Кіпр

Респу́бліка Кіпр (грец. Κύπρος; тур. Kıbrıs) — острівна держава на сході Середземного моря, 113 кілометрів на південь від Туреччини і приблизно 120 кілометрів на захід від узбережжя Сирії і Лівану. Член Європейського союзу з 1 травня 2004 року[5][6]. Один з найпопулярніших туристичних напрямків Середземномор'я[7].

Офіційно територія Республіки Кіпр містить 98 % території острова Кіпр, решту 2 % займають британські військові бази Акротирі і Декелія, а також прилеглі острови Айос-Георгіос, Єронісос, Глукіотісса, Кіла, Кієдес, Корділія і Мазак. Де-факто після 1974 року острів розділений на дві частини, 60 % контролюється владою Республіки Кіпр (в основному, населена греками), інша частина — Турецькою Республікою Північного Кіпру (населена турками). ТРПК визнана тільки Туреччиною, ООН вважає цю територію окупованою Туреччиною[8].

Республіка Кіпр
Κυπριακή Δημοκρατία (грецькою)
Kıbrıs Cumhuriyeti (турецькою)

Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз: —
Гімн: Гімн свободі1
Розташування {{{назва_род}}}
Столиця Нікосія
Лефкосія (грецькою)
Лефкоша (турецькою)
35°08′ пн. ш. 33°28′ сх. д.
Найбільше місто Нікосія
Офіційні мови грецька, турецька[1]
Етнос 77% греки, 18% турки, 5% інші нац-ті (2001 рік)[2]
Форма правління унітарна конституційна президентська республіка
Президент Нікос Анастасіадіс
Дервіш Ероглу (ТРПК) 2
Площа
 - Загалом 9248 км² (167)
 - Внутр. води незначна %
Населення
 - оцінка 1.1.2010  798 045[3] (160)
 - Густота 117/км² (85)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
 - Повний $22 745 млрд.[4] ( —)
 - На душу населення $27 713[4] ( —)
ВВП (ном.) 2010 рік, оцінка
 - Повний $23.291 billion[4] ( —)
 - На душу населення $28 378[4] ( —)
Валюта євро (EUR 7)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен .cy
Телефонний код +357 6
1. Гімн про волю — державний гімн Греції.

2. Північна частина має окремого президента
3. Не визнана Туреччиною, яка натомість визнає ТРПК. ТРПК у світі визнана лише Туреччиною
4. З яких 5895 км² займає південь і 3355 км² — північ
5. Кількість не включає жителів ТРПК
6. У північній частині використовується +90 392 (код регіону Туреччини)
7. До 2008 року кіпрський фунт CYP

Назва

Етимологія назви Кіпр невідома. Є такі припущення щодо походження цієї назви:

Вважається, що латинське слово «cuprum» (мідь) походить від назви острова, бо на ньому є багаті родовища міді. Тому латиною мідь називали «aes Cyprium» (метал Кіпру), що потім було скорочено до «cuprum».

Географія

Chionistra winter 1
Засніжене гірське пасмо Троодос

Кіпр географічно розташований у Західній Азії (або на Близькому Сході), але політично і культурно він вважається частиною Європи. З давніх часів Кіпр завжди був одним з мостів між Європою і Азією, зі змінними періодами левантійського, анатолійського, турецького, грецького і британського впливу.

Площа острова — 9 251 км². Центральна рівнина Месаорія оточена горами Кіренія (Kyreniya/Girne) і Пентадактилос (Besparmak) на півночі, і гірським масивом Троодос на півдні і заході. Вздовж південного узбережжя також наявні значні рівнинні області.

Столиця Нікосія розташована у північно-східній частині острова. Решта головних міст розташована на узбережжі: Пафос на південному заході, Лімасол на півдні, Ларнака на південному сході, Фамагуста на сході і Кіренія у північній частині острова.

Флора і фауна

Кіпр — це багатюща флора і фауна, різноманітність морського життя. Багато рослин, що ростуть на Кіпрі в природних умовах, мають медичні властивості, і в минулі часи використовувалися жителями сіл для приготування універсального домашнього зілля проти цілої низки загальних недуг. Наприклад, півонії, які використовувалися в середні віки як болезаспокійливе, удосталь ростуть у горах Троодос на висоті понад 1.000 метрів.

