Брити

Брити (англ. Britons, Brythons) — кельтські племена, які з 1-го тисячоліття до н. е. населяли Англію і від яких походить одна з її назв — Британія. З середини V до початку VII ст. брити були підкорені англосаксами. Лише в Уельсі і Шотландії брити зберігали незалежність до норманського завоювання. Частина бритів переселилась на материк (півострів Бретань у Франції).

Брити були давнім кельтським народом, котрі прийшли з теренів Вірменії[1] та пізніше населяли нинішній острів Велика Британія. Жили вони на цьому острові починаючи із залізної доби, переселившись із материка і завоювавши якісь невідомі доіндоєвропейські народи. Жили на острові в доримський, римський (романський) та построманський періоди до англо-сакського завоювання Британії. Розмовляли мовою, що нині називається загальна бритська (Common Brittonic).

Найбільш ранні свідчення про існування бритів та їх мови в історичних джерелах відноситься до залізної доби. Після римського завоювання Британії в І столітті н.е., на острові Британія виникла романо-бритська культура і вульгарна латинь співіснувала з бритською мовою. Під час і після римської епохи, брити жили по всій Великій Британії на південь від затоки Ферт-оф-Форт — крім півночі острова — нинішньої гірської Шотландії, де жили пікти та гойдали (скотти). Їхні стосунки з піктами, які жили на північ від Ферт-оф-Форт, є предметом широкого обговорення, хоча більшість учених визнають, що пікти розмовляли мовою пов'язаною із загальною бритською. Хоча існує й альтернативна думка, згідно якої брити — це нащадки кельтських переселенців із материка, що асимілювали залишки місцевого автохтонного доіндоєвропейського населення, а пікти — це доіндоєвропейський народ Британських островів, що включив в себе окремі кельтські елементи.

З початком англо-саксонського завоювання Британії в 5-му столітті, бритська мова і культура була витіснена англо-саксськими, але частина мовних елементів і елементів культури ввійшли до англосакської мови та культури. Ступінь, в якій ці культурні і мовні впливи простежувались серед населення Британії досі викликає дискусії. Протягом цього періоду деякі британці мігрували до континентальної Європи і утворили значні поселення в Бретані (тепер частина Франції), а також Брітонії (Britonia) в сучасній Галіції, Іспанія. До ХІ століття, інші залишки кельтомовних бритів розділилися на окремі групи: валлійська в Уельсі, корнвольська в графстві Корнвол, бретонці в Бретані, і народ Ген Оґледд (брит. — Hen Ogledd) («Старі Норди») в південній Шотландії та північній Англії. Загальна бритська мова перетворилася на валлійську, кембрійську, корнську та бретонську мови, з яких до нашого часу збереглися валлійська, бретонська та корнська мови, інші зникли — стали мертвими мовами.

Брити
Map Gaels Brythons Picts GB
Народи острова Британія до англо-сакського завоювання. Початок І тис. н.е. Червоним — брити, синім — пікти, зеленим — ґойдели
Manor 014
Барельєф з пісковика - бритська жінка, початок І тис. н.е.
Britonia6hcentury
Міграція бритів після англо-сакського завоювання у VI столітті.
Staffordshire Moorlands Pan (1284837406)
Бритська чаша "Мурландський Пан" знайдена у Стаффордширі.
Britain.south.peoples.Ptolemy
Племена бритів у І ст. до н.е.

Походження назви

Найдавніша згадка про жителів острова Британія це записи плавання Піфея - грецького географа, мандрівника, що здійснив розвідку-подорож на північ Європи, навколо Британських островів десь між 330 і 320 роками до н.е. Хоча жоден з його власних творів не зберігся, історики та письменники Римської імперії зробили багато посилань на них. Піфей називає острови ἁι Βρεττανιαι (Хай Бреттаніай) - назва потім була перекладена як Британія - Brittanic, і народи цих островів назвали Преттаніке - Prettanike, Преттаной - Πρεττανοί (Prettanoi), Прітені - Priteni, Прітані - Pritani або Претані - Pretani. До складу групи цих островів входили Ірландія, яку називали Іерне - Ierne (або Інсула Сакра "священний острів", як греки інтерпретувати його назву) або Гібернія - Hiberni, острів Британія ще називали в ті часи Алба, Альба, Альбіон - Albionum. Походження терміну Прітані - Pritani дискутується, можливо, походить від кельтського Пітеас - Pytheas - так материкові кельти - гали називали жителів островів. Інша версія походження назви прітені - від слова грецького слова пікті - «розмальовані». У ті часи жителі островів мали звичай наносити на тіло малюнок фарбою.

