Бронзова доба

Бро́нзова доба — культурно-історичний період історії людства, який прийшов на зміну енеоліту (мідній добі) — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці та зброї із бронзи, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е. Загалом хронологічні рамки бронзової доби такі: 35/33 — 13/11 ст. до н. е., однак у різних культур вони різняться.

Схему тріади віків (камінь, мідь, залізо) запропонував і теоретично обґрунтував 1836 року данський археолог, хранитель колекцій Копенгагенського археологічного музею Х. Томсен[1]

Археологічна періодизація
Голоцен   Латенська культура   Протоісторія
  Гальштатська культура
Залізна доба
  Пізня  
  Середня
  Рання
Бронзова доба
    Енеоліт    
  Неоліт Доісторичні часи
Мезоліт,
Епіпалеоліт
Плейстоцен     Верхній  
    Середній
    Нижній
  Палеоліт
Кам'яна доба
Metallurgical diffusion
Поширення металургії в Старому світі до середини 2 тисячоліття. Темніші області найстарші. Зеленими цятками позначені родовища міді, синіми — олова, червоними — золота. Стрілкою позначені шляхи розповсюдження бурштину.
World 2000 BCE
   Мисливці
   Скотварі-кочівники
   Землероби
   Землероби/Ранні цивілізації
   Ранні цивілізації
   незаселені зони
* Рожева межа — бронзова доба на 2000 до н. е.

Етимологія терміну

Термін бронзова доба вперше зустрічається у книзі «Роботи і дні» Гесіода, яку прийнято називати «Доби людства», де історія людства поділена на 5 періодів: золоту, срібну, бронзову, доба героїв та залізну добу.

З розвитком археології у самостійну науку, данський археолог Християн Юргенсен Томсен запропонував періодизацію доісторичного періоду людства на основі класифікації артефактів за матеріалом, з якого вироблені знаряддя праці. Ця класифікація артефактів бронзової доби найбільш прийнятна для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. Водночас, в археологічних культурах Стародавнього Китаю виділити бронзову і залізну добу важче.

Бронзова металургія

Визначенням бронзової доби є виплавка та металообробка бронзи, — штучного сплаву міді з оловом, миш'яком, свинцем або іншими металами. Бронза плавиться легше за мідь, а вироби з неї твердіші й гостріші за мідні. Найдавніші вироби з бронзи знайдені в Месопотамії та Південному Ірані датовані IV тисячоріччям до Р. Х.. У кінці IV тисячоріччі до Р. Х. вони поширилися у Малу Азію та Єгипет. У III тисячоріччі до Р. Х. бронзові вироби вже виробляється в Україні, на всьому Півдні Європи та в Індії. У II тисячоріччі до Р. Х. металургія бронзи поширюється у Китаї та решті регіонів Європи. Наостанку бронзова доба фіксується в Африці у І тисячоріччі до Р. Х. та Південній Америці у тисячоріччі по Р. Х..

У Месопотамії та Єгипті бронзова доба збігається з утворенням первинних цивілізацій. У II тисячоріччі до Р. Х. утворюються держави бронзової доби на островах Егейського моря та на півдні Балканського півострова (Кріто-Мікенська цивілізація). У інших краях поширення бронзової доби проходили доцивілізаційні процеси.

Металургія бронзи привела до появи нових осередків металообробки, гірничо-металургійних центрів та металургійних провінцій. Терени України в періоди ранньої та середньої бронзи входили до складу Циркумпонтійської металургійної провінції, а на етапі пізньої бронзи — Євразійської та Європейської металургійних провінцій. Вироби з бронзи використовували поряд із кам'яними, поступово витісняючи їх.

Характерні риси

З кінця IV тисячоліття до н. е. метал почав відігравати у житті людини дедалі значимішу роль, принципові зміни наступили з відкриттям бронзи (сплаву олова і міді) і її широким поширенням. Видобуток і обробка металу вимагали великого вміння та спеціалізації. Тому ливарна справа, як і гончарна, а пізніше ткацька стали самостійними галузями.

Bronze age weapons Romania
Зброя та інші знаряддя Бронзової доби

Поліпшилась обробка землі, що сприяло подальшому вдосконаленню виробництва. Люди отримали можливість вести господарство однією сім'єю, в розпорядженні якої залишалися всі надлишки виробленого. Так зародилася приватна власність, що призвела до майнової диференціації.

Однією з ознак бронзовою доби є формування ряду гірничо-металургійних областей (наприклад: Кавказ, Південний Урал, Центральний Казахстан тощо), що значно вплинуло на розвиток тих чи інших регіонів.