На Кіпрі ростуть 1.900 видів квітучих рослин, з них 140 не ростуть ніде, крім цього острова. Тільки на півострові Акамас росте 700 видів рослин, з яких 40 є екзотичними, тобто поширеними винятково у цій місцевості. З лютого до квітня біля підніжжя скелястих пагорбів і на соковито-зелених галявинах пробиваються рожеві цикламени. Рожевий олеандр поширений по всьому Кіпру і часто вирощується як декоративна рослина вздовж доріг і автомагістралей. З березня до квітня під Пафосом з'являються рожеві орхідеї (Orchis Italica) з хвилястим листям.

Кіпр є домом для різноманітних живих істот. Тут проживає 168 різновидів пернатих, 12 видів ссавців і 20 видів черепах. Разом з тим морські черепахи щорічно роблять свої гнізда на пляжі Лара півострова Акамас. Це і муфлон — гірський баран з товстими закрученими рогами, який мешкає в заповіднику в горах Троодос.

Клімат

Клімат помірний, середземноморський, зі спекотним і сухим літом та дощовою (і помірно прохолодною) зимою. Сніг взимку випадає тільки в горах Троодос.

Історія

16 серпня 1960 року острів, який входив до складу британських колоніальних володінь, здобув незалежність. Першим президентом став православний священик Макаріос III. Нікосія стала його столицею в цьому ж році. Юридичним оформленням надання незалежності стали нав'язані кіпріотам Цюрихсько-Лондонські угоди 1959 року (Zürich and London Agreement), які значно обмежували суверенітет республіки. За цими угодами Велика Британія, Королівство Греція і Туреччина стали гарантами «незалежності, територіальної цілісності і безпеки» Кіпру, що дало цим країнам можливість втручання в його внутрішні справи («Договір про гарантії»). Крім того, Королівство Греція і Туреччина набули право тримати на острові свої військові контингенти — відповідно 950 і 650 чоловік («Договір про союз»). Велика Британія зберегла на Кіпрі під своїм повним суверенітетом територію площею 1999 квадратних миль, на якій розташовані дві Суверенні військові бази — Акротирі і Декелія, а також забезпечила собі право використовувати інші «невеликі ділянки» та інфраструктуру у зв'язку з діяльністю баз і об'єктів. Крім цих баз, існує ще кілька інших військових об'єктів і споруд Великої Британії і США.

У 1963—1974 роках на острові постійно відбувалися військові зіткнення між збройними формуваннями грецької і турецької общин острова за участю національної гвардії республіки, а також контингентами відповідно Королівства Греція та Туреччини, що підтримували їх.

Кіпрський конфлікт

У липні 1974 року кіпрськими антиурядовими силами за підтримки військової хунти «чорних полковників», що прийшла до влади в Афінах і проводила курс на «енозіс» (приєднання Кіпру до Греції), на острові здійснена спроба державного перевороту. Туреччина як країна-гарант використала це як привід для введення 20 липня 1974 року своїх військ на острів під приводом відновлення конституційного порядку і захисту турків-кіпріотів.

У результаті турецькі війська окупували близько 37 % території острова, що призвело до його фактичного розколу на дві відособлені частини, цей стан зберігається дотепер. Була дезорганізована економіка країни, повністю порушені зв'язки між громадами. Близько 160 тисяч греків-кіпріотів стали біженцями. У 1974—1975 роках відбувся «обмін» населенням: турки-кіпріоти практично повністю переселилися на окуповану турецькими військами частину Кіпру (нині ТРПК), а греки-кіпріоти — на південь острова (в цей час на контрольованій турко-кіпрською адміністрацією території проживає декілька сотень греків-кіпріотів). З 1975 року Генеральний секретар ООН здійснює покладену на нього Радою Безпеки місію «добрих послуг» в Кіпрі, що має на меті надання сприяння грецькій і турецькій громадам острова в інтересах договірного врегулювання кіпрської проблеми.

