Деспотизм

Деспоти́зм, або деспоті́я — форма держави, при якій вся повнота влади, не обмеженої законом, належить одному володарю — монарху, тирану або необмеженому диктатору — і який самодержавно розпоряджається владою в державі, виступаючи по відношенню до підданих як пан і господар. Деспотія відзначається повним свавіллям влади, безправ'ям підданих.

« Деспотія східна (азійська) (від грец. despoteia — необмежена влада) — особлива форма монархії, що склалася на Стародавньому Сході. Д. с. притаманні необмежена влада монарха, освячення її релігією, централізована система управління економікою. «Класичним» виявом Д. с. був політичний устрій Стародавнього Єгипту, особливо у III тисячолітті до н. е. »

— О. Крижанівський[джерело?]

Починаючи з кінця XVIII століття термін «деспотизм» у західноєвропейських мовах асоціювався з тиранією. Як назва форми правління з необмеженою владою термін «деспотизм» злився за змістом або ж був витіснений такими словами, як абсолютизм, диктаторство (у його сучасному бонапартистському значенні) та тоталітаризм. Однак упродовж двох тисячоліть деспотія і тиранія були двома різними формами правління з тотальним політичним пануванням однієї особи над підлеглими їй людьми. Сьогодні обидва терміни стали синонімами з розмитим значенням, що позначають спосіб управління на основі примусу і свавілля, несумісний із політичною свободою, конституційним правлінням та принципом верховенства права.

В XX ст

В двадцятому столітті прикладом необмеженої деспотії в Європі і Азії вважається влада Сталіна в СРСР (до 1953 р.). А також влада інших вождів в політично недорозвинених країнах Азії та Африки.

Див. також

Література

  • С. Бульбенюк. Деспотизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.206 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Аристократія

Аристокра́тія (від грец. αριστοκρατία (aristokratíа), ἀριστεύς — найкращий і κρατεῖν — правити, тобто влада найкращих) — форма державного ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті.

Аристократією називають форму правління, при якій державна влада зосереджена в руках привілейованої освіченої знатної меншості. Платон і Аристотель під аристократією розуміли правління освічених (знатних), професійно підготованих людей, які володіють політичним мистецтвом (мистецтвом управління). Пізніше аристократичну форму правління виділяли Полібій, Спіноза, Гоббс, Монтеск'є, Кант та інші. Обґрунтуванням такої форми правління її прихильниками є, як правило, ідея про політичну неповноцінність більшості членів суспільства, якими й покликана правити аристократична еліта.

Як форма правління аристократія протиставляється монархії та демократії.

В стародавні часи аристократичними республіками були Спарта, Рим (6-1 вв. до н. е.) та Карфаген; а в середньовічній Європі — Венеція, Псковскька та Новгородська феодальні республіки.

Склад, принципи створення вищих органів державної влади та їх співвідношення відрізняються в різних аристократіях. Наприклад, в Спарті влада знаходилась в руках двох царів, які обирались народними зборами герусії (Ради старійшин) та ефорів. В Римі члени сенату призначались цензором з числа колишніх посадових осіб та представників знатних родин; зі знаті створювались «виборні» магістрати (консули, претори, цензори та еділи). В Карфагені реальну владу мали 2 виборних суффети та виборна Рада старійшин. В Новгороді та Пскові міським патриціатом створювалась Рада правителів (рос. Совет господ).

В аристократичній формі правління народні збори мали дуже невеликі повноваження і відігравали незначну роль. Населення не брало активної участі в державному житті. Вибори мали, значною мірою, фіктивний характер, а посадові особи були представниками знаті (спартіатів в Спарті, патриціїв в Римі, патриціата в середньовічних республіках).

В аристократії, при створенні органів державної влади з вузького кола знаті, сильну тенденцію має принцип спадкування.

Серед вільного населення грецьких полісів невелику групу становили аристократи-представники і нащадки родової знаті, які володіли великими ділянками землі, ремісничими майстернями і кораблями.

Глобалізм

Глобалі́зм — сукупність переконань і поглядів на глобалізацію, які полягають в позитивній її оцінці і розглядають глобалізацію як найважливіший процес, що відбувається в сучасному світі. Багато тверджень глобалізму (зокрема, некритичний підхід до глобалізації) є об'єктом критики анти- і альтерглобалістів. Глобалізм може також означати певний напрям політики у глобальному масштабі, або глобальний масштаб соціальних явищ.

Демархія

Демархія (англ. demarchy) — термін, який зараз уживається для позначення демократії, яка реалізується через обрання лідерів та політичного курсу за допомогою жеребкування. Впроваджений австралійським філософом Джоном Бернгаймом 1985 року. В англійській мові також зоветься «sortition» («жеребкування») і «lottocracy» («лотовладдя»).

Домініон

Домініо́н — форма політичної системи, що існувала всередині Британської імперії і була проміжною формою між самоврядною колонією і суверенною державою, але з плином часу розвивалася до останньої. Першим британським домініоном була Канада, яка отримала такий статус у 1867. Потім з'явилися Австралія (1901), Нова Зеландія (1907), Ньюфаундленд (1907), Південно-Африканський Союз (1910) і Ірландська Вільна держава (1921).

Етнократія

Етнократія (від дав.-гр. έθνος — етнос і κράτος — влада) — устрій держави, при якому влада належить еліті, яка сформована представниками одного народу.

Керована демократія

Керована демократія (англ. guided democracy, managed democracy, рос. имитационная демократия, управляемая демократия) — система державного устрою, при якій демократичні права та свободи регулюються та обмежуються згідно з інтересами правлячої еліти. При наявності зовнішніх ознак демократії, існують приховані від громадськості механізми впливу на політичний процес. Реальне управління та прийняття рішень відбуваються незалежно від демократичних інститутів.

