Егейське море

Еге́йське мо́ре (грец. Αιγαίον πέλαγος, тур. Ege Denizi)) — напівзамкнене море в басейні Середземного моря, між півостровами Балканським і Малою Азією і островом Крит. Площа 191 тисяча км².

Егейське море
Aegeansea

Егейське море з космосу
38°30′ пн. ш. 25°18′ сх. д. / 38.500° пн. ш. 25.300° сх. д.
Область Південна Європа
Розташування Середземне море
Довжина 610 км
Ширина 300 км
Площа 215 000 км²
Найбільша глибина 3 544 м
Середня глибина від 200 до 1000 м
Aegean Sea by Piri Reis
Карта Егейського моря турецького картографа Пірі Рейса, 1528 рік
Sunset at Aegean Sea, İzmir 05
Захід сонця над Егейським морем (Ізмір)
Aegean sea
Вид на Егейське море з гори Олімп
Samiopoula island
Вид на острів Саміопула з острова Самос

Загальні відомості

Море омиває береги Греції і Туреччини. На північному сході через протоку Дарданелли з'єднується з Мармуровим морем і далі — через протоку Босфор з Чорним морем, на півдні — через декілька проток між островами — з Середземним морем. Багато островів.

Егейське море утворилося в результаті занурення в кінці пліоцену і в плейстоцені суші (Егеїди), залишками якої є численні острови (у зв'язку з цим море Егейське раніше називалося морем Архіпелагу).

Переважають глибини від 200 до 1000 м (найбільша 2 529 м на півдні). Течії в західній частині моря направлені на південь, в східній — на північ; їхня швидкість до 0,5—1 км/год. Температура води на поверхні взимку 11—15°С, влітку 22—25 °С. На глибині понад 350 м температура води не змінюється протягом всього року (12—13 °C). Солоність 37,0—39,0‰. Припливи півдобові, їх величина від 30 до 60 см.

Розвинені рибальство (сардини, горбаневі, скумбрія та інші), здобич губок, туризм.

Головні порти: Пірей, Салоніки (Греція), Ізмір (Туреччина).

Походження назви

Давньогрецька міфологія пов'язує назву моря з ім'ям афінського царя Егея, який кинувся зі скелі в море, вирішивши, що його син Тесей загинув на Криті, убитий Мінотавром[1].

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Егейського моря наступним чином:[2]

На півдні. Межа прямує від мису Аспро (28 ° 16'E) в Малій Азії, до мису Капо делла Саббіа на крайньому північному-сході острова Родос, через острів до мису Прасонісі, і далі на південний захід острову Карпатос (до мису Вронтос (35 ° 33'N)) на, через цей острів до мису Кастелло (Castello Point), що є найпівіденнішою точкою острова і далі до мису Плака (східного краю острова Крит), через острів Крит до північно-західної точки острова - Агріа Грамвуса, звідти до мису Аполітарес острову Антикітера, через острів до північно-західної точки - скель Псіра через мис Трахілі острову Кітера, через острів до північно-західної точки (мис Каравугія) й через мис Санта Марія (36°28′ пн. ш. 22°57′ сх. д. / 36.467° пн. ш. 22.950° сх. д.) у Мореї.

По Дарданеллам. Лінія з'єднує Кум Кале (26°11'E) та мис Геллес.

Острови

Егейські острови, які майже всі належать Греції, можна розділити на сім груп:

Гідрологія

Поверхневі течії утворюють циклональний кругообіг, солоніша середземноморська вода рухається на північ уздовж західного узбережжя Туреччини, перед тим, як витісняється менш щільною чорноморською водою. Середземноморська вода розташовується нижче течії Чорного моря на глибинах 23-30 метрів, потім проходить через протоку Дарданелли до Мармурового моря зі швидкістю 5-15 см/с. Вода з Чорного моря рухається на захід уздовж узбережжя північчю Егейського моря, а потім тече на південь вздовж східного узбережжя Греції[3]

Аналіз[4] води Егейського моря в 1991 - 1992 роках виявив 3 різних шари води:

  • Поверхнева вода Егейського моря - до глибин 40-50 метрів (130-160 футів), з літніми температурами 21-26° C і зимовими температурами в діапазоні від 10 ° C на півночі до 16° C на півдні.
  • Середній шар води Егейського моря - на глибинах від 40-50 м до 200-300 метрів з температурою 11-18° C.
  • Придонна вода Егейського моря - на глибинах 500-1000 м з дуже рівномірною температурою (13-14 ° С) і солоністю (3.91-3.92%).

