Зсув ґрунту

Зсув — сповзання і відрив мас гірських порід вниз схилом під дією сили тяжіння. Відрив і зсув униз по схилу під дією сили тяжіння ділянок зазвичай пухких корінних порід. Основною умовою існування З. є наявність поверхні ковзання (водоупора), а провідною роллю при його формуванні - діяльність підземних вод. Зсунуту масу називають зсувних тілом, а при його руйнуванні - деляпсієм. В районах розвитку З. формується своєрідний рельєф - горбистий в нижній частині схилу і з наявністю відірваних і зсунутих блоків і площин зриву у верхній. За умовами прояви і морфології З. бувають поверхневими і підводними, одноярусними і багатоярусними, суфозійними і пластичними. Формування З. являє собою своєрідний і поширений процес, який слід відрізняти від обвалів і осипів (гравітаційні переміщення без участі води), опливин, спливів (переміщення змішаних пухких перезволожених порід вниз по схилу), соліфлюкції.

ElSalvadorslide
Зсув в результаті землетрусу 2001 року в Сальвадорі
Закріплення схилу
Закріплення схилу.

Загальний опис

Зсуви виникають у результаті порушення природної рівноваги залягання верств гірських порід з розривом їх суцільності і переміщенням у горизонтальному або близькому до нього напрямі. Вони часті на схилах долин або річкових берегів, у горах, на берегах морів. Найчастіше зсуви виникають на схилах, складених водотривкими і водоносними породами, що чергуються. Зсуви можуть виникати під час горотворення, внаслідок зволоження ґрунту, а також діяльності людини (техногенні — при гірничих та будівельних роботах тощо).

Очікувані зсуви — зсуви, які визначаються попередніми розрахунками згідно з календарними планами розвитку гірничих робіт.

Причиною утворення зсувів є порушення рівноваги між силою тяжіння і утримуючими силами, найпоширенішими причинами якого у свою чергу є:

  • збільшення крутизни схилу в результаті підмиву водою;
  • ослаблення міцності порід при вивітрюванні або перезволоженні опадами і підземними водами;
  • дія сейсмічних поштовхів;
  • будівельна і господарська діяльність.

Зазвичай зсув має форму півкільця, утворюючи пониження в середині.

Зсуви шкодять сільськогосподарським угіддям, підприємствам, населеним пунктам. Для боротьби зі зсувами застосовуються споруди для підтримки берегів, насадження рослинності та ін.

Зсув ґрунту - поширене явище, обумовлене роботою підземних вод. Основною умовою прояви зсуву є наявність поверхні ковзання (водоупору), а провідну роль при його формуванні відіграють підземні води. Зсунуту масу називають зсувних тілом, а при його руйнуванні - деляпсієм. В районах розвитку зсувів утворюється своєрідний рельєф - горбистий в нижній частині схилу з наявністю відірваних блоків і площин зриву у верхній. Зсуви являють собою своєрідний і поширений процес, який потрібно відрізняти від обвалів і осипів (гравітаційне переміщення без участі води), а також опливин, спливів або опливин (переміщення змішаних пухких перезволожених порід вниз по схилу), пливунів, соліфлюкції. Знання про зсуви обов'язково повинні враховуватися при будівництві свердловин, нафто- і газопроводів, інших експлуатаційних споруд.

Стадії розвитку зсуву

Розрізнюють такі стадії розвитку зсуву:

  • прихована — від початку мікрозсування до появи видимих ознак формування зсуву (тріщин на земній поверхні, випирання порід в основі борту кар'єру тощо); швидкість посування наприкінці прихованої стадії 1-10 мм/доб;
  • початкова — з моменту появи видимих ознак до переходу в сталу чи активну стадію;
  • стала — період, в який посування характеризується постійною швидкістю; проявляється на пологих бортах лежачого боку, може зупинитися до переходу в активну стадію;
  • активна — період, коли швидкість переміщення безперервно збільшується;
  • затухання — період, коли швидкість посування зсунутих мас зменшується до повної їх зупинки.
Витачів. Зсув
Ділянка зсуву над Дніпром біля селища Витачів Київської області

Вторинними переміщеннями називають активізацію раніше спостережуваних деформацій (головним чином зсувів), що виникає в результаті зовнішніх впливів (вплив підземних вод, випадання атмосферних опадів, танення снігів, збирання частини зсунених мас, зовнішнього перевантаження і ін.), що нерідко супроводжується залученням у рух мас гірських порід, раніше на порушених руйнівними деформаціями.

