Мезоліт

Мезолі́т (грец. μέσος — середній і грец. λίθος — камінь), Середньокам'яна доба — епоха кам'яної доби (12,000-7,000 до н.е), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт (Верхня давньокам'яна доба) для позначення культур з середньокам'яною індустрією, що існували за часу середньокам'яної доби.

Археологічна періодизація
Голоцен   Латенська культура   Протоісторія
  Гальштатська культура
Залізна доба
  Пізня  
  Середня
  Рання
Бронзова доба
    Енеоліт    
  Неоліт Доісторичні часи
Мезоліт,
Епіпалеоліт
Плейстоцен     Верхній  
    Середній
    Нижній
  Палеоліт
Кам'яна доба

Час

Межі

Серед основних ознак за якими відрізняють ранні середньокам'яні пам'ятки від давньокам'яних є поява геометричних мікро- або макролітичних знарядь.

Умовною межею між пізньою середньокам'яною добою та новокам'яною є поява глиняного посуду.

За час обмежений XVI тисячоріччями до н. е.

Геологічна доба

Мезоліт є яскравим прикладом сильного впливу навколишнього середовища на життя й еволюцію людства.

Початок середньокам'яної доби людства співпадає з переходом від льодовикової геологічної доби — плейстоцена до сучасної доби — голоцену. З цим переходом відбулися зміни у ландшафті та кліматі, що певно відобразилося на способі буття людини та історії людських суспільств.

За середньокам'яної доби льодовиковикові прояві зникають, клімат поступово теплішає, формується сучасна річкова сітка, оновлюється рослинність, змінюється фауна.

Людство

Збільшується чисельність населення Землі. За підрахунками воно перевищило 5 мільйонів осіб.

Технологічні досягнення дозволяють ліпше оволодівати землею, а також змінюють організацію суспільного та духовного життя.

Господарство

Полювання

До того часу відноситься чудовий технічний винахід — лук і стріли. Ці вироби значно підвищили ефективність полювання. Популяції диких тварин зменшувалися, що призвело до просування племен на нові землі. Завдяки луку стало можливе одноосібне полювання. В результаті підвищилася роль особи у первісному суспільстві — стали непотрібними великі громадські об'єднання, їх змінюють невеликі колективи мисливців.

Повсюдно був одомашнений собака, що допомагав у полюванні та при необхідності був джерелом м'яса.

Рибальство

Велика кількість водних просторів після танення льодовиків привела до широкого поширення рибальства. Був винайдений рибацький гачок.

Ймовірно, в мезоліті люди освоїли плавання на колодах і плотах.

Скотарство

Починаються спроби одомашнення тварин. У мезолітичних стоянках Криму знайдено кістки пса та свині, яких почали приручати. Першою прирученою твариною став пес (згідно з іншою, новішою, гіпотезою — коза).

Збірництво

Криза мисливського господарства, також призвела до зростання ролі збіральництва. Міняється і характер збиральництва, його основою стає збір диких злаків.

Хліборобство

На Стародавньому Сході за середньокам'яної доби починають хліборобство.

Ремісництва

У середньокам'яній добі використовується ширше за давньокам'яної з для виготовлення знарядь кістка. Винайдені рибацькі гачки, що виготовляли з кістки.

З'являється нова, ефективніша, так звана мікролітична техніка обробки каменю: виготовлення кременевих пластин-вкладишів невеликого розміру — мікролітів. Наприклад, основу серпа робили з кістки, а лезо складали мікроліти.

Набувають важливої ролі кидальні знаряддя та зброя, для виготовлення яких використовувалися різні мікроліти — крем'яні вкладні та вістря, як то трапеції, сегменти, трикутники, різного виду вістря й пластини з затупленою спинкою (тупоспинники), косі вістря та інши.

Тривалий час в археології «мезоліт» та «мікролітична доба» були тотожні. Проте тепер встановлено, що мікроліти були винайдені за давньокам'яної доби, та продовжували використовуватися за новокам'яної.

З освоєнням за середньокам'яної доби лісів набувають широкого поширення макроліти — сокири й тесла.

В цей час у людей з'явилися перші навички у виготовленні глиняного посуду.

Мистецтво середньокам'яної доби

Загальний характер образотворчого мистецтва порівняно з попереднім етапом зберігається, однак на відміну від палеоліту в мезолітичних розписах центральним об'єктом стає людина та її діяльність. Тепер художник прагне передати не стільки зовнішню сторону, скільки внутрішнє значення того, що відбувається. Зображення менш реалістичне, що говорить про нові задачі, які вирішувало мистецтво. Головна увага тепер зосереджена на сюжеті, динаміці того, що відбувається (полювання, танець).

Поховання

Для поховань часів мезоліту характерним був обряд трупопокладення у стані випростаному на спині або в скорченому на боці.

