Ісус Навин

Ісу́с (івр. הוֹשֻׁעַ‎‎, Yĕhôshúʿa; арам. ישוע‎‎‎, Yeshua; грец. Ἰησοῦς, лат. Iosue), або Ісу́с Нави́н — ватажок (шофет) ізраїльських племен в часи завоювання ними Ханаану (1550—1200 рр. до н.д.). Наступник Мойсея. Народився у Єгипті, до виходу з нього євреїв. Син Нуна (Навина) з племені Єфрема. Відомості про нього повністю ґрунтуються на Біблії. Центральний персонаж Книги Ісуса Навина. Згідно з Книгами Виходу, Чисел та Ісуса Навина був помічником Мойсея, одним із 12 єврейських розвідників, які досліджували Ханаан. Після смерті Мойсея очолив ізраїльські племена, керував ними під час завоювання Ханаану. У чудесний спосіб перейшов Йордан, здобув міста Єрихон, Ай та інші. Помер у віці 110 років в Ханаані. Первісно носив ім'я — Гошеа (הוֹשֵׁעַ), яке Мойсей змінив на Єгошуа (Ісус)[1]. У Книзі Неємії називаний скороченим іменем Єшуа. Вшановується у юдаїзмі, християнстві та ісламі. У середньовічний Європі вважався одним із дев'яти достойників, взірцем лицарства. Національний герой Ізраїлю. Християнський старозаповітний святий. День вшанування в католицьких та православних церквах — 1 вересня; у вірменській церкві — 26 липня.

LDAM (f. 001) Josue, Duque
Ісус Навин як один зі дев'яти достойників («Livro do Armeiro-Mor», 1509)

Біографія

Ісус Навин був найближчим сподвижником Мойсея — супроводжував того коли він піднімався на гору Синай, охороняв за відсутності пророка скинію, очолював ізраїльтян у битві з амалекітянами при Рефидимі. Разом з іншими дванадцятьми розвідниками був відправлений до Ханаану. Якщо десять з них злякалися сили місцевих, то Ісус та його товариш Калев заперечували їм. За цю впертість та віру в перемогу, лише вони, двоє з усього роду, були удостоєні можливості вступити в Землю Обітовану. Мойсей призначив Ісуса Навина своїм наступником і зобов'язав його завоювати Ханаан та розділити землю між ізраїльськими племенами. В Біблії Ісус Навин виступає одночасно і як військовий вождь та полководець і як пророк «раб Божий». З одного боку, його головним завданням є підкорення Ханаану, а з іншого, через нього Бог говорить з людьми. Тобто він є наступником Мойсея, довівши до кінця справу свого вчителя.

Припущення

Багато сучасних вчених вважають, що хоч сам Ісус Навин був історичною особою, але він очолював лише одну з хвиль ізраїльського вторгнення до Ханаану. Пізніше численні героїчні перекази часів завоювання злилися в єдину історію в якій він став центральним героєм. Тобто, хоча Ісус Навин навряд чи є міфологічним персонажем, але малоймовірно, що біблійні перекази точно відображають вчинки історичного прототипа.

Примітки

  1. Чис. 13:16.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ісус Навин

  • Ісус Навин, вождь Ізраїлю // Українська Католицька енциклопедія
  • Глава «Завоевание Ханаана» з книги І Фінкельштейна та Н. А. Зільбермана «Раскопанная Библия. Новая точка зрения археологии на древний Израиль и происхождение его священных текстов»
Ілій

Ілій (івр. עלי‎ — високий, обдарований) — біблійний персонаж Епохи Суддів, був священиком (1 Сам. 1:9) та протягом сорока років суддею Ізраїля (1 Сам. 4:18).

Ісус (ім'я)

Ісус — стародавнє ім'я, грецького або семітського походження.

Ісус Навин

Ісус Христос

Ісус, син Сіраха (Ісус, син Сираха; Бен Сірах; Бен Сіра)

Авдон (суддя)

Авдон — біблійний персонаж Епохи Суддів, один із суддів Ізраїля, син Гіллела з міста Піратона. Авдон судив народ вісім років та відомий численним потомством, що складалося з 40 синів та 30 онуків (Сд. 12:13-15). Авдон належав до племені Ефраїма. По смерті похований на горі амалекитянина. Більше про його життя нічого не відомо. Йосип Флавій у Юдейських старожитностях повідомляє, що час правління Авдона був без визначних подій.

Ахан

Ахан — (той, який створює труднощі), син Кармія з коліна Юди, який заховав військову здобич після перемоги Ізраїлю над Єрихоном, порушивши при цьому наказ Ісуса Навина та Божу заповідь .

