Книга Вихід

Кни́га Ви́хід (від дав.-гр. Ἔξοδος та лат. Exodus; івр. שמות‎, Шмот — імена) — друга частина П'ятикнижжя Мойсея. Книга описує період часу від початку поневолення євреїв у Єгипті фараоном до першого місяця другого року по виходу їх з Єгипту (Вих. 40:17), усього близько 210 років.

Зміст Книги

Головним героєм виступає сам Мойсей. Розповідається про народження Мойсея, початок служіння Богу. Розповідається про вихід з Єгипту та про події, що призвели до цього. Бог наслав на корінних жителів Єгипту сім Єгипетських кар:

  • перетворення води у річках на кров;
  • нашестя жаб;
  • нашестя вошей;
  • нашестя мух;
  • грозу та град;
  • нашестя сарани;
  • три дні темряви;
  • смерть кожного первістка з корінного населення Єгипту.

Під час подій книги Вихід Бог також передав Мойсею скрижаль з Десятьма заповідями на горі Синай.

Сутність змісту

У книзі Вихід явно зображено непрохідне провалля поміж святим Богом і грішною людиною. Наближення до Бога, до Христа-Спасителя, можливе хіба що через пролиття священиком крові чистої тварини — як прообраз того, що спілкування з Богом можливе нині тільки через Голгофу Христа, за умови очищення від усілякої нечистоти дорогоцінною кров‘ю Агнця Божого (Ів. 1:7). В той же час старозаповітне жертвопринесення не могло стати виправданням грішника, «бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи» (Євр. 10:4). Мандрування ізраїльтян пустелею слугує прообразом життя віруючих серед пустель цього світу, котрий виповнений різними спокусами і небезпеками.

Існують сучасні версії тих подій, зокрема у частині «Moses: Death Chase» Battles BC, з погляду військової практики, наочно розтлумачено ймовірність подій здобуття євреями своєї «Батьківщини» — з застосуванням хитрощів, підступу та зради своїх союзників мідян — котрі згодом стали підставами для релігійних писань.

Посилання

Єгова

Єгова (також Ягве) — єдине особисте ім'я Бога, яке в оригінальному тексті Біблії передане тетраграмою יהוה (YHWH). Це ім'я є формою давньоєврейського дієслова HWH (ГВГ) гаваг (ставати) і буквально означає «Він спричиняє ставати».

Форма «Єгова», можливо, не збігається з древньою вимовою цього імені, яке було відомо за часів Другого Храму але згодом втрачена в зв'язку з руйнуванням останнього в 70 році н. е. Існує також інший варіант прочитання Тетраграматону — «Ягве».

У Біблії це ім'я згадується набагато частіше за інші імена. У вигляді тетраграми יְהֹוָה з'являється 6518 разів у традиційному Масоретському тексті, на додаток до 305 у вигляді יֱהֹוִה (Jehovih) - Ягве.

Імена Бога в Біблії

Біблійні імена Бога — у Святому Письмі Бог найменований кількома назвами, що виражають Його істоту, діяльність, властивості й атрибути. Головні з них так:Єгова (також Ягве) (дав-євр. יהוה — «Я стану»; «(Він) буде», «(Він) живий»[1], «Сущий») — варіант транскрипції одного з імен Бога, який в оригінальному тексті Біблії передане тетраграмою יהוה (YHWH)[2]. Використовується як альтернатива традиційному (починаючи з Септуагінти, III століття до н. е.) Перекладу словом «Господь». Форма «Єгова» мабуть не збігається з древньою вимовою цього імені, яке було відомо за часів Другого Храму[3][4] але згодом втрачена в зв'язку з руйнуванням останнього в 70 році н. е. У ряді релігійних конфесій (наприклад, Свідки Єгови) ім'я « Єгова» розглядається як «приватне» або «священне» (на відміну від інших імен та епітетів Бога). Існує також й інший варіант прочитання Тетраграматону - «Яхве». У Біблії це ім'я згадується набагато частіше за інші імена. У вигляді тетраграми יְהֹוָה з'являється 6518 разів у традиційному Масоретському тексті, на додаток до 305 у вигляді יֱהֹוִה (Jehovih) - Ягве.

