Карбонати

Карбона́ти (фр. carbonates від лат. carbo — «вугілля») — солі й естери вугільної кислоти (наприклад, сода, поташ).

Розрізняють нормальні (середні) солі з аніоном СО2-3 (наприклад, К2СО3) та кислі (гідрокарбонати) з аніоном НСО3-(наприклад КНСО3). У воді розчинні нормальні солі лужних металів, амонію й талію і майже всі гідрокарбонати.

Карбонати можна поділити на штучні (одержувані в технологічних процесах) та природні. Поширені природні карбонати мінерали кальцит і доломіт. За походженням більшість природних Карбонатів є продуктами вивітрювання і седиментації. Значна частина їх виникає також при ендогенних процесах у гідротермальних жилах.

Усі карбонати, за винятком карбонатів лужних металів і амонію, у воді нерозчинні. Більшість карбонатів при нагріванні розкладаються, не плавлячись, на оксид відповідного металу і діоксид вуглецю. Наприклад:

MgCO3 → MgO + CO2

Карбонати лужних металів у термічному відношенні значно стійкіші і їх можна нагрівати до плавлення без розкладу.

З солей карбонатної кислоти найбільше практичне значення мають карбонат натрію (кальцинована сода) Na2CO3, карбонат калію (поташ) K2CO3 і карбонат кальцію (вапняк, крейда, мармур) CaCO3. Застосовують карбонати у будівництві, хімічній промисловості, в оптиці тощо.

Carbonate-3D-balls
Модель карбонату CO2−3

Див. також

Джерела

Ітрій

Ітрій (yttrium) — хімічний елемент, символ Y, ат. н. 39; ат. м. 88,9059; легкий і м'який сріблясто-білий метал. Належить до рідкісноземельних елементів. Густина 4,469, температура плавлення 1528 °C, кипіння 3322 °C. Окиснюється на повітрі; при кімнатній температурі поглинає Н2; реагує з Н2О, О2, HCI, HNO3 i H2SO4. Єдиний стабільний ізотоп — 89Y.

Основні сполуки — оксиди, карбонати, фосфати, флуориди.

Азурит

Азури́т (фр. l'azur — синява, блакить) — поширений вторинний мінерал міді.

Мінерал був відомий з давніх часів, і був згаданий в Плінієм у «Природничій історії» під грецьким ім'ям kuanos (κυανός: «глибокий синій»).

Арагоніт

Арагоні́т, араґоніт (рос. арагонит; англ. aragonite, aragon spa; нім. Aragonit m, Aragonspat m) — поширений мінерал екзогенних утворень і низькотемпературних гідротермальних жил. Клас карбонатів.

Стара українська назва натічного арагоніту — жерелинець.

Гюйгенс (марсіанський кратер)

Гюйгенс (англ. Huygens) — найбільший метеоритний кратер на Марсі, що розташований у квадранглі Iapygia. Назву затверджено 1973 року МАСом на честь Християна Гюйгенса.

Гідрокарбонати

Гі́дрокарбона́ти (застаріла назва — бікарбонати) — кислі солі карбонатної кислоти H2CO3 (містять аніон HCO-3). Наприклад, до гідрокарбонатів належить питна сода NaHCO3.

Гідрокарбонати, на відміну від карбонатів, у воді розчинні. Наявність у воді гідрокарбонатів кальцію та магнію зумовлює її тимчасову твердість.

Доломіт

Доломі́т — породотвірний мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту (бл. 95 %), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза.

Швидше за все, мінеральний доломіт вперше був описаний Карлом Ліннеєм у 1768 році. У 1791 році він був описаний французьким натуралістом і геологом Дедотом Гратетом де Доломіє (1750—1801), спочатку в будівлях старого міста Риму, а пізніше за зразками, зібраними в горах, відомих під назвою Доломітові Альпи північна Італія. Ніколас-Теодор де Соссюр вперше назвав мінерал Dolomieu у березні 1792 року.

Діабаз

Діаба́з (рос. диабаз, англ. diabase, нім. Diabas m) — палеотипний аналог основних магматичних гірських порід (базальту і долериту). Складається з плагіоклазу (найчастіше лабрадору), по якому розвиваються альбіт, преніт, епідот, цоїзит, карбонати; моноклінного піроксену, олівіну і серпентинових псевдоморфоз;

магнетиту і титаномагнетиту з вторинним лейкоксеном.

Колір темно-сірий або зеленувато-чорний.

Структура: офітова, долеритова, пойкілоофітова, інтерсертальна, афірова, порфіровидна.

Хімічний склад діабазу (%): SiO2 49,04; TiO2 1,46; Al2O3 15,68; FeO3 4,04; FeO 7,70; MnO 0,26; MgO 5,88; CaO 9,28; Na2О 2,84; K2O 0,92; P2O5 0,26.

