Ассирія

Асси́рія — стародавня семітська держава у північній Месопотамії у ІІ — І тисячолітті до н. е.

Столицею Ассирії було місто Ашшур, пізніше — Дур-Шаррукін, Кальху, Ніневія.

Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась із Вавилонією. Ассирією в стародавні часи називали північну частину Дворіччя. Спочатку Ассирія була невеликою державою, тому її неодноразово підкорювали сильніші сусіди. Це спонукало країну до створення потужної боєздатної армії.

Армія Ассирії складалася з колісничних, кіннотників та піхотинців. Кіннота у взаємодії з бойовими колісницями завдавала блискавичних і несподіваних ударів по ворогу.

'
Assyria ua
Ассирія за часів найвищого піднесення

Історія

Центром держави було місто Ашшур, засноване семітським племенем аккадського походження серед місцевого субарейського населення. Процес асиміляції тривав століттями і довгий час неселення Ашшуру було лише семітським острівцем серед субарійців та хуритів. Навіть Ніневія була первісно хуритським містом. Тож говорячи про так званий староассирійський період слід розуміти, що фактично Ассирії як країни в той час ще не існувало, а було лише місто-держава Ашшур, з якого пізніше виросла Ассирія.

Історію Ассирії традиційно поділяють на три історичні відрізки:

  • староассирійський (XX—XVI століття до н. е.)
  • середньоассирійський (XV—XI століття до н. е.)
  • новоассирійський (X—VII століття до н. е.)

Часом ці відрізки називають царствами старо-, середньо- та новоассирійським відповідно, хоч цей термін щодо староассирійського періоду є завідомо невірним. Основою періодизації є не лінгвістичні дані щодо розвитку ассирійського діалекту аккадської мови.

Староассирійський період

З кінця XX ст. до н. е. в Ассирії почали замість бронзи використовувати залізо, що сприяло розвиткові ремесел та землеробства і давало змогу виготовляти досконалішу зброю для війська. В цей час рабовласники Ассирії починають завоювання сусідніх земель. Цар Ассирії — Шамшіадад І (кінець XIX — початок XVIII ст. до н. е.) заволодів усією Північною Месопотамією і частиною Аккаду.

З середини XVIII ст. до н. е. Ассирія була під владою Вавилонії, потім — Мітанні.

Map of Akkad
Царство Аккада при Нарам-Суені
Ur III
Держава III династії Ура при Шульгі
Samsi Addu
Держава Шамши-Адада I

Середньоассирійський період

Наприкінці XV ст. до н. е. Ассирія знову стає незалежною. На той час в Ассирії панувала патріархальна сім'я, в общинах посилювалась майнова диференціація, все більшого значення набувало рабство. Йшов процес уярмлення основної маси землеробів верхівкою суспільства. У 2-й половині XIII ст. до н. е. царі Ассирії завоювали землі навколо своєї держави і чинили напади на Вавилон. За Тіглатпаласара І (1116-1090 до н. е.) військо Ассирії через Сирію дійшло до Фінікії. На рубежі XIIXI століть натиск арамейців, що вийшли з Аравії, обмежив владу ассирійських царів територією власне Ассирії.

Виходячи із законів, що існували в той час, видно, що соціальне становище жінок в Ассирії було нижче, ніж у Вавилоні, Ізраїлі або серед хеттів. У разі подружньої зради дружини чоловікові було дозволено вбити або покалічити її. За межами свого будинку жінка змушена була дотримуватися багатьох обмежень, наприклад, носити вуаль. Кримінальні закони того часу, як правило, були більш серйозними в Ассирії, ніж в інших країнах Сходу. Смертна кара була не рідкість. У менш серйозних випадках присуджувався штраф і примусова праця після порки.

Новоассирійський період

Map of Assyria
Ассирія в 9-7 ст.

Нове піднесення Ассирії пов'язане з ім'ям Ашшур-назір-апала II (883-859 до н. е.), який успішно воював з Сирією та Фінікією. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів і масовим винищенням населення. Тіглатпаласар III (745-727 до н. е.) зміцнив військо, перевівши його на державне утримання, а розорених вільних землеробів наділив землею і зобов'язав виконувати військову повинність. Населення завойованих країн він почав залучати до війська і масами переселяв до інших районів своєї держави.

