Кам'яна доба

Кам'яна́ доба — великий (найдовший період в історії людства) доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці, була відсутня технологія обробки металу, В кам'яну добу використовувалась також деревина, кістка, дещо пізніше з'явилась технологія обробки глини, з якої робили посуд.

Схему тріади віків (камінь, мідь, залізо) запропонував і теоретично обґрунтував 1836 року датський археолог, хранитель колекцій Копенгагенського археологічного музею Х. Томсен[1]

Археологічна періодизація
Голоцен   Латенська культура   Протоісторія
  Гальштатська культура
Залізна доба
  Пізня  
  Середня
  Рання
Бронзова доба
    Енеоліт    
  Неоліт Доісторичні часи
Мезоліт,
Епіпалеоліт
Плейстоцен     Верхній  
    Середній
    Нижній
  Палеоліт
Кам'яна доба
Biface de St Acheul MHNT
Кам'яні знаряддя

Загальний опис

Кам'яні знаряддя виготовлялися з різних видів каменю. Так, кремінь і вапнякові сланці використовувалися для ріжучих інструментів і зброї, а з базальту і пісковику виготовлялися робочі інструменти, наприклад, камені для ручних млинів. Також отримали широке використання деревина, кістки, шкаралупа, оленячий ріг, мамонтові бивні.

У даному періоді широке використання технологій вперше значно вплинуло на людську еволюцію. Ареал проживання людини розширився від саван Східної Африки до всіх куточків решти світу. В кінці кам'яної доби відбулося одомашнення деяких диких тварин і почалася виплавка мідної руди для виробництва металу. Кам'яна доба відноситься до доісторичного періоду людського розвитку, тому що в цей час людство ще не навчилося писати (що характеризує традиційний початок історичного літочислення).

Розрізнення ранньої історії людства на три періоди археологічних культур: кам'яну добу, бронзову добу й залізну добу запропонував данський археолог Християн Юргенсен Томсен для полегшення класифікації археологічних знахідок. Найкраще запропонована Томсеном класифікація артефактів працює для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. В інших районах Землі, такий поділ може бути несправедливим, наприклад, у Африці на південь від Сахари бронзової доби не було, а залізна доба почалася одразу ж після кам'яної.

У Середземномор'ї та на Близькому Сході кам'яна доба змінюється бронзовою добою через перехідну епоху — енеоліт. Кам'яна доба переважно збігається з епохою первіснообщинного ладу і охоплює період, починаючи з виокремлення людини з тваринного стану (близько 1 млн 800 тис. років тому) і завершуючи епохою поширення перших металів (приблизно 8 тис. років тому на Стародавньому Сході та біля 6—11 тис. років тому в Європі).

Кам'яна доба ділиться на:

Кам'яна доба в археології

National park stone tools
Різні кам'яні знаряддя.
Metkrok av ben från stenåldern, funnen i Skåne
Кам'яна доба, рибальський гачок

Точні дати цього періоду є вже певними, зовсім не спірними і не залежать від конкретного регіону. Проте, можна говорити про кам'яну добу в цілому, як про період для всього людства, хоча в деяких культурах доти не з'явилася металургія, поки вони не зіткнулися з впливом технологічно розвиненіших цивілізацій. Тим не менш, у цілому цей період почався близько 3 млн років тому, починаючи з перших гомінідів, що жили в Африці, які здогадалися використовувати кам'яний інструмент для вирішення побутових завдань. Більшість австралопітеків, ймовірно, не використовували кам'яні знаряддя, хоча їхня культура також вивчається в рамках даного періоду.

Оскільки до нашого часу переважно дійшли тільки кам'яні знахідки, то на їх основі ведуться археологічні дослідження всього періоду. Археологи проводять різні вимірювання кам'яних знарядь, щоб визначити їх типологію, призначення і технологічне використання. Нерідко інструменти кам'яної доби доходять до нас у напівзруйнованому стані, розділ експериментальної археології займається їх відновленням або створенням копій.

Хронологія

Палеоліт

Період найдавнішої історії людства, що охоплює епоху з моменту виділення людей з тваринного стану і появи первіснообщинного ладу до остаточного відступу льодовиків. Термін був придуманий археологом Джоном Ліббоком у 1865-у. У палеоліті людина почала використовувати кам'яні знаряддя у своєму повсякденному житті. Кам'яна доба охоплює більшу частину історії людства (близько 99 % часу[2]) на Землі і починається 2,5[3], або 2,6[4] млн років тому. Кам'яна доба характеризується появою кам'яних інструментів, сільського господарства і завершенням плейстоцену близько 10 тис. років до н. е.[2][5][6] Епоха палеоліту закінчується з настанням мезоліту, який, у свою чергу, завершився неолітичною революцією.

