Вессекс

Вессекс (давн-англ. Westseaxna rīce; англ. Wessex; дослівно Kingdom of the West Seaxe — «західне саксонське королівство») — англосаксонське королівство, засноване саксами на початку VI століття в ході англосаксонського завоювання Британії. Навколо Вессексу сформувалася Англія.

У 740 році Вессекс потрапив під владу Мерсії. У 825 році Егберт, король Вессексу, завдав поразки Мерсії й об'єднав під своєю владою більшу частину країни, яка з того часу стала називатися Англією. Проте вже наприкінці IX століття королю Альфреду Великому після важкої боротьби з норманами довелося укласти договір про розподіл країни (Вессекс залишився в його руках). З правлінням Альфреда в історичній літературі звичайно пов'язується завершення історії Вессексу і початок історії Англії.

В епоху бронзової доби на території Вессексу існувала велика Вессекська культура, яка залишила велику кількість пам'яток.

Див. також

839

Раннє Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста

860-ті

Раннє Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста

870

Раннє Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста

885

Раннє Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста

900-ті

Раннє Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста

Альфред I Великий

Альфре́д І Великий (давн-англ. Ælfrēd, Ælfrǣd ælfreːd ælfræːd; англ. Alfred the Great, 849-899) — король англосаксонського королівства Вессекс (871-899). Святий православної та англіканської церков. Національний герой Англії.

Англосакси

Англоса́кси — загальна назва германських племен: англів, саксів, до яких примкнули також юти, фризи та низові франки (нім. Niederfranken), що в епоху «великого переселення народів» (5-7 ст. н. е.), яка почалась із кінцем панування Риму в Європі, переселилися з Північної Німеччини (сьогоднішній район Шлезвіг-Гольштейну та нижньої Ельби) на Британські острови, потіснивши та асимілювавши місцеві племена кельтів і так званих романо-британців.

Традиція стверджувала, що англосакси практично поголівно винищили старе населення, однак останні генетичні аналізи корінного населення Британських островів показують, що це не так. Внесок прибульців з континенту порівняно з місцевим населенням незначний. Тобто, за винятком початкових етапів, англосакси Британії — це, по суті, германізоване місцеве населення.

Після колонізації островів виникло кілька королівств, які поступово злилися в сім найбільших: Мерсію, Нортумбрію, Сх. Англію, Кент, Сассекс, Вессекс, Ессекс. Час існування цих держав має назву Гептархія. Спершу серед королівств домінувала Нортумбрія, потім Ессекс. На початку 9 століття виникло об'єднання на чолі з Ессексом.

Англосакси були навернені до християнства в результаті місіонерської діяльності Святого Августина Кентерберійського.

Вторгнення норманів (вікінгів) у 1066 поклало кінець пануванню англосаксів.

Топоніми, що залишилися з тієї пори (Ессекс, Суссекс, Вессекс та Мідлсекс) є скороченням від назви цих германських племен: East-Saxon (нім. Ost-Sachsen), South-Saxon (нім. Süd-Sachsen), West-Saxon (нім. West-Sachsen) та Middle-Saxon (нім. Mitlere-Sachsen).

У наш час під назвою «англосакси» розширено розуміють усіх автохтонних жителів Англії, а також переносять поняття і на англомовне протестантське біле населення Північної Америки.

Британська монархія

Брита́нський мона́рх або Сувере́н — голова держави в Об'єднаному королівстві й у Британських заморських територіях. Чинна британська монархія веде свою історію з часів англосаксів. В ІХ столітті Вессекс почав домінувати, і в Х столітті Англія була зібрана в одне королівство. Більшість британських монархів Середньовіччя правили як абсолютні монархи. Часто їх влада обмежувалася шляхтою і відтак Палатою громад. Повноваження монарха, відомі як королівські прерогативи, все ще великі. Зокрема, лише монарх має право оголошувати війну і підписувати мирові угоди. До того ж не лише від імені Великої Британії, але й від імені інших країн, які визнають над собою британську корону — це, наприклад, Канада й Австралія. Також монарх, після загального голосування, призначає прем'єр-міністра. За традицією на цю посаду затверджується голова партії, що перемогла на виборах, проте законодавчо зробити інакше монарху не заборонено, тож монарх може поставити на чолі уряду будь-яку іншу людину. Більшість прерогатив на практиці реалізується міністрами. Наприклад, влада регулює цивільну службу і влада видає паспорти. Деякі прерогативи виконуються монархом номінально, за порадою прем'єр-міністра і Кабінету. Приклад повноважень — право розпускати парламент. Згідно з парламентським звітом, «Корона не може вводити нові прерогативи».

На даний час монарх — Єлизавета II, що почала правління 6 лютого 1952. Її спадкоємець — старший син, принц Чарльз. Принц Вельський здійснює церемоніальні функції, як і чоловік королеви, принц Філіп, герцог Единбурзький. Крім цього, є ще кілька членів найяснішого сімейства: діти, онуки і кузини.

Вессекська династія

Ве́ссекська дина́стія (дім Ке́рдіка; англ. House of Wessex, House of Cerdic) — аристократичний рід, що з 519 року правив королівством Вессекс у південно-західній Англії, з 871 до 1066 року — об’єднаними англійськими королівствами. Правління династії Вессексів — єдиної британської королівської династії саксонського походження — переривалося в епоху Данелага, потім у роки узурпації англійської корони данцем Свеном I Вилобородим та його спадкоємцями (1013—1042 роки) й остаточно припинилося 1066 року з загибеллю Гарольда II Ґодвінсона й перемогою нормандця Вільгельма I Завойовника у битві при Гастингсі. Ужиті тоді ж спроби англосаксонської знаті відновити правління Вессексів у особі п’ятнадцятирічного Едгара Етелінга, якого було проголошено, але не короновано королем Англії, не мали успіху.

