Григорович-Барський Іван Григорович

Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (171310 вересня 1791) — український архітектор, представник пізнього козацького бароко (рококо). Народився у Літковичах[а], походив із купецького роду Григоровичів-Барських, брат мандрівника Василя Григоровича-Барського. Навчався у Києво-Могилянській академії. Працював інстигатором та, ймовірно, виконував обов'язки міського архітектора[1]. Також був депутатом Київського магістрату та батьком 15 дітей. Автор багатьох сакральних та цивільних споруд Києва (фонтан Самсон (17481749), Покровська церква (1766), церква Миколи Набережного (17721775), Козельця (Собор Різдва Богородиці, будинок полкової канцелярії) та інших міст та містечок України. В його пізній творчості помітний перехід до класицизму. Помер у Києві.

Григорович-Барський Іван Григорович
Народження 1713Літковичі, Гетьманщина
Смерть 10 вересня 1791Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Києво-Могилянська академія
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Козелець, Золотоноша, Нові Петрівці
Архітектурний стиль українське бароко
Найважливіші споруди

Біографія

Народився 1713 року в містечку Літковичах у родині вихідців із міста Бар на Поділлі. Близько 1715 року родина переїхала до Києва. Батько майбутнього архітектора був заможним крамарем і старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Як і його старший брат Василь, Іван навчався у Києво-Могилянській академії в 1724[2] — початку 1730-х[1].

До роботи архітектором служив у магістраті (зокрема депутатом, лавником, райцем), в 1744[2] одружився, налагодив сімейний побут. Був відомим і як промисловець, який успішно торгував разом з синами у своїй крамниці на Подолі[1]. У 1744—1748 роках проживає за межами Києва[2].

Спробував себе в архітектурному мистецтві вже у зрілі роки. Пройшовши вишкіл на будовах інших зодчих, зокрема, ймовірно, Шеделя[2], заходився творити самостійно.

З 1740-х служив інстигатором[3], за деякими даними[1], виконував обов'язки міського архітектора (про це свідчить те, що він відповідав за садибні межі, запобігаючи пожежам). Багато будівель він спорудив саме на замовлення магістрату. У 1776 році зодчий проводив ремонт Маріїнського палацу[4].

Був батьком 15 дітей. З них двоє були підприємцями: Олександр був головою цехової управи, а Іван володів кількома цегельнями на Подолі та на річці Либідь. Їх згодом успадкував його син Яким[5].

Видатний зодчий хворів та був при смерті у травні 1785. Проте йому вдалося одужати і прожити ще шість років. 1787 Київський магістрат надав архітектору підтвердження його шляхетського походження.

Іван Григорович-Барський помер 10 вересня 1791 року у віці 78 років. У метричному зошиті за 1791 рік збереглося свідоцтво, знайдене науковцем Л. Проценко, про те, що

« преставився Іван Григорович-Барский, прежде смерти исповіди й святых тайн удостоин... Погребен священником Іосифом Сементовским сборне почину христианску... літ 78. »

[1]

Похований на Подолі біля відбудованої ним церкви Богородиці Пирогощої, точно місце його могили не встановлено[6].

Творчість

Іван Григорович-Барський — творець оригінальних типів культових та світських споруд у Києві та інших містах України. Для творчості зодчого характерні багатство композиційних прийомів, мальовнича пластика фасадів та рослинні орнаменти в стриманому, витонченому декорі, а в історію українського мистецтва він увійшов передовсім як архітектор-новатор[2][1].

Був послідовником українського бароко, проте наприкінці творчої кар'єри перейшов до зведення церковних споруд з рисами, властивими класицизмові. Стислий перелік архітектурної спадщини зодчого міститься у начерку його епітафії:

« Трудившийся в разных сооружениях, воду провел в различніе места, в городе сем от различных источников спод гор, а потом строил камения церкви, колокольні і покои. Первую зділав у Кириловским монастирі, звоницею, й брамою й погребами. Церков Покровскую й Набережно-Никольскую. У Козельці церков штукатуриею украшал й тынковал, й колокольню вновь построил у Золотоношском Красногорскім монастирі, церков, колокольні у Петропавловском монастирі, у Соборноуспенском монастирі з церквою, еще магазейн городской, й гостиной дом, жилые покои греческому монастиру й Юрию Дранчеву, реперовав Воскресенскую й Успенскую, у Межигорському монастирі келій… »

[1]

Починається перелік із водогону, який він влаштував у 17481749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник, над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на початку XIX століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву[7].