Зсув укосу

Зсув укосу — зміщення порід, які складають укіс кар'єру (часто і його основу); проходить у вигляді ковзного руху між породами, що зміщуються в нерухомого масиву. Зсув укосу є найбільшим за розміром видом порушення стійкості укосів. Він пов'язаний головним чином з наявністю в товщі гірських порід слабких зволожених шарів глин, контактів, тектонічних порушень.

Область зсуву

Область зсуву (зрушення) гірських порід — частина масиву гірських порід, піддана деформаціям і переміщенням під впливом гірничої виробки.

Область прогину масиву — частина області зсуву (зрушення) гірських порід, в якій шари порід переміщуються та деформуються без утворення тріщин.

Методи дослідження зсувів

Стаціонарні методи

Локальні закономірності зсувних процесів визначають методи їхнього стаціонарного дослідження, які є головними для одержання кількісної інформації. Виділяють такі різновиди досліджень на стаціонарних ділянках: 1) комплекс робіт, зосереджений на дослідженні механізму та динаміки геологічних процесів; 2) комплекс робіт, спрямований на вивчення умов і чинників зсувних процесів[1].

Види досліджень на стаціонарних майданчиках:

1. Фіксація зсувних зміщень. Важливо визначати параметри зміщення мережі точок на зсувному схилі. Для цього створюють стаціонарні майданчики систематичних спостережень за вектором зміщення. Використовують поверхневі та глибинні репери, цифрові нівеліри для високоточної реєстрації величин зміщення. Поверхневі репери – це сталеві палі довжиною 2–2,5 м чи коротші, залежно від потужності пухкого покриву на схилі. Їх забивають у товщу корінних порід через 50–200 м залежно від величини зсувів. Сталеві палі фіксуватимуть параметри зміщень порід стосовно незміщених товщ. Глибинні репери ставлять у свердловини і за їхньою допомогою виявляють положення площини зміщення зсуву та зсувні деформації на різних глибинах. Прикладом свердловинних вимірювань є метод інклінометрії – покрокове опускання зонду на фіксовану відстань з визначенням у кожній точці вимірювань кута нахилу зонду стосовно прямовисної лінії. Таким методом вимірюють глибину розташування поверхні ковзання, величину і напрям зміщення. Застосовують також прилади – тріщиноміри, нахиломіри, деформографи та ін[1].

2. Вивчення ураженості схилів зсувами. Виконують вимірювання відстаней між нерухомими реперами та рухомими (зсувними) точками, використовуючи мірну рейку та нівелір. Цим методом визначають лінійну, площинну та загальну ураженість схилу зсувними процесами.

3. Спостереження за змінами напруженого стану порід і порового тиску. Виявляють передвісників активізації зсувів. Визначають нормальні напруги перетворювачами ґрунтового тиску, які встановлюють на різних глибинах. Поровий тиск вимірюють у водонасичених глинистих ґрунтах, використовуючи п’єзометри та давачі з різними перетворювачами (струнними, трансформаторними, індуктивними тощо).

4. Гідрометеорологічний моніторинг. Ведуть дослідження метеорологічних і кліматичних чинників, які впливають на стійкість схилів у цілому й активізацію окремих зсувів. Об’єктом досліджень стають також береги морів, водосховищ, які розташовані в зоні абразії, що руйнує підніжжя схилів. Спостерігають за зонами підмиву берегів постійними та тимчасовими водотоками[1].

5. Режимні спостереження за підземними водами. На зсувонебезпечних ділянках облаштовують 1–3 створи з 3–4 свердловин. Створи розташовують паралельно до брівки схилу в таких місцях: на корінному схилі, на тілі зсуву і в його підніжжі. Визначають глибину підземних вод, особливості притоку та відтоку вод до зсувного схилу, хімізм, дебіт тощо.

6. Спостереження за вологістю ґрунтів. Відбирають зразки ґрунтів через 15–20 см у розрізі зі спеціально пробурених свердловин для лабораторних аналізів. Застосовують також геофізичні методи. Визначають динаміку вологості ґрунтів. Проби беруть у зонах зміщення порід, враховуючи морфологію і тип зсуву, його будову, а також на ділянках передбачувано-різного водонасичення.