Турецька Республіка Північного Кіпру

13 лютого 1975 року керівництво турецької громади проголосило в односторонньому порядку в північній частині острова так звану «Турецьку федеративну державу Кіпр», «першим президентом» якої був обраний Рауф Денкташ. 15 листопада 1983 законодавча асамблея Турецької Федеративної Держави Кіпр проголосила в односторонньому порядку незалежну турецько-кіпрську державу, яка називається «Турецька республіка Північного Кіпру» (ТРПК), яка досі визнана тільки Туреччиною.

ТРПК відокремлена від решти частини Кіпру буферною зоною. Лінію, що розділяє острів на два сектори (так звана «Зелена лінія» — англ. Green Line), охороняє контингент Збройних сил ООН з підтримки миру на Кіпрі. Між грецькою і турецькою частиною не існує дипломатичних відносин, і турецька частина закрита для в'їзду з грецької сторони. З Туреччини на острів завезено 115 тисяч колоністів, 35-тисячний турецький військовий контингент підтримує нинішній статус-кво. З урахуванням того, що з нелегітимної республіки внаслідок економічних і соціальних негараздів емігрували 55 тисяч турко-кіпріотів, нині загальна чисельність солдатів і переселенців з Туреччини на півночі Кіпру вже перевищує кількість наявних там корінних жителів.

Проблема об'єднання на початку 21 століття

Proposed flag of the United Cyprus Republic
Прапор, запропонований для Об'єднаної Кіпрської Республіки

Впродовж багатьох років велися переговори щодо об'єднання острова, але помітного успіху вони так і не принесли, і всі конкретні плани дій на практиці не виконувались. План ООН, оголошений 31 березня 2004 року, а також наступні переговори у Швейцарії, мали на меті проведення референдуму в обох частинах острова 24 квітня 2004 року. На референдумі запропонований «План Аннана» був підтриманий двома третинами турецьких кіпріотів, але був відкинутий значною більшістю грецьких кіпріотів з перевагою 3 до 1.

Внаслідок цього офіційно весь Кіпр увійшов до Європейського Союзу 1 травня 2004, але де-факто кордон ЄС пролягає вздовж «зеленої лінії», що розділяє грецьку і турецьку частини Кіпру. Наразі законодавство ЄС не застосовується у північній частині острова, яку контролюють турки і де розташована самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, яку визнала лише Туреччина. Всі пільги та переваги, яких Кіпр набув від вступу до ЄС, поширюються лише на його грецьку частину. Євросоюз продовжує розглядати Північний Кіпр як територію ЄС, що перебуває під іноземною військовою окупацією.

21 березня 2008 року в Нікосії відбулася зустріч президента Республіки Кіпр Дімітріса Христофіаса і голови самопроголошеної ТРПК Мехмета Алі Талата. Сторони домовилися про початок роботи спільних експертних комісій двох громад Кіпру з врегулювання на острові. На зустрічі прийнято рішення про розмінування та відкриття центральної вулиці Нікосії Ледра, яка з 1963 року поділяє її на грецьку і турецьку частини.

Восени 2008 року поновилися міжгромадські переговори з кіпрського врегулювання. 3 вересня 2008 відбулася перша зустріч у рамках прямих переговорів між двома громадами: греками-кіпріотами і турками-кіпріотами. Однак на переговорах не було досягнуто згоди з низки найважливіших питань. Головним каменем спотикання залишається вимога греків-кіпріотів, щоб відразу ж після об'єднання острова на всій його території було реалізовано законодавство ЄС.

18 квітня 2010 року було проведено президентські вибори у ТРПК. Перемогу здобув Дервіш Ероглу і заявив, що продовжить мирні переговори з греками-кіпріотами, розпочаті Талатом 2008 року. Проте він наполіг на незалежності турко-кіпрського державного утворення, яке робить неможливим створення федеративного Кіпру відповідно до резолюцій ООН. Водночас, напередодні виборів президент Кіпру Дімітріс Хрістофіас відкрито підтримав кандидатуру Талата і попередив, що у разі перемоги Ероглу не має наміру починати переговори заново[9]

Рада Безпеки ООН 15 червня 2010 прийняла чотирнадцятьма голосами резолюцію 1930, яка подовжує мандат Збройних сил ООН на Кіпрі на чергові шість місяців — до 15 грудня 2010 року. Проти резолюції проголосувала Туреччина.

