько його, Луцій Отон, консул 34 р., завдяки милості Клавдія підвищився і став знатною людиною. З ранньої молодості Марк Отон був марнотратом і нахабою; казали, що він вештався вночі по вулицям і будь-якого перехожого, слабкого чи п'яного, хапав і підкидав на розтягненому плащі. Після смерті батька він підлестився до однієї владної при дворі вільновідпущениці і навіть прикинувся закоханим в неї, хоча вона вже була старезною бабою. Завдяки ній він увійшов в довіру до Нерона і з легкістю став першим з його друзів через схожість норову, а за деякими чутками — і через розпусну з ним близькість. Він був співучасником усіх таємних задумів імператора. Але, через деякий час, він потрапив у немилість і в 58 р. був висланий під виглядом намісництва до далекої Лузитанії. Там Отон провів десять років, керуючи своєю провінцією з рідкісною розсудливістю і помірністю.

Захоплення влади

Ледве іспанські легіони в червні 68 р. проголосили Ґальбу імператором, Отон першим з намісників приєднався до нього, привіз усі золоті та срібні келихи, які в нього були, аби новий правитель перекарбував їх на монету. І в усьому іншому Отон був відданий Ґальбі і на ділі показав, що нікому не поступиться в досвідченості та вмінні керувати. Більш за все він виявляв увагу до солдатів і багатьом виправив керівні посади, то звертаючись з проханням до імператора, то до його прибічників, які користувалися при дворі значною силою.

Коли Ґальба почав роздумувати, кого вибрати наступником, багато хто бажав, щоб він всиновив Отона, а сам Отон, здається, майже не сумнівався, що так і буде. Проте Ґальба зупинив свій вибір на молодому Пізоні. Для Отона його рішення стало цілковитою несподіванкою, і він сприйняв крах своїх сподівань з болем і гнівом. Це помітили усі оточуючі, і вороги Ґальби поспішили розпалити його образу ще більше, кажучи, що принцепс відплатив йому за послуги чорною невдячністю. Втім, крім образи Отона підштовхували до зради ще й величезні борги: він відверто казав, що якщо не стане імператором, то йому однаково, чи загинути від ворога у бою, чи від кредиторів на Форумі. Прийнявши рішення, Отон більше не вагався і відразу приступив до виконання свого задуму. Про заколот знали деякі, решта вагалася, і заколотники різними способами впливали на них. Бунтівний настрій, як чума, перекинувся з преторіанського табору до легіонів і допоміжних військ. Незадовго до цього германська армія проголосила імператором Вітеллія. Чутки про германські події збентежили весь столичній гарнізон. Усі були вже настільки готові до перевороту, що не вистачало тільки вождя, а коли він з'явився, справа залишалася за малим. 15 січня 69 р. Ґальба був зарубаний преторіанцями на форумі, а трохи згодом було вбито Пізона. Під переможні вигуки народу Отон попрямував до Сенату, де його також зустріли з тріумфом. Йому дали повноваження трибуна, звання августа і усі знаки пошани, належні принцепсу.

Правління та боротьба з Вітеллієм

OthoDen
Імператор Отон

Прийнявши владу, Отон, всупереч загальним очікуванням, не віддався ані втіхам, ні ледарству. Відмовившись від любовних пригод і приховавши до пори свою розпусту, він усіма силами намагався укріпити імператорську владу. Він ласкаво обійшовся з Марком Цельсом, один з найвідданіших прихильників Ґальби, нагородив його за вірність і зробив своїм полководцем. Він підтвердив права усіх, кому обіцяли консульство Нерон і Ґальба. Усім сенаторам, які за часів Нерона пішли у вигнання, а при Ґальбі повернулися, він повернув майно. Ці перші кроки підбадьорили найзначніших громадян, що спершу тремтіли від жаху. Але найбільшою заслугою Отона вважають те, що він зумів вгамувати та заспокоїти солдат, не допустив ані грабувань, ані вбивств. Можна тільки дивуватися, як ця розбещена і далека від військових справ особа змогла підкорити своїй волі війська, домогтися від них не просто послуху, але відданості і любові, і примусив тих, кто жартома зрадив спочатку Нерона, а потім і Ґальбу, битися за нього з превеликою мужністю та відвагою.

