Енріке II

Енрі́ке II (ісп. Enrique II, 13 січня 133429 травня 1379) — король Кастилії (13661367, 13691379). Представник кастильської Бургундської династії, засновник Трастамарського дому. Позашлюбний син кастильського короля Альфонсо XI. Зведений брат Педро I. Усе життя провів у боротьбі за владу, одним з перших іспанських королів розпочав антиєврейську політику. Також — Енрі́ке Трастама́рський (ісп. Enrique de Trastámara). Прізвиська — Милосе́рдний (ісп. el de las Mercedes), Братовби́вця (ісп. el Fratricida).

Енріке II
Енріке II
Енріке II
Король Кастилії
Попередник: Педро I
Наступник: Хуан I
 
Народження: 13 січня 1334[1]
Севілья, Кастильська Корона[1]
Смерть: 29 травня 1379[1] (45 років)
Санто-Домінго-де-ла-Кальсада, Ла-Ріоха, Іспанія
Громадянство: Кастильська Корона
Віросповідання: католицтво
Династія: Трастамарська
Батько: Альфонсо XI
Мати: Eleanor de Guzmán
У шлюбі з: Хуана де Лара
Діти: 1 син та 2 доньки

Біографія

Боротьба за владу

Позашлюбний син Альфонсо XI, короля Кастилії і Леону, та Леонори Гусман. При народженні 1334 року він отримав титул графа Трастамара, сеньйора Нореньї та Жірон.

У 1350 році відбувся арешт матері, самого Енріке і його брата Фадріке. Але невдовзі останні були помилуванні. У 1352 році скориставшись конфліктом короля з Францією, Енріке з братами Фадріке і Тельо й Хуаном де Альбукерке очолив повстання проти короля Педро I в Астурії. Боротьба тривала з перемінним успіхом. У 1353 році Енріке зазнав поразки. У 1354 році знову вдерся з Португалії до Сьюдад-Родріго. У 1358 році брати зазнали поразки біля Толедо, у 1359 році було страчено матір і братів Енріке — Хуана, Педро та Фадріке. Сам Енріке у 1358 році втік до Франції.

У 1360 році Енріке Трастамара вдерся до Кастилії. Значна частина знаті перейшла на його бік. Енріке зумів отримати підтримку від королівства Арагон. Але у 1363—1364 роках Енріке та його союзники зазнали нищівних поразок.

Наприкінці 1365 року Енріке Трастамара, отримавши війська з Франції на чолі з Бертраном дю Гекленом та Жаном Бурбоном, графом де Ла Марш, в союзі з Педро IV, королем Арагону, рушив на короля Педро I, змусивши того тікати до Байонни. 16 березня 1366 року у м. Калаорре відбулася коронація Енріке. Проте незабаром між союзниками почалися розбіжності. Педро IV Арагонський зажадав від короля Кастилії повернення Мурсії. Енріке відмовився дотримуватись угоди, і союз розпався.

Тим часом Педро I повернувся до Кастилії при підтримці англійського війська на чолі із принцом Едуардом «Чорним принцом». 3 квітня 1367 року у битві при Нахері війська Педро I та «Чорного принца» розбили армію Енріке Трастамара. Втім Педро I не виконав зобов'язання перед Едуардом «Чорним принцом», й той залишив короля Кастилії.

В цей момент знову вдерся до Кастилії Енріке Трастамара й у 1369 році взяв Педро I в облогу у замку Монтьєль. Проте вороги не зуміли захопити цю фортецю. Тоді, ввівши в оману Педро I, дю Геклен виманив з фортеці, а Енріке Трастамара влаштував братові засідку й зрадливо наказав вбити Педро I (за іншими відомостями зробив це власноруч).

Король

Image of the King Henry II of Castile (Enrique II de Castilla) in the Alcázar of Segovia
Зображення Енріке II на фризі Королівської зали в Алькасарі Сеговії

У 1369 році відбулася коронація в Бургосі. Незабаром, у 1370 році, помер брат короля — бездітний Тельо де Біскайя, і Енріке I прибрав до рук його володіння.

Енріке I Трастамара не відразу було визнано королем Кастилії і Леону. Фернанду I, король Португалії, небіж Педро I, напав на Галісію. Педро IV Арагонський вдерся до Кастилії зі сходу. Їх союзник Мухаммед V, емір Гранади, захопив Альхесірас, а Джон Гонт, герцог Ланкастер, зять Педро I, проголосив себе королем Кастилії, але затримався в Англії. Останній вдерся до Кастилії лише у 1371 році. У відповідь Енріке I відправив кастильський флот на підтримку Карла V, короля Франції, який 1372 року завдав поразки англійцям біля Ла-Рошелі.