Шлюб племінниці Едгара Матильди Шотландської й сина Вільгельма Генріха I, укладений 11 листопада 1100 року, споріднив англосаксонську й нормандську династії.

Гептархія

Гептархія (дослівно — семицарство, від грец. ἑπτά — сім і ἀρχή — влада, царство, англ. Heptarchy) — період у давній історії Англії, що почався близько 500 року з утворення кількох англосаксонських держав на півдні Британських островів і закінчився у 850 році данським завоюванням.

Термін «гептархія» вперше вжив англійський історик XII століття Генріх Гантінгдонський і остаточно був введений англійськими істориками у XVІ ст., для позначення періоду історії Англії з кінця VІ до IX ст., який характеризувався відсутністю політичної єдності країни.Під гептархією також мається на увазі, що в Англії в V-IX ст. завжди було сім незалежних держав — Вессекс, Сассекс, Ессекс, Мерсія, Нортумбрія, Східна Англія, Кент, тоді як насправді їх було часто більш, а ще частіше — менше семи.

Еґберт (король Вессексу)

Егберт (англ. Egbert, Ecgberht, Ecgbert або Ecgbriht; 769 або 771–839) — король Вессексу між 802 та 839 роками, відомий тим, що покінчив із домінуванням Мерсії в Англії й об'єднав під своєю владою більшу частину Англії. Англосаксонський часопис описує його як бретвальду, тобто правителя Британії.

Королівство Йорвік

Королівство Йорвік — держава, створена данами та південними норманами (вікінгами) на півночі сучасної Великої Британії, що утворилася 875 року після остаточної перемоги над королівством Нортумбрія. Тривалий час була панувала над сусідами, намагаючись повністю підкорити англосаксонську Британію. Втім зрештою зазнало поразки від англосаксів й припинило своє існування у 954 році.

Королівство Нортумбрія

Норту́мбрія (лат. Northumbria, англ. Northumbria — «Земля на північ від річки Гамбер») — одне з королівств, що сформувалися в ході англосаксонського завоювання Британії. Утворилося близько 604 з двох королівств Берніції (заснована 547 року) і Дейри (заснована 559 року) і розташовувалося на північ від річки Гамбер. Королівства Берніція і Дейра (по-англосаксонськи Bernicia і Deire) виникли на місці бритських областей Бринейх і Дейфір. Перше з них займало графство Нортумберленд і часом простягалося до затоки Ферт-оф-Форт. Королівство Дейра знаходилося на території графства Йоркшир. Остаточне об'єднання відбулося в 655 році.

Столицею Нортумбрії був Еофервік (римський Еборак, нині Йорк).

У IX столітті територія Нортумбрії була завойована спочатку англосаксонським королівством Вессекс, а потім данами. Близько 924 року територія Нортумбрії була остаточно приєднана до Вессексу.

Королівство Сассекс

Королівство Сассекс — одне з семи королівств англосаксонської гептархіі. Існувало в V—IX століттях. У 825 році південні сакси разом з іншими племенами визнали верховну владу короля Вессексу Егберта. Тим не менше, їх правителі зберігали відносну самостійність аж до нормандського завоювання.

Мерсія

Ме́рсія (англ. Mercia або давн-англ. Mierce) — одне з англосаксонських королівств, з VI до X століття належали до так званої Гептархії.

Розташовувалося в долині річки Трент на заході центральної Англії (відповідає нинішнім центральним графствам Великої Британії (регіони Вест-Мідлендс та Іст-Мідлендс). Мерсія межувала з Нортумбрією, Гвінеддом, Повісом, Гвентом, Вессексом, Сассексом, Ессексом та Східною Англією. У X столітті Мерсія була підпорядкована Вессексу.

Сакси

Са́кси (лат. Saxones, давн-англ. Seaxe, старосаксонськ. Sahson, н.-нім. Sassen, нід. Saksen, англ. Saxons, нім. Sachsen) — одне з давніх германських племен.

Святий Боніфатій

Боніфатій (лат. Bonifacius; нім. Bonifatius; бл. 672 — 5 червня, 754) — християнський місіонер, апостол німців, святий. Перший архієпископ Майнцський. Походив з Англії, народився під іменем Вінфрід (англ. Winfrid чи Wynfrith) в м. Кредітон, королівстві Вессекс (тепер у Девон, Англія). Проповідував християнство у Франкській імперії. Святий патрон Німеччини та Нідерландів. Убитий у місті Доккум у Фризії (північні Нідерланди) у 754 році.

Список королів Вессексу

Цей список включає в себе монархів королівства Вессекс (Західного саксонського королівства) до 899 року. Альфред Великий, король Вессексу, став першим королем Англії. Порядок зміни пізніших правителів Англії слід дивитися у списку монархів Англії.

Список королів Сассекса

У 477 році саксонський вождь Елла з трьома синами висадився біля Кіменесора, на півдні Британії. В битві при Меркредесбурном у 485 році він здолав кельтських володарів й захопив південну частину острова навколо острова Вайт. Тут було засновано королівство Сассекс. Столицею було місто Селсі. Ця держава була найслабкішою з усіх англо-саксонських королівств. Володарювала династія Елли як королі до 772 року, після цього з перервами до 982 року, коли помер останній її представник – Едвін, герцог Сассекський.

Королівства
Малі королівства

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.