Політичний поділ

Cyprus districts named
Політичний поділ Кіпру на регіони

Республіка Кіпр — міжнародно визнана державна структура на острові, яка контролює його південні дві третини. За винятком Туреччини, уряди всіх країн і ООН визнають юрисдикцію уряду Кіпру на всьому острові.

Столиця — місто Нікосія, поділена між південним та північним (турецьким) Кіпром.

Етнічний склад населення — греки-кіпріоти — 78 %, турки-кіпріоти — 18 %.

Мови: грецька і турецька (офіційні), англійська, кіпрсько-арабська мова та вірменська (регіональні).

Турецькі кіпріоти разом з Туреччиною не визнають влади Республіки на території всього острова і називають її «грецьким органом влади у Південному Кіпрі». Деяка частина території перебуває під контролем Великої Британії: після підписання домовленості про незалежність Кіпру Велика Британія залишила за собою дві області на півдні острова, неподалік Акротирі і Декелії, відомі також як Суверенні військові бази.

Райони Кіпру

Cyprus districts
Райони Кіпру

Кіпр поділено на шість районів (грец. επαρχίες — єпархій), з центрами в однойменних містах:

Райони діляться на муніципалітети.

Найбільші міста

Політика

Nicos Anastasiades at EPP HQ
Президент Республіки Кіпру Нікос Анастасіадіс

1960 року Конституція Кіпру визначила президентську форму правління з незалежними виконавчою, законодавчою і судовою гілками влади разом зі складною системою стримувань і противаг, включаючи пропорційну систему захисту інтересів турків-кіпріотів. Наприклад, виконавчу владу очолює грек-кіпріот, водночас віце-президентом стає кіпріот-турок, їх обирають на п'ять років і кожен має право вето на певні законодавчі чи виконавчі рішення. Відтак Республіка Кіпр — президентська республіка. Чинний президент з 28 лютого 2013 року — Нікос Анастасіадіс.

Після здобуття незалежності Кіпр став одним із членів-засновників Руху Неприєднання, попри те, що три держави-гаранти Греція, Туреччина і Велика Британія є членами NATO. Кіпр вийшов з Руху Неприєднання 2004 року перед приєднанням до Євросоюзу.

Одержавши незалежність від Великої Британії, греки-кіпріоти тричі проводили референдум щодо приєднання до Греції. Всі три рази в пропорції дев'ять до одного виборці голосували за приєднання. Проте Греція щоразу відмовляла у возз'єднанні, посилаючись на умови договору про незалежність.

Британські військові бази

Відповідно до Цюрихсько-лондонських угод від 1960 року про надання незалежності Кіпру, Велика Британія зберегла на острові під своїм повним суверенітетом дві великі військові бази — Акротирі поблизу Лімасола і Декелія на захід від Ларнаки. Бази займають приблизно 254 км², або 3 % від території всього острова. Їхнє стратегічне значення визначається близькістю до Суецького каналу і Близького Сходу. Крім цього, Велика Британія тримає на Кіпрі потужні радіолокаційні станції, що здійснюють прослуховування всієї території Північної Африки і Близького Сходу.

Через Акротирі в наш час[коли?] відбувається перекидання всіх британських військовиків для участі в операціях в Афганістані. Під час подій в Лівії 2011 року на Акротирі діяв командний центр для координації міжнародної військової операції.

У травні 2011 року міністерство оборони Сполученого Королівства почало ревізію кіпрських баз з метою вирішення питання про їхнє можливе закриття в рамках масштабних скорочень військових витрат. У результаті було винесено вердикт про те, що Велика Британія має потребу в обох базах, про це оголосив 15 грудня 2011 міністр оборони Філіп Гаммонд: «Території баз під нашим суверенітетом розташовані в геополітично важливому регіоні, який є пріоритетним з точки зору довгострокових інтересів безпеки Сполученого Королівства».