У важкій ситуації Енріке I діяв дуже обачно. Спочатку домігся прийняття кортесами рішення щодо анулювання права Хуана, сина Педро I, на корону Кастилії та Леону. Потім король уклав союз з Францією.

Скориставшись скарбами Педро I, що потрапили йому до рук, він найняв армію і у 1372 році вдерся до Португалії. Там він захопив Візеу і взяв в облогу Коїмбру, але, дізнавшись, що в місті знаходиться вагітна португальська королева, з лицарської люб'язністю відступив від міста. На його бік перейшли багато португальських грандів, які не любили Фернанду I. Зайнявши значну частину Португалії, в 1373 році Енріке I запропонував Фернанду I укласти мирний договір і приєднання до кастильсько-французького союзу проти Арагону, що й було оформлено Договором у Сантарені 1374 року. Того ж року відставив війська для Людовика I, герцога Анжуйського, для захоплення важливого міста Байонни. З моря здійснював облогу кастильський флот. Але усі зусилля були марними.

Педро IV, король Арагону, зайнятий також на війні з Генуєю за Сардинію, перед потугою цією коаліції був змушений укласти мир і повернути Кастилії всі захоплені раніше землі за угодою в Альмасані 1375 року. Водночас укладено династичний шлюб між Кастилією та Арагоном.

В результаті у нього залишився лише один ворог — королівство Наварра. Енріке I запропонував королю відшкодувати гроші, витрачені ним на зміцнення Логроньо і Віторії, і тим самим 1378 року схилив до укладання мирного договору.

Тим самим король замирився з усіма зовнішніми ворогами, зберігши усі землі своєї держави. Втім, згорнув централізаторську політику свого попередника, бажаючи прив'язати знать до своєї династії, він щедро роздавав їм коронні маєтки, чим поставив його наступників в скрутне становище.

Водночас першим започаткував антиєврейську політику. За наполяганням короля кортеси в Торо 1369 року і Бургосі 1374 та 1377 років було прийнято дискримінаційні закони, якими наказано євреям носити принизливий знак, заборонено використовувати християнські імена, християни-боржники мали право погасити 2/3 основної суми кредити взятої у єврея-лихваря. Незадовго до своєї смерті Енріке I заборонив євреям обіймати державні посади.

Помер у 1379 році. Поховано у кафедральному соборі Толедо. Владу успадкував його син Хуан.

Сім'я

  • Батько: Альфонсо XI (1311—1350), король Кастилії (1312—1350)
  • Дружина — Хуана де Лара
  • Діти:
    • Хуан I (1358—1390), король Кастилії (1379—1390)
    • Хуана (1367—1374)
    • Леонор (1361—1425), дружина Карла III, короля Наварри

13 бастардів.

Примітки

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #133968006 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.

Джерела

  • Valdeón Baruque, Julio (1996). Enrique II. Palencia: Diputación Provincial de Palencia. ISBN 84-8173-051-3.
  • Edgar Prestage, Il Portogallo nel medioevo, in Cambridge University Press — Storia del mondo medievale, vol. VII, pp. 576—610, Garzanti, 1999

Посилання

́ Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Енріке II

1360-ті

Пізнє Середньовіччя • Реконкіста • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія

1366

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1367

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1368

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1369

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1370

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1371

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1372

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1373

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1374

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1375

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1376

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Авіньйонський полон пап • Монгольська імперія • Столітня війна

1377

Пізнє Середньовіччя • Відродження • Реконкіста • Ганза • Столітня війна • Монгольська імперія

Кастильський Бургундський дім

Бургу́ндський дім (ісп. Casa de Borgoña), або Бургу́ндська дина́стія (ісп. Dinastia de Borgoña) — середньовічна бургундська династія, що правила в королівствах Кастилії та Леону в 1126—1369 роках. Бічна гілка Іврейського дому. Походить від бургундського графа Раймунда, чоловіка кастильсько-леонської королеви Урраки з династії Хіменесів. Його син Альфонсо VII був першим представником Бургундського дому на троні Кастилії та Леону. Згасла 1369 року після правління кастильського короля Педро І, який не лишив по собі законного спадкоємця чоловічої статі. Його зведений брат, трастамарський граф Енріке II захопив кастильський престол, давши початок Трастамарській династії. Кастильський Бургундський дім не слід плутати із португальським Бургундським домом, що походить від франкських герцогів Бургундії.