Sépulture de Teviec Global
Sépulture de Teviec (5)
Sépulture de Teviec (2)
Téviec Crane Profil Droit II

Див. також

Джерела та література

Історія еротичних зображень

Історія еротичних зображень включає в себе живопис, скульптуру, фотографію, драматургію, музику та літературу всіх часів, які зображують сцени сексуальної природи. У стародавніх культурах статевий акт часто асоціювався з надприродними силами, і його зображення має й релігійний характер. У країнах Азії, таких як Індія, Шрі Ланка, Непал, Японія та Китай зображення сексуального та еротичного характеру має особливе значення для корінних релігій. Греки та римляни створили багато творів та прикрас еротичного характеру, багато з яких інтегрована у культурні та релігійні практики.З розвитком комунікаційних технологій кожна нова техніка: друк, фотографія, кіно, комп'ютер адаптувалися для відображення і поширення еротичних зображень.

Гренська культура

Гренська культура — культура мезоліту Верхнього Подніпров'я, особливо Посожжя, поширена на території Північної і Центральної Білорусі (основні пам'ятки Гренськ, Коромка тощо). Науково датується 12000-8000 роки до Р.Х. (за іншими даними 9000-4000 роки до Р.Х.).

Для кремінного інвентарю пам'яток 1 етапу (9000-6000 років до Р.Х.) характерна наявність призматичних нуклеусів, основна заготівка — відщіп. Серед знарядь представлені специфічні гренські наконечники стріл, симетричні і асиметричні, шкрябання і різці на пластинах і відщіпах, пластини і відщепи із зрізаючим ретушшю кінцем, проколи, струги, що рубають знаряддя.

На II етапі (7000-4000 років до РХ). розміри знарядь дещо зменшуються, з'являється велика кількість вкладишів, трапеції, мікрорізці.

Гренська культура генетично пов'язана з аренсбурзькою культурою, міграція якої до Білоруського Полісся може бути віднесена до рубежу плейстоцена — голоцена, на II етапі існування простежується тісний зв'язок з пісочнорівською (мезолітичні пам'ятки Подесіння) і ієневською культурою Волзько-Окського межиріччя (див. Мезоліт Десни, Мезоліт Литви).

Леонід Залізняк та інші археологи вважають, що гренська, ієневська (Волзько-окське межиріччя), зимівниківська (Сіверськодонеччина), пісочнорівська (Подесіння) й усть-камська (Покам'я) культури складають єдину історико-культурну спільноту (КІС), що разом з культурами Фосна й Комса та іншими входить до лінгбійсько-аренгсбурзької культурно-історичної спільності. Населення усіх вищевказаних культур було мисливцями, що пересувалося услід стад оленів.

Доісторична Британія

Доісторична Британія — період між появою перших людей у Великій Британії і початком писемної Британської історії. Період до заселення терену родом Homo є частиною геології Британських островів. Вважається історія Англії традиційно почнеться з 43 від Р. Х. з римського вторгнення у Британію, хоча є деякі історичні відомості до цього періоду. Доісторичний період зазвичай поділяють хронологічно на різні періоди, базуючись на використанні інструментів з каменю, бронзи або заліза, а також на змінах у сфері культури та змінах клімату, але межі періодів несталі, і зміни між ними йшли поступово; дати змін, як правило, відрізняються від континентальної Європи.

Доісторична Україна

Доісторичний період на території України тривав досить довго, аж до часів, коли на узбережжя Чорного моря поширилася давньогрецька цивілізація у вигляді грецьких колоній-полісів і поселень. Таким чином, територія України (південна частина) згадується в письмових пам'ятках з часів Геродота, який описав ці землі досить детально.

Створення відомих нині перших писемних пам'яток Київської Русі датуються ХІ століттям.

Доісторичний Єгипет

Доісторичний Єгипет — період в історії Єгипту, що починається з часів пізнього палеоліту і закінчується бл. 3100 року до н. е., формуванням єдиної держави і встановлення влади I династії.

Загвіздя

Загві́здя — село Тисменицького району Івано-Франківської області. Лежить на лівому березі річки Бистриці-Солотвинської, за 3 км від залізничної станції Івано-Франківськ.

Залізняк Леонід Львович

Леоні́д Льво́вич Залізня́к (нар. 19 січня 1951, Київ) — український археолог, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу археології кам'яної доби Інституту археології НАНУ, член спеціалізованих учених рад із захисту докторських дисертацій Інституту археології НАНУ та Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка, керівник магістерської програми «Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська академія», представник України в Комісії з палеоліту Міжнародної спілки протоісториків.

Кам'яна доба

Кам'яна́ доба — великий (найдовший період в історії людства) доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці, була відсутня технологія обробки металу, В кам'яну добу використовувалась також деревина, кістка, дещо пізніше з'явилась технологія обробки глини, з якої робили посуд.

Схему тріади віків (камінь, мідь, залізо) запропонував і теоретично обґрунтував 1836 року датський археолог, хранитель колекцій Копенгагенського археологічного музею Х. Томсен

Мезоліт України

Мезолі́т Украї́ни, середньокам'яна́ доба́ Украї́ни — епоха, що тривала 3-4 тисячоліття після останнього, Вюрмського (Валдайського) зледеніння, тобто від 9 до 6/5 тис. до н. е.