7. Дослідження процесів вивітрювання порід. Виконують невеликі розчистки уступів, закладають шурфи чи короткі штольні для оголення не вивітрілих чи слабковивітрілих порід. Пункти ставлять на різних елементах рельєфу (незміщена ділянка схилу, зсувна стінка), з різною експозицією та крутістю так, щоб охопити схили з різним ступенем вивітрілості порід. З’ясовують характер, умови й інтенсивність змін властивостей гірських порід, їхній гранулометричний склад, об’єми зносу та накопичення продуктів вивітрювання на схилах. Інформацію, яку отримують на стаціонарних ділянках, використовують для створення картографічних і математичних моделей зсувів.

Візуальні обстеження і кадастр

Враховуючи цільову спрямованість робіт, можна передбачити візуальну оцінку стану зсуву на певний момент часу з можливою повторною деталізацією. Детальне візуальне обстеження рекомендують проводити на зсувних ділянках, які загрожують важливим об’єктам народного господарства[1].

Детальну програму дослідження зсувів розробив Н.І. Ніколаєв (1950). Вона передбачає такі аспекти вивчення.

1. Виявлення приуроченості зсувів до елементів рельєфу (уступів терас, схилів річкових долин тощо).

2. Визначення висоти і крутості схилів, з’ясування деталей мікрорельєфу.

3. Картування площ поширення зсувних тіл.

4. Виявлення головних чинників розвитку зсувів у минулому і сьогодні.

5. Дослідження морфологічних особливостей зсувного тіла і поверхонь ковзання.

Схема опису схилу, на якому виник зсув:

1) розташування у рельєфі, експозиція, генезис (морський, озерний, річковий, ярковий, на берегах водосховищ, штучний укіс або насип), довжина схилу, відносна висота; 2) форма в профілі та плані, крутість (максимальна, середня); 3) літологічні та петрографічні різновиди порід, їхні умови залягання, наявність тектонічних порушень, стан – вологість, консистенція, тріщинуватість, вивітрілість; 4) гідрогеологічні умови: глибина ґрунтових вод, напрям течій (збігається чи ні з напрямом падіння схилу), місця обводнення схилу, наявність джерел, їхній дебіт; 5) мікрорельєф схилу, його зв’язок з геологічною будовою; 6) наявність рослинності та штучних споруд; 7) характеристика рельєфу між вододілом і брівкою схилу – плато, тераса, більш пологий схил, відстань від вододілу до брівки, протилежний схил; 8) характеристика підніжжя схилу: наявність підмиву або штучного підрізування схилу, інтенсивність підмиву; 9) вік схилу й основні етапи його формування (для штучних укосів – час і спосіб їхнього спорудження).

Загальні відомості про зсув: 1) тип за особливостями процесу зміщення, будовою, формою переміщення, механізмом руху, формою в плані тощо; 2) причини та значення у виникненні різних чинників; 3) взаємозв’язок з іншими процесами; 4) стадія розвитку зсуву[1].

Катастрофічні зсуви ґрунту

  • Хаїтський землетрус 1949 року, Гармська область Таджикистану викликав ряд зсувів, які привели до знищення міста Хаїт та декількох кишлаків. Загальна кількість загиблих оціночно - понад 20 тис.[2] Опубліковані оцінки числа жертв - від 5000 до 28000.
  • Зсув у М'янмі 21 листопада 2015 року стався неподалік від шахти з видобутку нефриту поблизу міста Хпакан в північному штаті Качин, основна маса землі обрушилася на житлові будинки гірників. Станом на 23 листопада 2015 р. зафіксовано 104 загиблих та 100 зниклих безвісти[3]
  • 20 грудня 2015 р. в Китаї результаті масивного зсуву ґрунту в південній частині міста Шеньчжень щонайменше 91 людина вважається зниклою безвісти. Стихія захопила 33 будівлі, зокрема гуртожитки, фабрики, офіси та інші приміщення.[4]
  • у 2017 р. при сході зсуву у Сьєрра-Леоне (західна Африка) загинули 310 осіб.[5]
  • в Уганді восени 2017 р. від зсувів після великих дощів постраждало близько 40 осіб[6]
  • В Каліфорнії у 2018 р. внаслідок проливних дощів, що викликали сходження селів, постраждали округи Лос-Анджелес і Санта-Барбара. Загибло 20 чол. Зруйновано не менше ста будинків, кілька сотень серйозно пошкоджені.[7][8]

Див. також

Примітки

  1. а б в г д Байрак, Галина (2018). Методи геоморфологічних досліджень (українською). ЛНУ імені Івана Франка.
  2. Цикл «Искатели», программа «Потерянный город»
  3. http://www.5.ua/svit/Zsuv-u-Mianmi-zahynuly-104-liudyny-blyzko-100-liudei-vvazhaiutsia-znyklymy-bezvisty-99263.html
  4. Через зсув ґрунту в Китаї щонайменше 91 людину вважають зниклою безвісти
  5. У Сьєрра-Леоне через зсув загинули більше 300 осіб
  6. Зсув грунту в Уганді
  7. Число загиблих через зсуви в Каліфорнії зросло до 19
  8. У КАЛІФОРНІЇ ЗРОСЛА КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ПОВЕНЕЙ І ЗСУВІВ

Література

  • Методи геоморфологічних досліджень : навч. посібник / Галина Байрак. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2018.