Основою господарства в Ассирії стала експлуатація посаджених на землю рабів, більшість з яких залишалась у власності держави. Тіглатпаласар вів запеклі війни з Урарту. Витіснивши урартів з Сирії, військо Ассирії зробило глибокий рейд у район Вірменського нагір'я, спустошило країну і мало не захопило столицю Урарту — Тушпу.

Ассирія підкорила Ізраїльське царство і Дамаск, встановила унію з Вавилонією. Саргон II (722-705 до н. е.) продовжував завойовницьку політику. За Асаргаддона (680-668 до н. е.) Ассирія на короткий час завоювала Єгипет. Зенітом могутності Ассирії було царювання Ашшурбаніпала (669-633 до н. е.), та вже в 650-620-х почалося її ослаблення. Повстання поневолених народів розхитували багатоплемінну рабовласницьку державу. Вавилонія, яка 626 до н. е. відокремилась від Ассирії, об'єднавши сили з Мідією, завдала Ассирії нищівних ударів.

Під кінець VII ст. до н. е. завойована Мідією та Вавилонією і приєднана до Нововавилонської держави. Щоб взяти столицю — Ніневію, халдеї перегородили річку Тигр і спустили во́ди на місто. Цар Сіншарішкун, щоб не бути взятим у полон, підпалив свій палац й кинувся у вогонь (612 до н. е.).

У 605 до н. е. Ассирія перестала існувати, основні міста було зруйновано.

Галерея

Assyrian soldiers

Ассирійські воїни

Arquero asirio

Ассирійський лучник

Assyrian troops return

Ассирійські воїни повертаються з перемогою

Flaying of rebels

Ассирійці заживо здирають шкіру з полонених

Assyrian horsemen arabs

Ассирійський вершник переслідує переможених арабів

Assyrian Attack on a Town

Ассирійський напад на місто із застосуванням лучників та колісного тарану, 865-860 до н. е.

Jehu-Obelisk-cropped

Джеху, цар Ізраїлю, вклоняється царю Ассирії Шалманесеру III, 825 до н. е.

Loewenjagd -645-635 Niniveh

Рельєф із зображенням полювання на левів з Північного палацу Ніневії, 645-635 до н. е.

Lachishsiege1

Юдейські полонені забрані в рабство ассирійцями після осади Лачішу в 701 до н. е.

Susa-destruction

Жорстока кампанія Ашурбаніпала: спалення столиці Еламу Суз, зображення на рельєфі, 647 до н. е.

Human-headed winged bull Khorsabad facing - Louvre 01a

Крилатий бик з Хорсабаду, Лувр

Human-headed winged bull Khorsabad profile - Louvre 02b

Крилатий бик з Хорсабаду, Лувр

Nineveh Adad gate exterior entrance far2

Залишки брами Ададу Ніневії зі слідами дуже невдалою і незакінченої реконструкції

Flag of the Assyrians

Ассирійський прапор (з 1968)

Assyria Map

Мапа розселення ассирійців

Див. також

Література

  • З. Косідовський. Коли Сонце було богом. — К.: Держлітвидав, 1963
  • Шалагінова О. І., Шалагінов Б. Б. Історія Стародавнього світу. — К.: Зодіак-ЕКО, 1994
  • Логвин Ю. Про діяння Гільгамеша / «Дерево пам'яті». Кн. укр. іст. оповід. — К.: Веселка, 1991
  • Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 21. М.—Л., 1929, с. 483—484, 493—496;
  • Тураєв Б. О. Історія Стародавнього Сходу, т. 1 — 2. К.—X., 1938;
  • Всемирная история. В 10 т., т. і. М., 1955.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

Ададнерарі II

Ададнерарі II чи Адад-нірарі ІІ (аккадською «Адад прийди на допомогу») — цар Ассирії, правив у 911—890 роках до нашої ери. Син Ашшур-дана II. Один з перших царів так званого Новоассирійського царства. Поклав край внутрішнім безпорядкам. Після півторастолітньої перерви Ассирія знову розпочала великі завоювання. Ададнерарі розпочав війну з Вавилонією, йому вдалося двічі розгромити ворожу армію і захопити сам Вавилон. Однак через повагу до стародавнього релігійного та культурного центру Аданерарі не сплюндрував місто, і навіть залишив у ньому місцевого царя, який поклявся визнавати ассирійське верховенство. Ассирія анексувала область Арапху і її південний кордон перемістився до міст Дур-Курігаль-зу та Сіппар.