З винаходом бронзи значно розширився обмін і контакти між окремими районами Землі, що сприяло поширенню бронзових знарядь праці на район, де не було сировини для виплавки металів. Почалися військові зіткнення за оволодіння худобою, ріллею, металом, з'явилися військові керівники, виник культ вождя. Особливе ставлення до вождя як до героя зберігалося навіть після його смерті. Саме в епоху металу входять в звичай великі поховальні споруди — кургани. Розміри курганів, кількість і якість встановлених в них речей свідчать про особливе положення померлого в суспільстві, про його майнову перевагу. Безліч курганів епохи бронзи вивчені на території Донецької області.

У бронзову добу були сформовані кілька видів спільнот: протоміських центрів у Передній та Середній Азії із зрошувальним землеробством та розвиненим ремеслом, осілих землеробів та скотарів.

Одним з основних видів творчості стає художня обробка металів. Досить швидко людина оволоділа різними її видами: кування, лиття, карбування, гравіювання по металу. У великій кількості починають виготовлятися металеві прикраси: браслети, кільця, сережки, підвіски, обручі, бляшки, які нашивалися на одяг, пояси, пряжки, застібки для одягу — фібули. Особливе значення надавалося прикрашанню зброї. У скульптурному завершенні руків'їв часто зустрічаються зображення звірів. У похованнях епохи бронзи знаходить металеві посудини, прикрашені гравіюванням, призначені для якихось особливих випадків. З'являються дрібні вилиті скульптурні зображення. Дуже характерна деталь, що відображає зміни в суспільному устрій: жіночі зображення зникають, головним стає чоловічий образ.

У орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах предметів практичного призначення одне з головних місць продовжує займати тваринний світ: зображення тварин або окремих частин їхніх тіл (кіготь, дзьоб, голова). Складається напрям в декоративно-прикладному мистецтві, що отримав назву «звіриний стиль».

Загальна хронологія

Загалом, у більшій частині світу бронзовій добі передувала доба неоліту, проте в деяких регіонах епосі бронзи передував перехідний період від неоліту до бронзової доби — енеоліт (мідно-кам'яна доба). Поряд з цим, деякі регіони (наприклад, на південь від Сахари) перейшли до залізної доби, оминувши бронзову.

Хронологічно поділяють бронзову на:

  • ранню бронзову добу
  • середню бронзову добу
  • пізню бронзову добу

У ранній період бронзової доби зона археологічних культур з використанням бронзових знарядь праці охоплювала 8—10 млн км², а наприкінці епохи бронзи площа цієї зони досягла 40—43 млн км².

Рання бронзова доба

Місцем першого застосування металевих знарядь праці став Близький Схід, де мідь була відома з 4-го тис. до н. е. У кількох районах Передньої Азії з'явились і перші вироби з бронзи. Найранніші бронзові вироби з домішками олова, датовані кінцем 4-го ст. до н. е., були знайдені в Ірані. Бронзові вироби з домішками арсену вироблялись в Анатолії та на Кавказі на поч. 3-го тис. до Різдва Христового. В той же час, деякі вироби Майкопської культури датовані сер. 4 — сер. 3 тис. до н. е.

У першій половині 4 тис. до н. е. відбувся розпад Балкансько-Карпатської металургійної провінції та формування близько 35—33 ст. до н. е. Циркумпонтійської металургійної провінції, що стало фактичним початком бронзової доби. Циркумпонтійська металургійна провінція, яка у ранню та середню бронзову добу була найголовнішим осередком виробництва бронзи, поширювалась на міднорудні центри Південного Кавказу, Анатолії, Балкано-Карпатського регіону, Егейських островів. На захід від неї функціонували гірничо-металургійні центри Південних Альп, Іберійського півострова та Британських островів, а на південь та південний схід — існували бронзові культури Єгипту, Аравії, Ірану та Афганістану.

З початком бронзової доби сформувались 2 основні блоки спільнот Євразії: південніше гірського поясу від Саянських гір через Кавказ, Карпати до Альп сформувались спільноти із землеробсько-тваринницьким господарством, складною соціальною структурою, на основі якої з'явились міста, писемність та держави. На північ від гірського поясу у Євразійських степах сформувались спільноти кочових скотарів.

Середня бронзова доба

У середню бронзову добу (26/25 — 20/19 ст. до н. е.) регіон використання бронзових знарядь праці поширюється, головним чином у північному напрямку. В цей час ще зберігається домінування Циркумпонтійської металургійної провінції на іншими регіонами виробництва бронзи.