Посилання

2015

2015 — рік за григоріанським календарем. Це 2015 рік нашої ери, 15 рік 3 тисячоліття, 15 рік XXI століття, 5 рік 2-го десятиліття XXI століття, 6 рік 2010-х років.

Богородчанський район

Богородча́нський райо́н — район України у центральній частині Івано-Франківської області. Районний центр: Богородчани. Населення станосить 70 120 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 799 км². Утворено 1940 року.

Водоспад

Водоспа́д, водопа́д — падіння водного потоку річки з уступу; гідрологічний об'єкт, що створений сталим водним потоком, зазвичай річки, який спадає зі стійкого до ерозії кам'яного уступу. Водоспади також можуть бути штучними, коли вони створюються як частина садово-паркового мистецтва.

Більшість водоспадів формуються в гірських ландшафтах унаслідок багаторічного впливу води на геологічну структуру. Водоспад також може бути результатом відносно раптових геологічних процесів, скажімо там, де ерозія відбувається швидко і русло річки зазнає раптових або катастрофічних змін (землетрус, вулканічна діяльність, зсув ґрунту тощо).

Зсув

Зсув

У механіці:

Зсув — вид деформації, при якому величина зміщення кожної точки тіла зростає в напрямку, перпендикулярному напрямку зміщення.В геології:

Зсув — диз'юнктивне геологічне порушення.

Зсув ґрунту — сповзання і відрив мас гірських порід вниз схилом під дією сили тяжіння.

Скидо-зсув — комбінація елементів скиду і зсуву.В інформатиці:

Бітовий зсув — зміна позицій бітів у слові на одну і ту ж величину.У фізиці:

Лембів зсув — незначна за величиною зміна енергії квантових станів завдяки взаємодії з нульовими коливаннями електромагнітного поля у вакуумі.

У хімії:

NIH-зсув - внутрімолекулярна міграція Н.

У хімічній термодинаміці — відгук хімічної системи, що знаходиться в рівновазі, на певну дію, яка змінює умови всистемі. Відповідно хімічна рівновага зсувається в сторону реактантів чи продуктів.

У спектроскопії — зміщення спектра поглинання або випромінення сполуки порівняно з певним зразком під дієюструктурних або зовнішніх факторів (вплив середовища, температури тощо).

У теорії коливань:

Фазовий зсув — зміна фази коливного процесу або різниця між фазами двох коливних процесів.

Зсув ґрунту на Тополі 1997 року

Зсув ґрунту на Тополі 1997 року — техногенна катастрофа на житловому мікрорайоні Тополя-1 у місті Дніпро, яка спричинила руйнуванням житлових й освітніх будівель без людських жертов, що сталася внаслідок підняття грунтових вод, через недбайливе ставлення міської влади до комунікаційних водовтрат й руйнації зливної каналізації, а також через сильну зливу за день до неї. Трагедія трапилась о 4 ранку 6 червня 1997 року й тривала до 18:30 того дня, внаслідо чого під землю пішли 2 дитячі садки, школа й житловий будинок за адресою вулиця Панікахі, 22.

Монастир святого Онуфрія (Добромиль)

Добромильський монастир Святого Онуфрія Великого — василіянський монастир у Добромилі, релігійна і національна святиня України[джерело?]. Монастирська дзвіниця в стилі бароко (1751) має статус пам'ятки архітектури національного значення. Інші будівлі монастиря і Церква Переображення Господа Нашого Ісуса Христа (1705—1731) є пам'ятками архітектури місцевого значення. Монастир відомий Добромильською реформою Василіянського чину (1882), а також тим, що тут розпочинав своє чернече життя майбутній митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.

Монастир розташований за 4 км від Сліпої гори, на якій знаходиться Добромильський замок Гербуртів.

Перехват річковий

Перехват річковий — геоморфологічне явище, яке полягає у тому, що річка з нижче розташованої річкової системи (з нижчим базисом ерозії) перехоплює річку з іншої річкової системи.

