Кельтське мистецтво

Кельтське мистецтво - мистецтво кельтів - групи племен, що жили з першої половини I тисячоліття до н. е. на території Західної і Центральної Європи.

Мистецтво кельтів простежується від гальштатської культури (900-400 роки до н. е.), Має запозичення з мистецтва іберів, іллірійців, фракійців та інших племен, з якими кельти мали контакти, а також з давньогрецького мистецтва і мистецтва етрусків. Найбільш характерно кельтське мистецтво представлено латенською культуроюV століття до н. Е), поширеною по всій Центральній і Західній Європі (Франція, Швейцарія, Іспанія), на Балканах, Малій Азії, Британії та Ірландії).

Для кельтських творів характерний орнамент, виконаний на металі. Спочатку нанесення орнаменту здійснювалося гравіюванням, пізніше стали виготовлятися рельєфні зображення. В орнаменті використовувалися геометричні, рослинні та зооморфні елементи. Одним з найбільш розвинених напрямів стало виготовлення ювелірних виробів, прикрашених характерним орнаментом.

У скульптурі кельтів великий вплив античного мистецтва, проте для кельтів характерно більш грубе виконання фігур і прикраса їх вставками зі скла та напівдорогоцінного каміння, а також використання різних емалей та інкрустації. Статуї зображували кельтські божества, героїв, а також тварин і фантастичних істот.

З I століття до н. е. посилюється тиск на кельтів з боку Римської імперії і германців. У мистецтві з'являються твори з кераміки, скла та бронзи. Скульптура і культова архітектура набувають рис галло-римського типу.

В Середньовіччя мистецтво кельтів пережило своєрідне відродження: до нього звернулися народи Франції, Швейцарії, Бельгії та частково Великої Британії. В Ірландії в VII-IX століттях виник так званий новокельтський стиль.

Le Tene Stone Fuerty

Орнаментований камінь

Gold torque 1

Шийна золота гривна Вікса 480 рік до нашої ери

Parade helmet

Аригський шолом, Франція 350 років до н.е., оформлений в стилі середземноморських мотивів

Muiredach s Cross

Муїердахцький хрест

King-donierts-stone

Фрагменти піктів

KellsFol032vChristEnthroned

Книга Келлс, Ісус

HiltonofCadboll01
Камінь з селища Хілтон-оф-Кадбол, різьблення в піктському стилі Істер Рос, 800-900 року

Відродження інтересу до кельтського мистецтва

Відродження інтересу до кельтського образотворчого мистецтва виникло через деякий час після пожвавлення інтересу з кельтської літературі приблизно в 1840-і роки, так в Дубліні, а пізніше і Единбурзі, Лондоні та інших англійських містах виникла мода на металеві вироби в кельтському стилі, яка стала реакцією на виявлення ряду артефактів і ювелірних виробів. В цей час став також відроджуватися ірландський національний рух. Так в кінці XIX століття переважно в Ірландії стали відновлювати кельтські хрести та інші зразки монументального мистецтва, також кельтський стиль, зокрема «пластичний стиль» знайшов відображення в архітектурних декорах і вітражах в стилі модерн і не тільки в Англії, але і США. Сьогодні кельтське мистецтво широко представлено в масовій культурі, сучасному мистецтві, літературі та фільмах. Однак те, що в сучасному суспільстві уявляють під стереотипним кельтським стилем - на ділі є Іберно-саксонським або острівним мистецтвом, який панував на Британських островах на рубежі VI і VII століть, і який крім кельтів розвивали і англо-сакси, а також подібні орнаменти були широко поширені в скандинавському середньовічному мистецтві. У 2009 році був випущений мультфільм Таємниця Келлс, де художній стиль робить особливий наголос на «острівному стилі».

Європейське мистецтво

Історія європейського мистецтва охоплює історію образотворчого мистецтва в Європі. Європейське доісторичне мистецтво почалося з мистецтва розмальовування печер та рухомого каміння і було характерним для періоду між Палеоліттом та Залізною добою.Описи історії європейського мистецтва часто починаються з Стародавнього Близького Сходу та давніх егейських цивілізацій, з 3 тисячоліття до н. е.. Паралельно з цими значущими культурами, мистецтво в тій чи іншій формі існувало у всій Європі, де жили люди, залишаючи такі сліди як різьблення, орнаментовані артефакти та великі стоячі камені. Однак постійна тенденція художнього розвитку в Європі стає видимою тільки з мистецтвом Стародавньої Греції, прийнятого та трансформованого Римом та рознесеного по всій імперії. яка включала значну частину Європи.