Класичний лібералізм

Класичний лібералізм — політична ідеологія, що зародилась в XIX столітті у Великій Британії, Західній Європі та США, і проголошує ідеалами обмежену державу та особисту свободу, включаючи свободу віросповідання, слова, преси, зібрань та вільний ринок. Істотний вплив на розвиток класичного лібералізму справили, зокрема: Жан-Баптист Сей, Томас Мальтус та Давид Рікардо. Інтерес до класичного лібералізму в XX столітті відродили Людвіг фон Мізес та Фрідріх фон Гаєк, та інші економісти.Інколи класичним лібералізмом називають всі види лібералізму, які існували до XX століття. Починаючи з 1970-х, цей термін використовують лібератаріанці для позначення віри в економічну свободу та мінімальну державу. Тому інколи буває важко точно з'ясувати значення терміну в літературі.

Корпоратизм

Корпорат́изм (від пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.

Корпоратократія

Корпоратократія (англ. corporatocracy — «влада корпорацій») — форма правління державою або політична система, при якій влада здійснюється через могутні і багаті компанії.

Серед великих корпорацій, що впливають на уряди цілих країн можна навести такі: Світова організація торгівлі, колишня Бритіш Петролеум, Світовий банк.

Цей термін був введений організацією Global Justice Movement.

Мінархізм

Мінархізм — тип організації держави, у якому держава виконує тільки функції захисту прав громадян та оборони. Як правило, більшість мінархістів виступають за державне забезпечення тільки судової системи, поліції та армії.

Разом із анархо-капіталізмом є однією з галузей лібертаріанської політичної філософії. Синонімами мінархізму є такі поняття як мінімальний етатизм, мінімальний державний апарат та лімітований державний лібертаріанізм (лібертаріанство).

Термін ввів Семюель Конкін в 1970—1971 роках. Тоді він мав негативний відтінок.

Найвідоміші у світі мінархісти: Бенжамін Констан, Герберт Спенсер, Леонард Рід, Людвіг фон Мізес, Фрідріх фон Гаєк, Джеймс М. Б'юкенен, Мілтон Фрідман, Айн Ренд, Роберт Нозік.

Політичний плюралізм

Політичний плюралізм — характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві. Іншими словами — багатопартійність.

Соціал-лібералізм

Соціа́л-лібералі́зм — різновид лібералізму, що виступає (на відміну від неолібералізму) за втручання держави в економічні процеси. Межує з соціал-демократією.

Таласократія

Таласокра́тія (від грец. θάλασσα — море та грец. κρατία — влада) — тип цивілізації або форма сучасної держави, все економічне, політичне і культурне життя яких внаслідок браку земельних ресурсів або особливостей географічного положення, зосереджується на діяльності, так чи інакше пов'язаній з морем, морським судноплавством і контролем морських просторів, прибережних регіонів.

Телурократія

Телурокра́тія (від лат. tellūris — суша, грец. κρατία — влада; влада суші, також сухопутня могутність) — тип цивілізації або форма сучасної держави, все економічне, політичне і культурне життя яких внаслідок географічного розташування зосереджується на діяльності, що пов'язана з сушею.

Телукратичні країни мають чітко визначені межі, територію, населення веде осілий, консервативний спосіб життя, юридичні і моральні норми є стійкими.

Яскравими представниками телурократичної, або внутрішньоконтинентальної держави, були стародавні Спарта і Рим, у нові часи — Царська Росія, а потім і СРСР.

Територіальна громада

Територіа́льна грома́да — «жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр».

Основними її ознаками є спільна територія існування, наявність спільних інтересів місцевого значення, соціальна взаємодія членів громади в процесі забезпечення цих інтересів, психологічна самоідентифікація кожного члена з громадою, спільна комунальна власність, сплачування комунальних податків.

Фа цзя

Фа цзя або Легі́зм — (від китайського фа — закон) — так звані «законники» — давньокитайська філософська школа 5-2 ст. до н. е.

Попередником школи вважають політичного діяча царства Ці за ім'ям Ґуань Чжун 管仲 (720—645 до н. е.)

Інші представники:

Шень Бухай (420—337 до н. е.)

Лі Куй (403—387 до н. е.)

Шан Ян (4 ст. до н. е.)

Сюнь Цзи (298—238 рр. до н. е.)

Хань Фей (280—233 рр. до н. е.)

Лі Си (280—208 рр до н. е.)Відстоювали необхідність підпорядкування суспільства жорстким, а подекуди і жорстоким законам.

Хань Фей, продовжувач традиції даосизму опрацював економічні і суспільно-політичні погляди школи.

Ідеї легістів часто суперечили конфуціанським ідеалам. У 70-і роки 20 ст., під час антиконфуціанського руху у КНР вони на короткий час були проголошені такими, що прямо передували вченню Мао Цзедуна.

Феодальна монархія

Феодальна монархія — різновид монархії і форма правління, при якій в економіці переважає сільськогосподарське виробництво, панує натуральне господарство, існує дві основних соціальних групи: феодали і селяни. Характерно використання методів позаекономічного примусу, з'єднання верховної влади з землеволодінням. З точки зору марксистської теорії феодалізм — суспільно-економічна формація, що приходить на зміну рабовласницької і передує капіталістичній. Монарх за такої форми правління не має реальної влади.

Цивільна диктатура

Цивільна диктатура — форма влади, що відрізняється від військової диктатури та монархії, де править диктатор, котрий не отримав свою владу від військових. Серед цивільних диктатур, партійні диктатури, як правило, переживають персоналістські диктатури.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.