Старозавітне розуміння змісту і значення імені докорінно відрізняється від сучасного виголошення імен. У Старому Завіті до імені ставилися не просто як до пізнавальних знаків або назв, але як до таємничого символу, того, ім'я визначає місце, яке його носій повинен займати в світі. Ім'я таємничим чином пов'язане з душею: коли ім'я вимовляють, воно підноситься до душі свого носія. Старозавітне уявлення про ім'я визначає його не стільки як набір звуків або букв для відмінності однієї людини від іншої, скільки як зв'язок з самою людиною. Дізнатися чиєсь ім'я означає увійти в зв'язок з носієм імені, пізнати його внутрішню суть. Людина в Старому Завіті сприймається за принципом: «Яке ім'я його, такий і він» (1 Цар 25:25).

Імена які людина нарекла Богу, слід відрізняти від імені יהוה (Єгова), яке Сам Бог відкрив людству. Культ цього священного імені займає в Біблії виняткове місце. Книга Вихід розповідає про одкровення цього імені Мойсею. Бог явився йому на горі Хорив, коли Мойсей побачив кущ, який горів і не згорав:"І озвався до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсей! Він сказав: ось я, [Господи]! І сказав Бог: Не підходь сюди; Скинь взуття своє з своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. ... І сказав Господь [Мойсеєві]: Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті ... Отже, іди ж Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих. ... І сказав Мойсей до Бога: Я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас». А вони скажуть мені: «Яке Ім'я Його?» Що я скажу їм? Бог сказав Мойсеєві: Я є Сущий (Той, що є) יהוה. І сказав: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Сущий [Єгова] послав мене до вас. І сказав іще Бог до Мойсея: Отак скажеш до Ізраїлевих синів: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. А оце Ім'я Моє навіки, і це пам'ять про Мене з роду в рід» (Вих. 3. 4-15). Розуміння точного сенсу цієї розповіді вкрай важке. Буквально цей вираз означає «Я єТой, Хто Я є». Це може бути сприйнято як формула, яка вказує на небажання Бога відповісти прямо на питання (див .: Schild. 1954),Тобто розповідь може бути сприйнята не як одкровення Богом Свого особистого імені, а як вказівка ​​на те, що на людській мові немає слова, яке було б «ім'ям» Бога в євр. розумінні - таким собі всеосяжним символом, що повністю характеризує його носія. В такому випадку відповідь Бога Мойсеєві на питання про ім'я Бога має таке ж значення, що відмова Бога назвати Своє ім'я Якова.

Аваасаф

Аваасаф (Abiasaph) — батько зібрання; збирач, наймолодший з трьох синів левита Кораха, голова сімейства Корахитів (Korhites) (Вих. 6:24); також називається Ев'ясаф (Ebisaph) (1 Хр. 6:22).

Біблійний канон

Біблійний канон — сукупність книг Біблії, що визнаються церквою богонатхненними і застосовуються в богослужінні як Священне Писання.

Усі книги Біблії об'єднані у так званий канон, тобто в автентичну збірку або каталог священних книг, які були натхнені Богом і які лягли непомильним правилом віри та моралі. Книги, що перебувають у біблійному каталозі, — книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонатхненні.

Вихід з Єгипту

Вихід — біблійний переказ про поневолення євреїв (ізраїльтян) в Єгипті, їх масовий вихід з волі Бога з Єгипту під проводом Мойсея, зустріч з Богом біля гори Синай (Хорив), укладання завіту між Богом і народом Ізраїля, а також про поневіряння євреїв до початку завоювання Ханаана. Викладено в П'ятикнижжі (головним чином в книзі Вихід).

Вихід згадується юдеями в щоденних молитвах і відзначається щорічно на святі Песах.

Гіксоси

Гіксоси — група кочових племен з Малої Азії, які завоювали Нижній Єгипет в середині XVIII століття до н. е за часів XIII - ХVII династій. Згодом, близько 1650 року до н. е. вони, подібно до єгипетських фараонів утворили тут свою династію правителів - XV династію єгипетських фараонів. Час правління гіксосів в історії Стародавнього Єгипту прийнято називати Другим перехідним періодом. Вигнані з Нижнього Єгипту фараоном Яхмосом I близько 1550 року до н. е. Деякі дослідники вважають, що саме ці історичні події описані в Біблії (книга Вихід), правда, в дещо інакшій інтерпретації.

