Клинопис

Клинопис — найдавніша система письма в світі, якою користувалися мешканці стародавнього Межиріччя.

Клинопис
Вид
Логосилабічне
Мови

шумерська, аккадська, еламська, еблаїтська, хаттська, хеттська, хурритська, урартська,

лувійська
Період
приблизно 31 ст до н. е. — 1 ст. н. е.
Походження
(протописьмо)
  • Клинопис
Дочірні системи
нема
вплинув на форму уґаритського алфавіту
вплинув на форму давньоперського клинопису
Напрям зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Історія

Система клинопису була у використанні понад 35 століть, пройшла через кілька стадій еволюції, від 34-го століття до н. е. до 1-го століття нашої ери. Він був повністю замінений алфавітним письмом під час римської епохи і з початку 1-го ст. н. е. у світі не використовується жодної клинописної системи. Останній відомий клинописний напис, — астрономічний текст, — було написано у 75 році н. е[1]. Лише в 19 столітті клинопис було розшифровано (див.ассиріологія). Успішне завершення розшифровки датується 1857 роком. Система складається з поєднання знаків для слів і складових знаків.

Клинописні знаки зазнали значних змін протягом більш ніж двох тисячоліть. Зображення внизу показує розвиток знака SAG «голова».

Еволюція клинописних знаком SAG «голова», 3000-1000 р. до н. е.

Еволюція клинописних знаком SAG «голова», 3000-1000 р. до н. е.

Етап 1 показує, піктограму, як вона був складена близько 3000 до н. е.

Етап 2 показує, як обертається піктограма, яка написана близько 2800 р. до н. е.

Етап 3 показує, знак у архаїчному монументальному написі, від бл. 2600 до н. е.

4-та стадія є знаком, який написано в глині, сучасником етапу 3.

Етап 5 являє знак кінця III тисячоліття.

Етап 6 являє староассирійський знак на початку II тисячоліття, прийнятий в хеттському клинописі.

Етап 7 є спрощений знак, написаний в ассирійській книзі на початку першого тисячоліття, і до зникнення знака.

Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму (в Месопотамії використовувалася складова фонетична писемність — окремі символи відповідали складам слова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350–400. До того ж, окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами, тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом на Близькому Сході, його використовували навіть єгипетські чиновники. Тому месопотамський клинопис іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Проте з останньої третини ІІ тис. до н. е. клинопис почали витісняти стародавні алфавіти. Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.

На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев'яними, вкритими воском.[2] Такі дерев'яні таблички потім зброшуровували в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися такими «книгами» було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками. Іноді клинописні знаки наносилися чорнилом на вологу глину[3][4].

Дешифрування клинопису

Taylor Prism-3
Циліндр[5] Тейлора з Ніневії

Старомесопотамські писемні джерела «заговорили» з істориками лише у XIX столітті. Ключ до дешифрування клинописного письма на початку XIX ст. винайшов вчитель німецького ліцею Георг Гротефенд. Йому вдалось прочитати короткий напис, зроблений на колоні царського палацу в Персеполі трьома мовами: староперсидською, еламською і вавилонською. Зусиллями Георга Гротенфенда було встановлено 9 знаків, але в його відкриття ніхто не повірив, навіть не надрукували його працю. Тому клинопис був остаточно дешифрований лише в середині XIX ст. норвежцем К. Лассеном, французом Е. Бюрнуфом, та англійцем Г. Роулінсом. Ці вченні скористались сенсаційною знахідкою Г. Роулінса — Бехістунським написом, якого було викарбувано на прямовисній Бехистунській скелі в іранській долині за наказом царя Дарія І. Після, спеціально влаштованих, під наглядом комісії з Британської Академії наук, перекладів було визнано, що ассиріологам дійсно вдалося перекласти текст Тіглатпаласара І. Таким чином, 1857 вважають роком народження — ассиріології. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.

Однак для позначення об'єктів та ідей уже тоді почали використовувати звукову систему. І хоча клинопис також складався із сотень знаків, він був більш універсальним та різноплановим. Саме тому клинопис напрочуд швидко поширювався і прижився у шумерів, ассирійців, вавилонян, персів та мешканців держави Урарту.