Клімат

Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу[5]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[6].

Біологія

Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Егейське море бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[7]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[8].

Галерея

SantoriniPartialPano
Острів Санторині

Див. також

Примітки

  1. Эгей // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  2. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 15 February 2016.
  3. Aksu, A. E., D. Yasar, et al. (1995). "LATE GLACIAL-HOLOCENE PALEOCLIMATIC AND PALEOCEANOGRAPHIC EVOLUTION OF THE AEGEAN SEA – MICROPALEONTOLOGICAL AND STABLE ISOTOPIC EVIDENCE." Marine Micropaleontology 25(1): 1–28.
  4. Yagar, D., 1994. Late glacial-Holocene evolution of the Aegean Sea. Ph.D. Thesis, Inst. Mar. Sci. Technol., Dokuz Eyltil Univ., 329 pp. (Unpubl.)
  5. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  6. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  7. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  8. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Література

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 560(рос.)

Посилання

Orbis terrae

Orbis terrae (лат. куля Землі) — тип середньовічної карти світу, на якій населений світ зображений у вигляді колеса, згідно з поглядами Ісидора Севільського та Беата з Льєбані. Світ поділяється на три частини — Європа, Африка та Азія, причому остання приблизно дорівнює за величиною двом іншим. Європу від Африки відокремлює Середземне море, Африку від Азії — Червоне море або річка Ніл, Європу від Азії — Егейське море, Босфор або річки Тигр та Євфрат. У сукупності всі ці водойми утворюють літеру Т. Звідси друга назва цього типу карти — карта Т і О (О — світовий океан, що огинає ойкумену). У центрі такої карти, як правило, містилися Свята земля та Єрусалим — «пуп Землі» (ombilicum mundi) і арена найбільших подій світової історії, описаних в Біблії.

Ізмір (провінція)

Ізмі́р (тур. İzmir) — провінція в Туреччині, розташована в Егейському регіоні. Столиця — Ізмір. На території провінції Ізмір розташована археологічна ділянка давньогрецького Ефесу.

Абдери

Абдери (Абдера, Абдер, грец. Ἄβδηρα) — давньогрецьке місто у Фракії, на схід від гирла річки Нестос, що впадає в Егейське море поблизу сучасного грецького міста Авдіра. Мешканці стародавнього міста називались абдеритами.

Бодрум

Бодру́м (тур. Bodrum) — район і місто в провінції Мугла, на півночі затоки Гекова (Егейське море), навпроти грецького острова Кос, приблизно за 300 км на захід від Анталії. Постійне населення 31 тис. жителів.

Галліполі

Галліпо́лі або Галліполі́йський піво́стрів (грец. Καλλίπολις, тур. Gelibolu) — півострів у європейській частині Туреччини, розташований між Саросською затокою Егейського моря і протокою Дарданелли. Довжина близько 90 км (з південного заходу на північний схід), ширина до 20 км. Висота до 420 м.

Адміністративно півострів входить до складу ілу(вілайєту) Чанаккале, історично і географічно в регіон Східна Фракія. На узбережжі протоки Дарданелли розташоване місто Геліболу. Давня назва міста Галліполі, або Херсонес Фракійський.

Евбея

|Веб-сайт

Евбе́я, або Евія (грец. Εύβοια) — острів в Егейському морі, другий за величиною після Криту; територія Греції. Іноді острів називають «грецьким страусом» через схожість його контурів на цього птаха.

В Середньовіччі венеціанці називали острів Негропонте — «чорний міст».

Егейське море (фема)

Фема Егейське море або Фема Егейського моря (грец. θέμα τοῦ Αἰγαίου Πελάγους) — військово-адміністративна одиниця Візантійської імперії (фема), яка розташовувалась на островах Егейського моря (сучасна Греція) та протоки Геллеспонт та частини Малої Азії (сучасна Туреччина). Одна з «морських фем» імперії. Утворена у 842 або 843 році. Припинила існування 1204 року.