Зодчий будував не тільки в Києві, але також виконував замовлення з різних міст та містечок України. Зокрема, на замовлення родини Розумовських разом з Андрієм Квасовим в 17521770 роках споруджував комплекс собору Різдва Богородиці в Козельці, багато та пишно декорований ліпниною[8]. Згодом в 17721774 роках за кошти Петра Калнишевського[9] збудував Петропавлівську надбрамну церкву, келії та інші споруди Межигірського монастиря, а також Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря в 17671771 роках за кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського[10].

Близько 1760 проводив будівельні роботи в Кирилівському монастирі[11] на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі[12], де був старостою його батько, також перебудував Воскресенську церкву на Подолі[12]. На жаль, більшість із раніше згаданих споруд не збереглася. Так само не збереглися монументальна дзвіниця Петропавлівської церкви на сучасній Притисько-Микільській вулиці1967[13] року там розташована військова частина) та дзвіниця Успенської церкви на Контрактовій площі (її знесли після пожежі 1811 року, за іншими даними 1835 року[12]; контур споруди викладено бруківкою біля відтвореного храму Богородиці Пирогощої).

З наявних нині будівель Григоровича-Барського виділяється Покровська церква на однойменній вулиці, збудована ним 1766 року як парафіяльна. Ймовірно, на зодчого справила[12][14] враження Андріївська церква, збудована за проектом відомого петербурзького архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. Їм можна разом побачити з Покровської вулиці та знайти деякі спільні риси — зокрема, напівкруглі вигнуті фронтони та елементи зовнішнього оформлення, проте, як зауважив мистецтвознавець Федір Ернст, «конструкція церкви навіяна зразками українського дерев'яного будівництва». Дуже приємне враження справляють затишні ґаночки обабіч церкви[12][14].

Також на Подолі збереглася Набережно-Микільська церква на вулиці Григорія Сковороди, збудована в 17721775 роках. Барабан бані має оригінальний декор — на подвійні колони коринфського ордеру замість карнизу спирається ряд напівкруглих архівольтів[12]. Цілком можливо, що цю форму архітектор запозичив із зображення альтанки на одному з малюнків свого брата, мандрівника Василя Григоровича-Барського. Вигляд будівлі було дещо змінено перебудовою бані після пожежі 1811 року, в якій також загинув весь первісний інтер'єр[12].

Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2, збудований архітектором на замовлення магістрату в 1766[15]1769 роках на випадок неврожаю[16]. Також у 1760-х архітектор збудував старий гостиний двір біля Межигірської вулиці, який мав форму каре[15]. Проте його, як і келії Грецького монастиря та будинок Юрія Дранчева, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено.

Після викупу магістратом всіх київських маєтностей Биковських, у 1780-х на його замовлення він проводив перебудову будинку Биковських, яка завершилася в 1791 році, після чого за рішенням магістрату там було розташовано божевільню[17].

Деякі споруди традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер Лаври[18], залишки церкви Костянтина та Єлени[19] на розі вулиць Щекавицької та Кирилівської, Михайлівську церкву[20] у Воронежі Сумської області тощо.

Оцінка

Творчість Григоровича-Барського відіграла помітну роль у розвитку українського бароко другої половини XVIII століття. На думку Б. Яремченка,

« Вирісши під впливом народної творчості і прекрасно засвоївши всі елементи українського бароко, Григорович-Барський ніколи не був простим наслідувачем, а прагнув зберегти творчу індивідуальність, історичні традиції української архітектури. Водночас в його творчості відбилися сучасні художні течії, яскравими представниками яких були такі видатні майстри, як Шедель, Растреллі, брати Квасови, Ковнір, Старченко...