Пізня бронзова доба

На зламі 3 та 2 тисячоліть до н. е. відбувається розпад Циркумпонтійської металургійної провінції. Разом з тим починається пізній етап бронзової доби. Формується ряд нових металургійних провінцій. Серед них найбільшою була Євразійська степова металургійна провінція (близько 8 млн км²), яка успадкувала традиції Циркумпонтійської металургійної провінції. На південь від неї функціонувала Кавказька та Ірано-Афганська металургійні провінції, які були невеликими за площею охоплення, але відрізнялись різноманіттям форм виробів та характером сплавів. На території від Саянських та Алтайських гір до Індокитаю сформувались виробничі центри Східно-Азіатської металургійної провінції. Високоякісні вироби різноманітних форм, які здебільшого зосереджені у великих та численних скарбах, вироблялись Європейською металургійною провінцією, яка охоплювала території від Північних Балках до Атлантичного узбережжя Європи. На південь від неї розташовувалась Середземноморська металургійна провінція, яка відрізнялась від Європейської технологією виробництва та формами виробів.

Саме у пізню бронзову добу сформувалися протоміські центри, які функціонували в умовах економіки зрошувального землеробства. Водночас у степах Євразії склалися переважно іраномовні спільноти скотарів, які у цю добу переживали свій розквіт. Посилилися контакти з мешканцями лісової зони, на прикордонні з якою склалися змішані культури.

У 1312 століттях до н. е. відбувається розпад та зміна культур практично на всьому просторі Євразії від Аталантики до Тихого океану, і протягом кількох століть — до 10/8 ст. до н. е. відбуваються значні переселення народів. Цей період отримав назву катастрофи бронзової доби. Одночасно починається перехід до залізної доби. Найдовше зберігались осередки культур бронзової доби у Атлантичній Європі, на якій розселялись кельтські племена.

Регіональні особливості

Бронзова доба в степовій смузі

Курганна гіпотеза відносить до періоду пізньої бронзи розкол перш єдиної протоіндоєвропейської спільноси, яка населяла причорноморські степи. Позначення бронзи в різних індоєвропейських мовах походять від одного кореня. Марія Гімбутас і її послідовники пов'язують з протоіндоєвропейцями такі культури ранньої бронзової доби, як катакомбна[2] і ямна[3][4].

На початку II тис. до н. е. починається поширення індоєвропейських племен на Схід і Захід. Андронівська культура, яку пов'язують з індоіранцями, займає великі простори Центральної Євразії (див. Сінташта, Аркаїм)[5]. Запорукою успіху поширення індоєвропейців стала наявність у них таких новаторських технологій, як колісниця і меч.

Впливом європеоїдних прибульців із заходу відзначені культури бронзої доби в Південному Сибіру — в першу чергу, Карасукська і тагарська. Знахідки ідентичної зброї на території в тисячі кілометрів (т. зв. Сеймінсько-турбінський феномен) дозволяють археологам припустити, що над тубільними народами лісової смуги Євразії з XVI ст. до н. е. панувала якась рухлива дружинна еліта[6]

Близький Схід

Бронзова доба на Близькому сході почалася з Анатолії (сучасна Туреччина). Гори Анатолійського нагір'я володіли багатими покладами міді та олова. Також мідь добувалася на Кіпрі, в Давньому Єгипті, Ізраїлі, Вірменському нагір'ї[7],Ірані[8] і навколо Перської затоки. Мідь зазвичай змішувалася з миш'яком, і все ж зростаючі потреби в регіоні в олові привели до створення торгових маршрутів, що ведуть з Анатолії. Також морськими маршрутами мідь імпортувалася в Стародавній Єгипет і Давню Месопотамію.

Рання бронзова доба характеризується урбанізацією і появою міст-держав, а також появою писемності (Урук, IV тисячоліття до н. е.). У Середню бронзову добу відбулася суттєва розстановка сил в регіоні, (амореї, хетти, хуррити, гіксоси і можливо ізраїльтяни).

Ancient ziggurat at Ali Air Base Iraq 2005
Зикурат в Урі — пам'ятник шумерської архітектури бронзової доби.

Пізня бронзова доба характеризована конкуренцією потужних держав регіону та їх васалів (Стародавній Єгипет, Ассирія, Вавилон, хетти, Мітаннійці). Великі контакти були встановлені з егейською цивілізацією (ахейці), в якій мідь грала важливу роль. Бронзова доба на Близькому сході завершилася історичним явищем, яке в середовищі професіоналів прийнято називати бронзовий колапс. Це явище відбилося на всьому Східному Середземномор'ї і Близькому сході. Залізо з'явилося на Близькому сході, а також в Анатолії, вже в пізній бронзовій добі. Набуття чинності залізної доби ознаменувалося скоріше політичними мотивами, ніж проривом в області металургії.

Перші вироби з бронзи на Близькому Сході знайдені у Шумері у 4 тисячолітті до н. е., де було застосовано зрошуване цілорічне землеробство, базоване на примусовій праці рабів, підґрунтям для чого став розвиток соціальної структури. На Близькому Сході було створено перші централізовані рабовласницькі держави, вперше було запроваджено писемне законодавство, використовувалася розвинена система писемності, винайдено гончарний круг, організоване військо.