Валаам

Валаам — пророк, віщун, сина Беора з міста Петор. Валаам був покликаний царем Моава Балаком щоби проклясти ізраїльтян, що розташувалися табором у степах єрихонського зайордання і готувалися до вступу в Землю Обітовану. Проте замість прокляття ізраїльтян він тричі благословив їх за волею Господньою. Проте у Біблії не названий ні пророком ні віщуном, лише те, що він чув слова Бога.

Гермон (гора)

Гермон (івр. הר חרמון‎ — Гар Гермон; араб. جبل الشيخ‎ — Джабаль аш-Шейх, «гора вождя»; араб. جبل حرمون‎ — Джабаль Гармон, «снігова гора») — гора у хребті Антиліван. Її найвища вершина досягає висоти 2 814 м над рівнем моря та знаходиться в Ізраїлі, Сирії та Лівані. Ділянка на південних схилах пролягає територією Голанських висот, що з часів Шестиденної війни знаходяться під контролем Ізраїлю. На шапці гори у зимовий час є сніг, на якому прокладаються гірськолижні траси для лижного спорту і відпочинку ізраїльтян та гостей країни.

Елон (суддя)

Елон (івр. אֵילֹן‎ - дуб) — біблійний персонаж Епохи Суддів, один із суддів Ізраїля. Походив із племені Завулона (Сд. 12:11-12).

Із згадки про нього у Книзі Суддів відомо, що він судив народ Ізраїля 10 років. Йосип Флавій у Юдейських старожитностях повідомляє, що час правління Елона був без визначних подій. По смерті Елон був похований у Завулоновім краї. За ним слідував Авдон, син Гіллела з міста Піратона.

Йона

Йона (івр. יוֹנָה‎ араб. يونس‎, Юніс or يونان, Юнінані; гр./лат.: Ionas) — ім'я, що отримав в Старому заповіті пророк Ізраїльського царства близько VII ст. до н. е., головний персонаж однойменної Книги пророка Йони, відомий тривалою мандрівкою в череві риби. Біблійна історія Йони з незначними відмінностями також повторюється і в Корані.

Книга Ісуса Навина

Книга Ісуса Навина (івр. ספר יהושע‎, Сефе́р Йешу́а) — одна з книг Старого Заповіту, традиційно розташована одразу після П'ятикнижжя і є деякі автори, які схильні вважати її частиною Тори т. зв. «Шестикнижжям». Книга Ісуса Навина описує завоювання Ханаану племенами Ізраїлю та їх розселення після смерті Мойсея до часу смерті Ісуса Навина. Названа за іменем Ісуса Навина, сина Нуна, з племені Єфрема.

Книга Суддів

Книга Суддів (Sefer Shoftim, івр. ספר שופטים‎) — частина Біблії, Старого Заповіту. У книзі викладається історія євреїв від смерті Ісус Навина (Іехошуа бін Нун) до початку царювання першого царя Ізраїля Саула, приблизно з 1240 р. до н. е. до 1050 р. до н. е., тобто період що входить до Епохи Суддів.

Лахіш

Лахіш (івр. לכיש‎, грец. Λαχις, лат. Lachis) — стародавнє біблійне місто, що розташовувалось у південному Ханаані, нині Тель-ед-Дувейр (Тель-Лахіш) в Ізраїлі. Вперше згадується в амарнських табличках як Лакіша.

Осія

Осі́я (VII ст. до н. е.) — старозавітній пророк Ізраїлю. У біблійній книзі пророка Осії невірність Ізраїлю представляється у вигляді духовного перелюбу і порівнюється з невірністю, яку автор пережив у своєму власному житті. Ця сімейна аналогія була пізніше розвинена у християнських концепціях Отцівства Бога і Церкви, як нареченої Христа.

Отніїл

Отніїл (івр. עָתְנִיאֵל בֶּן קְנַז‎ «лев божий») — перший з числа Ізраїлевих суддів. Був сином Кеназа, молодшого брата Калева (Сд. 3:9). Він узяв місто Кір'ят-Сефер і за це отримав у нагороду в дружини дочку Калева — Ахсу (Нав. 15:16-17, Сд. 1:13).

Плем'я Єфрема

Пле́м'я Єфре́ма (івр. שֵׁבֶט אֶפְרַיִם‎‬, Shevet Efrayim; лат. tribus Ephraim) — одне з племен (колін) Ізраїлевих. Згідно Біблії походило від Єфрема молодшого сина Йосипа, який народився в Єгипті. Також — Ефраїмове плем'я, Потомство Ефраїма.