Іван Григорович-Барський наблизив українське архітектурне мистецтво до кращих зразків європейської культури. [...] Різнобічна й плодотворна діяльність великого майстра відіграла помітну роль у визначенні художнього обличчя української архітектури XVIII ст.

»

— Б. Яремченко, [2]

Творча спадщина

Сумнівна

Кілька споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери. Зокрема, серед них:

Креслення

Донедавна не було відомо про збережені креслення архітектора. Проте серед інших креслень у збірнику XVIII століття, опублікованому в 2000 році, було виявлене креслення «постоваго дому» (поштамту), підписане Григоровичем-Барським. Воно може бути датоване не раніше кінця 1740-х років. Станом на травень 2019 року це єдине відоме креслення зодчого[3].

Архітектурні ансамблі

Кирилівський монастир на однойменному малюнку Ф. Солнцева (акварель), 1843
Кирилівський монастир на однойменному малюнку Ф. Солнцева (акварель), 1843 

Вшанування пам'яті

У 1981 році в Києві на честь Івана Григоровича-Барського назвали вулицю[34].

У 1996 році «Укртелефільм» зняв документальний фільм «Іван Григорович-Барський» (режисер Валентин Соколовський) з циклу «Архітектори Києва»[35].

26 серпня 2011 року випущена срібна монета «Родина Григоровичів-Барських» номіналом 10 гривень[36].

20 грудня 2013 року був введений в обіг поштовий конверт з оригінальною маркою «Іван Григорович-Барський. 1713-1791»[37].

У Красногірському монастирі, де він збудував церкву, архітекторові встановлено пам'ятний хрест[38].

У грудні 2015 року у місті Бар Вінницької області одну із вулиць названо на честь Григоровичів-Барських[39].

Додаткові факти

Dmitry Vasilyevich Grigorovich 7
Портрет Дмитра Григоровича, помилково вважається фотопортретом Івана Григоровича-Барського

Деякі джерела, зокрема «Історія України: практичний довідник»[40] та бібліотека КНУБА[6], подають портрет російського письменника Дмитра Григоровича[41][б] як портрет Григоровича-Барського. У 2013 році даний портрет потрапив на пам'ятний конверт[37].

Ще одна світлина подається в різних джерелах як світлина Івана[42] або Василя Григоровича-Барського[43]. Проте необхідно зазначити, що фотографію як таку винайшли в першій половині XIX століття.