Англо-саксонські хроніки, які були складені за наказом короля Альфреда Великого близько 890 року, а потім були переписані безіменними книжниками ХІІ століття, починається з фрази: "Острів Британія 800 миль завдовжки і 200 миль в ширину, і є на острові п'ять країн: Англійська, Валлійська (або Британська), Шотландська, Піктська та Латинська. Перші мешканці британці переселились з Вірменії, і були першим населенням Британії». ("Вірменія", можливо, помилкове транскрипція Арморики, область на північному заході Галлії. Можливо, це просто церковна цензура - необхідність посилатися на Ноя та всесвітній потоп.)

Латинська назва острова на початку періоду Римської імперії була Брітанні - Britanni або Бріттанні - Brittanni, після римського завоювання в 43 р н.е.

Мова бритів

Брити говорили мовою острівних кельтів, що отримала назву загальна бритська. Бритська мова в давні часи була поширена виключно на острові Велика Британія. Відповідно до ранньої середньовічної історичної традиції, таких джерел, як «Максен Вледіг» (Macsen Wledig), після падіння Римської імперії брити переселялись на півострів Арморика з Британії. Внаслідок цього півострів отримав назву Бретань. На самому острові Британія бритська мова трансформувалася в сучасну валійську мову та зниклі коруельську, кембрійську, стару нордську мови. Ці мови належать до так званих Р-кельтських мов, тоді як ірландська і шотландська (гельська) мови належать до Q-кельтських мов. Вважається, що Q-кельські мови більш стародавні, а Р-кельтські мови пройшли етапи тривалої еволюції, змін і трансформації.

Бритська мова виникла з занальної кельтської мови, що в свою чергу виникла з протокельської. Острівна ізоляція бритів сприяла відокремленню бритської мови від загально кельтської. Пізніше виникли діалекти - західний і південно-західний. Західні діалекти сформували валійську (кимри) мосву, кембрійську мову, мову Хен Огледд - «Старих Нордів». Південно-західні діалекти перетворилися в коруольську та бретонську мову. Валійська та бретонська мови збереглися до сьогодні, камбрійська зникла в ХІІ столітті, корнська зникла в ХІХ столітті і відновилася наприкінці XX століття.

Археологічні артефакти та мистецтво бритів

Теорії про розвиток культури залізної доби Британії культури сильно змінилися в ХХ столітті і залишаються в стадії розробки. Зміни культу Британії переважно обумовлювались хвилями міграцій з континенту, хоча археологічні культури Айлесфорд-Сварлінг, Аррас з Йоркширу не пов’язують з міграціями з континенту.

Стиль кераміки Ла Тен, який вважається маркерним для кельтського мистецтва в залізну добу, на острові Британія простежується після 300 року до н.е. Стародавні британці мали культуру подібну до кельтської культури на континенті. Є істотні відмінності в художніх стилях, тому археологічну культуру Британії того часу називають "острівна Ла Тен". Відмінності проявляються переважно в металообробці. Це чітко простежувалось ще за 100 років до римського завоювання.

Особливості культури бритів ідентифікують в деяких артефактах з римського періоду, таких як стаффордширський келих «Мурландський Пан».

Територія

Протягом досить тривалого часу брити населяли виключно острів Велика Британія на північ до перешийку Клайд-Форт. На північ від цього перешийку жили пікти та скотти. Щодо походження піктів і їх спорідненість з бритами є багато неясного, багато суперечливих даних і гіпотез. Є версія, що мова піктів або мова частини племен піктів споріднена з бритською мовою. Зрештою, королівство піктів було поглинуте гельським королівством Дал Ріада, а пікти асимільовані гелами - скоттами - переселенцями з Ірландії. Острів Мен був в давні часи населений бритами, але потім його заселили ірландці і асимілювали місцеве населення.