Економіка

Банки

Острівна держава мала намір стягувати не більше 9,9 % від суми вкладу, однак тепер розмір податку може сягнути 20-40 %. Проте сплачувати його будуть не всі, як задумувалося. За рекомендацією міністрів фінансів єврозони, влада Кіпру вирішила не чіпати дрібних вкладників і збільшити навантаження на великих. До дрібних належать мешканці острова, а до великих — переважно іноземці, які використовують Кіпр як офшор і виводять сюди кошти зі своїх країн. Отже, відповідно до податкової новації, оподатковуються вклади сумою понад 100 тисяч євро. Про це, зокрема, заявляв міністр фінансів Кіпру Міхаліс Сарріс в інтерв'ю ВВС.[10]

Вклади банківської системи становлять 800 % від розміру ВВП країни.

Кіпр вимушений виконувати вимоги європейської спільноти, яка вже надала острову стабілізаційний кредит у сумі 10 мільярдів євро. Кошти виділила «трійка» міжнародних кредиторів (Єврокомісія, Європейський центробанк та МВФ). Хоча острів'янам, аби звести кінці з кінцями, необхідно ще не менше як 7 мільярдів євро, з яких 6 мільярдів — на виплати за державним боргом, а 1 мільярд, аби погасити дефіцит бюджету.

Український бізнес

За словами екс-заступника голови НБУ Олександра Савченка, на Кіпрі «зависло» не менше 12-13 мільярдів доларів українського походження. Його колеги називають і вдвічі більші суми. Досить сказати, що протягом 2010—2011 років наші банки перерахували на Кіпр астрономічну суму — 51,5 мільярда доларів. Це обсяг річного бюджету країни.

Український бізнес роками використовує Кіпр у своїх схемах податкової «оптимізації», під якою розуміє цілковите ухиляння від сплати податків. Усі українські олігархи є власниками компаній на Кіпрі, які володіють найбільшими підприємствами в Україні.

Туризм

Індустрія туризму — одна з головних статей національного доходу. За неї несе відповідальність Кіпрська туристична організація (Cyprus Tourist Organization, CTO). У цьому секторі працює значна частина населення, а прибуток, принесений туризмом, є головним джерелом надходження іноземної валюти в бюджет республіки.

Найбільші курорти:

Національні пам'ятки та краєвиди

Petra tou romiou beach

Пляж Петра ту Роміу

Magnificent Nicosia skylines by night Republic of Cyprus

Нічна панорама Нікосії

Limassol 01-2017 img09 sea port

Порт в Лімасолі

Kykkos-Monastery-Entrance Troodos-Mountains

Монастир Кіккос, Троодос

Примітки

  1. Constitution of the Republic of Cyprus: "The official languages of the Republic are Greek and Turkish" (Appendix D, Part 01, Article 3)
  2. Cyprus. The World Factbook. Central Intelligence Agency. Процитовано 9 February 2010.
  3. Total population as of 1 January. Eurostat. Архів оригіналу за 2011-07-20. Процитовано 2010-01-14.
  4. а б в г Cyprus. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2014-08-20. Процитовано 2010-04-21.
  5. The Non-Aligned Movement: Background Information. Non-Aligned Movement. 2001-09-21. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-01-19.
  6. 2000 – today: A decade of further expansion. Europa. European Union. Процитовано 2010-01-19.
  7. Invest in Cyprus website — figures do not include tourism to the occupied North. Архів оригіналу за 6 березень 2008. Процитовано 19 листопад 2010.
  8. According to the United Nations Security Council Resolutions 550 and 541. Un.org. Архів оригіналу за 2012-05-24. Процитовано 2009-03-27.
  9. На президентських виборах у Північному Кіпрі переміг чинний прем'єр-міністр
  10. Вигнання з податкового раю. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 3 квітень 2013.

Посилання

Євро

Є́вро (латинською Euro, грецькою Ευρώ, кирилицею Евро) — офіційна валюта 19 з 28 країн Європейського Союзу, відомих як Єврозона. Використовується також в 6 інших європейських державах, загалом є рідною для понад 337 мільйонів європейців. Євро був запроваджений у 1999 році на заміну ЕКЮ, в готівковому обігу перебуває з 2002 року. Символ валюти: €, літерний код: EUR. Поділяється на 100 центів (часто їх називають євроцентами). В обігу перебувають монети номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 євроцентів та 1, 2 євро і банкноти в 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 євро. Центральний банк — Європейський центральний банк.