За часів палеоліту люди жили разом у невеликих громадах, таких як племена і займалися збиранням рослин і полюванням на диких тварин[7]. Палеоліт характеризується використанням переважно кам'яних знарядь, хоча також застосовувалася деревина і кістяні інструменти. Природні матеріали адаптувалися людиною для використання їх як інструментів, так були в ходу шкіра і рослинні волокна, але, враховуючи їх недовговічність, вони не змогли зберегтися до наших днів. Людство протягом палеоліту поступово еволюціонувало від ранніх представників роду Homo, таких, як Homo habilis, які використовували прості кам'яні знаряддя до анатомічно сучасної людини (Homo sapiens)[8]. У кінці Палеоліту, під час так званого середнього і пізнього палеоліту люди почали створювати перші твори мистецтва та стали займатися релігійними і духовними обрядами, такими як поховання мертвих і релігійні ритуали[7][9][10][11]. Клімат за часів палеоліту включав льодовикові і міжльодовикові періоди, в яких клімат періодично змінювався від теплих до холодних температур.

Див також: Антропогенез

Ранній палеоліт

Період, що почався з кінця епохи пліоцену, в якому почалося перше використання кам'яних знарядь предками сучасної людини Homo habilis. Це були порівняно прості інструменти, відомі як колуни. Homo habilis освоїли кам'яні знаряддя в епоху олдувайської культури, які використовувалися як рубила і кам'яні сердечники. Ця культура отримала свою назву на честь місця, де були знайдені перші кам'яні інструменти — Олдувайської ущелини в Танзанії. Живучи в цю епоху, люди існували переважно за рахунок м'яса померлих тварин і збирання дикорослих рослин, оскільки полювання в цей час не було ще поширене. Близько 1,5 млн років тому з'явився розвиненіший людський вид — Homo erectus. Представники даного виду навчилися використовувати вогонь і створювали складніші рубаючі інструменти з каменю, а також розширили ареал свого проживання за рахунок освоєння Азії, що підтверджується знахідками на плато Жойкудан в Китаї. Близько 1 млн років тому людина освоїла Європу і почала використовувати кам'яні сокири.

Культури раннього палеоліту

Африка: 2,5-1 млн років тому

Європа: 1,2 млн — 600 тис. років тому

  • Аббевільська культура 1,5 млн — 600 тис. років тому
  • Альташейленська культура 600—350 тис. років тому
  • Жунгашейленська культура 350—150 тис. років тому
  • Спаташейленська культура 150—100 тис. років тому

Середній палеоліт

Період почався близько 200 тис. років тому і є найбільш вивченою епохою, протягом якої жили неандертальці (120-35 тис. років тому). Найвідоміші знахідки неандертальців відносяться до Мостеріанської культури. Зрештою, неандертальці вимерли і були замінені сучасними людьми, які вперше з'явилися в Ефіопії близько 100 тис. років тому. Попри те, що культура неандертальців вважається примітивною, є дані, що вони шанували своїх людей похилого віку і практикували ритуали поховання, які організовувалися всім плем'ям. У цей час відбулося розширення ареалу проживання людей і заселення ними неосвоєних територій, таких як Австралія і Океанія. Народи Середнього палеоліту демонструють неспростовні докази, що у них почало переважати абстрактне мислення, виражене, наприклад в організованому похованні померлих. Нещодавно, в 1997 році на підставі аналізу ДНК першого неандертальця вчені Мюнхенського університету зробили висновок — відмінності в генах занадто великі щоб вважати неандертальців предками кроманьйонців (тобто сучасних людей). Ці висновки були підтверджені провідними фахівцями з Цюриху, а пізніше і всієї Європи і Америки. Протягом тривалого часу (15-35 тисяч років) неандертальці і кроманьйонці співіснували і ворогували. Зокрема, на стоянках і неандертальців і кроманьйонців були виявлені обгризені кістки іншого виду. Зокрема цієї думки дотримується професор Бордосського Університету Жан-Жак Юблен.

Культури середнього палеоліту

Європа

Найбільші стоянки періоду середнього палеоліту в Україні

Північна Африка

Пізній палеоліт

Близько 35-10 тис. років тому завершився останній льодовиковий період і сучасні люди протягом даного періоду розселилися по всій Землі. Після появи перших сучасних людей в Європі (кроманьйонців) відбувся відносно швидкий розвиток їхніх культур, найвідоміші з яких: Шательперонська, Оріньякська, Солютрейська, Граветтська і Мадленська археологічні культури.

Середній палеоліт в Україні закінчився приблизно 35 тис. років тому з приходом у Європу з Близького Сходу ранніх Homo sapiens, або кроманьйонців, котрі володіли характерною для верхнього палеоліту пластинчастою технікою обробки кременю. Однак неандертальці продовжували мешкати в печерах Криму і на початку наступної, пізньопалеолітичної, епохи. Співіснування кроманьйонців, з властивою їм оріньяцькою технікою обробки кременю, з носіями класичного одно- і двобічного Мустьє та інших неандертальських технологій, простежується в горах Криму аж до 28 тис. років тому, а на думку деяких українських дослідників, навіть пізніше — 20 тис. років тому.[12]

Північна і Південна Америка були колонізовані людьми через Беринговий перешийок, що існував у давнину і який був пізніше затоплений підвищенням рівня світового океану і перетворився в Берингову протоку. Стародавні люди Америки, палеоіндіанці швидше за все сформувалися в самостійну культуру близько 13,5 тис. років тому. У цілому, на планеті стали переважати спільноти мисливців-збирачів, які використовували різні типи кам'яних інструментів в залежності від регіону.