Періодизація

Хронологія бронзової доби на Близькому Сході

Періодизація бронзової доби Близького Сходу

Бронзова доба Стародавнього Близького Сходу поділяється на наступні періоди:

Періоди

Бронзова доба на Близькому Сході поділяється на 3 періоди. Дана періодизація може бути застосовувана виключно для Близького Сходу[9][10]

Рання бронзова доба (РБД)

3300 — 2100 BC

3300 — 3000 : РБД I
3000 — 2700 : РБД II
2700—2200 : РБД III
2200—2100 : EBA IV
Середня бронзова доба (СБД)

2100—1550 BC

2100—2000 : СБД I
2000—1750 : СБД II A
1750—1650 : СБД II B
1650—1550 : СБД II C
Пізня бронзова доба (ПБД)

1550—1200 BC

1550—1400 : ПБД I
1400—1300 : ПБД II A
1300—1200 : ПБД II B (Катастрофа бронзової доби)

Межиріччя

Початок доби бронзи у Межиріччі датується приблизно 29 століттям до н. е., а закінчення припасає на період каситів. У цей час виникає ряд міст-держав Шумеру та Аккаду. В останній третині 3 тисячоліття була створена єдина Аккадська держава, якій були підпорядковані міста Межиріччя. По тому державним центром став Ур. Пізніше Межиріччя опинилося під владою Ассирії та Вавилонії.

Поділ на періоди бронзової доби щодо Межиріччя не застосовується. Натомість використовується періодизація за державними об'єднаннями на території регіону. Якщо у середню бронзову добу найбільшим містом був Ур, то у пізню бронзову добу ним став Вавилон. Загалом, в містах Межиріччя не рідко проживало по кілька десятків тисяч осіб.

Вавилон, який був заснований у 23 столітті до н. е., на початку 2 тисячоліття до н .е. став центром Вавилонії, і був значним економічним та культурним центром протягом бронзової доби та ранньої залізної доби. Для офіційного користування була прийнята аккадська мова. Натомість шумерська мова мала релігійне призначення. Аккадські та шумерські традиції мали значний вплив на формувався вавилонської культури.

Європа

Berliner Goldhut
Берлінський золотий капелюх. Такі золоті капелюхи носили кельтські жерці бронзової доби.

На бронзову добу припадає проникнення в Європу індоєвропейських племен, яке поклало край багатовіковому розвитку Старої Європи. Основні культури бронзової доби в Європі — Унетицька, похоронних полів, террамарська, лужицька, білогрудівська.

Егейські острови

Перші міста-держави, утворені в XVII—XVI ст. до н. е. — Мікени, Тиринф, Пілос — мали тісні культурні та торговельні зв'язки з Критом, мікенська культура багато що запозичила від мінойської цивілізації, вплив якої відчувається в культових обрядах, світського життя, художніх пам'ятниках; безсумнівно, від критян було сприйнято мистецтво будівлі судів і інших адміністративних споруд.   У XV—XIII ст. до н. е. ахейці завоювали Крит і Кіклади, колонізували численні острови в Егейському морі, заснували ряд поселень в глибині території Греції, на місці яких пізніше виросли знамениті античні міста-держави — Коринф, Афіни, Дельфи, Фіви. Цей період вважається часом розквіту мікенської цивілізації.

Егейська культура встановила велику торговельну мережу. Ця мережа імпортувала олово і деревне вугілля на Кіпр, де олово сплавлялось з міддю для отримання бронзи. Бронза користувалася величезним попитом не тільки в Середземномор'ї, але й за його межами. Ізотопний аналіз деяких зразків міді показав, що деяка її частина імпортувалася навіть з такої віддаленої області, такої як Велика Британія. У той час отримало найширший розвиток таке ремесло як навігація. Навігація до того моменту досягла такого рівня, якого не досягала до приблизно 1750 н. е. Наприклад, мореплавці Егейського моря вміли визначати довготу, на якій вони знаходяться. Очевидно, що мінойська цивілізація з центром в Кноссі, координувала і захищала цю торгівлю.

Середня і Південна Азія

Бронзова доба на Індійському субконтиненті почалася в 34 столітті до н. е., в епоху зародження Цивілізації долини річки Інд. Як показали археологічні розкопки, жителі Хараппи були знайомі з міддю, бронзою, свинцем і оловом і розробляли нові методи їх обробки і отримання. Проміжне положення між индською і месопотамською займала т. зв. маргіанська цивілізація.