Егеон

Егео́н (дав.-гр. Αἰγαίων — «хвильовик» або «господар хвиль») — морське божество в міфології греків — іонійців, син Урана й Геї.

За Гесіодом, Уран заховав новонародженого Егеона в лоні Геї (Землі) разом з його братами. За порадою Геї Зевс залучив Егеона та його братів до боротьби з титанами, а згодом доручив їм стерегти титанів, яких скинув до Аїду. За іншим міфом Егеон, якого покликала Тетія, врятував Зевса, коли того намагалися зв'язати Гера, Афіна й Посейдон.

За прізвиськом Егеона могло отримати свою назву Егейське море (хоча, цілком можливо, його назва походить напряму від слова дав.-гр. αἶγες — «хвилі»).

З часом Егеон поступився роллю головного морського божества греків Посейдону (який спочатку був богом землетрусів). Егеона відтак здебільшого зобружавли як сторукого незграбного велетня, що мав 50 голів, відомого ще під іменем Бріарея.

Егеона вважали також гігантом, що жив під Етною. Овідій, втім, за давньою традицією називав Егеона морським божеством.

Вчені новіших часів припускають, що ім'я Егеон мав пірат, який мешкав на острові Ега біля Евбеї.

Кос

|Розмір|Підпис|Веб-сайт

Кос (грец. Κως) — острів в Егейському морі, належить Греції. 2011 року на острові створено єдиний дім Кос. Адміністративний центр — місто Кос.

Критське море

Критське море (грец. Κρητικό πέλαγος) — частина Середземного моря, на півдні Егейського моря, на північ від островів Крит і Кітіра та на південь від Кікладських островів. на заході межує із Іонічним морем. Налагоджено жваве поромне сполучення морем між портом Пірей, Додеканезом та Критом.

Лесбос

|Веб-сайт

Ле́сбос (грец. Λέσβος) — острів у північно-східній частині Егейського моря, поблизу узбережжя півострова Мала Азія; територія Греції. Площа складає 1636 км². Це третій за величиною грецький острів і сьомий за величиною в середземноморському басейні. Населення — 90 643 чоловік (2001).

На острові знаходяться Пагорби і гори висотою до 967 м (гора Олімбос), багато зручних бухт. Наявні термальні джерела. На острові ростуть Середземноморські чагарники, ліси. Існують Маслинові гаї (понад 900 тисяч дерев), здійснюється вирощування цитрусових, тютюну, рибальство, розробки мармуру. Головне місто — Мітіліні, другим за величиною є місто Мітімна.

Мариця

Мари́ця, також Еврос (грец. Έβρος), в античну добу Гебр — річка на Балканському півострові; велика частина перебігу на півдні Болгарії, пониззя служать межею між Грецією і Туреччиною. Довжина 525 км, площа басейну близько 54 тисяч км².

Річка бере початок в горах Рила, протікає Нижньофракійською низовиною, потім проривається через відроги Східних Родоп, впадає в Егейське море, утворюючи заболочену дельту. Основна притока — річка Тунджа (ліва).

Живлення переважне дощове, влітку сильно міліє. Використовується для зрошування, ГЕС. Судноплавна нижче за міста Едірне. Середні витрати близько 200 м³/с.

На Мариці — міста Пазарджик, Пловдів, Димитровград (Болгарія), Едірне (Туреччина).

Довжина течії Мариці — 490 км, зрошуваний простір — 53 846 км².

У даний час нижньою течією Мариці відповідно до Лозаннським мирним договором проходить кордон між Грецією і Туреччиною.

Притоки Мариці:

з лівої сторони:

Гіопсу,

Тунджа,

Ергене,

з правої:

Крічіма,

Чепелар,

Арда.Починаючи від Адріанополя Мариця, хоча і з труднощами, але все-таки доступна для судноплавства.

Места

Ме́ста (болг. Места), також Нестос (грец. Νέστος) — річка в Болгарії та Греції. Довжина 230 км, площа басейну 7,5 тисяч км².

