Іонійське повстання

Іоні́йське повста́ння  — повстання грецьких міст в Іоніі (Мала Азія) проти Перської імперії.

Іонійське повстання
Греко-перські війни
Turkey ancient region map ionia

Іонія
Дата: 500 - 494 до н. е.
Місце: Іонія, Кіпр, Імперія Ахеменідів
Результат: перемога Персії
Сторони
Іонія Імперія Ахеменідів
Командувачі
Харопін,
Еалкід †
Арістагор
Артаферн

Передісторія

Грецькі поліси Малої Азії, що потрапили в 40-30-х рр.. VI ст. до н. е. під владу Персії, важко переживали втрату незалежності. На перших порах по відношенню до греків перси дотримувалися порівняно м'якої політики, не обкладали великми податками, мало втручалися у внутрішні справи малоазійських полісів, але все одно у полісному середовищі тліли іскри опору. Протест у будь-який момент міг проявитися у відкритій формі і стримувався лише величезною перевагою сил Ахеменідів. Однак при Дарії I перська політика стала жорсткішою. Перси взяли курс на централізацію управління підлеглими територіями, почали постійно втручатися у внутрішні справи греків, у багатьох містах передали владу своїм ставленикам — тиранам, що підкорялися перським сатрапам. Крім того, перси обклали грецькі міста повинністю і почали проводити політику дискримінації їх торгівлі, віддаючи перевагу фінікійських купцям.

Повстання

Нарешті, в 500 до н. е. грецькі поліси підняли повстання проти перського панування. Його вважають початком греко-перських воєн. Першим і найзначнішим центром повстанського руху був Мілет — найбільше і найславетніше з міст Іоніі. Аристагор, тиран Мілета, особисто очолив боротьбу греків і закликав їх до рішучого опору завойовникам. За прикладом Мілета пішли практично всі грецькі міста східного та північного узбережжя Егейського моря — від Візантія і Халкедону до Памфілії і Кіпру. Повсталі об'єдналися для боротьби з персами, організували збройні сили з спільним командуванням.

Іонійські греки чудово розуміли, що без допомоги балканських одноплемінників їх шанси на перемогу незначні. Вони направили до найбільших поліси материкової Греції послів із проханням про військову допомогу. Втім, успіх цього посольства, очолюваного самим Аристагором, виявився мінімальним. Найпотужніша у військовому відношенні Спарта відмовилася допомогти. Приязніше на заклики іонійців відреагували Афіни: вони відправили в Іонію ескадру з 20 суден. Це було не так уже й мало, враховуючи, що весь афінський військовий флот тоді налічував до півсотні кораблів. 5 суден надіслала на допомогу повсталим Еретрія (на острові Евбея). Спрямований із балканської Греції контингент діяв обережно і при перших же невдачах відбув на батьківщину.

Тим не менш спочатку Іонійське повстання розвивалося досить успішно. В 498 до н. е. грекам навіть вдалося захопити і спалити Сарди — резиденцію перського сатрапа в Малії Азії. Щоправда, сам сатрап Артаферн із вірним йому загоном зміг сховатися в сардській цитаделі, яку іонійці взяти не змогли. У наступному році об'єднаний грецький флот завдав поразки фінікійській ескадрі біля Кіпру. Повстання почало являти серйозну загрозу для персів.

Однак успіхи повсталих пояснювалися не перевагою їх сил, а неповороткістю перської державної машини. Лише цар Дарій I цілком усвідомив масштаб небезпеки (що сталося через кілька років після початку повстання), він кинув на його придушення потужну армію і величезний флот із 600 фінікійських кораблів. Перські війська були об'єднані в дві великі армії, приступивши до придушення повстання на крайніх флангах. Спочатку були приведені до покірності грецькі міста Кіпру та південної частині Малої Азії, потім підпорядковані поліси на півночі — Візантій, Халкедон, Лампсак, Абідос та інші. Користуючись великою перевагою в силах, перси швидко змінили хід військових дій на свою користь. Аристагор втік у Фракію і загинув у сутичці з місцевими племенами.

Битва біля Ладе

Персам вдалося завдати чутливу поразку грекам поблизу Ефеса.