Густина 2,79—3,30;

Модуль Юнга 10,7 ГПа;

Коефіцієнт Пуассона 0,22.В Україні діабаз зустрічається в межах Українського щита. Також діабаз зустрічається в Росії — на Кавказі, в Карелії і Сибіру, Німеччині, Чехії, Великій Британії, Скандинавії, США, Франції та інших країнах.

Кальцит

Кальцит (від лат. kalcs — вапно) — породотвірний мінерал, карбонат кальцію острівної будови, клас карбонатів з хімічною формулою CaCO3. Один з найпоширеніших на Землі мінералів. Важливий породотвірний мінерал осадових порід (хемогенних і біогенних). Головна складова частина контактово- і регіонально-метаморфізованих вапнякових порід — кристалічних вапняків, мармурів, кальцифірів. Міститься в лужних магматичних гірських породах, в карбонатитах, в гідротермальних утвореннях і серед продуктів повторної мінералізації.

Для кальциту характерна текстура «конус в конус».

Карбонат кальцію

Карбона́т ка́льцію — найважливіша і найпоширеніша сполука кальцію. Хімічна формула СаСО3. В природі він зустрічається у вигляді кількох різновидів: вапняк, крейда, мармур, кальцит, арагоніт. У харчовій промисловості зареєстрований як харчова добавка Е170, та використовується як поверхневий барвник.

Карбонат калію

Карбона́т ка́лію (нім. Pottasche, від Pott — горщик і Asche — зола) (поташ; вуглекислий калій; калієва сіль вугільної кислоти) K2CO3 — безбарвна кристалічна речовина. У воді розчиняється добре. Застосовується в склоробному виробництві для виготовлення спеціальних сортів скла, в миловарному виробництві для виготовлення спеціальних сортів мила (рідкого зеленого). Багато поташу міститься в попелі рослин, особливо соняшника (30—40 % в перерахунку на K2O), гречки (близько 25 % K2O), соломи (близько 20 % K2O), берези (близько 15 % K2O), змішаної деревини (близько 10 % K2O). У зв'язку з цим попіл рослин часто використовується як калійні добрива.

Протягом тривалого часу поташ одержували із золи рослин, вилуговування її водою і випаровувавши потім отриманий розчин. Тепер поташ одержують дією двоокису вуглецю на розчин їдкого калію, що утворюється при електролізі розчину хлористого калію:

КОН + СО2 → КНСО3

КНСО3 + КОН → К2СО3 + Н2О

Карбонат натрію

Карбона́т на́трію Na2CO3, або кальцинована сода, — безбарвна кристалічна речовина. Добре розчиняється у воді. З водного розчину кристалізується у вигляді декагідрату Na2CO3 • 10H2O, який називають кристалічною содою. При прожарюванні вона втрачає кристалізаційну воду і перетворюється у безводну сіль Na2CO3, яка надходить у продаж під назвою кальцинованої соди. Кальцинована сода належить до найважливіших хімічних продуктів. Вона у дуже великій кількості застосовується в склоробній, миловарній, текстильній і паперовій промисловості, а також у паро-силовому господарстві для пом'якшення води і в домашньому побуті.

Карбонати природні

Карбонати природні (рос. карбонаты естественные, англ. natural carbonates, нім. natürliche Karbonate n pl) — клас мінералів, солей вугільної кислоти Н2СО3. Відомо близько 120 видів природних карбонатів.

Виділяють: бікарбонати — кислі солі, гідрокарбонати — основні солі, безводні і водні нормальні карбонати, складні карбонати. Особливе місце серед природних карбонатів займають ураніл-карбонати. У природних карбонатів найпоширенішими є катіони Са2+, Mg2+, Na+, Fe2+. Рідше зустрічаються карбонати Ва, Sr, Mn, Pb, Zn, Cu. Катіони Na+, K+, а також (NH4)+ частіше утворюють бікарбонати або подвійні солі. Відомий ряд флуорокарбонатів.

Для природних карбонатів характерні числ. ізоморфні ряди в осн. обмеженої змішуваності. Безперервний ізоморфізм виявляють пари Fe2+-Mn2+ і Mg2+-Fe2+. Більша частина природних карбонатів кристалізується в моноклінній і ромбічній, рідше — в тригональній, гексагональній та ін. сингоніях. Поширене явище поліморфізму. Найчастіше зустрічаються природні карбонати, що кристалізуються в структурі кальциту (магнезит, родохрозит, сидерит, доломіт, смітсоніт) або арагоніту (стронціаніт, вітерит, церусит). Важлива діагностична ознака карбонатів — розчинність в соляній кислоті (HCl).