У 911 році здійснив успішний похід в гори Нібур (сучасний Джуді-Даг), де він підкорив область Катмух. Аданерарі здійснив кілька походів до річки Хабур, де після тривалих облог захопив кілька міст та підкорив область Катмух і землі аж до витоків Тигру. Тож Ассирія отримала плацдарм для подальшого руху до Євфрату і вторгнень у Сирію, чим і скористалися наступники царя. Ададнерарі чотири рази ходив походами в країну Наїрі.

Ара Гехецик

А́ра Гехе́цик, або Ара Прекрасний (вірм. Արա Գեղեցիկ), у вірменській міфології бог, що вмирає і воскресає. Стародавній міф про Ару Гехецика та богиню Шамірам є варіантом міфів про Осіріса та Ісиду, Тамуза й Іштар, Адоніса й Астарту, що склалися, мабуть, у ІІ тисячолітті до н. е. у протовірменів Вірменського нагір'я.

В епосі Ара Гехецик виступає царем вірменської держави, Шамірам — царицею Ассирії. Шамірам, що побажала мати своїм чоловіком Ару Гехецика, який славився красою, після смерті її чоловіка Ніна, відправляє послів з дарами до Ари Гехецика, пропонуючи йому стати царем Ассирії, або, задовольнивши її пристрасть, з миром повернутися в свою країну. Розгнівана його відмовою, Шамірам йде війною на Вірменію. Своїм воєначальникам вона наказує взяти Ару Гехецика живим. Проте на полі бою він був убитий. Шамірам знаходить труп Ара Гехецика. За її наказом аралези зализують рани Ари Гехецика, і він оживає (згідно з «Історією» М. Хоренаці, Шамірам лише розпускає слух про те, що аралези воскресили Ару Гехецика).

Мабуть, міф про Ару Гехецика ліг в основу викладеного Платоном міфу про Ера: Ер був убитий в битві, але десять днів по тому його тіло було знайдено на полі битви цілим і неушкодженим. Коли на дванадцятий день при вчиненні похоронного обряду його тіло поклали на вогнище. Ер ожив і розповів про побачене ним на тому світі (Plat. R. Р., Х 614).

На честь Ари Гехецика, згідно з переказами, названо Араратську рівнину, гору Цахкеван (поблизу Єревана), друга назва якої — «Ара»; легенда про оживлення Ари Гехецика пов'язується з горбом в селі Лезк (поблизу міста Ван). Арі Гехецику присвячена картина В. Суреньянца «Шамірам біля померлого Ари Прекрасного», трагедія Н. Зарьяна «Ара Прекрасний» та ін.

Асирійське мистецтво

Асирі́йське мисте́цтво — мистецтво стародавньої Ассирії, що існувало з 3-го тисячоліття до 7 століття до н. е.

Розквіт асирійського мистецтва припадає на 9—7 століття до н. е.

Асирійське мистецтво в основному представлено архітектурою — будівництво палаців-фортець та міст. Характерним пам'ятником асирійського мистецтва був палац Саргона II в Хорсабаді (колишнє місто Дур-Шаррукін), руїни якого розкопані. Цей палац споруджено у 8 ст. до н. е. на двох насипах (вис. 14 м) і обнесено фортечним муром з баштами. Над храмовою спорудою височіла зикурат — башта, що складалась з терас і завершувалась святилищем. На порталах було зображено крилатих биків з чоловічими головами (вис. 3—4 м). Палац було прикрашено також розписами і численними рельєфами з зображенням сцен війни та придворного життя (пл. 6 000 м²).