У 43 році Римська імперія почала завоювати Британію. Британські племена спочатку воювали проти римських легіонів, а в 84 році римляни остаточно завоювали Британію і нинішню південну Шотландію, але далі на північ просунутись не змогли. Від території піктів вони відгородилися валом Андріана у 122 році. У 142 році римляни спробували просунутись на північ і збудували північніше вал Антоніана, але потім змушені були відступити назад за вал Андріана. Брити перебували кілька століть під владою римських імператорів, але романізація племен бритів була незначною - брити зберегли свою мову і культуру. Римська Британія припинила своє існування у 410 році нової ери. Деякий час брити були незалежними і утворили свої королівства, але потім були завойовані англо-саксами. Деякий час брити відстоювали незалежність таких своїх королівств як Корнвол, Думнонія, Регед. Незалежні бритські королівства найдовше протрималися в Уельсі. Бритські переселенці в Арморику та в Іспанію спробували утворити там свої державні утворення, але вони ніколи не визнавалися незалежними королівствами.

Відомі та видатні брити

  • Король Артур (465—545) — легендарний король бритів, історики сумніваються в його історичності.
  • Амвросій Авреліан (Емріс Вледіг — Emrys Wledig) — бритський полководець.
  • Боудіка — королева племені іценів, підняла невдале повстання проти римської окупації Британії в 60 році нашої ери.
  • Боносус — римський полководець бритського походження, претендент на трон імператора в 280 р. н. е.
  • Кадваллон ап Кадфан (Cadwallon ap Cadfan) — король Ґвінеда, воював проти англосаксів.
  • Каратака — лідер бритів під час війни проти римського завоювання Британії.
  • Картімадуа — королева бригантів під час і після римського вторгнення.
  • Кассівеляунус — керував обороною проти другої експедиції Юлія Цезаря в Британію в 54 році до нашої ери.
  • Конан Меріадок — легендарний засновник Бретані.
  • Когідубнус — британський вождь, пізніше став громадянином Риму і нагороджений палацом.
  • Ком — вождь племен белів та атребатів, І століття до нової ери.
  • Кунедда — король і засновник королівства Гвінед.
  • Кунобелінус — історичний король південної Британії між першим і другим римськими вторгненнями, правив з фортеці Камулодунон (сучасний Колчестер). Светоній писав про Калледа — короля бритів. Шекспір писав про Кімбеліна.
  • Граціан — бритський аристократ та узурпатор Римської імперії в 407 році.
  • Король Лот — дід святого Кентігерна, король Лотиану.
  • Майлок — єпископ Брітонії (Ґалісія) в VI столітті нової ери.
  • Маркус Куноморус — король Марк Корнволла і Бретані.
  • Святий Патрік — це християнський місіонер, хреститель Ірландії.
  • Пелагій — впливовий християнський чернець і богослов, потім єретик.
  • Прасутагус — чоловік королеви Боудіки.
  • Тогодумнус — лідер боротьби проти римського завоювання Британії.
  • Уріен — король Регеду (сучасний Ланкашир і Камбрія).
  • Вортігерн — король V століття нової ери. Запросив племена ютів в Кент.