Використання клинопису

До середини 3 тис. до н. е. клинопис, що використовувався щонайменше для шумерської й аккадскої мов, розвинувся у більш-менш стабільну словесно-складову систему, що включала близько 600 знаків, для яких була характерна як поліфонія, так і омофони. Протягом наступний століть усі 600 знаків ніколи не використовувалися одночасно в одному місці, і в певному сенсі подальша історія клинопису — це історія вибору форм знаків і їх значень, залежно від часу, місця і жанру, з додаванням деяких значень і невикористанням багатьох інших, спрощенням окремих знаків і формуванням характерних місцевих форм письма. Запис мови клинописом міг відбуватись як і з використанням багатьох логограм (тобто система була лого-силабічною), так і з використанням майже самих тільки силабограм (з дуже малою кількістю логограм) (тобто система була майже складовою). Прикладом майже складової клинописної системи є еламський клинопис.

Слідом за поширенням по Передній Азії шумеро-аккадської культури повсюдно став поширюватися й клинопис. У першу чергу разом з аккадською мовою, але поступово пристосовуючись і для місцевих мов. Від деяких мов нам відомі лише окремі глоси, імена власні або ізольовані тексти (каситської, аморейської, амарнсько-ханаанської, хаттської) мов. Відомі лише 4 мови, які пристосували і систематично використовували клинопис для великої частини текстів: хетська, еламська, хурритська й урартська. Окрім того, клинописними за формою, але функціонально відмінними є давньоперський клинопис та угаритський алфавіт.

Sumerian 26th c Adab

Давня форма клинопису

Amarna Akkadian letter

Одна из глиняних табличок з Амарни

Victory stele of Naram Sin 9068

Стела Нарам-Суена, що увічнює його перемогу над лулубеями. Здоровило з рогами це, власне, сам цар

Alliance Naram-Sin Awan Louvre Sb8833

Табличка з найдавнішим у світі міжнародним договором

Sales contract Shuruppak Louvre AO3766

Глиняна табличка з Шуруппака, бл. 2600 до н. е.

Таблиця складів

В таблиці показано склади ПГ і ГП (П — приголосний, Г — голосний). Складові знаки, що використовувалися в шумерській мові, розрізняли 16 приголосних[6][7]:

b, d, g, g̃, ḫ, k, l, m, n, p, r, ř, s, š, t, z.

Також були знаки для чотирьох голосних:

