Ендемік

Енде́мік (від грец. ἔνδημος — місцевий) — термін, яким у біології та біогеографії позначають таксон, представники якого мають порівняно обмежений ареал. Отже, термін «ендемічний» щодо таксона позначає поняття, за значенням протилежне «космополітичному» та «акліматизованому». Поняття «ендемічний» не є тотожним поняттю «аборигенний»: види (або інші таксони), що є аборигенними на деякій території, можуть також траплятися в інших місцях.

Поширення

Найбільша кількість ендемічних таксонів трапляється на островах, що зумовлено їхньою географічною ізоляцією. Такі архіпелаги, як Гавайські острови та Галапагоські острови мають найбільшу частку ендеміків серед видів, що їх населяють.

Ендемізм також може розвиватись і на іншим чином ізольованих територіях: таких, як прохолодні високогір'я Ефіопії (їх населяють види, що не можуть вижити в оточуючому цей район жаркому кліматі африканських низин, такі як ефіопський вовк), або озеро Байкал.

Ендемічні види, з огляду на обмежений ареал і, як наслідок, невелику чисельність, часто заносять до Червоних книг як рідкісні та зникаючі.

Таблиця з числом тварин-ендеміків, які проживають лише на території певної країни, є на веб-сайті МСОП:[1]

Lacha u0
Целакант (Latimeria chalumnae) — жива викопна риба, ендемік Коморських островів та Мадагаскару.
Ендемік Олешшя - сліпак піщаний. Фото Євгена Романа
Сліпак піщаний — ендемік Олешківських пісків; площа його ареалу є найменшою серед хребетних, поширених в Європі.

Стеноендеміки

Стеноендемічні види — вузьколокальні ендеміки, ареали яких не виходять за межі досліджуваної території.[2]

Субендеміки

Субендемічні види (умовні ендеміки) — види, що мають відносно невеликий ендемічний ареал, який виходить за межі досліджуваної території, що є центром їх походження, на суміжні ареали.[2]

Палеоендеміки

Палеоендеміки — представники давніх таксонів; як правило, такі, що збереглися досі завдяки ізольованості їхнього місцеперебування від прогресивніших та конкурентноздатних груп. Найяскравішими прикладами палеоендемізму є однопрохідні (Monotremata) та сумчасті (Metatheria) ссавці Австралії та прилеглих островів. В теперішній час, у зв'язку із завозом в Австралію великої кількості іноземних тварин та рослин, відбувається витіснення ендемічної фауни та флори (найпомітнішу шкоду природі Австралії завдали кролики та кози).

Палеоендеміки, що є представниками найдавніших груп, називаються «живими копалинами», і становлять найбільший інтерес з точки зору теорії еволюції. Найвідоміші «живі копалини» серед тварин — кистепера риба латимерія (Latimeria sp.) та плазун гатерія (Sphenodon punctatum), серед рослин — гінкго (Ginkgo biloba).

Неоендеміки

До неоендеміків відносять молоді таксони, що утворились в ізольованому ареалі. До таких належать, наприклад, ендеміки Британських островів, Криму, і т. ін. Найвідоміший ендемік озера Байкал — байкальська нерпа (Pusa sibirica).

Див. також

Примітки

  1. Статистика ендеміків у країнах світу
  2. а б Омархаджиева Фатима Сагудиновна. Флора Чеченской Республики и её анализ

Посилання

Амазон червонобровий

Амазон червонобровий (Amazona rhodocorytha) — птах родини папугових. Ендемік Бразилії.

Амазон імператорський

Амазон імператорський (Amazona imperialis) — птах родини папугових. Ендемік Карибського басейну — поширений у Домініканській республіці.

Бичок-губань

Бичок-губань (Ponticola platyrostris) — вид риб родини Бичкових (Gobiidae), Понто-Каспійський релікт. Ендемік Чорного моря, де віддає перевагу скелястим біотопам.