Примітки

  1. (рос.)Древняя История Армении (документальный фильм) на сайті YouTube

Джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Koch, pp. 291–292.
  • Sawyer, P.H. (1998). From Roman Britain to Norman England. pp. 69–74.ISBN 0415178940.
  • Forsyth, p. 9.
  • Snyder, Christopher A. (2003). The Britons. Blackwell Publishing. ISBN 0-631-22260-X.
  • Foster (editor), R F; Donnchadh O Corrain, Professor of Irish History at University College Cork: Prehistoric and Early Christian Ireland (1 November 2001). The Oxford History of Ireland. Oxford University Press. ISBN 0-19-280202-X.
  • "The Avalon Project". Yale Law School. Retrieved 10 August 2011.
  • OED s.v. "Briton". See also Online Etymology Dictionary: Briton
  • Online Etymology Dictionary: Brythonic
  • While there have been attempts in the past to align the Pictish language with non-Celtic language, the current academic view is that it was Brittonic. See: Forsyth (1997) p37: "The only acceptable conclusion is that, from the time of our earliest historical sources, there was only one language spoken in Pictland, the most northerly reflex of Brittonic."
  • John E Pattison. Is it necessary to assume an apartheid-like social structure in early Anglo-Saxon England? Proceedings of the Royal Society B, 275(1650), 2423-2429, 2008 doi:10.1098/rspb.2008.0352
  • Pattison, John E. (2011) "Integration versus Apartheid in post-Roman Britain: a Response to Thomas et al. (2008)," Human Biology: Vol. 83: Iss. 6, Article 9. pp.715-733, 2011. Abstract available at:http://digitalcommons.wayne.edu/humbiol/vol83/iss6/9
  • Germanic invaders may not have ruled by apartheid New Scientist, 23 April 2008
  • Crummy, Philip (1997) City of Victory; the story of Colchester - Britain's first Roman town. Published by Colchester Archaeological Trust (ISBN 1 897719 04 3)
  • Forsyth, Katherine (1997). Language in Pictland (PDF). De Keltische Draak. ISBN 90-802785-5-6.
  • Koch, John T. (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia. ABC-CLIO.
  • The Anglo-Saxon Chronicle.
VII століття

VII століття — століття, що охоплює роки з 601 по 700 за юліанським календарем. Це століття зародження і поширення ісламу, а також перших слов'янських держав. Чума Юстиніана продовжувала спалахувати в різних країнах Європи, Близького Сходу та Азії.

V століття

V століття — століття, що охоплює роки з 401 року по 500 за григоріанським календарем. Кінець V століття вважається часом заснування Києва.

V століття було епохою великого переселення народів та падіння Західної Римської імперії.

Іцени

Іцени (ікени) — кельтський народ стародавньої Британії, що населяв одну з південно-східних областей острова (тепер Норфолк і Саффолк).

Бретань (історична область)

Бретань (фр. Bretagne МФА: [bʁətaɲ] ( прослухати), брет. Breizh МФА: [bʁejs], ґалло Bertaèyn) — історична область Франції, займає півострів Бретань на північному заході країни. Покровителька — свята Анна.

Первісно була відома як Арморика, в пізньоримську добу стала об'єктом масової міграції з Британських островів кельтського народу бритів, відмінного від галлів. На континенті складається народність бретонців, а їхня мова – бретонська – походить з бритської групи й не є нащадок галльської мови. Бретань є одна з шести кельтських країн. У минулому деякий час її також називали Малою Британією.

Історична Бретань розділена між двома сучасними регіонами Франції. 80% Бретані стали регіоном Бретань, а інші 20% департаментом Атлантична Луара з центром у Нанті, одній зі столиць герцогства Бретань. Цей департамент Атлантична Луара разом із іншими кількома департаментами об'єднані в регіон Пеї-де-ла-Луар. Через такий переділ кордонів обговорюється об’єднання Бретані в історичних межах. Контраргументами є невизначеність того, яка доля чекатиме на департаменти Пеї-де-ла-Луару, що не належать історичній Бретані, та яке місто має стати столицею об'єднаної Бретані.

Бретань розташована на півострові в північно-східній Франції між Ла-Маншем на півночі й Біскайською затокою на півдні. Обіймає прощу 34 034 км². Бретань розділена на 5 департаментів, починаючи із заходу: Фіністер, Кот-д'Армо, Іль і Вілен, Атлантична Луара, Морбіан.

На січень 2006 року населення Бретані становить 4 300 500 мешканців. 72% у Бретані, 28% проживають у Пеї-де-ла-Луарі. За переписом 1999, найбільшими містами є Нант (711 120 осіб), Ренн (521 188 осіб) і Брест (303 484 осіб).

Британія (провінція)

Британія (лат. Britannia), Римська Британія — ділянка на острові Велика Британія, що керувалась Римською імперією з 43/44 по 410 роки. Провінція охоплювала всю територію Англії та Уельсу, і, на короткий період часу, південь Шотландії.