Східна Азія

Китай

Історики розходяться в оцінках того, в які часові рамки слід укладати бронзову добу в Китаї. Проблема полягає переважно в самому терміні: він був спочатку призначений для позначення такого історичного періоду, який розпочався з витісненням кам'яних знарядь бронзовими і закінчився заміною останніх залізною — тобто використання нового матеріалу автоматично означало застарівання колишнього. Стосовно до Китаю, проте, спроби визначити чіткі межі епохи ускладнюються тим фактом, що поява технології виплавки заліза не зробила явного одноразового впливу на вживання бронзових гармат: вони продовжували використовуватися одночасно із залізними. Найбільш ранні знахідки виробів з бронзи відносяться до культури Мацзяяо (3100 — 2700 роки до н. е.); починаючи з цього моменту, суспільство поступово вступало в бронзову добу[11][12].

Зародження китайської бронзової металургії асоціюється з культурою Ерлітоу. Деякі історики вважають, що відповідний історичний період слід відносити до династії Шан, інші переконані, що мову слід вести про більш ранню династію Ся[13]. У свою чергу, фахівці Національної галереї мистецтва США визначають бронзову добу в Китаї як період між 2000 і 771 роками до н. е., пов'язуючи її початок, знову-таки, з культурою Ерлітоу, а раптове завершення — з падінням династії Західного Чжоу[14]. Таке трактування забезпечує чіткість часових меж, проте в недостатній мірі враховує збереження важливості та актуальності бронзи для китайської металургії та культури в цілому.

Оскільки наведені дати є більш пізніми в порівнянні, наприклад, з моментом відкриття бронзи в Стародавньої Месопотамії, ряд дослідників вбачає підстави припускати, що відповідні технології були ввезені в Китай ззовні, а не розроблені жителями країни самостійно. Інші вчені, навпаки, переконані, що китайська бронзова металургія могла сформуватися автономно, без факторів зовнішнього впливу[15][16]. Прихильники запозичення, зокрема, посилаються на відкриття Таримських мумій, які, на їхню думку, може свідчити на користь шляху запозичення технологій із заходу[17].

Залізо з'являється на території Китаю з того історичного періоду, який асоціюється з династією Чжоу, однак масштаб його використання мінімальний. Китайська література, що датується шостим століттям до н. е., свідчить про наявність знань з виплавки заліза, але, тим не менш, бронза і після цього моменту продовжує займати істотне місце в результатах археологічних та історичних досліджень[18]. Історик Вільям Уайт, наприклад, стверджував, що бронза була витіснена залізом до завершення династії Чжоу (256 рік до н. е.), І бронзові вироби становлять більшість серед металевих судин до самого початку династії Хань (221 рік до н. е.)[19].

Liu Ding
Триніжок «дін», пізня династія Шан

Китайські бронзові артефакти, як правило, або мають утилітарно-прикладний характер (накінечники списів, леза тесел і т. ін.), Або являють собою зразки ритуального начиння — більш ретельно виготовлених зразків предметів повсякденного побуту (судин, інструментів, зброї і так далі). Як приклад можуть бути наведені великі жертовні триніжки, відомі під найменуванням «Дін», хоча існували й інші специфічні форми, що характеризуються тими чи іншими відмінностями. Та давньокитайське ритуальне начиння, яке збереглося до наших днів, зазвичай багато прикрашена, часто з використанням мотивів таоте — інакше кажучи, стилізованими зображеннями пик звірів або демонів, а також різноманітними абстрактними символами[20]. Багато великих виробів також мають на собі написи, що становлять основний масив збережених зразків давньокитайскої писемності; з їх допомогою історики та археологи простежують протягом історії Китаю, особливо протягом династії Чжоу (1046—256 роки до н. е.).

Зокрема, бронзове начиння Західної Чжоу «документує» обширні пласти історії, що не описуються в збережених текстах, за авторством людей з різним рангом або становищем у суспільстві. З очевидних фізичних причин ймовірність збереження записів на бронзі істотно вище, ніж рукописів. Ці записи, як правило, поділяються на чотири основні частини: відсилання до дати і місця подій, найменування події, яку потрібно запам'ятати, список товарів, переданих реміснику в обмін на виріб, і присвята. Відносні опорні точки, що забезпечуються даними судинами, дозволили історикам асоціювати їх з певними періодами в рамках Західної Чжоу, а, отже, і простежити еволюцію не тільки самих виробів, але і подій, на них описаних[21].

Індокитай

В Бан Чанге (Таїланд) були виявлені бронзові артефакти, які датуються 2100 р. до н. е.[22].

В донгшонській культурі широко використовувалися бронзові барабани. Вони виготовлялися приблизно з 600 років до н. е. і до третього сторіччя до н. е. Ця культура розташовувалася в областях поблизу від Червоної річки на півночі В'єтнама[23][24], барабани були знайдені і впоперек області, що тягнеться з Індонезії до південного Китаю.