Природні карбонати — характерні жильні мінерали гідротермальних середньо- і низькотемпературних родовищ (свинцево-цинкових, бляклорудних, арсенідних та ін.). Багато природних карбонатів мають метасоматичну природу, утворюючись у ході повторних процесів карбонатизації, що супроводжують ряд рудних процесів. При цьому утворюються специфічні навколорудні породи (лиственіти, березити тощо). Карбонати природні — звичайні мінерали кір вивітрювання.

Клас мінералів

Клас мінералів (рос. класс минералов, англ. class of minerals, нім. Klasse f von Mineralien pl) – систематична одиниця в мінералогії, яка виділяється в межах типів за провідним електронегативним елементом або радикалом у складі мінералів, а в окремих випадках – за типом сполук.

Весь мінеральний світ поділяється на 20 класів:

1) прості речовини;

2) карбіди, силіциди, нітриди і фосфіди;

3) арсеніди, антимоніди і бісмутиди;

4) телуриди;

5) сульфіди і селеніди;

6) оксиди;

7) гідроокиси і гідрати;

8) силікати;

9) борати;

10) фосфати, берилофосфати і арсенати;

11) ванадати;

12) вольфрамати і молібдати;

13) телурати і хромати;

14) карбонати;

15) сульфати;

16) йодати;

17) нітрати;

18) хлориди, броміди і йодиди;

19) флуориди;

20) органічні сполуки.

Лікувальні грязі

Лікува́льні гря́зі (пелоїди) (англ. therapeutic muds, нім. Badeschlamm m, Heilschlamm m) — різні за генезисом (органічні і неорганічні) утворення (переважно відкладення боліт, озер, лиманів, морських заток, сопкові утворення), складені з мінеральних і органічних речовин та води, що пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів, являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу і мають лікувальні властивості. Лікувальний вплив грязей складається з дії теплового, механічного та хімічного факторів.

За ступенем мінералізації грязьового розчину розрізняють прісноводні та мінералізовані торфи.

У складі лікувальних грязей виділяють:

грязьовий розчин — вода та розчинені в ній солі, органічні речовини, гази;

грубодисперсну частину (силікатні частинки, гіпс, карбонати і фосфати кальцію, карбонати магнію та інші солі, органічні залишки);

колоїдний комплекс — тонкодисперсна частина (органічні, неорганічні речовини та органомінеральні сполуки).Лікувальні грязі містять також ряд мікроорганізмів та антибактерійних речовин.

Обсяг природно-рекреаційного потенціалу України за лікувальними грязями становить 25 млн людино-доз.

Прикладами грязелікувальних курортів з муловими грязями є в Україні Євпаторія і Саки (Крим), Одеса, торфові грязі використовують на курортах Моршина (Зах. Україна), Слов'янський курорт (Слов'янськ, Донецька область).

Магнезит

Магнезит (рос. магнезит; англ. magnesite, magnesium carbonate; нім. Magnesit m, Magnesitspat m) — мінерал, карбонат магнію острівної будови.

Мак-Лафлін (марсіанський кратер)

Мак-Лафлін (англ. McLaughlin) — давній кратер у квадранглі Oxia Palus на Марсі, розташований на 21.9° північної широти й 22.5° західної довготи. Діаметр ≈ 90.92 км. Кратера було названо 1973 року на честь американського астронома Д.Б. Мак-Лафліна. «Марсіанський розвідувальний супутник» знайшов докази того, що вода вийшла з-під поверхні між 3,7 і 4 мільярдами років тому й залишалася досить довго, щоб утворити карбонатовмісні глинисті мінерали в шарах ґрунту. Кратер Мак-Лафліна один із найглибших кратерів червоної планети, що містить елементи Mg-Fe і карбонати, що, імовірно, утворилися в підземнім луговім озері. Такий різновид озера мав би велику біосферу мікроскопічних організмів.

Малахіт

Малахі́т (рос. малахит; англ. malachite, green copper, mountain green; нім. Malachit m) — поширений мінерал класу карбонатів, основний карбонат міді острівної будови.

Сидерит

Сидери́т (грец. ςιδερος — залізо)) — мінерал, карбонат заліза.

Назва — від грецьк. «сидерос» — залізо (W.K.Haidinger, 1845). Синоніми: бемеленіт, гірит, руда біла залізна, сферосидерит, флінц, халібіт, шпат залізний. Старі українські назви сидериту — крицяк, желізинець, скалинець залізний.

Церусит

Церуси́т, біла свинцева руда — мінерал, карбонат свинцю острівної будови.; цінна свинцева руда.

Від лат. cerussa — свинцеві білила (W.K.Haidinger, 1845).

Синоніми: біла свинцева руда, акрузит, шпат свинцевий.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.