Перехоплення стаються з трьох причин:

тектонічна (підняття чи опускання ділянок земної поверхні),

природні перегородження (зсув ґрунту, рух льодовика),

ерозія (регресивна, меандрова, карстова).Морфологічні ознаки, що свідчать про річкові перехоплення:

крутий вигин або поворот річки не зумовлений геологічною причиною; спостерігається на рівнинах,

на продовженні вниз за течією попереднього напряму перехопленої верхньої ділянки річки зазвичай простежується суха улоговина, що позбавлена течії ділянкою долини,

у випадку недавнього перехоплення на його місці виникає ділянка різкого падіння тальвегу.

річка відхилена від свого початкового напряму, іноді тече у бік, протилежний загальному ухилу поверхні в глибоко врізаній долині, що за всіма зовнішніми ознаками зовсім недавно вироблена,

долина верхів'їв річки часто відрізняється за морфологічними ознаками від нижньої частини, що належить перерхопленій річці.

на нижньому відтинку перехопленої річки можна виявити сліди переформування меандрів, що відбулося внаслідок зменшення маси води.Прикладами річкових перехоплень в Україні є річки Млинівка, Мшанець, верхній Прут.

Повінь у Шрі-Ланці в 2016 році

Повінь у Шрі-Ланці в 2016 році — події, що розпочалися 14 травня 2016 року, коли область зниженого атмосферного тиску над Бенгальською затокою викликала зливи, повені і зсуви в Шрі-Ланці. Загинули 101 людина, 100 осіб вважаються зниклими безвісти в найбільш постраждалому окрузі Кегалле. Зруйновано 530 будинків, пошкоджено 4000 будинків. У розпал повені третина населення столичного міста Коломбо була змушена покинути свої будинки. Економіці країни завдано шкоди на 2 мільярди доларів США. 21 травня 2016 року дощі в Шрі-Ланці ослабли тому, що циклон «Роану» змістився на південь Бангладеш, де загинуло 24 людини, перш ніж циклон ослаб.

Річкові перехоплення

Річкове́ перехо́плення — геоморфологічне явище, яке полягає у тому, що річка з нижче розташованої річкової системи (з нижчим базисом ерозії) перехоплює річку з іншої річкової системи.

Перехоплення стаються з трьох причин:

тектонічна (підняття чи опускання ділянок земної поверхні),

природні перегородження (зсув ґрунту, рух льодовика),

ерозія (регресивна, меандрова, карстова).Морфологічні ознаки, що свідчать про річкові перехоплення:

крутий вигин або поворот річки не зумовлений геологічною причиною; спостерігається на рівнинах,

на продовженні вниз за течією попереднього напряму перехопленої верхньої ділянки річки зазвичай простежується суха улоговина, що позбавлена течії ділянкою долини,

у випадку недавнього перехоплення на його місці виникає ділянка різкого падіння тальвегу.

річка відхилена від свого початкового напряму, іноді тече у бік, протилежний загальному ухилу поверхні в глибоко врізаній долині, що за всіма зовнішніми ознаками зовсім недавно вироблена,

долина верхів'їв річки часто відрізняється за морфологічними ознаками від нижньої частини, що належить перерхопленій річці.

на нижньому відтинку перехопленої річки можна виявити сліди переформування меандрів, що відбулося внаслідок зменшення маси води.Прикладами річкових перехоплень в Україні є річки Млинівка, Мшанець, верхній Прут.

Сент-Геленс

|Tectonic setting

Сент-Геленс (англ. Mount St. Helens, відомий як Lawetlat'la для корінних індіанців коуліц, і Loowit чи Louwala-Clough для корінних індіанців клікітат) — активний андезитовий стратовулкан, розташований в графстві Скамейнія, штат Вашингтон, США, за 154 км на південь від Сіетла і за 84 км на північний схід від Портленда.

Гора Сент-Геленс отримала свою назву від імені британського дипломата лорда Сент-Геленс, друга Джорджа Ванкувера, який першим описав район у 18 столітті. Вулкан розташований в Каскадних горах і входить до Каскадної вулканічної дуги, частини Тихоокеанського вогняного кола, що містить більшість вулканів Землі, з яких понад 160 активні. Вулкан відомий своїми експлозіями (вибуховими виверженнями) з великим виділенням попелу та пірокластичними потоками.