Див. також

Примітки

Загальні посилання

  1. а б в г д е ж и к Григорович-Барський Іван Григорович. Національний університет "Києво-Могилянська академія". Процитовано 2019-01-24.
  2. а б в г д е ж и Історія України в особах, IX–XVIII ст. Київ: "Україна". 1993. с. 385–387. ISBN 5-319-01062-1.
  3. а б в Юрченко, С. Б. (17.04.2016). Маловідоме креслення Івана Григоровича-Барського. Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України.
  4. МАРІЇНСЬКИЙ ПАЛАЦ. Інститут історії України. Процитовано 2019-04-23.
  5. Родина Григоровичів-Барських. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 2019-05-19.
  6. а б Іван Григорович Григорович-Барський. Бібліотека КНУБА. Процитовано 2019-01-24.
  7. Київ м Київ м Контрактова площа Фонтан “Самсон”. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-28.
  8. а б Козелець смт Собор Різдва богородиці 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-14.
  9. а б в Межигір'я як унікальна археологічна пам'ятка. Історична правда. Процитовано 2019-05-14.
  10. а б Бакаївка. Красногірський Покровський монастир | Україна Інкогніта. Україна Інкогніта. Процитовано 2019-05-14.
  11. а б Київ м Київ м Теліги вул. Монастир св.Кирила 1999 р. Звід пам’яток Києва. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-13.
  12. а б в г д е ж и к л м н п р Парнікоза, Іван. Храми та монастирі Києвоподолу у 1750–1800-х рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10.
  13. День відкритих дверей у військовій частині 3030. НГУ. Процитовано 2019-05-21.
  14. а б в Публікації. Київ. Провідник. Петрівка (кол. Поділ). Покровська церква. Архитектор Павел Алешин. Процитовано 2019-05-13.
  15. а б в г д е ж и к л Парнікоза, Іван. Поділ бароковий: Києвоподіл в 1719–1799 рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-01-10.
  16. а б Хлібної магістратської крамниці, Олександрівського ремісничого училища комплекс, 18— 20 ст.. Звід історії пам'яток Києва. Процитовано 2019-01-24.
  17. а б Дом Петра I. relax.com.ua (російською). Процитовано 2019-05-14.
  18. а б Київ м Мазепи вул. Дзвіниця (№ 38) 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування…. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-13.
  19. а б Парнікоза, Іван. Храми та монастирі Києвоподолу у 1720-1750-х рр.. Мислене древо. Процитовано 2019-05-13.
  20. а б Вороніж смт Церква св.Михаїла 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-14.
  21. Отченашко, Віталій. Трапезна (Тепла, або Мала Софія), 1722–30. Звід пам'яток історії та культури. Процитовано 2019-01-14.
  22. Історія КМА. Національний університет «Києво-Могилянська академія».
  23. Київ м Київ м Теліги вул. Наріжна башта мурів. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-23.
  24. Козелець смт Дзвіниця 1986 г. Памятники градостроительства и архитектуры. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-17.
  25. а б Петропавлівська церква. Архів оригіналу за 2014-06-22. Процитовано 2019-05-23.
  26. а б Київ м Київ м Теліги вул. Надбрамна дзвіниця. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-23.
  27. Отченашко, Віталій. Будинок ігумена, 1781. Звід Історїї Памяток Києва. Процитовано 2019-05-18.
  28. Київ м Київ м Мазепи вул. Дзвіниця (№ 62) 2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування…. Прадідівська слава. Процитовано 2019-05-17.
  29. Трьохсвятительська церква у Лемешах. Інтер'єри. Україна Інкогніта. Процитовано 2019-05-17.
  30. Церква Іоанна Богослова, Ніжин. UA.IGotoWorld.com. Процитовано 2019-05-23.
  31. Свято-Воскресенська церква у Чернігові. Чернігівський Формат. 16 січня 2015. Процитовано 2019-05-23.
  32. Пам’ятки історії та культури. Барська районна бібліотека. Процитовано 2019-05-23.
  33. Перлина духовності Поділля. Вінницька єпархія ПЦУ. Процитовано 2019-05-23.
  34. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 3 квітня 1981 року № 583 «Про найменування нових вулиць на житловому масиві Південна Борщагівка» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 2350, арк. 229–231. Архівовано з першоджерела 18 жовтня 2013.
  35. Історія Києва, Іван Григорович Барський
  36. Монета Родина Григоровичів-Барських 10 грн., ціна, графік і динаміка зміни ціни, опис, зображення. www.ua-coins.info. Процитовано 2019-05-29.
  37. а б 20.12.2013 вводиться в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою: «Іван Григорович-Барський. 1713-1791» (КОМ 273, ОМК 268). Львівське обласне товариство Асоціації філателістів України. Процитовано 2019-05-23.
  38. Монастыри Черкащины. Золотоноша. UnexploredCity (російською). Процитовано 2019-05-14.
  39. Куц, Тетяна. У Бару вулиці стануть Каштановими, а провулки Затишними. Новини Вінниці | ВЛАСНО.info. Процитовано 2019-08-15.
  40. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в другій половині XVIII ст. - ЛІКВІДАЦІЯ РОСІЙСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ - Практичний довідник - Історія України - Земерова - Скирда. history.vn.ua. Процитовано 2019-05-24.
  41. Биография Дмитрий Григорович. www.peoples.ru (рос.). Процитовано 2019-05-24.
  42. ИВАН ГРИГОРОВИЧ-БАРСКИЙ - Сто великих украинцев - История Украины. history.vn.ua (рос.). Процитовано 2019-05-24.
  43. Знавець далеких країн Василь Григорович-Барський. Острів знань. Процитовано 2019-05-24.

Виноски

а. ^ Традиційно вважається Київ, проте по часу народження сталося до переїзду родини в Київ у 1715.
б. ^ Див. також зображення зі сховища.