День подяки

День подя́ки (англ. Thanksgiving Day) — свято з тривалою історією, що відзначається у багатьох країнах світу і переважно пов’язане із закінченням сільськогосподарських робіт. Головна мета – подякувати Богові за врожай та допомогу у вирощенні врожаю та за усі досягнення нації упродовж року. Часто у таких святах присутні елементи древніх національних традицій. У країнах, де переважає протестантизм, День подяки часто пов’язується з біблійним святом Шавуот. Традиція таких святкувань понад століття притаманна і протестантському середовищу України.

Відзначається в США у листопаді, в Канаді — у жовтні, в Україні – у вересні. Із 17 вересня 2017 року Свято подяки відзначається у форматі Всеукраїнського.

Книга Буття

Кни́га Буття́ (від дав.-гр. Γένεσις та лат. Genesis; івр. בראשית‎, Береши́т — на початку) — перша книга Біблії, що належить до Старого Завіту і відкриває п'ятикнижжя Мойсея (Тори).

Книга Буття в єврейській Біблії, як і всі книги П'ятикнижжя, названа першим словом, з якого вона починається: «Берешіт». У грецькому перекладі 70-ти тлумачів книга називається «Генезіс» («Походження»). Назва ця взята з самої книги (2. 4; 5. 1) і вказує на її зміст, який містить у собі розповідь про походження світу (2. 4), людини (5. 1) і головних родів патріархального людства.

Манна небесна

Манна небесна (івр. מָ‏ן‎) — згідно з Біблією, їжа, яку Бог послав народу Ізраїля, коли в нього закінчилися харчі після виходу з Єгипту. Про манну оповідають Книга Вихід та Книга Числа.

Манна випадала 6 днів на тиждень, вночі. Її можна було збирати після того, як танула роса. Вона була білого кольору як насіння коріандра. На смак вона здавалася хлібом молодим, маслом дітям і медом старим.

Насправді ж «Манна небесна» — це звичайнісінький лишайник, що розповсюдженний в пустелях північної Африки, і південно-західній частині Азії

Марі

Марі (нині Тель-Харірі в Сирії, 25 кілометрів на північ від іракського кордону, 12 на північний захід від міста Абу-Кемаль і 2,5 кілометри на захід від нинішнього русла річки Євфрат) — одне з найзначніших міст-держав Межиріччя в ІІІ-ІІ тисячоліттях до нашої ери.

Мойсей

Мойсе́й (івр. משה‎ — Моше́; араб. موسى‎ — Му́са) — біблійна особа із Закону Мойсея у Старому Заповіті. За Біблією — вождь і законодавець народу єврейського, пророк і перший священний автор. Для юдеїв, християн і мусульман та вірних інших аврамічних релігій Мойсей є одним із найважливіших пророків.

У Книзі Виходу розповідається, що Мойсей вивів євреїв із єгипетського полону в Обіцяну землю, водив 40 років по пустелі, отримав від Бога Десять заповідей на горі Синай і помер, не добравшись до святої землі.

Більшість незалежних дослідників Біблії вважають, що Мойсея ніколи не було — інших джерел, в яких про нього мовилося б немає. Талмудичний юдаїзм вважає, що Мойсей жив у роках 1391—1271 до нової доби, святий Єронім наводить як дату народження 1592 рік до Різдва Христового .

Песах

Песах (івр. פֶּסַח‎; їдишем: Пайсох, Пейсах) — центральне юдейське свято на згадку про Вихід з Єгипту. (див. Книга Вихід). Починається в 14 день місяця нісана (за єврейським календарем) та святкується протягом 7 днів у Ізраїлі та 8 днів за його межами. Шанується також караїмами, самаритянами і частково месіанським юдеями.

Принц Єгипту

«Принц Єгипту» (англ. The Prince of Egypt) — американський повнометражний анімаційний фільм 1998 року студії DreamWorks, перший традиційний мультфільм, створений цією студією. Сюжет розповідає про єврейського вождя і пророка Мойсея, починаючи з його народження, розповідає про його юнацький період життя як принца Єгипту і закінчується місією його життя — визволенням єврейського народу з єгипетського рабства. Володар премії «Оскар» у номінації «Найкраща пісня до фільму» за пісню «When You Believe» у виконанні Вітні Г'юстон і Мераї Кері.