Типові риси асирійського мистецтва властиві всьому мистецтву Стародавнього Сходу: боги та царі зображалися у більшому розмірі, ніж інші особи; для підкреслення фізичної сили персонажів м'язи збільшувалися.

Шедеврами асирійського мистецтва є експресивні зображення поранених та вмираючих левів з рельєфів палацу Ашшурбаніпала (669—633 до н. е.) в Ніневії. В асирійському мистецтві були поширені також художні вироби з дерева, бронзи, слонової кістки, полив'яні кахлі.

Асирійське мистецтво впливало на розвиток мистецтва інших країн, зокрема Урарту.

Статуї крилатого бика (шеду) з палацу Саргона II в Дур-Шаррукіні.

Ассирологія

Ассироло́гія — наука, що вивчає писемність стародавніх народів Месопотамії, які вдавалися до клинопису: шумерів, вавилонян, аккадців, ассирійців. Також комплекс знань про мову, історію, релігію та культуру цих народів.

Початок ассиріологія бере у 1802, коли були здійснені перші спроби прочитання клинопису.

Ассирія (римська провінція)

Ассирія (лат. Assyria) — провінція Римської імперії, розташована приблизно на території сучасного північного Іраку.

Створена близько 116 року імператором Траяном внаслідок успішного походу проти Парфії. Проте його наступник Адріан вивів звідси легіони в 118 році, але це не означало кінець римського панування у цьому регіоні. Раніше ця територія була предметом ворожнечі між Парфією та Вірменією. Рим займав також цю область недовгий час у 161–165 і в 194–199 і тільки з 230 зміг ґрунтовно там закріпитися. У провінції були постійно розквартировані два легіони для захисту від вторгнення. Провінція однак знову була втрачена у 363 за імператора Іовіана після невдалого перського походу Юліана і ганебного миру, укладеного з метою безпечного відведення військ до Константинополя.

Ашшур-надін-аххе II

Ашшур-надін-аххе II (аккад. «Ашшур, який дає братів») — правитель міста Ашшур (бл. 1402 — 1392 до н. е.). Син Ашшур-рім-нішешу, племінник Ашшур-бел-нішешу.

Проводив політику зближення з Єгиптом, з яким він вів широку торгівлю, поставляючи в Єгипет лазурит і отримуючи звідти золото.

Ашшур (місто)

Ашшур (аккад. 𒀸𒋩 Aššur, араб. أشور‎, івр. אַשּׁוּר Aššûr‎, сир. ܐܫܘܪ, арам. Ašur‎) — стародавнє місто, що існувало з 4-го тис. до 614 до н. е. на території сучасного Іраку. Назване на честь бога Ашшура. З середини 2-го тисячоліття до н. е. Ашшур був столицею Ассирії. Сьогодні на території древнього міста залишились руїни Калат-Шаргат на відстані 260 км на північний захід від Багдаду.

Від стародавнього міста збереглися залишки укріплень, храмів, зикурати, житлові і торгові квартали, бібліотека клинописних текстів. Руїни відкриті у 1821, вперше досліджені англійським ученим О. Г. Леярдом в 1845-1847.

У 1903-1914 німецькі вчені Р. Кольдевей і В. Андре відкрили 2 лінії оборонних споруд з монументальними воротами і бастіонами. Знайдена бібліотека (давніша ніж бібліотека Ашшурбаніпала) с клинописними текстами (в тому числі хеттськими).

Руїни міста входять до «Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО».

Ашшур (син Сима)

Ашшур (івр. אַשּׁוּר‎,грец. ασσουρ) — син Сима, онук Ноя. За Таблицею народів Ашшур разом з Лудом, Еламом, Арпахшадом та Арамом були синами Сима. Згадані також разом у Першій книзі хроніки — 1 Хр. 1:17.

За Бт 10:11 Ашшур збудував міста Ніневію, Реховот-Ір, Калах й Ресен. У Книзі пророка Михея — Мих 5:5 імена країн Ашур та Німрод поєднані, а івритом назва країни Ассирія та Ашшур звучать однаково.

