Ібрагім-паша

Ібрагі́м-паша́ (1789, Кавала — 10 листопада 1848, Каїр) — єгипетський полководець і державний діяч, паша Єгипту, син Мухаммеда Алі.

Брав участь у створенні єгипетської армії і флоту та проведенні економічних реформ батька. У 1807–1812 роках був дефтердаром (головою фінансового відомства), в 1812–1816 роках губернатором Верхнього Єгипту. У 1816–1841 — командувач єгипетською армією.[4]

Здобув популярність після перемоги над ваххабітами в Аравії (1816–1818). У 1824–1827 роках командував єгипетськими військами, що брали участь у боротьбі проти грецької національно-визвольної революції 1821–1829 роках. Стояв на чолі єгипетських військ, отримавши перемогу над турецькими арміями під час єгипетсько-турецької війни 1831–1833 рр.

З 1847 р. фактичний правитель Єгипту. З червня 1848 р. наслідний паша Єгипту.

Ібрагім-паша
араб. إبراهيم محمد علي باشا
IbrahimBaja
Помер 10 (22) листопада 1848[1][2] (59 років)
Каїр, Османська імперія
Поховання Каїр
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ottoman Empire.svg Османська імперія[3][2]
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов Османська
Військове звання генерал
Конфесія сунізм
Рід династія Мухаммеда Алі
Батько Мухаммед Алі Єгипетський
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий хрест ордена Вежі й МечаЛицар ордена Святого Йосипа

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б Akyeampong E. K., Gates H. L. Dictionary on African Biography, افریقی سوانحی لغتNew York City: OUP, 2012. — ISBN 978-0-19-538207-5
  3. Єгипетський еялет — 1517.
  4. Велика радянська енциклопедія
Ізмаїл Паша

Ізмаїл Паша (араб. الخديوي إسماعيل‎, англ. Isma'il Pasha; 1839 — 1895) — хедив (губернатор) Єгипту у 1866—1879 роках.

Буда (еялет)

Еялет Буда або Будинський пашалик (осман. ایالت بودین) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1541—1686 роках. Утворився внаслідок захоплення османськими військами Угорського королівства. Існував на теперішніх землях Угорщини, північно-східної Хорватії та північної Сербії.

Грецька революція

Грецька революція, або Грецька війна за незалежність 1821—1829 років (грец. Ελληνική Επανάσταση του 1821) — революція грецького народу, в результаті якого було повалено османське панування та завойована незалежність Греції. Початок повстання 25 березня нині святкується в країні як національне свято — День незалежності Греції.

Доба тюльпанів

Доба тюльпанів (тур. Lâle Devri, осман. لاله دورى) — період в історії Османської імперії, що загалом збігається з часом урядування великого візира Ібрагіма-паші. Назву отримав завдяки моді на розведення тюльпанів, що поширилася з легкої руки керівника уряду.

Ібрагім-паша розпочав свою діяльність із наведення ладу в державній скарбниці і скорочення витрат на чиновництво, небоєздатне військо та яничарів. Не шкодували грошей лише на нові бібліотеки та переклад турецькою мовою праць перських, арабських, європейських учених. За пропозицією великого візира до Франції вирушило велике османське посольство, якому доручили ретельно вивчити звичаї та внутрішній устрій цієї держави.

Коли звіт посланців зачитали в присутності султана Ахмеда III, Стамбул охопила мода на все французьке. В столиці та біля неї розпочалося будівництво численних палаців у стилі османського рококо — Саадабада, Гумаюнабада, Нешабада, Ферахабада. В палаці Топкапи була зведена будівля бібліотеки (1719), біля Святої Софії — фонтан Ахмеда III (1728). Найвидатнішою памятковою релігійної архітектури доби стала стамбульська мечеть Лалелі-Джамі.

Представники знаті змагалися один із одним, влаштовуючи урочисті прийняття, свята та розваги з феєрверками й ілюмінаціями. «Сміятися, веселитися, брати в світу все, чого бажаєш», — закликав співвітчизників поет і близький друг великого візира Ахмед Недім. Яскравий дух доби передавав в своїх мініатюрах найвидатніший османський художник того часу Абдулджеліл Левні.