Санчо Альбуркеркський

Са́нчо (Sancho; 1342(1342) — 19 березня 1374) — кастильський інфант, граф Альбуркеркський (1366—1374). Королівський хорунжий (1370—1371). Сеньйор Ледесми, Аро, Бріонеса, Белорадо, Сересо, Альби-де-Лісте, Медельїна, Тьєдри і Монтальбана.Представник Кастильського Бургундського дому. Народився у Севільї, Кастилія. Позашлюбний син кастильського короля Альфонсо XI від коханки Леонори де Гусман. Зведений брат кастильського короля Педро І. Брав участь у війні кастильської шляхти під проводом Енріке II проти Педро І. Одружився із португальською інфантою Беатрисою, донькою португальського короля Педру I й Інеси де Кастро (1373). У шлюбі мав двох дітей — графа Фернандо й графиню Леонору, дружину арагонського короля Фернандо I. Помер у Бургосі, Кастилія.

Список правителів Кастилії

У даній статті наведено список правителів Кастилії у хронологічній послідовності, з моменту утворення графства Кастильського й до падіння династії іспанських Габсбургів.

Первинно Кастилія була східною маркою Астурії, й тому нумерація кастильських монархів продовжує нумерацію астурійських. У XIII столітті відбулось остаточне об'єднання Кастилії з Леоном, в результаті якого утворилось королівство Кастилії і Леону. Шлюб королеви Ізабелли I й Фернандо II Арагонського 1469 року поклав початок об'єднанню Іспанії.

Трастамарський дім

Трастама́рський ді́м (ісп. Casa de Trastámara) — королівська династія, що правила в Кастилії (1369—1555), Арагоні (1412—1516), Сицилії (1412—1516), Наваррі (1425—1484) та Неаполі (1435—1516). Бічна гілка Кастильського Бургундського дому. Назва дому походить від Трастамарського (Затамарського) графства в північнозахідній Галісії, розташованого за річкою Тамара. Започаткована 1366 року трастамарським графом Енріке (згодом — кастильський король Енріке ІІ), що був позашлюбним сином кастильського короля Альфонсо XI. Згасла в квітні 1555, зі смертю останньої представниці роду — Хуани I, королеви Кастилії й Арагону. Також — Трастама́рська дина́стія.

Фернандові війни

Ферна́ндові ві́йни (ісп. і порт. Guerras Fernandinas) — серія воєн португальського короля Фернанду I та його союзників (арагонців, наваррців, англійців, кастильської опозиції) за володіння короною Кастилії після смерті кастильського короля Педро І. Тривали у три фази, в 1369—1370, 1372—1373 і 1381—1382 роках. Проходили на тлі Столітньої війни. Велися проти кастильських королів Енріке II та Хуана І, представників Трастамарського дому, союзників Франції. Закінчилися невдало для португальської сторони, що відбилося у Алкотінському (1371), Сантаренському (1373) і Елваському договорах (1382). Поховали претензії Фернанду І на кастильський трон і поставили під загрозу самостійність Португалії. Також — війни за кастильську спадщину.

Хуан I (король Кастилії)

Хуа́н I (ісп. Juan I, 24 серпня 1358(13580824) — 9 жовтня 1390) — король Кастилії (1379—1390). Представник Трастамарського дому. Народився в Епілі, Арагон. Син кастильського короля Енріке II й Хуани де Лари. Зійшов на трон після смерті батька. Вів затяжні війни з португальським королем Фернанду І. Для союзу із Арагоном взяз за дружину арагонську інфанту Леонору, доньку арагонського короля Педро IV (1375); від неї мав двох синів — Енріке III, майбутнього кастильського короля, й Фернандо I, арагонського короля. Після смерті Леонори (1382), за умовами Салватеррського договору одружився із португальською інфантою Беатрисою, єдиною донькою і спадкоємицею Фернанду I (1383). Внаслідок смерті останнього вступив у боротьбу за португальську корону за правом дружини. Безуспішно облягав Лісабон (1384). Зазнав поразки від сил португальського короля Жуана I в битві при Алжубарроті (1385). Помер у Алькалі, Кастилія.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.