Ашшурбаніпал

Ашшурбанапал чи Ашшурбаніпал, грецькою Сарданапал (VII століття до н. е.) — цар Ассирії в 669-631 до н. е.(?), зберіг державу в кордонах від Перської затоки до Середземного моря, незважаючи на внутрішні бунти.

Заснував велику бібліотеку в Ніневії.

Єгипет був знову завойований Ашшурбаніпалом, але невдовзі остаточно здобув незалежність від Ассирії (655 до н. е.).

У 645 до н. е. ассирійці, очолювані царем Ашшурбаніпалом, розграбували та зруйнували Сузи — столицю Еламу.

653-648 до н. е. — Кровопролитна війна з братом Шамашшумукіном, що правив у Вавилоні.

Невдовзі після смерті Ашшурбаніпала Ассирія занепала та була знищена.

Бібліотека Ашшурбаніпала

Бібліотека Ашшурбаніпала — найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668—627 до н. е.. Розташовувалася у місті Ніневія. У фондах бібліотеки було від 5 000 до 25 000 глиняних табличок з клинописними текстами. Свого часу це була найбільша бібліотека Давнього Сходу. Відкриття бібліотеки у XIX столітті мало величезне значення для розуміння культур Месопотамії та для дешифрування клинопису.

Велика Сирія

Велика Сирія (араб. سوريّة الكبرى‎) або просто Сирія, це термін, який позначає регіон Близького Сходу, на сході Середземного моря або Левант.

Класична арабська назва Сирії Шам (араб. الشام‎ ash-Shām), яка в наступні століття стала позначати тільки Дамаск в арабській балачці Леванту, доісламська назва терену, Сирія, використовувалась до розпаду Османської імперії у 1918.

Гільгамеш

Гільгаме́ш — шумерський цар, який за літописом правив приблизно у проміжку між 3000 та 2500 роками до н. е., десь за 400 років до того як була написана про нього поема (Див. Епос про Гільгамеша). Дослідження фактів про царів міста Кіш, — Агга й Ен-Мебарагесі доводять факт існування Гільгамеша.

11 глиняних таблиць містять епос про Гільгамеша, що майже подібна до поеми про Атрахасіса.

Німруд

Німруд (ассир. Кальху, дав-євр. Калах, араб. النمرود‎) — стародавнє місто в Месопотамії, на території сучасного Іраку. Його руїни розташовані на південний схід від міста Мосул біля річки Тигр в Іраці.

Німруд був заснований e XIII столітті до н. е. Салманасаром I і 400 років потому, під час царювання Ашшур-назір-апала II став столицею Ассирії.

У 612 до н. е. був зруйнований мідійцями та халдеями

Нін (міфологія)

Нін (дав.-гр. Νίνος або Νῖνος) — персонаж давньогрецької міфології , цар Вавилонії, епонім Ніневії.

Син Бела, правнук Геракла . Згідно з поглядами греків, першим з азіатських царів почав вести війни з сусідами і підкорив їх . У союзі з аравійцями протягом 17 років завоював Західну Азію, перемігши і убивши царів Вірменії Барзана і Мідії Фарна. Потім пішов війною на бактрійского царя Оксіарта, з двохмільйонною армією обложив її столицю Бактру.

Убитий своєю дружиною Семирамідою . Згідно з Юстином, помер своєю смертю. Або помер від стріли при облозі міста.

Заснував місто Нін в Атурії (Ассиріії).

Син Бела вважався сучасником Авраама .

Правив 52 роки . За Ктесієм, помер в 2189 до н. е. Згідно з Платоном, сучасник Троянської війни, Троя була частиною його держави .

У його гробниці зустрічаються Пірам і Фісба. «Град Ніна» згадує Фокілід. Відповідно до античних істориків, на колісниці перського царя розміщувалися статуї Ніна і Бела.

Близько I століття до н. е. став героєм так званого «Романа про Ніна».

Ніневія

Ніне́вія (аккад. Ninwe; новоарам. ܢܸܢܘܵܐ; івр. נינוה‎, Nīnewē; грец. Νινευη; лат. Nineve; араб. نينوى‎, Naīnuwa) — стародавнє місто на східному березі річки Тигр. У VIII–VII ст. до н. е. столиця Ассирії. Руїни міста збереглися на протилежному березі річки від міста Мосул у сучасному Іраку.