a, e, i, u.
-a -e -i -u
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

b- ba 𒁀,

=PA 𒉺,
=EŠ 𒂠

be=BAD 𒁁,

=BI 𒁉,
=NI 𒉌

bi 𒁉,

=NE 𒉈,
=PI 𒉿

bu 𒁍,

=KASKAL 𒆜,
=PÙ 𒅤

d- da 𒁕,

=TA 𒋫

de=DI 𒁲,

,
=NE 𒉈

di 𒁲,

=TÍ 𒄭

du 𒁺,

=TU 𒌅,
=GAG 𒆕,
du4=TUM 𒌈

g- ga 𒂵,

𒂷

ge=GI 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹

gi 𒄀,

=KID 𒆤,
=DIŠ 𒁹,
gi4 𒄄,
gi5=KI 𒆠

gu 𒄖,

𒄘,
=KA 𒅗,
gu4 𒄞,
gu5=KU 𒆪,
gu6=NAG 𒅘,
gu7 𒅥

ḫ- ḫa 𒄩,

ḫá=ḪI.A 𒄭𒀀,
ḫà=U 𒌋,
ḫa4=ḪI 𒄭

ḫe=ḪI 𒄭,

ḫé=GAN 𒃶

ḫi 𒄭,

ḫí=GAN 𒃶

ḫu 𒄷
k- ka 𒅗,

𒆍,
=GA 𒂵

ke=KI 𒆠,

=GI 𒄀

ki 𒆠,

=GI 𒄀

ku 𒆪,

=GU7 𒅥,
𒆬,
ku4 𒆭

l- la 𒆷,

=LAL 𒇲,
=NU 𒉡

le=LI 𒇷,

=NI 𒉌

li 𒇷,

=NI 𒉌

lu 𒇻,

𒇽

m- ma 𒈠,

𒈣

me 𒈨,

=MI 𒈪,
𒀞/𒅠

mi 𒈪,

=MUNUS 𒊩,
=ME 𒈨

mu 𒈬,

=SAR 𒊬

n- na 𒈾,

𒈿,
=AG 𒀝,
na4 ("NI.UD") 𒉌𒌓

ne 𒉈,

=NI 𒉌

ni 𒉌,

=IM 𒉎

nu 𒉡,

=NÁ 𒈿

p- pa 𒉺,

=BA 𒐀

pe=PI 𒉿,

=BI 𒁉

pi 𒉿,

=BI 𒁉,
=BAD 𒁁

pu=BU 𒁍,

=TÚL 𒇥,
𒅤

r- ra 𒊏,

=DU 𒁺

re=RI 𒊑,

=URU 𒌷

ri 𒊑,

=URU 𒌷

ru 𒊒,

=GAG 𒆕,
=AŠ 𒀸

s- sa 𒊓,

=DI 𒁲,
=ZA 𒍝,
sa4 ("ḪU.NÁ") 𒄷𒈾

se=SI 𒋛,

=ZI 𒍣

si 𒋛,

=ZI 𒍣

su 𒋢,

=ZU 𒍪,
=SUD 𒋤,
su4 𒋜

š- ša 𒊭,

šá=NÍG 𒐼,
šà 𒊮

še 𒊺,

šé,
šè 𒂠

ši=IGI 𒅆,

ší=SI 𒋛

šu 𒋗,

šú 𒋙,
šù=ŠÈ 𒂠,
šu4=U 𒌋

t- ta 𒋫,

=DA 𒁕

te 𒋼,

=TÍ 𒊹

ti 𒋾,

𒊹,
=DIM 𒁴,
ti4=DI 𒁲

tu 𒌅,

=UD 𒌓,
=DU 𒁺

z- za 𒍝,

=NA4 𒉌𒌓

ze=ZI 𒍣,

=ZÌ 𒍢

zi 𒍣,

𒍢,
𒍥

zu 𒍪,

=KA 𒅗

g̃- g̃á=GÁ 𒂷 g̃e26=GÁ 𒂷 g̃i6=MI 𒈪 g̃u10=MU 𒈬
ř- řá=DU 𒁺 ře6=DU 𒁺
a- e- i- u-
a 𒀀,