Вторгнення Цезаря в Британію

Протягом Галльських війн Юлій Цезар здійснив два походи в Британію, в 55 та 54 р. до н. е. Існують два припущення щодо мети першого походу: повномасштабна кампанія з підкорення (в цьому разу похід був невдалим, оскільки римляни захопили лише смужку на узбережжі Кенту), або рекогносцировка. Другий похід був більш вдалим, в результаті цього походу римляни привели до влади союзного короля Мандубракія та підкорили його супротивника Кассівелауна. Формально не було завойовано жодної території, проте деякі землі було повернено під владу триновантів, окрім того, було обкладено даниною інші племена сучасної східної Англії.

Глівісінг

Глівісінг або Морганнуг — валлійська держава на території сучасної Великої Британії, що утворилася на початку V століття. Тривалий час боролася проти сусідніх валлійських держав. Декілька разів поєднувся з Гвентом. Зрештою приєднано до Англії, де панувала Нормандська династія.

Думнони

Думнони, думнонії — плем'я бритів, які населяли історичну область Думнонія, що охоплювала територію теперішніх англійських графств Девоншир, Корнуолл, захід Сомерсета, розташованих на південному заході Англії. На сході думнони межували з племенем дуротригів. Від думноніїв, можливо, відокремлювалися корновії, які мешкали у Корнуоллі.

Думнонія

Думнонія — давня бритська держава, яка існувала на території Британії приблизно з ІІІ століття по першу третину Х століття. У межах держави перебували сучасний Девон, більша частина Сомерсету і, можливо, частина Дорсета. Думнонія виникла ще в епоху панування римлян приблизно у III сторіччі як племінна держава думнонів. На початку свого існування вона залежала від Римської імперії. Десь на початку V століття Думнонія звільнилася з-під влади Риму. Упродовж V сторіччя у західній частині Думнонії з'явилися держави Керноу (Корнубія) і Ліонессе. Також, у V—VI століттях місцеві брити масово переселялися на розташований південніше півострів Бретань. Столицею Думнонії було місто Кайр-Віск (суч. Ексетер). Після вторгнення саксів держава бритів опинилися відірваною від решти кельтських держав. Близько 710 року сакси захопили столицю Думнонії. У кінці VIII сторіччя англосакси заволоділи ще кількома землями держави, відтіснивши кельтів на край півострова Корнуолл. Повстання у 838 році, спрямоване проти англосаксонського панування, не мало успіху для думнонців. У кінці першої третини Х століття Думнонія остаточно була повністю захоплена, її правителі стали ерлами Корнуолла.

Зброя

Збро́я, заст. ору́жжя — сукупність технічних пристроїв та засобів, що застосовується для ураження живої сили противника, його техніки, спорудження та інших цілей під час ведення бойових дій; озброєння. У переносному значенні «зброя» — будь-який засіб для боротьби з ким-небудь чи чим-небудь, для досягнення будь-якої мети.

Слово зброя, очевидно, є запозиченням з польської мови — від пол. zbroja («обладунок», «спорядження», «зброя»), яке утворене від broić («броїти», первісне значення — «рубати»), що веде своє походження від прасл. *brьjǫ/*briti (звідси також укр. брити). Від zbroja походить також слово «збруя». Застаріле «оружжя» — від давньорус. оружиє < прасл. *orǫžьjь.

Клан Воллес

Клан Воллес (шотл. — Clan Wallace, гельск. — Clan Uallas) — один з кланів рівнинної частини Шотландії — Лоуленду. Клан офіційно визнаний герольдами Шотландії самостійним кланом. Найвідомішою людиною з клану Воллес був борець за свободу Шотландії Вільям Воллес.

Гасло клану: Pro libertate — За свободу! (лат.)

Бойовий клич клану: Свобода!

Землі клану: Айршир, Ренфрюшир.

Символ клану: дуб.

Вождь клану: Ян Френсіс Воллес (шотл. — Ian Wallace)

Резиденція вождів клану: Замок Крайгі Кастл (шотл. — Craigie Castle), Замок Аухенбахі (шотл. — Auchenbathie Tower).