Середньокам'яна доба є вищою фазою мисливського господарства, в якій зароджується та виявляється його остаточна криза.Зміни у природному середовищі, господарстві та унезалежнення особистості у громаді призвели до широкого пересування людності та корінних змін на етнокультурній карті України та Європи за середньокам'яної доби. У межах України нараховується 10 археологічних культур середньокам'яної доби.

На сьогодні в межах України відомо близько 600 тимчасових стоянок, тривалих поселень, поховань та декілька могильників.

Численні та виняткові пам'ятки, як наприклад багатошарові стоянки Криму та могильники волошсько-василівського типу, займають важливе місце у вивченні середньокам'яної доби у Європі.

Неоліт

Неолі́т, Нова́ ка́м'яна доба́ (від грец. νέος — новий і λίθος — камінь) — нова кам'яна доба (X–поч. III тис. до н.е.), що заступила палеоліт і мезоліт та передувала мідній добі, заключний період кам'яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства взагалі. Саме з неолітом пов'язаний початок переходу від привласнювальних форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискальна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.

Розвиток неоліту почався на Близькому Сході, в Малій Азії та в Загросі. До початку-середини VII тис. до н. е. неоліт проходить так звану докерамічну фазу розвитку. Окремі регіони земної кулі були втягнуті в процес неолітизації неодночасно. Так само й перехід до наступної епохи, енеоліту, для якого властива поява перших виробів із міді, відбувався в різних регіонах у різний час. Розвиток неоліту України охоплює проміжок часу з середини VIII до початку IV тис. до н. е. При цьому, період із середини VI до початку IV тис. до н.е. характеризується співіснуванням неолітичних і енеолітичних культур.

Німанська культура

Німанська культура — археологічна культура, або загальна назва двох археологічних культур пізнього мезоліту — раннього і середнього неоліту (7-3 тис. до н. е.). Розвинулась із свідерської культури і була витіснена культурою шнурової кераміки. Існувала в верхів'ї річки Німан: на півночі Польщі, півдні Литви, заході Білорусі і в Калінінградській області. На півночі німанська культура межувала з кундською культурою в неоліті.

Палеоліт Японії

Палеоліт Японії (яп. 旧石器時代, кюсеккі-дзідай) — період в історії Японії з 100 тисячолітя до Р. Х. по 10 тисячоліття до Р. Х. Тривав від появи людей на Японському архіпелазі до появи неолітичних знарядь періоду Джьомон. Хоча найбільш достовірною датою появи людей в Японії вважається 35 — 30 тисячоліття до Р. Х., більшість науковців дотримується традиційної періодизації, приймаючи 100 тисячолітя до Р. Х. як висхідну для японського палеоліту. Оскільки в японській історіографії не виділяють мезоліт у окрему епоху, палеоліту одразу слідує неолітичний період.

Палеоліт Японії характеризувався першими міграціями людей з материка, вслід за міграціями великих тварин, і появою перших палеолітичних культур. В ці часи Японія була з'єднана з материком перешийками, а Японське море являло собою внутрішнє море між сучасними Японією, Маньчжурією і Кореєю.

Пліоцен

Пліоцен (рос. плиоценовая эпоха (плиоцен), англ. Pliocene, нім. Pliozän n) — остання епоха неогенового періоду (третинного періоду) в історії Землі. Тривав від 5,333 до 2,58 млн років тому; поділяється на два віки — занклський та п'яченський.

У пліоцені відбувалися значні тектонічні рухи, з якими пов'язана альпійська складчастість. Рослинність близька до сучасної. Геологічні відклади цієї епохи складають пліоценовий відділ.

Сіверський Донець

Сі́верський Доне́ць (також Діне́ць) — річка півдня Східноєвропейської рівнини, що тече через Бєлгородську область Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії; права й найбільша притока Дону. Головна водна артерія Східної України.

Устя (Борщівський район)

У́стя — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, при її впадінні у Дністер, на південному заході району.

Було центром сільради, якій підпорядковувалося село Михалків. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Населення — 1085 осіб (2007).

На околиці села розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення — Устянська ділянка.

Шпанська культура

Шпанська культура — археологічна культура представлена у Гірському Криму невеликою кількістю пам'яток зі своєрідним крем'яним інвентарем.

Кам'яні знаряддя характеризуються: специфічнини шпанськими трикутниками, мікровістрями з притупленими краями, вістрями з мікрорізцевим сколом, мікрорізці, пластинчаста техніка розколювання кременю, кінцеві скребачки та різці на пластинах.

Найвиразніші шпанські матеріали походять із печерних стоянок Шпан-Коба (середній шар), Шан-Коба (4,3 шари), Фатьма-Коба (шари 4,3).

Датування шпанської археологічної культури – ранній мезоліт — VIII—VI тис. років до н. е.

Основою економіки шпанської людності було полювання на лісових копитних Кримських гір та, можливо, степових травоїдних.

Культура виникла на епіграветському підґрунті на зламі фінального палеоліту та мезоліту близько X тис. років тому. На пам'ятках слідує після шан-кобинської культури азильського кола й змінюється мурзак-кобинською - тарденуазського кола.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.