Верхній або пізній палеоліт — доба людини розумної (Homo sapiens) у прильодовиковій Європі. Почалася 35 тис. років тому з появою на Європейському континенті людей сучасного типу і закінчилася 10 тис. років тому з кінцем зледеніння. Основними соціально-економічними ознаками верхнього палеоліту були ранньородова екзогамна община, поява етнічного поділу, ранні форми мистецтва, зародження релігійних уявлень.[12]

Для пізньопалеолітичної техніки обробки кременю властиві призматичні нуклеуси для пластин, що стають основним типом заготовок різноманітних знарядь. Тому скребачки, різці, ножі, наконечники та інші знаряддя пізнього палеоліту набувають характерних видовжених пропорцій.[12]

Розрізняють чотири фази верхнього палеоліту: ранню (35—23 тис. років тому), середню (23—17 тис. років тому), пізню (17—13,5 тис. років тому) та фінальну (13,5—10 тис. років тому). Найвідомішими дослідниками верхнього палеоліту України були X. Вовк, П. П. Єфименко, П. Й. Борисковський, М. Я. Рудинський, О. П. Черниці, І. Г. Шовкопляс, І. Г. Підоплічко, С. М. Бібіков. Нині цю проблему досліджують М. І. Гладких, О. О. Кротова, В. Н. Станко, С. П. Смолянинова, І. В. Сапожников, М. П. Оленковський, Л. Л. Залізняк, Г. В. Сапожникова, Л. А. Яковлева, Ю. Е. Демиденко, В. І. Ткаченко, В. І. Усик, Д. Ю. Нужний, О. О. Яневич.[12]

Культури пізнього палеоліту

Франція і Іспанія 30-25 тис. років до н. е.

Німеччина 13-9,5 тис. років до н. е.

Данія

Північна Америка

Найбільші поселення часів пізнього палеоліту в Україні

Мезоліт

Період між палеолітом і неолітом, X—VI тисяч років до нашої ери. Період почався з завершення останнього льодовикового періоду і тривав протягом підвищення рівня світового океану, що викликало необхідність людей адаптуватися до навколишнього оточення і знаходити нові джерела свого прожитку. У цьому періоді з'явилися мікроліти — мініатюрні кам'яні інструменти, які значно розширили можливості застосування каменю в повсякденному житті стародавніх людей. Проте, термін «мезоліт» також використовується і як позначення кам'яних інструментів, які були привезені до Європи зі Стародавнього Близького Сходу. Мікролітичні інструменти значно підвищили ефективність полювання, а в розвиненіших поселеннях (наприклад, Лепенський Вир) використовувалися також і для рибалки. Ймовірно, в цій часовій епосі відбулося приручення собаки як помічника на полюванні.

Перший відомий бій в історії людства відбувся в період мезоліту на плато в Єгипті, відомому як Цвинтар 117.

Культури Мезоліту

Німеччина

  • Бюренська культура 7,7—5,8 тис. років до н. е.
  • Культура Маглемозе:
    • Культура Дуфензеє 7—5,8 тис. років до н. е.
    • Олдесроерська група 6—5 тис. років до н. е.

Данія

  • Культура Маглемозе 8,3—6 тис. років до н. е.
  • Гуденська культура 8—4 тис. років до н. е.
  • Клостерліндська культура 8—5 тис. років до н. е.
  • Культура Конгемозе 6—5,2 тис. років до н. е.
  • Ертебельська культура 5,2—3 тис. років до н. е.

Північна Скандинавія

  • Культура Фосн—Хенсбака 9—2 тис. років до н. е.
  • Культура Комса 8—3 тис. років до н. е.
  • Аскольська культура з 7,5 тис. років до н. е.

Франція

Іспанія

Північна Африка

Близький Схід

Неоліт

Skara Brae house 9
Скара-Брей, Шотландія. Найбільш повно збережене неолітичне село в Європі

Нова кам'яна доба характеризувалася появою сільського господарства і скотарства під час так званої неолітичної революції, розвитком гончарного ремесла і появою перших великих поселень людей, таких як Чатал-Гуюк і Єрихон. Перші культури неоліту з'явилися близько 7000 до н. е. в зоні так званого « родючого півмісяця». Сільське господарство і культура поширилися в Середземномор'ї, долині Інду, Китаї і країнах Південно-Східної Азії .