Коритани

Коритани (лат. Coritani або Corieltauvi) — древнє плем'я в Британії до римського завоювання, і після романізації Британії. Їх територія знаходилася на місці сучасного Східного Мідлендсу, в округах Лінкольнширу, Лестерширу, Ноттінгемширу, Дербіширу, Ратленду і Нортхемптонширу. Вони межували з бригантами (Brigantes) на півночі, корновіями (Cornovii) — на заході, добуннами (Dobunni) і катувеллаунами (Catuvellauni) — на півдні та з іценами (Iceni) — на сході. Головним містом коританів було Рети (Ratae Corieltauvorum), відомий сьогодні як Лестер.

Корновії

Корновії — кельтське плем'я бритів, яке в залізну добу, римський і післяримський періоди проживало на південному заході Великої Британії вглиб півострова Корнуолл на самому його кінці. Від назви цього племені походить найменування сучасного графства Англії Корнуолл чи Кернов.Від назви племені крайній захід півострова Думнонії згодом став іменуватися по-валлійськи Cerniw (Кернів), по-корнськи Kernow (Кернов) та по-бретонськи Kernev (Veur) (Керну чи Кернуву). Від кореня кельтського слова corn- («ріг») і суфікса wealas англосаксонського слова, що означало «іноземець, чужинець» (воно також застосовувалося щодо валлійців), пішла давньоанглійська назва жителів півострова Корнуолл — Corn-wealas, яка означала «валлійці/іноземці з рогу». Хоча ця теорія походження назви графства Корнуолл і його мешканців є найбільш визнаною, однак і вона не без недоліків.

Пікти

Пікти (лат. Picti) — найдавніший із відомих народів, що в минулому населяли Шотландію.

За однією з версій, пікти мають кельтське походження, проте піктська гілка виділилася з кельтської родини дуже рано: імовірно, на початку I тисячоліття до н. е. Відповідно до іншої версії, поширеної серед частини британських дослідників, пікти походять від іберів. Відповідно до третьої — пікти — залишки давнього неіндоєвропейського населення Британських островів, які поселились там ще в добу неоліту і тільки частково потрапили під вплив кельтів.

Регнії

Регнії (Regnenses, Regni або Regini) одне з племен британських кельтів, а пізніше провінція римської Британії. Їх столицею був Новімагус Регінорум (Noviomagus Reginorum), відомий сьогодні як Чичестер в сучасному Західному Суссексі.

До римського завоювання Британії регнії були частиною території атребатів, можливо, як частина конфедерації між племенами. Було висловлено припущення, що після першого етапу завоювання, римляни зберегли атребатів як номінально незалежних, які були буфером між римськими провінціями на сході і нескореними племенами на заході. Правителем регніїв був Тіберій Клавдій Когідубній, якому було присвоєно римське громадянство за Клавдія або Нерона. Когідубній, можливо, був родичем Веріки - царя атребатів, якого було повалено. Після смерті Когідубнія, регнії управлялися безпосередньо як римська провінція, яка була поділена на декілька частин.

Силури

Силури (лат. Silures) — бриттське плем'я, що населяло області Ґраморган, Ґвент та південнуий Повис. Були західними сусідами племені деметів, на півночі — ордовіків, а на сході — добуннів. Моджливо назва цього племені походить від латинського слова silicis — «гальковий, крем'яний»; «валун, камінь». Тобто римляни перекладали сілурів як «людей з гірського регіону».

Стратклайд

Стратклайд, також Алт Клут (Alt Clut), Альт Клуїт (Alt Cluit), Страталклуїт (Strathalcluith), Стратклуайд (Strathcluaide, Strathckyde), Камбрія (Cumbria) — бритське королівство на півдні Шотландії, що існувало у построманський період. Було утворено на початку V століття та існувало до кінця XI століття. Також відоме під назовю Альт Клут, що було бритською назвою замка Дамбартон, однієї зі столиць королівства. Займало територію між валом Антоніна та валом Адріана.

Тринованти

Тринованти або тринобанти — кельтське плем'я, що існувало в до-римській Британії. Тринованти мешкали на північ від гирла Темзи, на території сучасного Ессексу та Суффолку, а також сучасного Великого Лондона.

Шотландці

Шотландці (шотл. ґел. Albannaich, англ. Scots скотс) — народ у Північній Європі, основне населення Шотландії у Великій Британії.

Кельтські нації та їхня культура
Країни
Мови
Культура
Музика
Спорт
Нації
Племена

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.