Великий візир прагнув відкрити в Стамбулі друкарню, яка друкувала б книжки турецькою мовою. За справу взявся Ібрагім Мютеферіка — угорець, який потрапив в османський полон, прийняв іслам і відзначився на султанській дипломатичній службі. Переписувачі, занепокоєні тим, що можуть залишитися без роботи, вийшли на вулиці. На чолі ходи несли труну з письмовим приладдям. Але султан став на бік обох Ібрагімів, заборонивши друкувати лише релігійну літературу.

Ахмед III мріяв про розширення кордонів імперії. Йому вдалося відвоювати у венеційців Пелопоннес, але від австрійців він зазнав чергової прикрої поразки. Легкою жертвою султану здавалася Персія, яка на той час була майже зруйнована нападами афганських племен і війною з Росією. Османські війська рушили на схід і примусили шаха визнати себе васалом Ахмеда III. Але невдовзі проти загарбників спалахнуло повстання, на чолі якого став жорстокий, але талановитий полководець Надір. Турки були розгромлені, і цим скористалися супротивники Ахмеда III та Ібрагіма-паші.

Яничари і мусульманське духовенство підбурили до повстання мешканців Стамбула, незадоволених зростанням податків та непомірно розкішним, на їхнє переконання, життям панівної верхівки. Переляканий султан видав бунтівникам для розправи Ібрагіма-пашу, а потім і сам зрікся престолу на користь племінника Махмуда I.

Новий султан поклявся виконати вимоги повстанців, але згодом жорстоко розправився з ними. Більшість нововведень Ібрагіма-паші, однак, теж були скасовані. Палаци, що викликали ненависть простолюду, зруйнували.

Договірний Оман

Договірний Оман (англ. Trucial Oman) — об'єднання шейхств південного узбережжя Перської затоки під протекторатом Великої Британії, що існувало в XIX-XX століттях.

Мухаммед Тауфік Назім-паша

Мухаммед Тауфік Назім-паша (араб. محمد توفيق نسيم باشا‎; 30 червня 1871 — 8 березня 1938) — єгипетський політичний діяч турецького походження, двічі прем'єр-міністр Єгипту. Також обіймав посаду міністра внутрішніх справ у кабінеті Юсефа Вахби-паші з листопада 1919 до травня 1920 року.

Паргали Ібрагім-паша

Паргали Ібрагім-паша (1493 або 1494–1536), також відомий як Френк («європеєць») Ібрагім-паша.1523 року він замінив Пірі Мехмеда-пашу, якого призначив Великим візиром 1510 року Селім I. Ібрагім-паша залишався на цій посаді протягом 13 з половиною років.Він досяг рівня влади та впливу, з яким могли змагатися лише кілька Великих візирів імперії, але 1536 року за наказом султана його стратили, а майно було конфісковане державою, за наказом Сулеймана Пишного.

Перша чигиринська оборона

Перша чигиринська оборона — перший кульмінаційний епізод московсько-турецької війни 1676—1681, коли війська Османської імперії двічі облягали м. Чигирин, важливий політичний і військово-стратегічний центр Правобережної України.

Роксолана (телесеріал)

«Роксола́на» — український телесеріал режисера Бориса Небієрідзе, відзнятий у 1996—2003 роках на кіностудії «Укртелефільм». Сюжет фільму базований на мотивах однойменної повісті "Роксоляна" Осипа Назарука. Складається з 3 сезонів-частин, загальною кількістю 50 серій.

Прем'єра першої частини під назвою "Настуня" на українському телебаченні відбулася у 1996 році на телеканалі УТ-1. Прем'єра другої частини під назвою "Улюблена дружина халіфа" на українському телебаченні відбулася у 1998 році і теж на телеканалі УТ-1. Третю частину під назвою "Володарка імперій" вперше показали в Україні з українським дубляжем у березні 2006 році на Першому Національному. За твердженнями однієї з головних акторок фільму Ольги Сумської, остання частина телесеріалу знімалася початково російською і вже потім переозвучували українською.Україномовна версія 3-сезону "Володарка імперій" вважається втраченою і її з 2006 року жодного разу не показували на будь-якому українському телеканалі.

Саад Сайфула

Саа́д Сайфу́ла (араб. سعد زغلول‎; англ. Saad Zaghloul; 1859 — 23 серпня 1927) — єгипетський політичний діяч, прем'єр-міністр Єгипту від 26 січня до 24 листопада 1924 року.

Салоніки (еялет)

Еялет Салоніки (осман. ایالت ادرنه) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1826—1867 роках. Утворився з частин еялету Румелія (на теперішніх землях Болгарії, Македонії та Греції).