á 𒀉

e 𒂊,

é 𒂍

i 𒄿,

í=IÁ 𒐊

u 𒌋,

ú 𒌑,
ù 𒅇

-b ab 𒀊,

áb 𒀖

eb=IB 𒅁,

éb=TUM 𒌈

ib 𒅁,

íb=TUM 𒌈

ub 𒌒,

úb=ŠÈ 𒂠

-d ad 𒀜,

ád 𒄉

ed=Á 𒀉 id=Á 𒀉,

íd=A.ENGUR 𒀀𒇉

ud 𒌓,

úd=ÁŠ 𒀾

-g ag 𒀝,

ág 𒉘

eg=IG 𒅅,

ég=E 𒂊

ig 𒅅,

íg=E 𒂊

ug 𒊌
-ḫ aḫ 𒄴,

áḫ=ŠEŠ 𒋀

eḫ=AḪ 𒄴 iḫ=AḪ 𒄴 uḫ=AḪ 𒄴,

úḫ 𒌔

-k ak=AG 𒀝 ek=IG 𒅅 ik=IG 𒅅 uk=UG 𒊌
-l al 𒀠,

ál=ALAM 𒀩

el 𒂖,

él=IL 𒅋

il 𒅋,

íl 𒅍

ul 𒌌,

úl=NU 𒉡

-m am 𒄠/𒂔,

ám=ÁG 𒉘

em=IM 𒅎 im 𒅎,

ím=KAŠ4 𒁽

um 𒌝,

úm=UD 𒌓

-n an 𒀭 en 𒂗,

én,
èn=LI 𒇷

in 𒅔,

in4=EN 𒂗,
in5=NIN 𒊩𒌆

un 𒌦,

ún=U 𒌋

-p ap=AB 𒀊 ep=IB 𒅁,

ép=TUM 𒌈

ip=IB 𒅁,

íp=TUM 𒌈

up=UB 𒌒,

úp=ŠÈ 𒂠

-r ar 𒅈,

ár=UB 𒌒

er=IR 𒅕 ir 𒅕,

íp=A.IGI 𒀀𒅆

ur 𒌨,

úr 𒌫

-s as=AZ 𒊍 es=GIŠ 𒄑,

és=EŠ 𒂠

is=GIŠ 𒄑,

ís=EŠ 𒂠

us=UZ 𒊺𒄷,

ús=UŠ 𒍑

𒀸,

áš 𒀾

𒌍/𒐁,

éš=ŠÈ 𒂠

𒅖,

íš=KASKAL 𒆜

𒍑,

úš=BAD 𒁁

-t at=AD 𒀜,

át=GÍR gunû 𒄉

et=Á 𒀉 it=Á 𒀉 ut=UD 𒌓,

út=ÁŠ 𒀾

-z az 𒊍 ez=GIŠ 𒄑,

éz=EŠ 𒂠

iz= GIŠ 𒄑,

íz=IŠ 𒅖

uz=ŠE&HU 𒊺𒄷

úz=UŠ 𒍑,
ùz 𒍚

-g̃ ág̃=ÁG 𒉘 èg̃=ÁG 𒉘 ìg̃=ÁG 𒉘 ùg̃=UN 𒌦


Для передачі аккадської мови було введено додаткові складові знаки для аккадських приголосних[8][9][10]:

q, ', ṣ, ṭ, y, w.
-a -e -i -u
q- qa=SÌLA 𒋡 ,
=GA 𒂵
qe=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qi=KIN 𒆥 ,
=KI 𒆠
qu=KUM (GUM) 𒄣 ,
=KU 𒆪
ṣ- ṣa=ZA 𒍝 ṣe=ZÉ 𒍢 ,
ṣé=ZE 𒍣
ṣi=ZÉ 𒍢 ,
ṣí=ZI 𒍣
ṣu=ZUM 𒍮 ,
ṣú=ZU 𒍪
ṭ- ṭa=DA 𒁕 ,
ṭá=TA 𒋫
ṭe=DE 𒁲 ,
ṭé=DÍ 𒌓
ṭi=DE 𒁲 ,
ṭí=DÍ 𒌓
ṭu=DÙN 𒂅 ,
ṭú=TU 𒌅
y- ya=I.A 𒅀 ,
=IÁ 𒐊 ,
(ya)=PI 𒉿
ye=I.A 𒅀 yi=PI 𒉿,
(yi)=I.A 𒅀
yu=I.A 𒅀,
(yu)=PI 𒉿
w- wa=PI 𒉿 we=PI 𒉿 wi=PI 𒉿 wu=PI 𒉿
'- 'a='A 𒀪 'e='A 𒀪 'i='A 𒀪 'u='A 𒀪
a- e- i- u-
-q aq=AG 𒀝 eq=EG 𒅅 iq=IG 𒅅 uq=UG 𒊌
-ṣ aṣ=AZ 𒊍 ,
áṣ=ÁŠ 𒀾
eṣ=EZ 𒄑 iṣ=EZ 𒄑 ,
íṣ=IŠ 𒅖
uṣ=UZ 𒊺𒄷 ,
úṣ=UŠ 𒍑
-ṭ aṭ=AD 𒀜 ,
áṭ=ÁT 𒄉
eṭ=ED 𒀉 iṭ=ID 𒀉 uṭ=UD 𒌓
-w aw=PI 𒉿 ew=PI 𒉿 iw=PI 𒉿 uw=PI 𒉿
-' a'='A 𒀪 e'='A 𒀪 i'='A 𒀪 u'='A 𒀪


Для передачі хеттської мови було додано декілька складових знаків для приголосних:

y, w.
-a -e -i -u
y- ya=I.A 𒅀
w- wa=PI 𒉿 wi5=GEŠTIN 𒃾


У клинописі для хурритської мови розрізнялися голосні u та о. До того ж, знаки для складів uП і Пu (П — приголосний) позначали ще й склади оП і По[11].