При розділ Палестини воно отримало центральну, багату і родючу смугу землі від річки Йордан до Середземного моря на північ від Єрусалиму. Просякнуте духом самобутності і відчуваючи свою силу, воно вступило в суперництво з коліном Іудиним і постійно виявляло свій сепаратизм і гегемонізм, мотивуючи тим, що з нього походив наступник Мойсея і начальник ізраїльського народу Ісус Навин, і в їх володіннях знаходиться його Батьківщина і місце поховання. Нащадки Єфрема, за біблійним переказом, зіграли велику ролю в історії ізраїльського народу, беручи участь у вирішенні його історичної долі. Саме з їхнього середовища вийшов Самуїл, відомий пророк і суддя ізраїльський. Коли після смерті царя Соломона його держава розпалася на два царства, найбільшу політичну вагу в новоствореному Ізраїльському царстві мало покоління Єфрема. Воно обрало бути царем представника свого племені Єровоама, а його резиденцією зробило своє місто Самарію, яке була столицею Ізраїльського царства до кінця його історичного існування.

Салмон

Салмон (Салма) — прапрадід Давида (1 Хр. 2:10-11) і член першого покоління ізраїльтян, які перетнули річку Йордан. Був можливо один з двох розвідників, що послав Ісус Навин до Єрихону, перед пеходом через Йордан. Він був сином Нахшона за Другою книго хроніки, та за Мт. 1:4-5 був одружений на Рахав, від якої у нього був син Боаз (Рут. 4:20-21) і який в свою чергу є прадідом царя Давида.

Названий також у родоводі Ісуса Христа в Новому Заповіті (Мт. 1:4-5).

Тола (суддя)

Тола — один з Ізраїлевих суддів, наступник Авімелеха. Він був сином Пуї, онуком Додова з племені Іссахара. Тола проживав у Шамірі в Єфремових горах. Був суддею ізраїлі протягом 23 років. Як Книга Суддів не повідомляє про якісь визначні події часу його правління, а Йосип Флавій у Юдейських старожитностях, який перераховує інших суддів та їх діяння, про Толу не згадує.. Тола був похований в Шамірі (Сд. 10:1-2).

Уявний герб

Уя́вний ге́рб (англ. Attributed arms, фр. armoiries imaginaires) — у європейській геральдичній традиції різновид гербів, ототожнюваних з особами або землям, що існували до появи геральдики, до середини ХІІ століття. Приписувалися персонажам греко-римської міфології, біблійним особам і племенам, полководцям і країнам стародавнього світу, діячам раннього середньовіччя, а також абстракціям. Існували уявні герби для Ісуса Христа, Святої Трійці, племен Ізраїля, дев'яти достойників, лицарів Круглого столу тощо. Мотиви уявних гербів видатних осіб використовувалися у символіці європейських родів, які виводили від них своє походження. Так само, герби європейських монархів після ХІІ століття сприймалися як спадкові знаки їхніх пращурів. Також — казко́вий ге́рб, фантасти́чний ге́рб.

Шамґар

Шамґар (івр. שַׁמְגַּר בֶּן - עֲנָת‎, Шамґар бен Анат, Шамґар, син Аната) — третій суддя Ізраїльський. Був учнем і наступником Егуда.

Цей період життя був небезпечний для народу Ізраїля: «За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами» (Сд. 5:6). Шамґар дуже сильний і хоробрий. Книга Суддів розповідає, що він побив 600 філістимлян самим лише києм для худоби (Сд. 5:31), що може свідчити про його селянське походження і відсутність зброї у народу. Свідченням цього є і такі слова з пісні Девори: «Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!» (Сд. 5:8). Якщо Шамґар не був сучасником Барака і Девори, то очевидно він безпосередньо передував їм. Шамґар судив народ Ізраїлю менше одного року за ним слідувала Девора (Сд. 4:5).

Яїр (персонаж)

Яір (грец. Ἰάειρος, івр. יאיר‎ — «світлотоносний») — біблійний персонаж Епохи Суддів, був протягом двадцяти двох років одним із суддів Ізраїлю. Яір був родом з Ґілеада — місцевості на східному березі річки Йордан, що належала племені Манасії. Він мав 30 синів, яким належали 30 міст у Ґілеаді, що пізніше стали називатися «поселення Яіра» (Сд. 10:3-4). Йосип Флавій у Юдейських старожитностях повідомляє, що час правління Яіра був без визначних подій, проте він мав щастя у житті й 30 прекрасних синів — вправних наїздників. Похований в Камоні.

Старий завіт
Новий завіт
Православний та католицький канон
Апокрифи
П'ятикнижжя
Мойсеєве
Історичні
Навчальні
Пророчі
Епоха Суддів
Етапи епохи суддів
Судді Ізраїля
Інші герої Епохи Суддів

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.