Збільшення чисельності населення призвело до зростання потреби в рослинній їжі, що сприяло швидкому розвитку сільського господарства. При веденні сільськогосподарських робіт стали застосовуватися кам'яні інструменти для обробки ґрунту, а при зборі врожаю почали використовуватися пристосування для жнив, подрібнення та різання рослин. Вперше почали будуватися великомасштабні кам'яні споруди, такі як башти і стіни Єрихону або Стоунхендж, що демонструє появу в неоліті значних людських і матеріальних ресурсів, а також форм співпраці між великими групами людей, які дозволяли вести роботи над великими проектами. У якійсь мірі дане явище заклало основу розвитку соціальної ієрархії і появі еліт[14]. Хоча деякі суспільства Пізнього Неоліту формувалися як племена зі складною ієрархією (наприклад, культура стародавніх Гавайських островів), більшість людських спільнот неоліту були порівняно простими і не мали еліти[15]. У цілому, в неолітичних культурах було помітно більше ієрархічних спільнот, ніж у попередніх палеолітичних культурах мисливців-збирачів[16]. В епоху неоліту з'явилася регулярна торгівля між різними поселеннями, люди почали перевозити товари на значні відстані (багато сотень кілометрів). Поселення Скара-Брей, розташоване на Оркнейських островах недалеко від Шотландії, є одним з найкращих прикладів неолітичного села. У поселенні використовували кам'яні ліжка, полиці і навіть приміщення для туалетів.

Культури Неоліту

Україна:

Західна Європа, Центральна Європа та Північна Європа:

Данія:

Швеція і Норвегія:

Франція:

Швейцарія:

Енеоліт

Перехідна епоха, так звана «мідна доба», що змінює кам'яну добу бронзовою.

Україна:

Матеріальна культура

Харчування

Джерелами продовольства людей в кам'яну добу служили тварини і рослини в ареалі проживання людини. Люди вживали м'ясо і внутрішні органи тварин, у тому числі печінку, нирки і мозок. Молочні продукти і рослинні продукти, багаті вуглеводами, такі як бобові і зернові крупи люди вживали мало. У їжу використовувалися листя і коріння рослин. М'ясо тварин видобувалося переважно полюванням, хоча в кінці кам'яної доби почало з'являтися скотарство. Також, задовго до сільськогосподарської революції неоліту збільшилося споживання бобових рослин, про що говорять археоботанічні знахідки в Ізраїлі[17]. Більш того, останні дані свідчать про те, що люди почали обробляти і вживати в їжу дикі зернові культури понад 23 тис. років тому в пізньому палеоліті[18].

У кінці льодовикового періоду 15-9 тис. років тому відбулося перше в голоцені масове вимирання тварин в Азії, Європі, Північній Америці і Австралії. Ця подія викликала значні зміни в культурі харчування древніх людей і сприяла розвитку сільського господарства, завдяки якому продукти рослинного походження надовго увійшли в раціон людини. Це вимирання могло статися через масове полювання людей на диких тварин, таких як мамути, хоча багато вчених вважають, що вимирання тварин було спричинене зміною клімату.

Місця проживання і середовище

Paulnabrone
Дольмен в Повіті Клер, Ірландія

Приблизно 2 мільйони років тому, люди вперше почали будувати антропогенні структури в Східній Африці, що споруджувалися за допомогою найпростіших механізмів з каменів і гілок дерев. Близько 500 тис. років тому люди почали використовувати кам'яне колесо для зведення своїх споруд. Деякі зі споруд цього періоду були виявлені поблизу Ніцци у Франції. Місця проживання людини кам'яної доби були виявлені по всій земній кулі, в тому числі:

  • Наметові структури всередині печери недалеко від Грота Лазарет в Ніцці у Франції.
  • Структури з дахом з дерева, знайдені в Дольні Вістоніцце в Чехословаччині віком близько 23 тис. років до н. е. Стіни були виготовлені з каменів і глини, упакованої у вигляді блоків.
  • У багатьох хатинах древніх людей в Східній Європі і Сибіру були знайдені кістки мамута, що передбачає проживання в них людей, що полювали на мамутів. Такі поселення виявлені в долині річки Дніпро в Україні, а також поблизу Чернігова, в Моравії, в Чехії і на півдні Польщі.
  • Залишки тварин у наметових структурах віком близько 15—10 тис. років до н. е. Мадленської археологічної культури були виявлені на плато Паран у Франції.
  • Могила епохи мезоліту на кілька поховань і дольмен із залишками однієї людини були виявлені в Граві. Аналогічні структури епохи Неоліту були виявлені по всій Європі і Азії. У могилах були знайдені мідні та бронзові інструменти, що наочно демонструє проблему визначення точного періоду кам'яної доби.

Мистецтво

Доісторичне мистецтво можна простежити тільки за збереженими знахідкам кам'яної доби. Відомості про музичну культуру первісних людей можна отримати на основі збережених первісних музичних інструментів, а дані про образотворче мистецтво — на основі наскельного живопису, до якого належать петрогліфи і наскельні розписи. Невідомо, чи виконувало доісторичне мистецтво релігійну функцію. Стародавні люди під час своїх ритуалів виконували танці, співали пісні і грали на різних музичних інструментах.

Анімалістичне мистецтво кам'яної доби

Lascaux2
Наскельний живопис (кінь) у печері Ласко, Франція, близько 14 тисяч років до н. е., верхній палеоліт.

Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Вважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзової доби.

Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т. д. За цим принципом історія людства в основному поділяється на кам'яну добу, бронзову добу і залізну добу. Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю.