Доля повстання була вирішена в 494 до н. е. в морській битві біля острова Ладе (неподалік від Мілета). Величезному ахеменідському флоту протистояли союзні сили грецьких повстанців, що налічували 353 корабля. Іонійці виявили повне невміння узгоджувати свої дії і відсутність дисципліни. Під час бою ескадри багатьох грецьких полісів, втративши віру в перемогу, кинулися тікати. Фінікійці одержали повну перемогу над супротивником. Мілет було осаджено, після майже річної облоги взято в 494 до н. е. і піддано розгрому, його мешканці були знищені або продані в рабство. Незабаром впали інші повсталі міста.

Підсумки

Повстання було придушене, оскільки у військовому й економічному потенціалі іонійські греки сильно поступалися персам. Однак вони були розгромлені лише через 6 років значною напругою сил Перської держави. Іонія залишилася в руках персів. Допомога, надіслана з Афін і Еретріі повсталим, дала привід для оголошення Дарієм I війну цим містам. Мардоній, відправившись у 492 до н. е. покарати Афіни, зазнав невдачі, а в 490 до н. е. перси програли битву при Марафоні афінянам. Невдовзі після Битви при Платеях (479 до н. е.) греки почали війну за визволення Іоніі і перемогли в ній. В 449 до н. е. було укладено перемир'я, що це підтвердило.

Література

Іонія

Іонія (грец. Ιωνία) — заселена іонійцями в 11-9 ст. до н. е. область у центральній частині західного узбережжя Малої Азії (з прилеглими островами) між містами Фокея та Мілет.

Через Іонію проходили жваві торговельні та культурні зв'язки країн Сходу із країнами Заходу, що сприяло процвітанню області. Висока культура міст Іонії мала великий вплив на культурний розвиток всієї Греції. В Іонії процвітали мистецтва і науки, вона була батьківщиною перших грецьких філософів (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен та ін.) та істориків (логографи, Геродот та ін.).

Історія Візантія

Історія Віза́нтія охоплює період від заснування міста у VII столітті до н. е. до 330 року, коли римський імператор Костянтин I Великий переніс у Візантій столицю своєї імперії.

З прадавніх часів Босфор був стратегічно важливою торговою артерією, і контроль над його берегами обіцяв перевагу над конкурентами у всій чорноморській торгівлі. Заснований в середині VII століття до н. е. мегарськими колоністами, Візантій завдяки своєму вигідному розміщенню швидко перетворився на важливий торговий центр античного світу. Зазнавши значних втрат під час греко-перських воєн, надалі Візантій став ареною гострої боротьби між Афінами і Спартою, й кілька разів переходив з рук в руки цих могутніх держав. Зі зростанням значення торгівлі в економіці Візантія роль землевласницької аристократії зменшувалася, а демократично налаштований прошарок купців і мореплавців, навпаки, зміцнював свої позиції. Домігшись незалежності від Афін і наживши великі статки посередницькою торгівлею, візантійці стикнулися з територіальними претензіями з боку Македонії.

В елліністичний період місто довго зберігало самостійність, але вело багато воєн із зайшлими племенами, а також з іншими грецькими державами. Потрапивши під контроль Риму, Візантій тривалий час користувався внутрішньою автономією, поки після довгої облоги не був зруйнований імператором Септимієм Севером. Не відновившись після цієї катастрофи, за імператора Костянтина I Великого місто стало місцем заснування нової столиці Римської імперії — Константинополя

Геродот

|відомий_?відома?=

Геродо́т Галікарна́ський (грец. Ἡρόδοτος), (між 490 і 480 до н. е. — близько 425 до н. е.) — давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Кими Еолідські

Кими (дав.-гр. Κύμη, Κύμης, лат. Phriconis) — стародавнє місто на західному узбережжі Малої Азії, біля Кимейської затоки (сучасна затока Немрут у Туреччині).

Вважалося найбільшим з міст Еоліди, і лише згодом поступилося своїм економічним значенням сусідній Смірні.