Вплив мистецтва Класичної епохи зростав та зменшувався наступні 2000 років, майже непомітний в частині середньовічний, збільшившись в епоху Відродження, будучи «занедбаним» (на думку деяких ранніх істориків мистецтва) в епоху бароко,. щоб знов з'явитись у витонченій формі в неокласицизмі та відродитись в постмодернізмі.

До 19-го століття християнська церква справляла значний вплив на європейське мистецтво, будучи основним замовником архітектури, скульптури та малювання. В той же період відновився інтерес до героїв та героїнь, розповідей про міфологічних богів та богинь, великі війни та дивні створіння, не пов'язані з релігією.Секуляризм мав вплив на європейське мистецтво ще з класичної епохи, а в останні 200 років переважна частина мистецтва створювалася без посилання на релігію та часто взагалі без якоїсь ідеології. З іншого боку, на європейське мистецтво часто впливала ті чи інші політичні погляди держави, покровителя чи самого митця.

Європейське мистецтво поділяється на ряд стилістичних періодів, які історично перехрещуються один з одним, оскільки різні стилі розвивались в різних місцях. Якщо широко визначити, то періоди були такими: класична епоха, візантійське, середньовічне мистецтво, готика, Відродження, бароко, рококо, неокласицизм, модерн та постмодернізм.

Кам'яні борови

Кам'яні́ бо́рови (ісп. verracos de piedra; порт. berrões de pedra) — гранітні зооморфні пам'ятники ІV — I століть до н.е. на Піренейському півострові. Збереглися в центральних районах Іспанії (провінції Касерес, Саламанка, Самора, Авіла, Толедо, Сеговія), та на півночі Португалії (Трансмонтана і Бейра). Створені кельтами, ймовірно, веттонами. Зазвичай, мають форму боровів (некастрованих кабанів). Деякі виготовлені у вигляді биків-турів (ісп. toros de piedra), або ведмедів. Точне призначення невідоме. Можливо мали сакральне значення, використовувалися у поховальних обрядах, були пов'язані з культом родючості, або служили як вотивні предмети. Загалом збереглося близько 400 пам'ятників. Практично всі пошкодженні часом, вивітрюванням.

Кельтське язичництво

Кельтське язичництво, також кельтське багатобожжя (політеїзм) — це релігійні вірування і практики древніх кельтських народів Західної Європи до періоду християнізації. Кельтське язичництво було політеїстичним та анімістичним.

Релігійні вірування і практики кельтів відрізнялися в різних кельтських землях, до яких тоді входили Ірландія, Британія, Кельтіберію, Галлія, Галатія, землі вздовж річки Дунай. Однак все одно можна відзначити спільність кельтського язичництва цих місцевостей.

Кельтські релігійні практики зазнали відбитку романізації, що настала після завоювання Римською Імперією деяких кельтських територій, таких як Галлія (у 58-51 роках до н. е.) і Британія (43 р. до н. е.). Глибина і значущість романізації кельтського політеїзму до цих пір є предметом суперечки серед вчених.

Кельтське язичництво занепало в часи панування Римської Імперії, особливо після фактичної заборони однієї з його форм — друїдизму — імператором Клавдієм у 54 р н. е. Язичництво продовжувало своє існування трохи довше в Британії та Ірландії, де поступово зникло в період християнізації в V—VI століттях.

Мурсова свиня

Му́рсова свиня́ (порт. porca de Murça) — гранітна зооморфна скульптура в Португалії, у містечку Мурса. Всупереч популярній назві, зображує борова (некастрованого кабана), а не свиню. Цінна археологічна пам'ятка. Зразок кельтської скульптури IV—І столітть до н.е., один із так званих кам'яних боровів. Довжина — 1,7 м, ширина — 58 см, висота — близько 1 м. Точне походження невідоме. Ймовірно перенесена з території Кадавальського замку, розташованого поруч з поселенням. Згідно з середньовічною легендою символізує свиню-чудовисько, що тероризувала жителів краю в VIІI столітті. Після багатьох марних спроб місцевих мисливців забити монстра, в 757 році її подолав господар Мурси, сильний і відважний лицар. Відтоді вдячні мешканці стали сплачувати йому та його нащадкам данину. Пам'ятник вважається одним із символів Мурси й закарбований на її гербі та прапорі. На честь скульптури названа марка місцевого вина «Porca de Murça» (Мурсова свиня).