Кам'яна доба — період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кістки. Він поділяється на три періоди:

  • палеоліт — давня кам'яна доба, яка характеризується використанням кременевих знарядь праці, основні заняття — полювання та збиральництво.
  • мезоліт — середня кам'яна доба, що тривала від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.
  • неоліт — нова кам'яна доба, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва (так звана неолітична революція). Тривав від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від рибальства та полювання до землеробства й скотарства. Хронологічно перші зображення тварин належать до кам'яної доби. За запропонованою класифікацією найранні зображення тварин віднесені до оріньякського періоду[19]. їх визнають примітивними — в порівнянні з малюнками пізніми, бо вони створені лише контуром, без проробки деталей. Але малюнки настільки точні, що дозволяють розпізнати, які саме тварини малював первісний художник.

В кам'яну добу виникають дві базові гілки анімалістичного мистецтва — реалістична та гротескова, фантазійна. Остання оперуватиме фантастично поєднаними деталями від спостережень за тваринами і матиме застосування в культовій сфері. Саме ця гілка дасть початок створенню страхітливих, загрозливих ідолів ацтеків, деяких племен в Африці, полінезійців[20].

Lascaux 04

Печера Ласко

Lascaux painting

Печера Ласко

Lascaux, Megaloceros

Печера Ласко

Lascaux-diverticule-félins

Печера Ласко. Сцена у «котячому лазі»

Lascaux 01

Печера Ласко. Зображення людини і бізона в «шахті»

Altamira, bison, museum

Альтаміра. Бізон

Altamira, bison, museum 02

Альтаміра. Бізон

Altamira, bison, museum 03

Альтаміра. Бізон

AltamiraBison

Альтаміра. Бізон

Sleeping Antelope Tin Taghirt

Петрогліф. Антилопа або газель. Алжир

Мегаліти

Almendres cromlech 3

Алмендриш, Португалія

Релігія

Сучасні дослідження і поглиблений аналіз знахідок кам'яної доби свідчать про існування обрядів і вірувань у людей в доісторичні часи. Діяльність людей кам'яної доби виходила за рамки задоволення насущних потреб, таких як прожиток, пошук житла і виготовлення одягу. У стародавні часи практикувалися обряди, що стосуються смерті і поховання людини, хоча вони сильно відрізнялися в різних культурах. У кам'яну добу, вочевидь, почала поширюватися культура танцю, яким супроводжувалися всі обряди.

Стародавні люди вже за часів середнього палеоліту, ховали своїх мертвих. Для прикрашання тіла покійного і його могили використовувалися фарби з яскравого пилку рослин, охра і багато інших засобів. У кам'яну добу почали формуватися ідеї про життя після смерті і релігійні почуття людей. Також проводилися ритуали пов'язані з призиванням дощу, підготовкою до полювання, лікуванням хворих.

Обмін і торгівля

Обмін продовольства, різних матеріалів та інструментів був поширений ще в найбільш ранніх культур кам'яної доби. Також проводилася торгівля з поселеннями, що знаходилися на великих відстанях одне від одного. Знахідки кам'яних знарядь, прикрас, матеріалів для виробництва зброї, а також інших виробів допомогли визначити місця проходження торгових маршрутів давнини. З появою ієрархічного суспільства, знать і вожді племен отримували частину прибутку від торгівлі власного племені. Проте, навіть наприкінці кам'яної доби торгівля велася примітивними способами, первісні люди не повідомляли своїм одноплемінникам про продавані чи обмінювані товари.

Гірництво

У період пізньої кам'яної доби були освоєні різноманітні корисні копалини, закладені першооснови їх підземного видобутку, сформовані первісні професійні спільноти гірників. Це вможливило протистояння людини стихійним силам природи, створення цінностей матеріальної та духовної культури, підготувало підґрунтя для опанування принципово нових корисних копалин — металів.