u о
u=Ú 𒌑 о=U 𒌋

Примітки

  1. Marckham Geller, "The Last Wedge," Zeitschrift für Assyriologie und vorderasiatische Archäologie 86 (1997): 43–95. http://www.degruyter.com/view/j/zava.1997.87.issue-1/zava.1997.87.1.43/zava.1997.87.1.43.xml
  2. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=108327001&objectId=368919&partId=1 Британський музей. Воскова табличка (цера) з клинописними знаками.
  3. http://oracc.museum.upenn.edu/nimrud/ancientkalhu/thewritings/cuneiformonothermedia/index.html
  4. http://www.britishmuseum.org/research/collection_online/collection_object_details.aspx?assetId=106527001&objectId=282816&partId=1
  5. Л.Л. Левченко. "НАРОДЖЕННЯ АРХІВІВ І ПРОФЕСІЇ АРХІВІСТА: середина IV – середина I тисячоліття до н.е., Месопотамія". Виступ на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Архіви – наука - суспільство: шляхи взаємодії” (21–22 травня 2015 р)
  6. Daniel A Foxvog, "Introduction to Sumerian grammar"; ст. 16 — 22; ст. 16 — 17 (складові знаки шумерського письма) https://web.archive.org/web/20160219122313/http://www.anelanguages.com/SumerianGrammarFoxvog.pdf
  7. "A descriptive grammar of Sumerian"; ст. 31 — 57 https://web.archive.org/web/20160219123652/https://openaccess.leidenuniv.nl/bitstream/handle/1887/16107/Binnenwerk-jagersma.pdf
  8. "Assyrisch-babylonische Zeichenliste". Rykle Borger unter Mitarbeit von Friedrich Ellermeier. https://ia802705.us.archive.org/3/items/Assyrisch-babylonischeZeichenliste/RykleBorgerAssyrisch-babylonischeZeichenliste.pdf
  9. "The Semitic languages". Edited by Robert Hetzron. Ст. 26 (таблиця неоассирійських клинописних складових знаків) https://books.google.com.ua/books?id=KQpFAQAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
  10. "The world's writing systems". Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 45 — 57 (складові знаки аккадського клинопису) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false
  11. "The world's writing systems". Edited by Peter T. Daniels, William Bright. Ст. 61 — 64 (на сторінці 62 — таблиця складових знаків хурритського клинописного письма) https://books.google.com.ua/books?id=ospMAgAAQBAJ&printsec=frontcover&hl=uk#v=onepage&q&f=false

Джерела

Додаткові посилання

Аккадська мова

Аккадська мова — мертва мова семітської мовної родини, якою розмовляли у Межиріччі. Це найстародавніша відома семітська мова. Вона використовувала клинопис, запозичений у шумерської. Назва мови походить від назви міста Аккад.

Глиняні таблички

Глиня́ні табли́чки (іноді — глиня́ні кни́ги) — археологічні знахідки, записи (тексти, малюнки, схеми, карти), зроблені на глиняних табличках.

Давньоперський клинопис

Давньоперський клинопис — наймолодша з клинописних форм письма. Хоча знаки зовні нагадують аккадський або шумерський клинопис, подібність лише зовнішня — за походженням це абсолютно оригінальна писемність. Використовувалась в період близько 525 р. до н. е. — 330 р. до н. е. дешифрована в XIX столітті німецьким учителем Г. Ф. Гротефендом і англійським дипломатом Г. К. Роулінсоном. Всі написи відносяться до епохи Ахеменідів перської держави. Найвідомішим є тримовний монументальний напис на Бехістунській скелі — на давньоперській, аккадській і еламській мовах.

Демотичне письмо

Демотичне письмо (від грец. δημοτικός — народний) — пізня форма староєгипетського письма, похідного від північної форми ієратичного письма, яка використовувалася в Нижньому Єгипті. Термін демотичне письмо запровадив Геродот, щоб відрізнити його від ієратичного та ієрогліфічного. Розетський камінь містить напис демотичним письмом поряд з ієрогліфічним та грецьким. Мову, якою розмовляли в дельті Нілу в пізній староєгипетський період теж називають демотичною.