Гібралтар

Гібралта́р — британська заморська територія, що лежить на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа становить 6,5 км².

Керує територією губернатор, якого призначає королева Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська партія Гібралтару, Соціал-демократична партія Гібралтару, Прогресивна демократична партія.

Ендемія
Ця стаття про термін епідеміології. Дивіться також термін екології «Ендемік».

Ендемія — термін епідеміології, який означає постійне існування на якій-небудь території певного, частіше всього, інфекційного захворювання. Інфекційна хвороба є ендемічною (грец. en — «в»/«в межах» + demos  — «люди») в популяції, коли ця хвороба постійно підтримується в цій популяції без потреби в зовнішніх джерелах. Наприклад, вітряна віспа є ендемічною у багатьох європейських країнах, але малярія — ні. Щороку реєструють кілька десятків випадків малярії у Європі, але вони не приводять до виникнення постійно підтриманого захворювання завдяки відсутності у великій кількості відповідного переносника — комарів роду Anopheles і малої кількості осередків інфекції — хворих на малярію людей.

Щоб інфекційна хвороба була ендемічною, у середньому кожна людина, хвора на неї, повинна передати її до однієї іншої людини. Припускаючи цілком сприйнятливу популяцію, це означає, що базове число репродукції (R0) інфекційної хвороби повинне дорівнювати 1. Якщо у популяції деякі індивіди мають імунітет, базове число репродукції помножене на пропорцію сприйнятливих індивідуумів в населенні (S) повинне дорівнювати 1.

Для хвороби, що знаходитися в стійкому ендемічному стані, інфекційна хвороба ні відмирає, ні поширюється, або:

Інфекційна хвороба, яка починається як епідемія, кінець кінцем або відімре (з теоретичною можливістю циклічного відродження), або досягне стійкого ендемічного стану, залежно від цілого ряду факторів, зокрема вірулентності хвороби та її методу передачі.

Якщо хвороба знаходиться у стійкому ендемічному стані в популяції, відношення приведене вище дозволяє оцініть R0 цієї хвороби, важливий параметр для математичного моделювання епідемії.

Слід відмітити, що коли кажуть, що ВІЛ-інфекція є «ендемічною» в Африці, це використання слова в його розмовній формі (тобто означає лише те, що захворювання спочатку знайдене на цьому континенті). Число випадків ВІЛ-інфекції в Африці все ще зростає, тому хвороба не знаходиться в стійкому ендемічному стані. Правильніше називати поширення ВІЛ-інфекції в Африці епідемією.

Качконосий бичок-пуголовка

Качконосий бичок-пуголовка (Anatirostrum profundorum) — рідкісний глибоководний вид риби з родини бичкових. Відноситься до монотипового роду Anatirostrum.

Риба сягає довжини 3,9 см. Зустрічається на півдні Каспійського моря, на глибинах 294—294 м. Ендемік Каспійського моря.

Кедринський заказник

Ке́дринський зака́зник — ботанічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у Тячівському районі Закарпатської області, на північно-західній околиці села Лопухів. Заказник розташований на південно-східних схилах хребта Кедрин (частина Ґорґанів), на правому березі річки Брустурянки (притока Тересви).

Площа заказника — 166 га. Статус даний згідно з рішенням облвиконкому від 25.07.1972 року № 243, постанови РМ УРСР від 28.10.1974 року № 500, рішенням облвиконкому від 23.10.1984 року № 253. Перебуває у віданні ДП «Брустурянське ЛМГ» (Кедринське л-во, кв. 9, вид. 1-8, 10-24, 27, 30, 31, 36-40, 42-48).