Америка

Південна Америка

Перші знахідки виробів з миш'якової бронзи в Південній Америці відносяться до культури мочика (середина I тисячоліття н. е., Північне Перу). Культури Тіуанако і уарі виплавляли вже класичну олов'янисту бронзу. Держава інків Тауантінсуйу вже може вважатися цивілізацією розвиненої бронзової доби.

Месоамерика

Поодинокі знахідки бронзових предметів (можливо, південноамериканського походження) були зроблені на заході Мексики. В цілому ж термін «бронзова доба» до культур Месоамерики не застосовується (див. Месоамериканська хронологія).

Північна Африка

Якщо стародавній Єгипет і ряд сусідніх культур північного сходу Африки (наприклад, Нубія) зіграли важливу роль в історії бронзової доби, то на іншій території Африки мистецтво обробки металу з'явилося значно пізніше. Незважаючи на те, що в північну Африку проникали європейські культури бронзової доби (так, в Марокко виявлені сліди культури дзвоноподібних кубків), металургія проникає туди лише за часів фінікійської колонізації, близько 1100 р. до н. е., а в центральній Африці металургія з'являється ще пізніше, у часи європейського Середньовіччя.

Архітектура бронзової доби

В епоху бронзи переважне значення отримала монументальна архітектура, виникнення якої пов'язане з розвитком релігійних уявлень, з культом предків і природи, тобто з духовними уявленнями суспільства. Мегалітичні споруди зводилися зусиллями всієї первісної общини і були вираженням єдності роду.

Бронзова доба на території України

Бронзову добу на території України на сучасному етапі датують ІІІ — кінцем II тис. до н. е. Останнє вказує на більш рівномірне входження стародавніх племен України до бронзової доби разом з іншим стародавнім населенням Передньої Азії, Кавказу та Східного Середземномор'я. На півдні України бронзова доба змінюється кіммерійсько-скіфським періодом ранньої залізної доби.

Див. також

  • Історія міді та бронзи

Примітки

  1. Умовний поділ історії людства на епохи каменю, міді та заліза вперше запропонував ще у I ст. до Р. Х. вчений і письменник Давнього Китаю Юн Кан. На жаль, ці погляди протягом багатьох сторіч залишалися маловідомими широкому суспільному загалу, у тому числі й науковому.
  2. Катакомбная культура // БРЭ. Т.13. М.,2008.
  3. Арии // БРЭ. Т.2. М.,2005.
  4. Каргалы // БРЭ. Т.13. М., 2008.
  5. Аркаим // БРЭ. Т.2. М.,2005.
  6. СЕЙМИНСКО-ТУРБИНСКИЙ ТРАНСКУЛЬТУРНЫЙ ФЕНОМЕН — Уральская Историческая Энциклопедия
  7. Лчашен // БРЭ. Т.18. М.,2011.
  8. Луристанские бронзы // БРЭ. Т.18. М.,2011.
  9. Piotr Bienkowski, Alan Ralph Millard (editors). Dictionary of the ancient Near East. Page 60.
  10. Amélie Kuhr. The ancient Near East, c. 3000-330 BC. Page 9.
  11. Martini, I. Peter (2010). Landscapes and Societies: Selected Cases. Springer. с. 310. ISBN 90-481-9412-1.
  12. Higham, Charles (2004). Encyclopedia of ancient Asian civilizations. Infobase Publishing. с. 200. ISBN 0-8160-4640-9.
  13. Chang, K. C.: «Studies of Shang Archaeology», pp. 6-7, 1. Yale University Press, 1982.
  14. Teaching Chinese Archaeology, Part Two — NGA. Nga.gov. Архів оригіналу за 2013-04-14. Процитовано 2010-01-17.
  15. Li-Liu; The Chinese Neolithic, Cambridge University Press, 2005
  16. Shang and Zhou Dynasties: The Bronze Age of China Heilbrunn Timeline Retrieved May 13, 2010
  17. Jan Romgard (2008). Questions of Ancient Human Settlements in Xinjiang and the Early Silk Road Trade, with an Overview of the Silk Road Research Institutions and Scholars in Beijing, Gansu, and Xinjiang. Sino-Platonic Papers (185).
  18. Barnard, N.: «Bronze Casting and Bronze Alloys in Ancient China», p. 14. The Australian National University and Monumenta Serica, 1961.
  19. White, W. C.: «Bronze Culture of Ancient China», p. 208. University of Toronto Press, 1956.
  20. Erdberg, E.: «Ancient Chinese Bronzes», p. 20. Siebenbad-Verlag, 1993.
  21. Shaughnessy, E. L. «Sources of Western Zhou History». University of California Press, 1982.
  22. Penn Museum — University of Pennsylvania Museum of Archaeology & Anthropology
  23. Донгшон // БРЭ. Т.9. М.,2007.
  24. Лунгхоа // БРЭ. Т.18. М.,2011.