Детермінатив

Детермінати́в (лат. determinativus, від determino — «визначаю») — лінгвістичний термін, що вживається в граматології, порівняльно-історичному мовознавстві й іноді в граматиці.

Еламський клинопис

Еламський клинопис — система письма, якою користувалися мешканці стародавньої держави Елам. Являв собою різновид вавилоно-ассирійського клинопису.

Етруська абетка

Етру́ська абетка — набір символів письма етруської мови, мови етрусків. Споріднений до грецької і ранньої латинської абетки.

Відноситься до італійських абеток.

Найбільш відомі пам'ятки етруської писемності — надгробки і гончарні вироби. Нині відомо близько дев'яти тисяч надписів, зроблених з використанням етруської абетки на надгробках, скульптурах, вазах, дзеркалах і дорогоцінностях. Також були знайдені фрагменти полотняної етруської книги Liber Linteus .

Етруське письмо було незрозуміле вже римлянам, у яких було прислів'я «hetruscum non ligatur» («етруське не читається»).

Закони Ешнунни

Зако́ни Ешну́нни — один з найдавніших законодавчих пам'ятників Стародавнього Сходу, що їх датують XIX століттям до н. е. Звід законів також іноді називають «Законамии Білалами» по імені царя, з правлінням якого пов'язують їх появу. Пам'ятник має величезне культурне та наукове значення, так як слугує джерелом для дослідження соціальних відносин в суспільстві Ешнунни, норм сімейного, цивільного та кримінального права.

Закони з Ешнунни знайшли при розкопках 1945—1947 років в Іраку у вигляді двох глиняних табличок-дублікатів. Одна з них була сильно пошкоджена, друга збереглася майже повністю. Припускають, що знайдені таблички є вправами учнів палацових писарських шкіл, що копіювали їх з давнішої копії, але навряд чи з оригіналу, який довірити учням було не можна. Текст на обох табличках майже тотожний, незначні відмінності носять графічний або граматичний характер. Мова пам'ятника — давньовавилонский діалект аккадської мови. Зараз таблички зберігають в Іракському музеї в Багдаді.

Законодавство складалося з 61 статті, однак останні дві не вдалося відновити через деформацію табличок. Згідно табличок велику увагу приділяли в Ешнунні регламентації торгово-економічних відносин (встановлювали певну плату в сріблі за певні товари або послуги), а також рабовласницьким відносинам. На підставі деяких статей можна зробити висновок, що раб був повною власністю господаря та відповідальність за вбивство раба вбивця ніс тільки перед його господарем. У цих табличках вперше було написано про грошове спокутування вини, якщо собака господаря сказився та покусав людину або раба. Це перша в історії письмова згадка про сказ. Основним видом покарання за різні проступки був грошовий штраф, за серйозні злочини (вбивство мушкенуму чи вільного, викрадення дівчини проти волі її батьків, порушення меж особистої власності) передбачалася смертна кара. Кримінальні справи розглядав тільки цар.

Межиріччя

Межирі́ччя, також Месопота́мія (від грец. Μεσοποταμία — «земля між річками»), або Дворіччя — регіон в Азії. У строгому сенсі— це алювіальна рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії, однак у звичному вжитку цей термін включає долини обох річок разом із навколишніми низовинами, що обмежені Аравійською і Сирійською пустелями на південному сході та заході, Перською затокою на півдні, горами Кавказу і Загросу на півночі.

Межиріччя має давню і сповнену подіями історію — перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи (колесо і вдосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія.

Також із Месопотамією пов'язані найважливіші події всесвітньої історії — перехід від полювання і збирання до землеробства і скотарства.

Писемність

Писе́мність — засіб передачі людської мови за допомогою знаків (див. алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис); також література, сукупність писемних пам'яток певного часу, певного народу; письменство.

Піктограма

Піктограма (від лат. pictus — мальований і грец. γράμμα — письмовий знак, риска, лінія) — умовний малюнок із зображенням будь-яких дій, явищ, предметів і т. д. Піктограми походять із давніх часів, де вони використовувалися на письмі.