Сідон (еялет)

Еялет Сідон (Сайда) або пашалик Акка (осман. ایالت صیدا) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1614—1615 та 1660—1864 роках. Утворився з частини еялету Дамаск (на теперішніх землях Лівану та Ізраїлю). У 1861 році з санджаків еялету утворився мутасаррифат Гірського Лівану, а 1864 році решту було доєднано до вілайєту Сирія.

Темешвар (еялет)

Еялет або пашалик Темешвар (осман. ایالت تمشوار) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1552—1716 роках. З 1658 року також відомий як Яновський еялет. Утворився після захоплення османськими військами східної та центральної частини Угорського королівства (на теперішніх землях Румунії, Сербії та Угорщини).

Триполі (Греція)

Триполі (грец. Τρίπολη) — місто в Греції, у периферії Пелопоннес, столиця ному Аркадія.

Хатідже Султан

Хатідже Султан (1505–1543) — османська принцеса. Донька Селіма I Явуза і Айше Хафси Султан, сестра Сулеймана I.

Була названа в честь першої дружини пророка Мухаммада.

Церква бичування

Церква бичування (англ. Church of the Flagellation) — невелика церква на Via Dolorosa у мусульманському кварталі старого міста Єрусалиму. Побудована на місці бичування Ісуса Христа.

Церкву збудовану ще за часів хрестоносців, було конфісковано у францисканців оттоманськими завойовниками Єрусалиму у 1618 році. Будівля служила спочатку як конюшня а пізніше була переобладнана у ткацьку майстерню. У 1838 році Ібрагім-паша передав зруйновану будівлю францисканцям назад. Баварський герцог Максиміліан дав пожертву на відбудову церкви. Її відбудовано у стилі 12 століття за планами «архітектора Святої землі» — Антоніо Барлуцці і відкрито у 1929 року.

Три вікна церкви символізують бичування Ісуса Христа (Ів. 19:1, Мр. 15:15); Понтія Пилата, який умиває руки (Мт. 27:24) та радість Варавви (Мт. 27:26, Мр. 15:15, Лк. 23:24-25) якого амністували. Терновий вінок на склепінні символізує наругу над Ісусом Христом.

Церква бичування є першою стацією Хресної дороги на Via Dolorosa.

Навпроти Церкви бичування знаходиться Каплиця засудження.

Чандарли Кара Халіл Хайреддін-паша

Чандарли Кара Халіл Хайреддін-паша (тур. Çandarlı Kara Halil Hayreddin Paşa), також відомий як Чандарли Халіл-паша Старший — перший великий візир султана Мурада I.

Чандарли Кара Халіл Хайреддін-паша технічно був перший в історії Османської імперії, хто посідав посаду «Великий візир Османської імперії» (хоча його попередники мали схожі повноваження, посади називалися по-іншому). Також він був першим візиром із військовим досвідом (його попередники за Орхана I були із вчених, тур. ilmiye), і першим із родини Чандарли на високій посаді. Його родину пов'язують зі зростанням Османської імперії між 1360 та 1450 роками. За його наказом 1378 року у місті Ізник розпочалося будівництво Зеленої мечеті.

Його підвищили до посади великого візира із посади верховного війскового судді (кадіаскер) у вересні 1364 року. І він пробув на цій посаді до самої смерті, 22 січня 1387 року. Його термін на посаді був найдовшим за всю історію, аж до відміни самої посади великого візира в 1922 році. Кара Халіл-паша був ініціатором системи рекрутування «девшірме».

Наступником став Чандарли Алі-паша, його син. Його інший син, Чандарли Ібрагім-паша, теж пізніше був великим візиром, як і його внук, Чандарли Кара Халіл-паша (молодший).

Він похований у місті Ізник, Бурса. Поруч із ним також могила його сина Чандарли Алі-паші.

Чигиринські походи

Чигиринські походи (1674–1678) — воєнні дії за участю Османської імперії, Московії, та українського козацтва право і лівобережного Гетьманатів. Одним з головних завдань цих походів було оволодіння стратегічно важливим на той час містом Чигирином.

Ях'я Ібрагім-паша

Ях'я Ібрагім-паша (араб. يحى إبراهيم‎; 1861–1936) – єгипетський політичний діяч, прем'єр-міністр Єгипту у 1923—1924 роках.

Іншими мовами

This page is based on a Wikipedia article written by authors (here).
Text is available under the CC BY-SA 3.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.