Тим часом, війна була неминучою, і це бачили всі. Вітеллія визнали імператором Германія, Галлія, Британія та Іспанія. На вірність Отону присягнули Іллірія, Греція та усі східні провінції (Сирія, Юдея, Єгипет), а також Африка. Вітеллій мав напохваті боєздатнішу армію: він спирався перш за все на загартовані у битвах верхньогерманські легіони, у той час як Отон зібрав частини, що біли розквартировані в Римі та Італії — солдати, які служили там, були розбещені ледарством, рясними подачками та підлабузництвом командирів. Але на підступах були ще чотири іллірійські легіони, а також він міг розраховувати на сім юдейських та сирійських легіонів, які також являли собою грізну силу. Флот його був наосторонь, що дозволяло безперебійно підвозити припас та харчі. У війні, що розгорнулася у Північній Італії, полководці Отона перемогли у трьох незначних битвах, але 14 квітня 69 р. в останній великій та безладній битві при Бетриаці (недалеко від сучасної Кремони) були розбиті.

Смерть

Дізнавшись про поразку, Отон оголосив, що має намір покінчити з собою. Усі спроби відмовити його Отон рішуче відхилив. Сенаторів, які були при ньому, він відпустив, а всі гроші, що залишилися, віддав слугам і рабам, звернувшись до кожного з напутнім словом і подякувавши за службу. Потім він випив холодної води, щоб утамувати спрагу, достав два кинджали, спробував їх на гостроту, сховав під подушку, зачинив двері та забувся глибоким сном. Тілька на світанку він прокинувся і тоді одним ударом вразив себе нижче лівого соска. На перший же його стогін збіглися люди, і на їх очах він помер. За свідоцтвом Діона Кассія, перед смертю він промовив хоча декілька, але достойних слів: «Справедливіше померти одному за всіх, ніж всім за одного». Плутарх пише:

Його життя засуджували багато достойних людей, але не менша їх кількість звеличувала його смерть. Він прожив анітрохи не чистіше за Нерона, проте помер значно благородніше.

Першоджерела

Література

  • К. Рыжов. «Все монархи мира. Греция, Рим, Византия» Москва, 2001. (рос.)
  • Е. В. Федорова. «Императорский Рим в лицах» Смоленск, 1998. (рос.)
69

69 рік названий у Римській імперії роком чотирьох імператорів — один за одним змінилися Гальба, Отон, Вітеллій та Веспасіан.

Веспасіан

Тит Фла́вій Веспасіа́н (старший) (лат. Titus Flavius Vespasianus, 17 листопада 9 р. — 24 червня 79 р.), відоміший як Веспасіан — римський імператор з 20 грудня 69 (проголошений військами 1 липня), засновник династії Флавіїв, один з найбільш діяльних та успішних принцепсів I сторіччя. Когномен «Веспасіан» отримав, імовірно, через свою улюблену справу — бджільництво.

Вітеллій

Авл Віте́ллій Герма́нік А́вгуст (лат. Aulus Vitellius Germanicus Augustus), уроджений Авл Вітеллій (24 вересня 15 — 20 грудня 69) — римський імператор, який правив з 17 квітня 69 до 20 грудня того ж року. Був одним з імператорів 69 року, «року чотирьох імператорів». Автор легендарного виразу: «Гарний ворог — мертвий ворог».

Гай Туллій Капітон Помпоніан Плотій Фірм

Гай Туллій Капітон Помпоніан Плотій Фірм (лат. Gaius Tullius Capito Pomponianus Plotius Firmus; ? — після 84) — державний діяч Римської імперії, консул-суффект 84 року.