Вулкан Сент-Геленс сумнозвісно відомий своїм великим виверженням 18 травня 1980 року, найбільш смертельною та економічно руйнівною вулканічною подією в історії США. Загинуло 57 людей; знищено 250 домівок, 47 мостів, 24 км залізниці та 298 км доріг. Масивний зсув ґрунту об'ємом до 2,9 км³, спричинений землетрусом потужністю 5,1 М за шкалою Ріхтера спричинив виверження , яке зменшило висоту гори з 2 950 м.н.м. до 2 549 м.н.м., і залишило кратер у формі підкови шириною 1,6 км.. Для збереження вулкана та дослідження наслідків виверження був створений "Національний вулканічний монумент Гора Сент-Геленс".

Як і більшість інших вулканів в Каскадних горах, гора Сент-Геленс є великим еруптивним конусом, що складається з лавового каміння, перекладеного шарами попелу, пемзи та інших відкладень. Гора включає шари базальту та андезиту, через які вивергалися декілька куполів дацитової лави. Найбільший дацитовий купол утворював колишню вершину, а на його північному фланзі був менший купол "Козячі скелі". Обидва були знищені виверженням 1980 року.

Серпень 2014

Серпень 2014 — восьмий місяць 2014 року, що розпочався в п'ятницю 1 серпня та закінчився в неділю 31 серпня.

Сповзання ґрунту

Сповзання ґрунту, гірського хребта, також відоме як повзучість ґрунту або зазвичай просто повзучість, — це повільне прогресування гірської породи і ґрунту вниз по низкорівневому схилу; також може відноситися до повільної деформації таких матеріалів внаслідок тривалого тиску і напруги. Повзучість може здатися спостерігачеві безперервною, але насправді це сума численних хвилинних дискретних рухів матеріалу схилу, викликаних силою тяжіння. Тертя, що є основною силою опору гравітації, виникає, коли один матеріал ковзає по іншому матеріалу, забезпечуючи механічний опір між ними, який діє, щоб утримувати об'єкти (або схили) на місці. У міру збільшення нахилу на пагорбі гравітаційна сила, перпендикулярна нахилу, зменшується і призводить до меншого тертя між матеріалом, який може привести до ковзання схилу.

Швидкість руху ґрунту вниз по схилу залежить від крутизни (градієнта) схилу, поглинання і вмісту води, типу осаду та матеріалу, і, нарешті, рослинності. Швидкість повзучості буде враховувати всі ці фактори, щоб вирішити, чи буде пагорб прогресувати вниз. Повзучість — це те, що відповідає за округлу форму схилів.

Вода є дуже важливим фактором при обговоренні деформації ґрунтів та руху. Наявність занадто багато води заповнює пори між зернами водою, створюючи площину ковзання між частинками і не даючи ґрунту ущільнюватися, що спричиняє їх ковзання та сповзання.

Тераса зсувна

Тераса зсувна (рос. терраса оползневая, англ. landslide terrace, landslip terrace, нім. Rutschungsstufe f) — рівний або горбистий майданчик, що утворюється на схилі внаслідок зсуву гірських порід, нерідко нахилений убік непорушеної частини схилу.

Українсько-габонські відносини

Двосторонні відносини України з Габонською Республікою

Форс-мажор

Форс-мажо́р, обста́вини неперебо́рної с́или — обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для суб'єктів у тому числі аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли внаслідок стихійного лиха, у тому числі пожежі, повені, посухи, заморозків, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптового припинення поставки води, тепла, електроенергії, нафтопродуктів чи газу, не пов'язаного з несплатою їх вартості.

Цунамі

Цуна́мі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів чи вивержень вулканів на дні Світового океану (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.

Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів.

Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.

Цунамі спостерігаються у багатьох місцях земної кулі, але найчастіше у західній частині Тихого океану. Багато з них супроводжувалися руйнуванням прибережних населених пунктів і людськими жертвами. Залежно від відстані від епіцентру землетрусу цунамі приходять до узбережжя за десятки хвилин, а то й годин.

Червень 2017

Червень 2017 — шостий місяць 2017 року, що розпочався в четвер 1 червня та закінчився в п'ятницю 30 червня.

Чорногузи

Чорногузи́ — село в Україні, в Чернівецькій області, Вижницькому районі.

Чорногузи — село розташоване біля м. Вижниця, населення села становить близько 1500 осіб. Село сильно постраждало від паводку в липні 2008 року: 29 липня тут стався великий зсув ґрунту, внаслідок якого було зруйновано 19 будинків.

Гідрологічні
Атмосферні
Геологічні
Космічні
Інші

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.