Євро не є єдиною валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни — члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо будуть відповідати певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу. Незважаючи на те, Євро є єдиною офіційною валютою усіх інституцій Європейського Союзу.

Сьогодні Євро є однією з основних резервних валют у світі, він займає друге місце за часткою валютних резервів та обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку і перше за показниками готівкового обігу.

Акротирі і Декелія

Акротирі і Декелія — дві території на острові Кіпр, що знаходяться під суверенітетом Великої Британії та мають статус британської заморської території. На територіях розміщуються британські військові бази та кілька населених пунктів. Таким чином, Велика Британія присутня в східній частині Середземного моря.

Герб Кіпру

Герб Республіки Кіпр являє собою мідно-жовтий щит, на якому зображений голуб, що несе оливкову гілку — добре відомий символ миру, внизу зображено число «1960» — рік, коли Кіпр здобув незалежність від Британії. Мідно-жовтий фон означає великі поклади мідної руди (особливо у вигляді халькопіриту, який має жовтий колір).

Коли Кіпр був колонією Великої Британії, колонізатори використовували офіційно не затверджений герб, на якому було зображено двох левів, як і на на гербі Англії. Це мало пов'язувати належність Кіпру до Британської Імперії.

Збройні сили Республіки Кіпр

Збройні сили Республіки Кіпр на Кіпрі і за його межами відомі як Національна гвардія (грец. Εθνική Φρουρά). Це єдині озброєні сили, що мають у своєму складі сухопутний, морської та повітряний компоненти (командування).

Національна гвардія Республіки Кіпр комплектується на підставі закону про загальну військову повинність. Військова служба обов'язкова для греків кіпріотів чоловічої статі, громадян Республіки Кіпр, які досягли віку 18 років та триває 24 місяці. Після демобілізації військовослужбовці зараховуються в резерв та призиваються на регулярні збори.

Збройні сили Турецької Республіки Північного Кіпру

Командування сил безпеки (тур. Güvenlik Kuvvetleri Komutanlığı) — військові та сили безпеки Турецької Республіки Північного Кіпру, незалежність якої визнала лише Туреччина і на думку ООН, яка являє собою окуповану Туреччиною територію.

Вони складаються з 9,000 особового складу, переважно із призовників турків, чоловіків у віці від 18 до 40 років. Це загальновійськові сили із сухопутною, повітряною та морською компонентою.

Збірна Кіпру з футболу

Збірна Кіпру з футболу — представляє Кіпр на міжнародних футбольних турнірах і товариських зустрічах. Контроль та організацію здійснює Кіпрській федерації футболу.

Станом на 25 липня 2019 посідає 93-e місце у рейтингу футбольних збірних світу.

Кіпр (острів)

Кіпр (грец. Κύπρος, тур. Kıbrıs, англ. Cyprus) — третій за площею і третій за населенням острів у Середземному моріі. Географічно відноситься до Азії. Кіпр розташований в східній частині Середземномор'я на відстані 380 км від Єгипту, 105 км від Сирії та 75 км від Туреччини.

Кіпр на Олімпійських іграх

Кіпр брав участь у 9 літніх та в 8 зимових Олімпійських іграх, починаючи з Олімпійських ігор 1980 року. Спортсмени цієї країни завоювали лише одну Олімпійську медаль — срібло Павлоса Контідеса 2012 року. Першим спортсменом з Кіпру був Анастасіс Андреу, що виступав під грецьким прапором у 1896 році.

Кіпр на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2015

Кіпр узяв участь у Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2015, який пройшов у Казані (Росія) від 24 липня до 9 серпня.

Кіпр на літніх Олімпійських іграх 2012

Кіпр на літніх Олімпійських іграх 2012 представляли 13 спортсменів у 7 видах спорту. Представники Кіпру вперше в історії здобули олімпійську медаль.

Кіпр на літніх Олімпійських іграх 2016

Кіпр на літніх Олімпійських іграх 2016 представляли 16 спортсменів у 7 видах спорту. Жодної медалі олімпійці Кіпру не завоювали.