Джерела

Рекомендована література

  • Бондаренко, Р. І. Григорович-Барський Іван Григорович. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 201. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.:Видавництво «Україна», 1993, с. 385—387, 396.
  • Невідомі факти життя і творчості Івана Григоровича-Барського / Т. Кілессо // Архітектура України. 1992. № 3 С. 52—54.
  • Толочко Л. І. Подільські храми Києва / Л. І. Толочко, М. Г. Дегтярьов. — К.: Техніка, 2003. 176 с.: іл. (Нац. святині України). — Бібліогр.: с. 170—173.
  • Архитектура древнего Киева / Асеев Ю. С. — Киев: Будівельник, 1982. С. 160.
  • Григорович-Барський Іван Григорович (1713-1791): бібліогр. покажчик / О. В. Углова, Г. А. Войцехівська, А. О. Пучков. – Київ : ДНАББ імені В. Г. Заболотного, 2016. – с.197

Посилання

XVIII століття

XVIII століття розпочалося 1701, закінчилося 1800 роком, формальний кінець середньовічної епохи.

Григорович-Барський

Григоро́вичі-Ба́рські — рід українських купців (пізніше — російських дворян), вихідців з міста Бар.

Михайлівський Золотоверхий монастир

Михайлівський Золотоверхий монастир — діючий православний монастир на честь Архангела Михаїла в Києві, кафедральний собор Православної церкви України.

Оригінальний храм був споруджений у 1108–1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку XX століття храм — семикупольний. В 30-х роках XX століття був зруйнований, та відтворений в 1997-1998 роках. Михайлівський Золотоверхий собор збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.

На території монастиря знаходиться Київська православна богословська академія, церква святого апостола і євангеліста Іоана Богослова, дзвіниця, а також Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, розташований у дзвіниці та корпусі Варваринських келій.

За Рейнольдом Гайденштайном, королева Анна Ягеллонка сприяла будівництву храму в Кракові, для якого взірцем був Михайлівський Золотоверхий собор Києва.

Покровський Красногірський жіночий монастир УПЦ

Покровський Красногірський жіночий монастир УПЦ — православна обитель розташована на Черкащині, поблизу міста Золотоноші. Належить до Черкаської єпархії УПЦ МП.

Список відомих особистостей Києво-Могилянської академії

До цього списку внесені видатні особистості, пов'язані з Києво-Могилянською академією (КМА) тим, що вони навчалися чи викладали в ній або в її закладах-попередниках та заснованих на її основі таких як Київська братська школа, Києво-Могилянська колеґія та НаУКМА. Причетність кожної особи до навчального процесу в КМА є доведеною, а не гіпотетичною, і тількі такі персоналії були включені в цей список. Список згрупований згідно з ім'ям персони, її зв'язком з університетом і галуззю, в якій студент або викладач КМА визначив себе. Оскільки багато могилянців за часів старої КМА були активними в багатьох сферах і їх важко віднести до якоїсь однієї професії список складено передовсім за алфавітом, але в графі значущість на перше місце поставлено основну галузь діяльності особи.