Посилання

Література

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • История. Ру. Бронзовый век (кон. 4 — нач. 1-го тыс. до н. э.). (рос.)
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
  • Черных Е. Н., Авилова Л. И., Орловская Л. Б. Металлургические провинции и радиоуглеродная хронология. М., 2000
  • Черных Е. Н., Кузьминых С. В. Древняя металлургия Северной Евразии (сейминско-турбинский феномен). М., 1989
  • A.F. Harding. European Societies in the Bronze Age. Camb., 2000
  • Chernykh E.N. Ancient Metallurgy in the USSR. The Early Metal Age. Cambridge, 1992
  • Metallurgy in Ancient Eastern Eurasia from the Urals to the Yellow River. Linduff (ed.). K., The Edwin Mellen Press, Ltd. 2004.
  • The Bronze Age Civilization in Central Asia. Armonk. Kohl F.L. (ed.). N.Y., 1981
Іларіонове

Іларіо́нове — селище міського типу Синельниківського району Дніпропетровської області. Є центром Іларіонівської селищної ради.

Населення за переписом 2001 року становить 8 495 осіб.

Андріївка (Раївська сільська громада)

Андрі́ївка — село в Україні, в Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 174 особи. Орган місцевого самоврядування — Миролюбівська сільська рада.

Бронзова доба на території сучасної України

Бронзова доба на території України на сучасному етапі може датуватись ІІІ — кінцем II тис. до н. е. Останнє вказує на більш рівномірне входження стародавніх племен України до бронзової доби разом з іншим стародавнім населенням Передньої Азії, Кавказу та Східного Середземномор'я. На півдні України бронзова доба змінюється кіммерійсько-скіфським періодом ранньої залізної доби.

Бронза є першим штучним металом: вона являє собою сплав міді й олова (інколи олово замінювали сурмою або миш'яком). Бронза витіснила мідь, бо знаряддя з неї були твердішими за мідні. Перевага бронзи над міддю полягає також у значно нижчій температурі плавлення. Температура плавлення бронзи становить 800–900°C, а міді — понад 1000 °C.

Воронівка (Синельниківський район)

Вороні́вка (Матлашево, Матлашевка, Ворона, Вільний Шлях) — село в Україні, в Синельниківському району Дніпропетровської області. Але досі село називають Матлашево, що походить від прізвища Андрія Михайловича Миклашевського, який володів цим селом.

Населення за переписом 2001 року становить 240 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дібровська сільська рада.

Гільгамеш

Гільгаме́ш — шумерський цар, який за літописом правив приблизно у проміжку між 3000 та 2500 роками до н. е., десь за 400 років до того як була написана про нього поема (Див. Епос про Гільгамеша). Дослідження фактів про царів міста Кіш, — Агга й Ен-Мебарагесі доводять факт існування Гільгамеша.

11 глиняних таблиць містять епос про Гільгамеша, що майже подібна до поеми про Атрахасіса.

Дніпровокам'янка

Дніпровока́м'янка — село в Україні, у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року складало 589 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дніпровокам'янська сільська рада.

Жовте (Апостолівський район)

Жо́вте — селище в Україні, в Апостолівській міській територіальній громаді Апостолівського району Дніпропетровської області.

Населення — 1043 мешканці.

Золотий капелюх

Золоти́й капелю́х (нім. Goldhut) — унікальний тип конусуватого виробу із бронзи та золота, характерний виключно для протокельтскої культури полів поховальних урн. Досі відомі лише чотири таких предмети, що датуються періодом із 1400 до 800 р. до н. е.

Три «капелюхи» були знайдені в Німеччині — у Шифферштадті в 1835 р., у Бургтанні в 1953 р. і, ймовірно, у Швабії на початку 1990-х рр. Останній із них був придбаний німецьким урядом у 1999 році і нині експонується в Берліні. Найвищий капелюх походить із Бургтанна — в реконструйованому вигляді його висота становить 88 см.

Конус ще одного «капелюха» був знайдений у 1844 році набагато західніше — в містечку Авантон поблизу Пуатьє. Цей предмет експонується в Національному музеї археології в Сен-Жермен-ан-Ле. У 1999 році всі чотири предмети були вперше виставлені разом у Бонні.

Щодо призначення предметів точаться суперечки. Найпоширеніша думка, що капелюхи як предмет сонячного культу (нарівні з сонячними хрестами) носили на голові жерці. На це вказує зображення людини в подібному головному уборі, що збереглося в «Королівській могилі» у Сконе, Швеція. Деякі дослідники переконані, що капелюхи могли використовуватися жерцями як примітивний календар.

Котовка (Магдалинівський район)

Кото́вка — село в Магдалинівському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 2 689 осіб. Орган місцевого самоврядування — Котовська сільська рада.