Сатанинські вірші

«Сатанинські вірші» (англ. The Satanic Verses) — четвертий роман британського письменника індійського походження Салмана Рушді, виданий у 1988 році.

У Сполученому Королівстві книга отримала позитивні відгуки і навіть була у фіналі Букерівської премії, однак програла.

Скинія

Ски́нія (дав.-гр. σκηνή — «шатро», «намет»; івр. מִשְכָּן‎, мішкан — «помешкання», «місцеперебування») — переносний тимчасовий храм у давніх юдеїв.

Згідно з біблійною книгою «Вихід», скинія була похідним храмом євреїв під час мандрів пустелею. Вона ставилася обов'язково у напрямі зі сходу на захід і мала розміри 30 ліктів на 10 ліктів. Скинія складалась з двох наметів: зовнішнього (охел, «намет») та внутрішнього намету (мішкан, «житло»), що служив місцем присутності бога Ягве.

Внутрішній намет поділявся на два приміщення спеціальною завісою. Західне приміщення, менше за розміром — Святеє Святих, де зберігався Ковчег Заповіту до побудови Єрусалимського Храму, східне — Святилище.

Під час богослужіння для народу за храм правило подвір'я розмірами 100 ліктів на 50. На подвір'ї знаходилися жертівник всепалення та умивальниця. У Святилище могли заходити тільки священики. В середині зліва знаходився семисвічник, а справа стіл із показними хлібами. По центру золотий жертовник кадіння. У Святеє Святих міг заходити тільки первосвященик і тільки раз на рік. У Святеє Святих знаходився Ковчег Заповіту, у якому зберігалися Скрижалі Заповіту, жезл Аарона, манна.

Тау-хрест

Тау-хрест — хрест, що складається з вертикальної перекладини, з'єднаної верхнім торцем з центром горизонтальної поперечини, відомий також як Антоніївський хрест. Цю назву хрест отримав на честь засновника християнського чернецтва Антонія Великого, який жив у IV столітті. Інші назви: хрест шибениця (через схожість своєї форми з конструкцією шибениці тих часів), єгипетський хрест, crux comissa. Назву тау-хрест отримав за іменем грецької літери «тау» або «Т», яка, в свою чергу, бере своє походження від фінікійського «тав», що має X-подібну форму.

Тора

То́ра (дав-євр. תורה — вчення, закон), Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Тільки останні рядки про смерть самого пророка написала інша особа. Прихильники документарної гіпотези вважають, що Тора була створена об'єднанням декількох незалежних джерел (документів), які були написані різними авторами протягом VIII—III ст.ст. до н. е.

Тора складається з таких книг:

Перша книга Мойсея: Берешит (Книга Буття)

Друга книга Мойсея: Шмот (Книга Вихід)

Третя книга Мойсея: Ваїкра (Книга Левит)

Четверта книга Мойсея: Бемідбар (Книга Числа)

П'ята книга Мойсея: Дварим (Повторення закону)Майже на кожний тиждень єврейського року заздалегідь визначено розділ Тори, який читають та вивчають у синагозі. Хумаш складається з 54 розділів. Таким чином, протягом року його прочитують весь. Річний цикл починається й закінчується в день свята Сімхат Тора.

Публічне читання Тори в синагозі є важливою юдейською заповіддю. Воно відбувається щопонеділка, щочетверга та щосуботи під час ранкової молитви, а також у дні єврейських свят. Так наприклад, 12 жовтня 2009 року — за єврейським календарем є днем 24 Тішрея 5770 року — другий день тижня, коли читають і вивчають розділ «Браха».

За словами головного рабина Буковини Менахема Менделя Гліцнштейна, кожен єврей, згідно з традицією, повинен мати свій сувій Тори. На початок лютого 2015 його вартість становила близько 20 000$, що є непосильним для багатьох. Тому кожен єврей дає певну суму на сувій громади — Тора належить водночас багатьом.

Старий завіт
Новий завіт
Православний та католицький канон
Апокрифи
П'ятикнижжя
Мойсеєве
Історичні
Навчальні
Пророчі

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.