Гальба

Се́рвій Сульпі́цій Га́льба (лат. Servius Sulpicius Galba; 24 грудня 3 до н. е. — 15 січня 69) — римський імператор (з 6 червня 68 по 15 січня 69).

Ларньї-сюр-Отон

Ларньї́-сюр-Ото́н (фр. Largny-sur-Automne) — муніципалітет у Франції, у регіоні О-де-Франс, департамент Ена. Населення — 231 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 70 км на північний схід від Парижа, 90 км на південний схід від Ам'єна, 55 км на південний захід від Лана.

Ле-Тієль-Отон

Ле-Тіє́ль-Ото́н (фр. Le Tilleul-Othon) — муніципалітет у Франції, у регіоні Верхня Нормандія, департамент Ер. Населення — 374 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 120 км на захід від Парижа, 45 км на південний захід від Руана, 29 км на захід від Евре.

Луцій Сальвій Отон

Луцій Сальвій Отон (? — після 42) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул-суффект 33 року.

Луцій Сальвій Отон Кокцеян

Луцій Сальвій Отон Кокцеян (лат. Lucius Salvius Otho Cocceianus; 55 —96) — державний діяч Римської імперії, консул-суффект 82 року.

Луцій Сальвій Отон Тіціан

Лу́цій Са́львій Ото́н Тіціа́н (лат. Lucius Salvius Otho Titianus; близько 32 — 69) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 52 року, консул-суффект 69 року.

Отон-Ебеон

Ото́н-Ебео́н (фр. Authon-Ébéon) — муніципалітет у Франції, у регіоні Нова Аквітанія, департамент Приморська Шаранта. Населення — 391 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 400 км на південний захід від Парижа, 105 км на південний захід від Пуатьє, 70 км на південний схід від Ла-Рошель.

Отон-дю-Перш

Ото́н-дю-Перш (фр. Authon-du-Perche) — муніципалітет у Франції, у регіоні Центр-Долина Луари, департамент Ер і Луар. Населення — 1310 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 130 км на південний захід від Парижа, 85 км на північний захід від Орлеана, 55 км на південний захід від Шартра.

Отон-ла-Плен

Ото́н-ла-Плен (фр. Authon-la-Plaine) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн. Населення — 365 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 55 км на південний захід від Парижа, 40 км на південний захід від Еврі.

Отон (Альпи Верхнього Провансу)

Ото́н (фр. Authon) — муніципалітет у Франції, у регіоні Прованс-Альпи-Лазурний берег, департамент Альпи Верхнього Провансу. Населення — 48 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 590 км на південний схід від Парижа, 125 км на північний схід від Марселя, 19 км на північний захід від Дінь-ле-Бена.

Отон (Луар і Шер)

Ото́н (фр. Authon) — муніципалітет у Франції, у регіоні Центр-Долина Луари, департамент Луар і Шер. Населення — 658 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 175 км на південний захід від Парижа, 85 км на захід від Орлеана, 33 км на захід від Блуа.

Ришарвіль

Ришарві́ль, Рішарвіль (фр. Richarville) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн. Населення — 406 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 50 км на південний захід від Парижа, 36 км на південний захід від Еврі.

Сент-Ескобій

Сент-Ескобі́й (фр. Saint-Escobille) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн. Населення — 452 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 60 км на південний захід від Парижа, 45 км на південний захід від Еврі.

Тит Віній

Тит Віній (лат. Titus Vinius; 12 — 15 січня 69) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 69 року.

Шатіньонвіль

Шатіньонві́ль (фр. Chatignonville) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн. Населення — 53 осіб (2011).

Муніципалітет розташований на відстані близько 55 км на південний захід від Парижа, 45 км на південний захід від Еврі.

Консули 38-68 рр.​​Консули Римської імперії 69-95 рр. → Консули 96-117 рр.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.