Культура абажурних поховань

Культура абажурних поховань, дзвоникових поховань, підкльошових поховань (біл. Культура падклошавых пахаванняў; рос. Культура подклёшевых погребений, абажурных погребений, колокольчатых погребений; пол. Kultura grobów kloszowych, podkloszowych) — археологічна культура залізної доби, існувала близько 500—400 років до н. е..

Мар'ївка (Іларіонівська селищна громада)

Ма́р'ївка — село в Україні, в Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 426 осіб. Орган місцевого самоврядування - Мар'ївська сільська рада.

Михайлівка (Томаківський район)

Миха́йлівка — село в Україні, в Томаківському районі Дніпропетровської області. Населення — 426 мешканців.

Адміністративний центр Михайлівської сільської ради, сільраді підпорядковані села Гарбузівка, Новокатьощине і Чайки.

Новопавлівка (Межівський район)

Новопа́влівка — село в Україні, в Межівському районі Дніпропетровської області. Населення становить 3 439 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новопавлівська сільська рада.

Олексіївка (Нікопольський район)

Олексі́ївка — село в Україні, в Нікопольському районі Дніпропетровської області.

Орган місцевого самоврядування — Приміська сільська рада. Населення — 3 600 мешканців.

Праслов'яни

Праслов'я́ни — окрема гілка індоєвропейської спільноти народів у II тис. до н. е., зокрема до них відносять племена тшинецько-комарівської археологічної культури (XV—XI ст. до н. е.). Вони мешкали на території сучасних Східної Польщі, Прикарпаття, Придністров'я, Південної Білорусі та Північної України.

Сабатинівська культура

Сабатинівська культура — культура пізнього періоду бронзової доби, поширена в Південній Україні, носіями якої були між іншими племена зрубної культури; вперше досліджена поблизу с. Сабатинівки Благовіщенського району Кіровоградської області

Для сабатинівської культури характерні наземні і напівземлянкові житла, часто з кам'яними основами стін. Серед ліпного посуду переважають банкоподібні горщики, орнаментовані пружком під вінцями; характеристичні тонкостінні підлощені кубки, черпаки, чаші з двома ручками. Поховання — курганні та ґрунтові могильники.

Племена сабатинівської культури жили з хліборобства і скотарства. Було розвинене бронзоливарне ремесло (знайдено різноманітні серпи, сокири-кельти, наконечники списів, кинджали, з прикрас — шпильки, підвіски, браслети), а також торгівля.

У формуванні Сабатинівської культури провідна роль належить носіям культури багатоваликової (багатопружкової) кераміки: Виноградний Сад, Анатолівка, Кірове, Новокиївка та ін.). На поселеннях по берегах річок будували напівзаглиблені або наземні житла на кам’яних основах, а у відкритому степу — легкі наземні. Особливості поховань остаточно не з'ясовані, бо, можливо, для них був характерний безкурганний обряд. Сабатинівська культура існувала під час кліматичного оптимуму, тому поруч із типовим для степу тваринництвом значного розвитку набуло землеробство. Для сабатинівського населення характерне високорозвинуте виробництво, засвідчене майстернями (Волоське, Червономаяцька, Вищетарасівська, Новокиївка, Малокопанівська та ін.), де виготовляли знаряддя праці, зброю та прикраси. Численні скарби бронзових речей — Журавлинський, Коблевський, Курлозький (див. Курлозький скарб), Новотроянівський (див. Новотроянівський скарб), Інгульський (див. Інгульський скарб), Солонецький, Бузький, Оріховський та ін. — вказують на торгові зв’язки з карпато-трансильванськими та дунайськими металургійними центрами, а на сході — зі зрубною культурно-історичною спільністю.

Український археолог, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Яків Петрович Гершкович, досліджуючи Сабатинівську культуру, у 1993 році успішно захистив кандидатську диссертацію на тему «Сабатинівська культура Нижнього Подніпров'я і Північно-Західного Приазов'я».

Самарське (Петропавлівський район)

Сама́рське — село в Україні, в Петропавлівському районі Дніпропетровської області. Населення становить 1094 особи. Орган місцевого самоврядування — Самарська сільська рада.

Томаківка

Томакíвка — селище міського типу в Україні, районний центр Томаківського району Дніпропетровської області. Розташоване за 90 км від Дніпра.

Близько 8 тисяч мешканців. Цегельно-черепичний завод (закритий), харчова промисловість. Засноване у 16 ст. Було у складі Кодацької паланки Запорожжя.

Старовинне запорізьке займище.

https://www.youtube.com/watch?v=cqhpwXIJ2wI

Хорошеве (Синельниківський район, село)

Хо́рошеве — село в Україні, в Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 227 осіб. Орган місцевого самоврядування — Кислянська сільська рада.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.