Угаритське письмо

Угаритська абетка — одна з найдавніших абеток. З'явилася у XV столітті до н. е. в Угариті — торговому порті на сирійському березі Середземного моря. Використовувався для запису місцевих семітських мов.

Урартська мова

Ура́ртська мо́ва (ваннська, халдейська, халдська) — загальноприйнята назва для мови, якою говорили жителі давнього царства Урарту, яке знаходилося у районі озера Ван зі столицею поруч з місцерозташуванням сучасного міста Ван на Вірменському нагір'ї, у сучасній Східній Анатолії в Туреччині. Цією мовою вірогідно говорила переважна більшість населення навколо озера Ван та у районі долини Заб.

Вперше засвідчена у 9 столітті до Р. Х., урартська зникла як писемна мова після падіння Урартської держави у 585 до Р.Х. і, вірогідно, незабаром вимерла. Її могла замінити рання версія вірменської мови, особливо під час правління персів, хоча перші письмові зразки вірменської з'являються лише у 4 столітті.

Урартський клинопис

Урартський клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої держави Урарту.

Являв собою різновид вавилоно-ассирійського клинопису.

Урарти користувалися суттєво спрощеною формою ассирійського клинопису. Наприклад, при запозиченні багатозначні ассирійські ідеограми використовувалися урартами лише в одному значенні, були втрачені різні понятійні відтінки ассирійських знаків. З іншого боку, ассирійський клинопис, очевидно, не повністю передавав фонетичний склад урартської мови, наприклад урартський звук «о» відсутній в ассиро-вавилонській мові і відображався в клинописних текстах знаком «у».

Фінікійське письмо

Фінікійська писемність — одна з перших зафіксованих в історії людства систем фонетичної писемності. З'явилася близько XV століття до н. е. та стала родоначальницею більшості сучасних алфавітних і деяких інших систем писемності.

Використовувала консонантний принцип, тобто для запису слів використовувалися тільки приголосні звуки, а значення голосних залишалося на розсуд читача. Напрям запису — справа наліво.

Ханча

Ханча́ (кор. 한자; кит. 漢字) — корейська назва китайських ієрогліфів. Зазвичай це стосується запозичених китайських символів, що вживаються в корейській мові із корейською вимовою. Через те що символи ханча ніколи не зазнавали значних змін, вони ідентичні традиційним китайським ієрогліфам.

Ханча застосовується тільки для запису слів китайського походження. Її вжиток факультативний — будь-яке слово можна записати хангилем, при цьому довжина слова на письмі не змінюється. Проте, така заміна може спричинити втрату оригінального значення слова, оскільки ханча омофонічна.

У Південній Кореї ханча застосовується зрідка — переважно в науковій літературі й періодиці. В інших випадках її вказують у дужках після запису слова, якщо виникає неоднозначність. У Північній Кореї практично не вживаються. Однак, у словниках корейської мови ієрогліфічне написання обов'язково вказується для усіх слів китайського походження.

Хетська мова

Хетська мова чи іноді хеттська мова — мертва мова, яку відносять до анатолійської групи індоєвропейської мовної родини. Відома за клинописними пам'ятками XVIII—XII ст. до н. е. Клинопис аккадського походження. Була поширена в Малій Азії і слугувала основною мовою Хетського царства.

Хеттський клинопис

Хетський клинопис (англ. Hittite cuneiform) — система письма, якою користувалися жителі Хетської держави, різновид вавилоно-ассирійського клинопису.

Шумерська мова

Шуме́рська мо́ва — мертва мова, якою розмовляло населення Шумеру, південної частини Месопотамії. Споріднені з шумерською мови не відомі, тому шумерська вважається мовним ізолятом. Для записів шумери винайшли клинопис.

Абетки*
(повністю фонетичні)
Абуґіди*
Ідеограми/Піктограми
Консонантні*
Логографічні
Напівскладові*
Складові*
Загальні
 
Науки
Держави
Міста
Населення
Мови і писемність
Література
Культура і побут
Наука
Найвідоміші
правителі

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.