Бере початок в горах Рила. У межах Болгарії (126 км) тече в глибокій долині, обмеженої відрогами гір Пірин (на південному заході) і Родопи (на північному сході). На території Греції Места перетинає пагорби і низькогір'я і впадає в Егейське море, утворюючи дельту.

У верхній та середній частинах басейну річка має змішане снігово-дощове живлення, паводки в травні — червні, а в нижній течії переважає дощове живлення, найбільші витрати води — взимку. Середні річні витрати води поблизу болгаро-грецького кордону становить 32 м³/с. Води використовуються на зрошення.

Санторині (вулкан)

Санторині (також Санторин, від грец. Σαντορίνη) — діючий щитовий вулкан на острові Тіра, інша назва Фера, в Егейському морі, виверження якого (Мінойське виверження) призвело до загибелі егейських міст і поселень на островах Крит, Тіра і узбережжі Середземного моря. Виверження датується 1645 до Р. Х. — 1500 до Р. Х. по різним оцінкам. За потужністю виверження мало 7 балів, що можна порівняти з виверженням Тамбора і в 3 рази сильніше виверження Кракатау. Виверження знищило мінойську цивілізацію Криту і викликало гігантське цунамі висотою приблизно 100 м. Хмара попелу простягалося на 200–1000 км.

Скопелос

|Веб-сайт

Скопе́лос (грец. Σκόπελος) — острів у Західній частині Егейського моря. територіально належить до ному Магнісія периферії Фессалія.

В церковній традиції назва острова використовується як титулярна кафедра. Зокрема, архієпископ Всеволод Майданський (Українська Православна Церква в США) носив титул «Скопелонський».

Фракійське море

Фракійське море (грец. Θρακικό Πέλαγος; тур. Trakya Denizi) — море на півночі Егейського моря між півостровами Халкідіки та Галліполі. З півдня обмежене островом Лемнос. Омиває грецькі області Македонія та Фракія, а також північний захід Туреччини.

Вся територія моря лежить на північ від 40 паралелі. Довгота зі сходу на захід — відповідно 23° та 25,8° східної довготи, від затоки Стримонікос на сході до півострова Галліполі на заході; з півночі на південь — відповідно 40,25° та 41° північної довготи, від північного кордону протоки Дарданелли до кордону між номами Ксанті і Родопі.

До моря впадають річки Нестос та Мариця. Відомі термальні джерела Лутра-Елефтерон у Кавалі.

Фракія

Ця стаття про історичну область Фракію. Про давню Фракійську державу йдеться в статті Одриське царство.Фра́кія (Тракія, грец. Θράκη, лат. Thracia, тур. Trakya) — історична область, що визначалася стародавніми греками, як країна, яка займала частину нинішнього Балканського півострова, від північного узбережжя Егейского моря (включаючи Македонію) і Пропонтиду до Дунаю, причому до неї нерідко відносили і Скіфію. Пізніше межу власне Фракії складала на заході річка Места і гірський ланцюг Родоп, на півночі — гірський ланцюг Гем, на сході — Чорне море і Фракійська протока, на півдні — Пропонтида, Геллеспонт і Егейське море.

У давнину була заселена в основному фракійцями, за іменем яких і одержала свою назву. На морському узбережжі в античні часи розташовувалися грецькі поселення. У класичну добу існувало потужна союзницька держава фракійських племен — Одриське царство, назване за найбільш могутнім племенем одрисів.

Халкідіки

Халкідіки́ (грец. Χαλκιδική) — півострів та однойменний ном на північному сході Греції, в периферії Центральна Македонія. Столиця ному — місто Поліїрос. Халкідіки — не тільки центр пляжного туризму в Греції, для тисяч православних християн світу Свята гора Афон є однією із найбільших святинь.

Чанаккале (провінція)

Чанаккале (тур. Çanakkale) — провінція на заході Туреччини. Як і провінція Стамбул розташована на двох частинах світу — Європа та Азія. Адміністративний центр — місто Чанаккале. З півдня та сходу Чанаккале омивається Егейським морем. До складу провінції входить найбільший острів Туреччини Гьокчеада.

Егейське море
Країни
Інше
Кіклади
Додеканес
Північні Егейські
Саронічні
Північні Споради
Інше

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.