Українське бароко

Украї́нське баро́ко або Коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII століттях. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Коментар Фото
Трапезна церква Софійського монастиря Київ, місто Ярослава 1769 Перебудована після пожежі. В 1822 та 18691872 зазнавала подальших перебудов та прибудов. Під час реставрації в 1970 році частково повернуті первісні форми[21]. Храм Святого Благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП (мала, тепла Софія) - panoramio - Oleksandr Kaktus (3)
Міський водогін із фонтаном «Феліціан» Київ, Поділ 17481749 Знищений 1934 року, відбудований 1982 року. Reconstructed Fountain of Samson
Покровська церква Київ, Поділ 17661772 Первісно була двоярусною, проте під час пожежі завалилися склепіння першого поверху[14]. Покровська церква. 1766-72 роки. Українське бароко. Архітектор - Іван Григорович-Барський
Церква Миколи Набережного Київ, Поділ 17721775 Баня перебудована після пожежі 1811 року, тоді ж втрачено первісний інтер'єр[12]. Церква Миколи Набережного. 1772–1775 рр
Бурса Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 17601778 Первісно була дерев'яною на кам'яному фундаменті, у 18091811 за проектом Андрія Меленського було надбудовано другий поверх[22]. Бурса Київської академії - Набережно-Хрещатицька вул., 27 P1140426
Запасний хлібний магазин (міське зерносховище) Київ, Поділ 17561766 або 17561769 Значно постраждало під час пожежі, відбудоване за проектом Андрія Меленського в 18111812 роках. 1837 року передане під пересильну в'язницю, 1875 року передане Олександрівському ремісничому училищу, 18921893 надбудовано третій поверх[15][16]. DSC00439-Братська,2
Муровані брама та огорожа коло Іллінської церкви Київ, Поділ 1755 [12] Брама та мури, Іллінської церкви, Почайнинська вул., 2
Будинок Петра І Київ, Поділ 1791 Перебудований[17]. 9.Київ Будинок Петра I
Дзвіниця церкви Миколи Доброго Київ, Поділ 1781 Перебудована[12]. Церква Миколи Доброго
Кирилівська церква Київ, Дорогожичі 17481760 Перебудована[11]. Кирилівська церква, Київ
Мурована огорожа Кирилівського монастиря з брамою та вежами Київ, Дорогожичі 17481760 Більша частина огорожі з брамою та трьома вежами зруйнована в 1937 році, збереглася лише невелика частина стіни з однією вежею[23]. Брама Кирилівського монастиря (малюнок 1931), нині не існує.

Наріжна башта мурів, Київ Наріжна башта мурів. 1748-1760 рр.. Архітектор - Григорович-Барський

Собор Різдва Богородиці Чернігівська область, Козелець 17521763 Збудований разом з Андрєм Квасовим на замовлення Розумовських[8]. Kozelets Cathedral (Klymenko)
Дзвіниця собору Різдва Богородиці Чернігівська область, Козелець 17661770 Двоярусне барокове завершення було знищене пожежею 1848 року[24]. Дзвінниця у травні
Будинок полкової канцелярії Чернігівська область, Козелець 17531758 або 17591765 Збудований на замовлення полковника Київського козацького полку Юхима Дарагана. Будинок полкової канцелярії, Козелець

Західний фасад

Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря Черкаська область, Бакаївка коло Золотоноші 17671771 Збудований за кошти святителя Софронія, єпископа Іркутського[10]. Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря

Krasnogirslyi monastyr

Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Час зруйнування Примітка/Коментар Фото
Старий Гостиний двір Київ, Поділ 1778 Знаходився навпроти Воскресенської церкви, мав форму каре[15][1].
Келії Грецького монастиря Київ, Поділ 1766 Були одноповерховими з двоповерховим ризалітом[12].
Будинок Юрія Дранчева Київ, Поділ 1776 Був двоповерховим. В будинку з 1785 року була розташована міська контора Асигнаційного банку, з 1789 року міський поштамт. До 1803 року в будинку розташовувалося Головне народне училище Київської губернії. Будинок пережив Подільську пожежу[15].
Будинок Івана Григоровича-Барського Київ, Поділ XVIII століття Будинок пережив Подільську пожежу[15].
Петропавлівська церква Київ, Поділ 17441750 1935 Перебудована. Первісно це був костел домініканського монастиря, збудований в 16001640-х роках. У 17861811 – грецька церква[25]. Petropav 2.jpg&filetimestamp=20110312192147&
Дзвіниця Петропавлівської церкви Київ, Поділ 17441750 або 17611763 1935 Первісне барокове завершення бані, пошкоджене внаслідок Подільської пожежі, було замінене банею зі шпилем в стилі ампір[25]. Petropavlo3.jpg&filetimestamp=20110312192830&
Келії Києво-Братського монастиря Київ, Поділ 1781 [15]
Корпус викладачів Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 1781 [15]
Церква Богородиці Пирогощої Київ, Поділ 17521772 або 1779 1935 Перебудована[12]. Була частково зруйнована в результаті пожеж, 1809 року завалилася баня. Після цього перебудована Андрієм Меленським у стилі класицизм, храм став знову однобанним. 1835 року над входом надбудували дзвіницю в стилі ампір. Після руйнування в 1935 відбудована в 19971998 роках у формах XII століття. Церква Успіння Богородиці Пирогощ