Кіпр на пісенному конкурсі Євробачення

Кіпр брав участь у пісенному конкурсі Євробачення з 1981 року щорічно. Тричі кіпріотським виконавцям вдалося досягти п'ятого місця — 1982, 1997 та 2004 року.1988, 2001, 2014 не брали участь.Раніше було повідомлено, що країна можливо повернеться до ювілею конкурсу пізніше, після невеликої перерви, кіпрський мовник CyBC остаточно підтвердив повернення на конкурс.Найкращим результатом країни є 2 місце, яке здобула Елені Фурейра на Євробаченні 2018.

Кіпрський фунт

Кі́прський фунт (вживалася також назва лі́ра — від грец. Λίρα та тур. lira) — колишня валюта Республіки Кіпр. Перебувала в обігу до 31 грудня 2007 після чого була замінена на Євро. Літерний код валюти: CYP, символ: £ (як і в Фунта стерлінгів). Поділялася на 100 центів. В обігу перебували монети номіналами 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів та банкноти в 1, 5, 10 і 20 фунтів. Емісійний центр — Центральний банк Кіпру.

З 1 січня 2008 року в Кіпрі був запроваджений Євро. Обмін фунтів на євро проводився за курсом 0,585274 фунта за 1 євро. У самопроголошеній Турецькій Республіці Північного Кіпру в обігу продовжує залишатися турецька ліра.

Нікосія

Нікосі́я, або Лефкосі́я (грец. Λευκωσία, тур. Lefkoşa, англ. Nicosia) — столиця Республіки Кіпр, у центральній частині острова Кіпр. Населення міста становить 313,4 тисяч мешканців і 84 893 в частині міста, що відноситься до ТРПК (станом на 2006 рік). Загалом Нікосія — остання розділена столиця світу.

Райони Кіпру

Кіпр поділено на шість районів (грец. επαρχίες — єпархій) з центрами в однойменних містах:

Фамагуста (грец. Αμμόχωστος; тур. Gazimağusa)

Киренія (грец. Κερύvεια; тур. Girne)

Ларнака (грец. Λάρνακα; тур. Larnaka)

Лімасол (грец. Λεμεσός; тур. Limasol)

Нікосія (грец. Λευκωσία; тур. Lefkoşa)

Пафос (грец. Πάφος; тур. Baf)Райони діляться на муніципалітети.

Середземне море

Середзе́мне мо́ре — внутрішнє, міжматерикове море Атлантичного океану між Європою, Азією і Африкою. Омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Хорватії, Словенії, Албанії, Греції, Туреччини, Республіки Кіпр, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту, Лівії, Тунісу, Алжиру та Марокко. Гібралтарською протокою сполучене з Атлантичним океаном. Площа — 2 505 тисяч км², глибина — до 4 471 м (середня — 1 536 м).

Турецька Республіка Північного Кіпру

Туре́цька Респу́бліка Півні́чного Кі́пру (ТРПК) (тур. Kuzey Kıbrıs Türk Cumhuriyeti (KKTC)) — самопроголошена держава на півночі Кіпру. З 1975 до 1983 ця територія мала назву Турецька Федеративна Держава Північного Кіпру.

Столицею ТРПК вважається північна частина міста Нікосія (тур. Lefkoşa, грец. Λευκωσία) — столиці Республіки Кіпр.

Турецьке вторгнення на Кіпр

Турецьке вторгнення на Кіпр — військове вторгнення Туреччини на острів Кіпр 20 липня 1974 року. Унаслідок війни Туреччина захопила близько 40 % території острова.

Клімат Нікосії
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 15,3 15,9 18,6 24,3 29,5 33,9 36,9 36,7 33,6 28,3 21,8 17,1 26,0
Середній мінімум, °C 5,2 5,0 6,4 10,1 14,5 18,8 21,8 21,6 18,5 15,0 10,2 6,8 12,8
Норма опадів, мм 48 47 37 22 22 7 1 7 6 22 31 58 308
Джерело: worldweather.org
Кіпр Кіпр в темах
 
Пов'язані статті
Члени
Організації
Генеральні секретарі
Інше

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.