Охороняється природний лісовий масив, де збереглися модриново-кедрово-ялинові фітоценози. Особливо цінний ендемік — модрина польська (Larix polonica). В Українських Карпатах, крім цього, відоме тільки ще одне природне місце поширення модрини польської — в урочищі Манява, Івано-Франківської області. У Кедринському заказнику також росте реліктовий вид — сосна кедрова європейська, яка на території заказника має ширший діапазон висотного поширення, ніж в інших місцевостях Українських Карпат. Модрина зростає в резерваті поодиноко або у вигляді груп на південних та прилеглих до них схилах у межах висот 1080–1240 м. Основний її осередок зберігся на висоті 1200 м на південному схилі. Деревостан має вік 130–170 р. У другому ярусі трапляється береза повисла, зрідка бук, горобина звичайна. Кам'яні осипища зайняті гірською сосною.

Трав'яно-чагарничковий покрив утворюють чорниця, брусниця, куничник волохатий, ожина шорстка, баранець звичайний. Багатий також тваринний світ заказника. Тут трапляються ведмідь бурий, куниця кам'яна, глухар, горіхівка, саламандра тощо. До Червоної книги України занесені: з рослин — модрина польська та сосна кедрова європейська, серед тварин — кіт лісовий, з птахів — сокіл-сапсан.

Кедринський заказник має важливе наукове значення для дослідження історії розвитку лісів у голоцені, а також практичне значення як насіннева ділянка.

Керничний заказник

Керни́чний зака́зник — ботанічний заказник загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Тячівського району Закарпатської області, на північ від смт Усть-Чорна, на висотах ~ 1400—1600 м над р. м.

Площа 107 га. Статус присвоєно 1983 року. На момент створення був підпорядкований Усть-Чорнянському держлісмисливгоспу, на даний момент ― Мокрянському ДЛМГ (Мокрянське лісництво, кв. 3, вид. 2-5).

Охороняються угруповання сосни гірської за участю вільхи зеленої в межах масиву гори Берть. На зелених і сфагнових мохах ростуть чорниця та куничник волохатий. У багатому трав'яному покриві трапляється тирлич крапчастий, жовтозілля Фукса, ендемік ― перестріч Гербіха, занесений до Червоної книги України.

Заказник має лісогосподарське, ґрунтозахисне і наукове значення.

Ковила українська

Ковила́ украї́нська (Stipa ucrainica) — багаторічна рослина родини Тонконогових, один з найтиповіших злаків українських степів. Ендемік Північного Причорномор'я, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений». Протиерозійна, кормова, декоративна рослина.

Марена дніпровська

Маре́на дніпро́вська (Barbus borysthenicus) — прісноводна риба родини Коропових, ендемік басейнів Дніпра і Південного Бугу. Занесена до Червоної книги України(1994) та до Європейського червоного списку.

Парк 7-ї міської комунальної лікарні м. Львова

Парк 7-ї місько́ї комуна́льної ліка́рні м. Льво́ва (Брюхо́вицький дендропа́рк) — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Львівської області.

Розташований у смт Брюховичі, Львівської області, на території 7-ї міської кардіологічної лікарні (вулиця Івасюка, 74).

Площа 1,42 га. Статус надано згідно з рішенням Львівської обласної ради від 18 березня 2014 року № 988. Перебуває у віданні 7-ї міської кардіологічної лікарні.

Зростають рідкісні дерева і кущі, зокрема: кунінгамія ланцетна (ендемік Китаю), різні види кипарисовиків і туй, а також ялиця, ялина колюча, модрина європейська, сосна кедрова сибірська і тис ягідний (занесений до Червоної книги України). Територія доглянута, облаштована клумбами, доріжками, садовими лавками.

Півонія вузьколиста

Піво́нія вузьколи́ста, або тонколи́ста (Paeonia tenuifolia) — багаторічна рослина родини Півонієвих, відома під народними назвами вороне́ць, вороно́к, степова́ піво́нія. Причорноморський ендемік, занесений до Червоної книги України. Декоративна культура.