Див. також

Примітки

  1. Умовний поділ історії людства на епохи каменю, міді та заліза вперше запропонував ще у I ст. до Р. Х. вчений і письменник Давнього Китаю Юн Кан. На жаль, ці погляди протягом багатьох сторіч залишалися маловідомими широкому суспільному загалу, у тому числі й науковому.
  2. а б Nicholas Toth and Kathy Schick (2007). Handbook of Paleoanthropology. Springer Berlin Heidelberg. с. 1963. ISBN 978-3-540-32474-4 (Print) 978-3-540-33761-4 (Online) Перевірте значення |isbn= (довідка).
  3. "Stone Age, " Microsoft® Encarta® Online Encyclopedia 2007 © 1997—2007 Microsoft Corporation. All Rights Reserved. Contributed by Kathy Schick, B.A., M.A., Ph.D. and Nicholas Toth, B.A., M.A., Ph.D.
  4. Grolier Incorporated (1989). The Encyclopedia Americana. University of Michigan: Grolier Incorporated. с. 542. ISBN ISBN 0-7172-0120-1. Проігноровано невідомий параметр |Url= (можливо, |url=?) (довідка)
  5. "Stone Age, " Microsoft® Encarta® Online Encyclopedia 2007 Архівовано 29 жовтень 2009 у Wayback Machine. © 1997—2007 Microsoft Corporation. All Rights Reserved. Contributed by Kathy Schick, B.A., M.A., Ph.D. and Nicholas Toth, B.A., M.A., Ph.D.
  6. Grolier Incorporated (1989). The Encyclopedia Americana. University of Michigan: Grolier Incorporated. с. 542. ISBN ISBN 0-7172-0120-1.
  7. а б McClellan (2006). Science and Technology in World History: An Introduction. Baltimore, Maryland: JHU Press. ISBN 0-8018-8360-1. Page 6-12
  8. "Human Evolution, " Microsoft® Encarta® Online Encyclopedia 2007 Архівовано 28 жовтень 2009 у Wayback Machine. © 1997—2007 Microsoft Corporation. All Rights Reserved. Contributed by Richard B. Potts, B.A., Ph.D.
  9. phillip lieberman (1991). Uniquely Human. ISBN 0674921836.
  10. Kusimba, Sibel (2003). African Foragers: Environment, Technology, Interactions. Rowman Altamira. с. 285. ISBN ISBN 0-7591-0154-X.
  11. World's Oldest Ritual Discovered — Worshipped The Python 70,000 Years Ago The Research Council of Norway (2006, November 30). World's Oldest Ritual Discovered — Worshipped The Python 70,000 Years Ago. ScienceDaily. Retrieved March 2, 2008, fromhttp://www.sciencedaily.com/releases/2006/11/061130081347.htm
  12. а б в г Залізняк, Л. Л. (2005). Археологія України: Курс лекцій (українська). Київ: Либідь. с. 504. ISBN 966-06-0394-0.
  13. Шкрдла П. Богунице на территориях Моравии и соседних регионов // Археология, этнография и антропология Евразии. 3 (55) 2013
  14. Ian Kuijt (2000) «Life in Neolithic Farming Communities: Social Organization, Identity, and differentiation» page 317 Springer press
  15. Leonard D. KatzRigby (2000). Evolutionary Origins of Morality: Cross-disciplinary Perspectives. United Kingdom: Imprint Academic. с. 352. ISBN 0719056128. Page 158
  16. Guthrie, pg 420.
  17. Efraim Lev, Mordechai E. Kislev, Ofer Bar-Yosef (March 2005). Mousterian vegetal food in Kebara Cave, Mt. Carmel. Journal of Archaeological Science 32 (3): 475–484. doi:10.1016/j.jas.2004.11.006.
  18. Piperno DR, Weiss E, Holst I, Nadel D. (2004 Aug 5). Processing of wild cereal grains in the Upper Palaeolithic revealed by starch grain analysis.. Nature 430 (7000): 670–3. PMID 15295598. doi:10.1038/nature02734. Архів оригіналу за 4 травень 2011. Процитовано 7 червень 2011.
  19. «Всеобщая история искусств», т. 1, М., «Искусство», 1956, с. 20
  20. «Всеобщая история искусств», т 1, М., «Искусство», 1956, с. 21

Посилання

Джерела та література

Література

Інтергляціал

Інтергляціа́л (лат. inter — між і лат. glacies — крига), міжльодовиковий період, епоха — проміжки часу, що розділяють холодні епохи заледеніння антропогенного періоду.

Характеризувалися відносно теплим кліматом і повним зникненням льодовикового покриву помірних широт.

Інші періоди плейстоцену

Білозерська культура

Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська.

Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму.

До пам'яток білозерської культури належать поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани (Широка Могила, Степовий, Кочковате) та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, Будуржель), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей (Новогригор'ївка) та інші.

Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами.

Основними заняттями представників білозерської культури були скотарство, землеробство, металообробка.

У 1980-х роках виділена як самостійна археологічна культура дослідниками В. В. Отрощенко, І. Т. Черняковим і В. П. Ванчуговим.

Дослідники білозерської культури вважають, що її населення спілкувалося на діалекті давньоіранської мовної спільноти.

Сергій Сегеда вважає носіїв Білозерської культури кіммерійцями, що пішли зі степів з появою скитів.

За дослідженнями С. Круц, Л. Литвинова та інших антропологічно білозерці належали до одного з різновидів давньосередземноморського типу з високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом.

Деснянська новокам'яна культура

Деснянська новокам'яна культура —

археологічна культура середнього й пізнього неоліту у верхньому і середньому Подесінні.

Датують 3500-2900 (2500) роками до Р.Х..

Виділена М. В. Воєводським в 1947 році, й у сучасному розумінні означена А.С. Смирновим.

Має поділ на 2 етапи:

ранній (3500-3100 роки до Р.Х.),

пізній (3100-2900 (2500) роки до Р.Х.).

Доісторична Греція

Доісторична Греція — хронологічний період в історії Греції з часів палеоліту і до виникнення елладської цивілізації.

Епіпалеоліт

Епіпалеоліт, кінцева давно-кам'яна доба (від дав.-гр. ἐπί — верхній, παλαιός — давній і λίθος — камінь) — термін для позначення «виробів кінцевого періоду палеоліту в кінці останньої льодовикової епохи, які за технологією збігаються з мезолітичними виробами». Застосовується переважно до близкосхідних та кримської мезолітичних індустрій, що за часом збігаються з пізним палеолітом в Європі.