Острівне мистецтво

Острівне мистецтво (англ. Insular art), також відоме як Гіберно-саксонське мистецтво (англ. Hiberno-Saxon art), — це стиль мистецтва, який утворився у післяримській історії Британських островів. Англійський термін походить від лат. insula, тобто «острів»; у післяримському періоді Велика Британія та Ірландія мали в цілому схожий стиль, відмінний від стилю континентальної Європи. Історики мистецтв відносять острівне мистецтво і до мистецтва періоду міграцій, і до ранньосередньовічного західного мистецтва, і поєднання цих двох традицій надало стилю його особливостей.Більшість острівного мистецтва походить від ірландського монашества кельтського християнства або робіт по металу світської еліти, і датування періоду починається бл. 600 р.н. е. з поєднання кельтських та англо-саксонських стилів, зокрема з орнаменту сплетіння, знайденого у Саттон Гу, який застосовувався до нових типів об'єктів, переважно скопійованих з предметів Середземномор'я, в першу чергу кодексів чи книг. Розквіт стилю був перерваний руйнуванням монастирських центрів та життя аристократії набігами вікінгів, які почалися наприкінці 8-го сторіччя. Вважається, що саме вони зупинили роботу над Келлською книгою, а всі пізніші Євангелія вже не містять такого рівня якості і кількості ілюмінування, які шедеври 8-го ст. У Англії стиль перетворився у англо-саксонське мистецтво бл. 900 р.н. е., а у Ірландії існував до 12-го ст., коли влився до романського мистецтва.

Найбільш важливими центрами острівного мистецтва були Ірландія, Шотландія та королівство Королівство Нортумбрія на півночі Англії, але його приклади були знайдені також у південній Англії, Уельсі та континентальній Європі, в першу чергу Галлії (сучасна Франція), у центрах, заснованих гіберно-шотландською та англо-саксонською місіями. Острівне мистецтво вплинуло на все подальше середньовічне європейське мистецтво, особливо відчутно на декоративні елементи романських та готичних манускриптів.До нашого часу зразки острівного мистецтва дійшли переважно у вигляді ілюмінованих манускриптів, робіт по металу та різьблень по каменю, особливо кам'яних хрестах. Поверхні є сильно декоровані складним орнаментом, без спроби надати враження глибини, об'єму або спаду. До найкращих прикладів відносять Келлську книгу, Ліндісфарнське євангеліє, Книгу з Дарроу, броші (фібули), такі як броша з Тари, та Рутвельський хрест. Килимові сторінки є характерною рисою острівних манускриптів, хоча також поширені прикрашені буквиці (перша літера абзацу, прикрашена мініатюрою, — винахід острівного мистецтва), таблиці канонів та мініатюри з фігурами, особливо портрети Євангелістів.

Поясні бляхи

Позначення поясна бляха, використовується для продовгуватих найчастіше прямокутних,залізних та бронзових блях гальштатскької культури, що кріпляться на шкіряному поясі і слугують замком маючи з одного боку гачок, та кільце з іншого, бляхи мали декоративний орнамент їх носили як чоловіки так і жінки.

Північне мистецтво

Північне мистецтво (норв. Norrøn kunst, англ. Norse art) або мистецтво вікінгів (англ. Viking art) — це термін, загальноприйнятий для мистецтва Скандинавії та поселень вікінгів за її межами — особливо на Британських островах та в Ісландії — протягом епохи вікінгів (8-11-те ст н. е.). Мистецтво вікінгів мало багато спільних елементів з кельтським, германським, пізніше романським та східно-європейським мистецтвом, поділяючи впливи з кожною з цих традицій.

Сплетіння (мистецтво)

В образотворчому мистецтві, сплетіння — це декоративний елемент, поширений у середньовічному мистецтві. У сплетінні лінії або частини мотивів повторювані, заплетені, зав'язані вузлами у складні геометричні форми, часто для заповнення простору. Сплетіння часто зустрічається в мистецтві періоду міграцій Північної Європи, особливо в острівному мистецтві Британських островів та північному мистецтві Раннього Середньовіччя та в ісламському мистецтві.

Трикветр

Трикветр(/traɪˈkwɛtrə/; лат. tri — «три» і лат. quetrus — «з кутами») — символ, походження і сучасне застосування якого разюче відрізняються. Так наприклад, після Х століття на Русі символ використовувався в основному як специфічний «варязький» орнаментальний мотив.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.