Першим поселенням на місці Ким була невеличка фортеця, відома під пеласгійською назвою Лариса. Не пізніше X ст. до н. е. її захопили переселенці з материкової Греції, ватажки яких виводили свій рід від мікенських Атридів.

Вплив місцевих мешканців на прибульців греків був значним. Принаймні ім'я першого володаря Ким, згаданого у джерелах, — Менна ймовірно мало фригійське походження (Мен був місцевим богом місяця). Менна усунув від влади його брат Оатіс, що спирався на союз із фокейцями і змушений був поступитися ним частиною своїх земель. Кими підтримували приязні стосунки із сусідньою Фригією, цар Агамемнон навіть видав свою доньку Демодику за фригійського правителя Мідаса.

Входили до складу Еолідського союзу дванадцяти міст і були її лідером. Саме біля Ким знаходилося спільне святилище об'єднання і проводилися збори союзників (панеолії). Мешканці Ким брали активну участь в колонізації, зокрема — заснували Сест (біля Гелеспонту), Енос (у Фракії) і Сіди (у Памфілії).

Час і обставини скасування царської влади у Кимах невідомі, але вже у VI ст. до н. е. місто було відоме своїм демократичним правлінням. Кими стали одним з останніх прихистків лідійця Пактія, що повстав проти Кира Великого. Остерігаючись помсти володаря, мешканці Ким змусили його перебратися на сусідній Лесбос. В цей час, або пізніше в місті була встановлена тиранія Аристагора, який визнавав залежність від персів і навіть допомагав Дарію I у його поході проти скіфів. Але пізніше Аристагор підтримав Іонійське повстання і був позбавлений влади містянами, які вмовили персів не руйнувати місто. Правитель Ким Сандок, натомість, надав Ксерксу п'ятнадцять кораблів для його грецького походу, и саме в Кимах у 480 р. до н. е. були зібрані і перезимували залишки флоту Ксеркса, розгромленого біля Саламіну. Після захоплення афінянами Сеста увійшли до Делоського союзу.

Під вплівом Лісандра розірвали відносини с Афінами. З 387 р. до н. е. — знову під перською владою. Саме в цей час у Кимах народився і жив історик Ефор.

З початком походу Александра Великого опинилися під македонською владою, а після війн між діадохами — у складі держави Селевкідів. З 218 р. до н. е. — у складі Пергамського царства. Були захоплені Антіохом III, який звільнив місто від сплати податків, але за Апамейським миром Кими повернули пергамцям. З 133 р. до н. е. — у складі римської провінції Азія.

У 17 р. до н. е. були зруйновані землетрусом, згодом відновлені. До часів Галлієна карбували власну монету.

За візантійських часів Кими мали власного єпископа.

Облога Еретрії

Облога Еретрії (490 до н. е.) — облога і взяття перськими військами грецького міста Еретрії під час походу Датіса і Артаферна до Греції.

Перше перське вторгнення стало відповіддю на участь греків у Іонійському повстанні, коли еретрійці і афіняни послали сили на допомогу містам Іонії, що бажали звільнитися від перського панування. Еретрійцям і афінянам вдалося захопити і спалити Сарди, але потім вони були змушені відступити з великими втратами. Перський цар Дарій I вирішив помститися Афінам і Еретрії.

Після того, як Іонійське повстання було остаточно розгромлено персами в битві при Ладі, Дарій став будувати плани завоювання Греції. У 490 році до н. е. він відправив військово-морські сили під командуванням Датіса і Артаферна в Егейське море, наказавши підпорядкувати Кіклади, а потім провести каральні експедиції проти Афін і Еретрії. Після успішної кампанії в Егейському морі перси підпливли до Евбеї і взяли в облогу Еретрію. Облога тривала шість днів до того часу, як п'ята колона з еретрійської знаті здала місто персам. Місто було розграбоване, а населення поневолене за наказом Дарія. Полонені еретрійці були відправлені до Персії і поселені як колоністи у Кіссії.

Після падіння Еретрії перський флот відплив до Афін і кинув якір у Марафонській бухті. Афінська армія рушила проти них і перемогла в знаменитій Марафонській битві, яка поклала кінець першому перському вторгненню.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.