Заледеніння

Зaледені́ння (гляціал) — процес значного збільшення площі льодовиків, пов'язаний зі зміною клімату під час льодовикового періоду. Чергуються з періодами потепління — інтергляціалами.

Зернотертка

Зернотертка і курант — найдавніші пристосування для помелу зерна. Застосовується ще з пізнього палеоліту, як в Старому Світі, так і в Новому (культура Сандія). З часів неоліту стає масовим предметом.

Використовуються камені міцних порід: граніт, базальт, пісковик тощо. Нижній камінь або плита зернотертки може бути будь-якої форми. Для його ж профілю характерна увігнута або коритоподібна форма, що з'являється в процесі експлуатації. Хоча, наприклад, в Центральній Америці художньо оформлені зернотертки (ісп. metate) часто спочатку мають увігнутий профіль. Увігнута форма з'являється при роботі довгим курантом, а коритоподібна — невеликим. Невеликі переміщувані зернотертки зазвичай мають еліпсоподібну форму і відповідний профіль, за що їх і називають «човноподібними».

Квітянська культура

Квітянська культура, Постмаріупольська культура - археологічна культура мідної доби на терені степового Надчорномор'я та степового Подоння.

Кельт (зброя)

Кельт (англ. celt, socketed axe, нім. Tüllenbeil) — різновид бронзової сокири та мотики з втулкою на місці обуха, спрямованої перпендикулярно лезу, в яку вставлялося колінчасте або пряме руків'я.

У минулому в західній археології цим терміном позначалися будь-які сокири, тесла або мотики з каменю або бронзи. Зараз в англійській археологічної термінології ця назва збереглася для кам'яних шліфованих клиновидних сокир, що не мають отворів. Серед яких окремо виділяють ще тип сокир, характерний для неолітичної культури лінійно-стрічкової кераміки (англ. shoe-last celt, буквально — «кельт у формі взуттєвої колодки», нім. Shuhleistenkeil — так само).

Костенківсько-спіцинська культура

Костенківсько-спіцинська культура — археологічна культура пізнього палеоліту.

Головні пам'ятки: Костенки 17/ІІ, 12/ІІ на Дону.

Приблизний час існування – 36–30 тис. років до н. е.

Існувала тількі в районі Подоння, співіснуючи зі стрілецькою культурою, що була поширена на значно більших територіях. Відрізняється від неї пластинчастою технікою, шо вказує на різні місця походження носіїв двох культур.

Якщо носії стрілецької культури прийшли вперше, як припускають, з Криму або Подністров'я, то носії спіцинської культури були одиничним племенем, батьківщину якого ще необхідно з'ясовувати.

Шари культури були вкриті вулканічним попілом, як припускають – середземноморського вулкана.

Із пластин, сколених із призматичних нуклеусів, тут виготовляли різці, шкребки, вістря. Більша частина знарядь – різці бічні, менше кутових і серединних. Шкребки становлять 10% знарядь.

Залишається питанням походження культури.

Кро-Маньйон

Кро-Маньйо́н (фр. Cro-Magnon) — печера в департаменті Дордонь на південному заході Франції, відома своїми залишками доісторичної людини, знайденими тут 1868 року французьким палеонтологом Луї Ларте. Печера дала назву всім людям епохи верхнього палеоліту — кроманьйонці.

Мезоліт

Мезолі́т (грец. μέσος — середній і грец. λίθος — камінь), Середньокам'яна доба — епоха кам'яної доби (12,000-7,000 до н.е), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт (Верхня давньокам'яна доба) для позначення культур з середньокам'яною індустрією, що існували за часу середньокам'яної доби.

Неоліт

Неолі́т, новокам'яний вік (від грец. νέος — новий і λίθος — камінь) — період історії людства, який тривав від X до поч. III тис. до н.е.) та прийшов на зміну мезоліту, заключний період кам'яної доби. Саме з неолітом пов'язаний початок переходу від привласнювальних форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискальна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.

Розвиток неоліту почався на Близькому Сході, в Малій Азії та в Загросі. До початку-середини VII тис. до н. е. неоліт проходить так звану докерамічну фазу розвитку. Окремі регіони земної кулі були втягнуті в процес неолітизації неодночасно. Так само й перехід до наступної епохи, енеоліту, для якого властива поява перших виробів із міді, відбувався в різних регіонах у різний час. Розвиток неоліту України охоплює проміжок часу з середини VIII до початку IV тис. до н. е. При цьому, період із середини VI до початку IV тис. до н.е. характеризується співіснуванням неолітичних і енеолітичних культур.

Неоліт на території сучасної України

Неоліт (новокам'яна доба; «неос» — новий, «літос» — камінь) — епоха зародження і поширення відтворювального господарства (землеробство, скотарство), археологічним критерієм якої є найдавніший глиняний посуд. Знаряддя праці епохи неоліту являють собою завершальну стадію розвитку кам'яних знарядь, у тому числі виготовлених за допомогою техніки пиляння, свердління й шліфування. Відтворювальне господарство зародилося близько 10 000 років тому на Близькому Сході.