Семіраміда

Семіраміда (грец. Σεμίραμις, Шаммурамат, Шамірам) — легендарна цариця Ассирії, дружина царя Ніна, яка вбила його хитрістю і захопила владу.

Історичним прообразом Семіраміди є ассирійська цариця Шаммурамат — (бл. 810—805 до н. е.) Дружина Шамші-Адада V і мати Адад-нірарі III. У дитинстві вона була регенткою. Шаммурамат була вавилонянкою і під її впливом в Асирії було введено культ бога Набу. Статуї цього бога були знайдені у Кальху із написом, який наказував не визнавати ніякого іншого Бога. Це робилося, ймовірно, для тіснішого об'єднання держави. Шаммурамат вела війни головним чином проти Мідії і Манни.

З 805 р. Адад-Нірарі став правити самостійно, але і в подальшому Шаммурамат продовжувала відігравати значну роль. Це видно з того, що вона названа разом із царем у написах Белтарсііліми намісника Кальху і на статуях бога Набу.

В античну літературу Шаммурамат увійшла під ім'ям Семіраміди, з якою пов'язувалися «висячі сади» — одне із «семи чудес світу» — і якій приписувалися дивовижні пригоди. Правила Шаммурамат 5 років.

Тукульті-Нінурта I

Тукульті-Нінурта I — цар Ассирії, син Шульману-ашареда, правив 37 років з 1233–1197 роках до нашої ери. За його правління Ассирія досягла найбільшої могутності за увесь так званий середньоассирійський період.

Тіглатпаласар II

Тіглатпаласар II (аккад. Тукульті-апал-Ешарра, переводиться як «Захисти спадкоємця, Ешарра») — цар Ассирії, правив приблизно в 967-935 до н. е.. Син Ашшур-реш-іші II. Попри його довгий час правління (32 роки), відомо про нього дуже мало. У той час Ассирія, стискувана зі сторони Урарту, арамеїв і Вавилона, займала невелику територію і не володіла військовою міццю.

Шамірам

Шамірам (вірм. Շամիրամ) — у вірменській міфології богиня любові і хтивості (перейняла функції Астхік і Анахіт), цариця Ассирії.

Її ім'я, ймовірно, походить від імені цариці Ассирії, яка реально існувала в ІХ ст. до н. е. Шаммурамат — невістки царя Шамші-Ададa V, який воював з царями Урарту. Згідно з епосом, переданим Мовсесом Хоренаці, хтива Шамірам забажала мати своїм чоловіком Ара Гехеціка, володаря Вірменії. Коли всі її хитрощі домогтися його любові виявилися марними, ображена, вона йде на Вірменію війною. Після загибелі на полі бою Ара Гехеціка, Шамірам продовжує вести розпусний спосіб життя. Синів, які висловили невдоволення її поведінкою, вона наказує умертвити, залишивши в живих лише молодшого сина Нінія. У підкореній Вірменії Шамірам будує на березі озера Ван чудову літню резиденцію (місто Ван), названу Шамірамакертом (з її ім'ям епос пов'язує і багато інших споруд, приписує їй також стели з урартським написами). Коли Шамірам відправлялася до Вірменії, управління країною вона передавала родоначальнику мідян магу Зрадашту, що залишався в Ніневії. Під час однієї з поїздок Шамірам він вирішив захопити царську владу. Шамірам, почавши проти нього війну, зазнає поразки. Порятунку вона шукає у Вірменії, але там її вбиває син Ніній. Згідно з варіантом, Шамірам тікає від Зрадашта до Вірменії, знемагаючи від спраги, зупиняється по дорозі в пошуках, де б напитися. Її наздоганяють воїни Зрадашта поблизу моря (озеро Ван), тоді вона кидає в море своє намисто-талісман, а сама перетворюється на камінь (існувала пісня, пов'язана з цим міфом, — «Намисто Шамірам у морі»).

 
Науки
Держави
Міста
Населення
Мови і писемність
Література
Культура і побут
Наука
Найвідоміші
правителі
 
Давні
Середньовічні
Нового часу

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.