Систематика мишевих

Родина Мишеві (Muridae Illiger, 1811) — найбільша за видовим складом родина гризунів і ссавців узагалі. Центральна родина у надродині мишуватих (Muroidea). При широкому трактуванні обсягу родини до її складу (у ранзі окремих підродин) можуть включати також сліпакових, хом'якових, норицевих, піщанкових та деяких інших мишовидих гризунів.

В списку подано повидовий склад родини, розділений на основні та проміжні таксономічні групи: підродини, роди та підроди. Список містить всі відомі види мишачих, включаючи вимерлі. Він складений за алфавітом за латинськими назвами видів тварин, так як більшість видів немає української аналогічної назви. Всі таксономічні групи також подано за алфавітом за латинськими назвами. Ті таксони, які мають українську аналогову назву, подані з такою назвою в дужках. Список містить рік та автора першого опису тварини, ареал поширення, вказано їхню ендемічну приналежність, статус за МСОП, а також зображення тварин. Зображення деяких видів подано разом із видами, які мешкають в тому ж ареалі, тому для кращого розподілу краще перейти на зображення і уточнити шуканий вид (хоча при наведенні курсору на зображення з'явиться примітка). Всі види подано за найбільш поширеною систематикою, яку використовує більшість вчених, викладену в праці «Види ссавців світу» (третє видання).

Всього родина включає 4 підродини, 147 родів та 701 вид. Члени родини поширені на всіх континентах, крім Антарктиди й вони відсутні також на багатьох океанічних островах. Хоча мишеві не є частиною природної фауни Америк, завдяки людині, три види (Rattus norvegicus, Rattus rattus, Mus musculus) є космополітами.

Сліпак подільський

Сліпак подільський (Spalax zemni) — вид роду сліпак (Spalax) родини сліпакові (Spalacidae). Ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, а також південної частини лісової зони України. Відносно дрібний рослиноїдний солітарний землерий.

Трьохперка чорноголова

Трьохперка чорноголова (Tripterygion tripteronotum) — вид риб родини трьохперкових (Tripterygiidae). Ендемік Середземномор'я.

Тюльпан дібровний

Тюльпа́н дібро́вний (Tulipa quercetorum) — рідкісна багаторічна рослина родини Лілійних, відноситься до складного видового комплексу Tulipa biebersteiniana s.l. Ендемік Східної Європи, занесений до Червоної книги України. Маловідома декоративна культура.

Тюльпан змієлистий

Тюльпа́н змієли́стий (Tulipa ophiophylla) — багаторічна рослина родини Лілійних. Ендемік Північного Причорномор'я, занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий». Декоративна культура.

Цибуля пскемська

Цибу́ля пске́мська (Allium pskemense) — багаторічна рослина родини Цибулевих, описана біологом О. П. Федченком. Рідкісний вид, ендемік Західного Тянь-Шаню. Декоративна, лікарська та харчова культура, яку в місцевій середньоазійській кулінарії застосовують як овоч. Монотиповий вид, в межах якого не описано жодних субтаксонів.

Чіп малий

Чіп мали́й (Zingel streber) — риба родини окуневих.

Розповсюдження: басейн Дунаю (притоки Тиси та Прута, пониззя Дунаю), басейн Дністра. Ендемік цих річок. Зустрічається на глибоких ділянках річок зі швидкою течією та піщаним, глинистим або кам'янистим ґрунтом.

Реофільна риба. Найактивніша у сутінках та вночі. Довжина тіла до 20 см (зазвичай до 15 см), вага до 200 г. Статевої зрілості досягає на 2 — 3 році. Нерест у квітні — травні. Плодючість — до 10 тисяч ікринок. Ікру відкладає на дно. Ікра дрібна, приклеюється до субстрату. Живиться здебільшого вночі, кормом є личинки комах, черви, рачки, молюски, ікра та личинки риб.

Занесений до Червоної книги України. Вилов заборонений Правилами аматорського та спортивного рибальства у внутрішніх водах України (1990).

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.