Неолітизація України відбулася з Балкан через Подунав'я. Сталося це у VII–V тис. до н. е. внаслідок чотирьох потужних хвиль мігрантів — протонеолітичної гребениківської, людності неолітичних культур Криш (буго-дністровська культура з кінця VII тис. до н. е.), лінійно-стрічкової кераміки, що прийшла в обхід Карпат, та Кукутені.

На півдні України неолітична доба закінчилася в V тис. до н. е. з поширенням виробів із міді в трипільській та маріупольській спільнотах, на півночі неолітичні племена (культура ямково-гребінцевої кераміки) мешкали ще в ІІІ тис. до н. е.

Палеоліт

Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту є різні думки (від 3 млн до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (12 000 — 10 000 років до Р. Х.).

Давня кам'яна доба — час життя «класичного» неандертальця. Європа, Середня Азія і Африка були місцями поширення неандертальців. Антропологічно вони були подібними до сучасної людини кроманьйонця. Тільки в Європі так званий «класичний» неандерталець мав антропологічні відмінності. Неандертальці зникли в 27 000 роках до Р. Х. внаслідок холодів (можливо, ворожнечі з кроманьйонцями, які прибули з Азії в Європу приблизно за 40 тис. років до Різдва Христового). Після 27 тисячоліття до Р. Х. трапляється тільки сучасна людина кроманьйонець.

За палеоліту сформувався первісний лад. За раннього і середнього палеоліту люди жили на дородовій стадії первіснообщинного ладу, за пізнього палеоліту — матріархально-родовим ладом, що набув подальшого розвитку за наступних історичних часів — мезоліту і неоліту. Останнім часом існування матріархального ладу ставиться під сумнів провідними дослідниками. Теорія про матріархальний лад базована на поширеності зображень жінок. Замість матріархату його намагаються пояснити теорією про зачатки сучасного мистецтва у людей кам'яної доби, в центрі уваги якого була жінка як один з найвиразніших образів культури. Палеоліт характеризувався поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва.

Давня кам'яна доба характеризується льодовиковим періодом, іншими контурами землі і іншим рівнем моря.

Палеоліт ділять на три доби:

Ранній палеоліт (2 500 000 до Р. Х. — 120 000 до Р. Х. , приблизно). Це був час сокири. Людина цієї доби названа антропологами Хомо Хабіліс (Homo habilis) і Хомо Еректус (Homo erectus).Середній палеоліт (120 000 до Р. Х. — 40 000 до Р. Х. , приблизно). Вироблені крем'яні знаряддя. Час кремезних, низькорослих неандертальців.Пізній палеоліт (40 000 — 35 000 до Р. Х. — 10 000 до Р. Х. , приблизно). Людина цієї доби названа кроманьйонець, або сучасна людина.

Петрогліфи

Петро́гліфи (наскельні зображення) — висічені зображення на кам'яній основі (грец. πέτρος - камінь і грец. γλυφή - різьблення), що є важливим історичним джерелом.

Однозначного визначення петрогліфів не існує. Під визначення цього терміна підпадають як первісні печерні наскельні тесані малюнки, так і пізніші, наприклад, на спеціально встановлених каменях, мегалітах чи «диких» скелях. Традиційно так називають всі зображення на камені з найдавніших часів (палеоліту) аж до середньовіччя, за винятком тих, в яких, імовірно, наявна добре розроблена система знаків.

Вагомий внесок у вивчення петрогліфів Казахстану та Середньої Азії зробив П.І. Мариковський.

Пярнумаа

Пя́рнумаа (ест. Pärnumaa або Pärnu maakond) — найбільший за площею повіт в Естонії, розташований у південно-західній частині країни на узбережжі Ризької затоки. Межує з повітами Ляенемаа й Рапламаа на півночі, Ярвамаа й Вільяндімаа на сході. На півдні проходить кордон з Латвією. Адміністративний центр — місто Пярну.

Майже половина території вкрита лісами. Протікає річка Пярну. До складу повіту входять острови Кігну й Манілайд. На теренах повіту розташована частина території національного парку Соомаа, а також декілька природних та ландшафтних заповідників. На території повіту виявлена найдавніша в Естонії стоянка стародавньої людини (кам'яна доба).

Повіт є популярним місцем відпочинку іноземних туристів.

Сосницька культура

Сосницька культура — археологічна культура II тис. до н. е., відносяться до бронзової доби. Назву дана культура отримала за місцем перших знахідок біля поселення Сосниця Чернігівської області (Україна). Прийшла на зміну середньодніпровської культури і зв'язується з тшинецькою культурою.

Хвалинська культура

Хвалинська культура (інші назви — протомогильна культура, іванівська) — культура середнього та нижнього Надволжя мідної доби. Назва від епономногої пам'ятки — великого грунтового могильника біля міста Хвалинськ на півночі Саратівської області. Відноситься до середньостогівсько-хвалинсько культурно-історичної спільноти.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.