Церква Богородиці Пирогощої 2

Дзвіниця Церкви Богородиці Пирогощої Київ, Поділ 17511762 або 1782 1811 або 1835 [12]. Офіційною причиною знесення було те, що вона нібито заважає вуличному рухові.
Воскресенська церква Київ, Поділ 1760 1935 Перебудована[12]. 1809 року за проектом архітектора Андрія Меленського було прибудовано дзвіницю. Дуже постраждала під час пожежі 1811 року. Voskres ch1.jpg&filetimestamp=20110215130856&
Магістратський поштовий двір Київ, Поділ XVIII століття (не раніше 1740-х) Зображений на плані 1786 року, знаходився на розі сучасних Спаської вулиці та Контрактової площі[15]. Був двоповерховим[3].
Благовіщенська надбрамна церква-дзвіниця Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760 1937 Після пожежі 1849 року отримала півсферичний класицистичний купол. З 1999 року внесена в програму відтворення видатних храмів України[26]. Дзвіниця Кирилівської церкви2
Трапезна з церквою Василя Великого Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481749 [2]. Згідно деяких джерел, тотожна Благовіщенській надбрамній церкві-дзвіниці[26].
Келії Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760 1937
Будинок архімандрита Кирилівського монастиря Київ, Дорогожичі 17481760
Петропавлівська надбрамна церква Межигірського монастиря Київська область, Нові Петрівці 17721774 1935 Побудована на кошти Петра Калнишевського[9]. Межигірський монастир. 1934
Корпус братських келій Межигірського монастиря Київська область, Нові Петрівці 1764 або 1766 1935 [2]. Побудовані на кошти Петра Калнишевського[9].
Назва Місцерозташування Час спорудження або перебудови Примітки Фото
Церква святих Костянтина та Єлени Київ, Поділ 17471757 Перебудована. Також добудовані церква святого Дмитрія, галерея та дзвіниця. 1797 року надбудовано другий ярус дзвіниці[19]. Ще раз перебудована 1865 року. Більшість будівель зруйновано перед 1930 роком, вціліла лише церква святого Дмитрія. Церква святих Костянтина та Єлени (Київ) 002
Будинок ігумена Києво-Могилянської академії Київ, Поділ 1781 [15]. У 1821 році перебудований Андрієм Меленським, первісне планування втрачене[27]. Корпус настоятеля
Дзвіниця Ближніх печер Київ, Печерськ 1759-1762 Дзвіницю будував лаврський зодчий Степан Ковнір, проте деякі дослідники приписують авторство проекту Івану Григоровичу-Барському[18], документально його авторство не підтверджене. Belfry of nearby caves 2018 G1
Дзвіниця Дальніх печер Київ, Печерськ 17541761 Дзвіницю будував лаврський зодчий Степан Ковнір, проте деякі дослідники приписують авторство проекту Івану Григоровичу-Барському[1]. Також серед авторів проекту називають Йогана-Ґоттфріда Шеделя, Петра Нейолова або власне Ковніра[28]. Дзвіниця на Дальніх печерах 002
Трьохсвятительська церква Чернігівська область, Лемеші 17551760 Храм зведений над могилою Григорія Розума (Лемеша). Також припускають, що автором проекту міг бути Андрій Квасов або Семен Карін[29]. Церква Трьох Святителів в с. Лемеші
Церква Іоана Богослова Чернігівська область, Ніжин 1752 Збудована за кошти грека Івана Тернавіота[30]. Churches Ioana Bogoslova in Nyzhyn (Ukraine)
Свято-Воскресенська церква Чернігівська область, Чернігів 17721775 Подібна за оздобленням та формами[31]. Чернігів. Воскресенська церква
Михайлівська церква Сумська область, Вороніж 17761781 В оздобленні широко застосовані горельєфи. 1890 року прибудована дзвіниця[20]. Старша церква Воронежа

Вороніж 8

Церква Успіння Пресвятої Богородиці Вінницька область, Бар 17551757 Існує версія, що Іван Григорович-Барський причетний до спорудження цього храму[32][33], проте підтверджень цьому не знайдено. Бар, Успенська церква 4

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.